хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «кат»

Новорічна ініціатива Нової пошти — обдери клієнта

Нова пошта вирішила покращити власні фінанси. Повідомлення — попередження, у вигляді СМС, про платність зберігання і з якого числа приходить вже по факту, після певного терміну зберігання. Такі “поздоровлення” вже отримали клієнти з міста Токмак, Запорізької області. Деруть гроші з тих, хто оплачує відправлення, а потім і з тих, кому воно адресовано. Мало того, що на два тижня відправлення затримали, так ще й поживилися з того. Гарненьке вітаннячко з новорічними святами!


Демянюка засуджено і випущено на свободу 12.05.2011р

Суд постановив (по наданому Москвою посвідченню), що колишній охоронець концтабору Джон Дем’янюк добровільно брав участь у масовому вбивстві євреїв. 

 

http://sd.org.ua/news.php?id=19814


0%, 0 голосів

100%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

День Пам’яті 9 травня 2011 року. Львів

Пропоную День перемоги перейменувати на День памяті. Запропонувати це депутатам. Законодавчо заборонити силовим структурам перешкоджати людям класти квіти на могили. Що це за «подарунок» від «орлів від Могильова» на день Перемоги ветеранам Другої світової.  Як сприяли вони у Львові спілкуватися з загиблими? Як це могло пройти без ексцесів? Де, у якій державі ветерани отак, через голови правоохоронців, квітки кладуть на могили!?

Могили під арештом

Вважаю міліція спеціально створила проблеми, аби спровокувати незадоволення, толчею, злість, та врешті своїми тупими діями агресію і як наслідок кровопролиття. У свободівців просто стріляли і потім ще й звинуватили.

Люди не розуміють, що крім депутатів, де більшість у Львові є свободівці, є ще адміністрація, яку призначає Президент зі своїх вірних людей. Світлини перегляньте самі 

http://news.tochka.net/64711-vo-lvove-vozle-kholma-slavy-otkryli-strelbu-foto-video/gallery/9/image-152151/#bigImg

Свято Великоднє. Місто Токмак

Іду по вулиці Революційній, на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»

Так і живємо! Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса ...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що молиться до нього через москаля-перекладача? Скільки шляхів підготували нам іноземні пастирі? І якою вулицею піде моя нація!? 

 

 

100%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

5 березня. День смерті "КАТА" та його жертви

5 березня асоціюється з двома подіями мого життя.

  У цей день 1953 року, коли мені було 8 років, я хворів на застуду і не пішов до школи. Був яскравий, сонячний  і дуже морозний ранок.  Тоді я жив з батьками та братом у Жмеринці  Вінницької області неподалік залізничного вокзалу. Десь біля 10 години ранку з базару  прийшла мама. Не роздягаючись, вона підійшла до мого ліжка. Дмухаючи на змерзлі руки,  вона якось буденно промовила: - Сталін помер...  Мене аж підкинуло: - А як же ми тепер будемо без Сталіна...?!   - Буде хтось інший!  Буденно відповіла мама.   Мама - Ядвіга Петрівна(полька)  у 1937 році  втратила свого першого чоловіка Висоцького Алоїза - поляка за національністю, висококласного ливарника - формувальника Браїлівського цукрового заводу  під Вінницею. Мама розповідала, що Алоїз дуже подобався такій собі пані Кміцінській, що мешкала у сусідньому будинку. Доречи, у Жмеринці жінки спілкувалися між собою тільки через "пані": пані Картасевічова, пані Боскалевич - бабця мого шкільного товариша Толі Пономарьова.   Всі знали, що Кміцінська агент НКВС, зневажали і дуже  боялися її наклепів,  обходили десятою дорогою.  Мама була  привабливою жінкою і звичайно Алоїз  на інших жінок уваги не звертав . Це дратувало залицяльницю і донос на сусіда - "ворога народу", був своєрідною помстою.  Репресованого Висоцького розстріляли у Лук"янівському СІЗО м. Києва, а маму з двомісячним братом  Мар"яном  виселили з помешкання у м. Браїлів Вінницької області.  Лише у 1939 році, завдячуючи Н.К.Крупській, мама змогла  повернути  свою нерухомість у Жмеринці по вул. Шевченка і перед війною переїхати туди жити. Алоїза реабілітували у 1956 році і мамі виплатили грошову компенсацію у розмірі близько 1200 рублів (випуску 1947 року), або 120 рублів зразка 1961 року.   У 1951 році  батько у Москві купив  радіоприймача "Москвич", і не зареєструвавши його у компетентних органах, замаскував у схованці у книжкової шафи.  Пізніми вечорами. коли не дуже дошкуляли радіо глушники, він слухав "ворожий  "Голос Америки". Я особливо не дослухався до цих передач, але дещо відкладалося у моїй пам’яті. Батько якось почув від мене коментар  щодо "голосу" і дуже розстроївся. Надалі   суворо заборонив мені будь кому розповідати, що у нас є радіоприймач і які передачі він слухає.   На час смерті Сталіна я вже  знав трагедію життя мами, відчував на собі "щасливе дитинство", за яке ми мали дякувати "Товаришу Сталіну", але  Радянська пропаганда все ж таки змогла зомбувати  дітей, зокрема мене, до такого стану, що я вже не уявляв  життя СРСР без Сталіна.  Не дивно! Мене оточували портрети Сталіна, транспаранти, які малював мій батько - художник залізничного вокзалу ст. Жмеринка. На замовлення керівництва вокзалу він виготовив скульптуру "Вождя", яку було встановлено поруч  у сквері  на височенному постаменті. Коли приходив до батька у майстерню на вокзалі, то інколи чув з "Красного уголка" вигуки комуністів, які зібралися на чергові партзбори: - Слава Великому Сталіну!", і довгі  руко плескання на його честь. У мене навіть збереглася світлина з дитячого садочка, на якій я з іншими дітлахами граюсь перед портретом  "Великого Сталіна". Свою справу зробило радіо. Вже після смерті Сталіна серед зібраної макулатури у школі я побачив  випускний твір одного з медалістів нашого навчального закладу на тему: Сталин наша слава молодая!.... Сталин - нашей юности полёт!   5-го березня 1980  року, пішла з життя моя мама - Чмирьова Ядвіга Петрівна, полька, католичка, 1902 року народження, уродженка м. Старокостянтинів( тепер Хмельницької області), знала мови: польську, українську, російську, єврейську( ідиш чи іврит ), молдавську, гарно співала, тривалий час була хористкою у місцевому костьолі, складала вірші. Не було такої роботи, якої мама не могла би виконати. Шила нам одяг або перелицьовувала старий, допомагала  батькові у оздоблювальних роботах (оформлення драпіровкою кабінетів великих начальників. Після війни батько робив популярні тоді гіпсові копилки у вигляді  котів, курей, статуетки. Він у мене  професійний художник. Закінчив  художнє училище у Білорусії. Мама цих котів  продавала на базарі. Поралася на городі, вирощувала всі овочі; від картоплі до помідорів, квасила у бочках вирощені огірки, капусту, яблука. У 50-х  раз на рік відгодовувала кабанчика у підвалі будинку, коптила сало та м"ясо. Вона могла  з ночі  зайняти  чергу і по 5-6 годин вистоювала в ній, очікуючи на   телячі хвости, субпродукти, або свинячі ребра  у магазині "Копита". Це прізвище продавця, яке дивним чином співпадало з тим, що у цьому магазині продавали. Я й досі не можу збагнути коли мама  спала.  Я засинав - мама ще поралася по господарству, я прокидався - вона вже поралася. Готувала сніданок, а влітку поралася на городі.  Коли я прокидався серед ночі то бачив на кухні світло. Мама щось там робила.  Вона ніколи не визнавала, що захворіла. Ніколи не лежала хвора у ліжку, боялась створити незручності для чоловіка та дітей. Вона тихо і померла. Начебто нездужала, як завжди, але батькові не скаржилася.  Лягла спати  вечором, а вранці 5-го березня 1980 року не прокинулася. Світла їй пам"ять і Царство небесне. 

