Тепер закінчився ще один етап, з яких складається наше життя. Хоч просто гра, але по суті така сама, як і власне життя, просто на багато менше. Лунає фінальний гонг, можливо це й пафосна алегорія, але як по мені симпатичніша за свисток. Нажаль у цій грі мені довелося зійти з дистанції, так склалися обставини. І вийшло так, що інші гравці, з якими я спочатку йшов разом, здобули перемогу, дійшовши до кінця. Що ж, тепер я радію за них, і давно вже вмію приборкувати зелену земноводну тварюку в собі,...

Читати далі...

Наскільки актуальними та єдино вірними зараз здаються такі лозунги, як : «іти вперед, не озираючись в минуле», «забути все, що було, жити тут і зараз», або щось на зразок того… І дійсно, саме в цю епоху, коли час, подібно до гірської річки, неспинно й невловимо тече, прискорюючись на каскадах, коли один напрям руху майже безслідно замінюється іншим, і все здається миттєвим, невічним, тимчасовим, - думати інакше просто неможливо. Озирнешся в минуле – теперішнє втече від тебе безслідно, ...

Читати далі...

Чомусь вважається, що дорога біжить… ДО кого чи ВІД кого? Частіше це ми біжимо самі від себе і тоді здається, що навколишній світ, подібно нам, активно рухається: біжить-летить-переливається… А, коли спиняємося, то все набуває чіткості і обєму, - ми бачимо себе в іншому, барвистому світі… Або на перехресті, де світофор за мить змінить колір. І тоді знову - вперед… [Приєднана картинка]