Другий кат

Не припиняю дивуватися Тарасові Шевченко
Всі, мабуть, знають його переспіви, або тлумачення псалмів

        І ось один з них, 43-й

Там він з точністю описує, що зараз відбувається в Україні

Далі пише про першу силу, яку ми побороли
Якщо порівняти сучасну історію України, то в нас були чотири Президента.

Перший, Кравчук, Не встиг багато лиха наробити. Тільки Чорноморське пароплавство вкрав.

Другий, Кучма, так, це була перша сила, перший кат. Він,
здебільшого розкрадав та знищував майно України. Руйнував її економічний потенціал.

Побороли його.

Третій, Ющенко, це був тюфяк. Міг щось зробити для України,але не зробив.
Дякувати Богу, що шкоди великої не наробив.

А ось четвертий, Янукович, власне я не вважаю його Президентом, це виродок людській.
Це другий кат. І про це пише Шевченко, що другий кат лютіший за першого.
Так воно і є. Він намагається знищити взагалі нашу націю.
 По суті,
це, етноцид. Не буду довго за цю мерзоту говорити, всі все знають.

Краще прочитайте вірш.  











Кодекс не ветовано, а відправлено на 2 дні на доробку!

Я-ич заявив про вето, хоча насправді ніякого вето ще немає. Тільки вносяться правки до ПК, і потім він знову буде голосуватися у ВР. При чому для прийняття достатньо 226 голосів.

Тому масштабна акція, призначена раніше на четвер, НЕ ВІДМІНЯЄТЬСЯ!

Ми тільки налякали владу і змусили її викручуватися, але ще не досягли результату.

Вкрай важливо вийти дуже великою кількістю в четвер на Майдан! Я-ич обіцяв вирішити долю кодексу саме в четвер.

Ми мусимо й надалі вимагати повного ВЕТО, щоб розробити принципово інший Податковий кодекс.

Отже, 2 грудня - всі на Майдан!

ДАМО ВІДСІЧ викрутасам влади!

Янукович і Азаров прийшли на Майдан до підприємців

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ і прем`єр-міністр України Микола АЗАРОВ на Майдані Незалежності у Києві проводять зустріч з підприємцями – учасниками акції протесту проти Податкового кодексу.

Як передає кореспондент УНІАН, одразу після завершення участі у церемонії вшанування жертв голодоморів глава держави і прем’єр прибули на Майдан Незалежності.

В.ЯНУКОВИЧ з’ясовує позиції підприємців, щоб відпрацювати своє рішення відносно Податкового кодексу.

УНІАН.

Омон і Беркут під Радою...

Про останні новини наметового містечка повідомляє наш кореспондент.

Під Радою біля наметового містечка годину тому був вишукуваний Омон. Наразі його зняли і вже не видно. Зате, навпроти в одній газелі сидить Беркут. Чекаємо на повернення?

http://chesni-podatky.org/?p=1555

Сторінки:
1
2
попередня
наступна