Отримувала вчора закордонний паспорт. Все цивільно - три віконця, три дівчини. Кожна бере по 5-6 паспортів і йде їх шукати, деколи швидко, деколи довше. Тому черга рухається ривками і бувають моменти коли ніби нікого немає.
В якийсь момент в черзі з"явилася тітонька клімактеричного віку. Спочатку вона просто бігала по черзі і питала хто скільки стоїть, страшенно переймаючись тим що вікна три, а черга одна. Потім настав такий момент коли всі три дівчини набрали паспортів і відійшли. Тітонька забігала активніше,  намагалася засунути голову у віконце, почала вимагати головного.
Повернулася одна зі співробітниць, вона ж очевидно головна. Тітка почала скандалити, вимагати щоб покликали більше співробітників, в результаті замість того щоб паспорти видавалися почалися розборки хто правий, а хто винний. Хвилин 10 щонайменше гиркалися. Вже вся черга почала тут тітку заспокоювати, готові були пропустити вперед, аби тільки замовкла
От ніколи не розуміла що такими людьми керує? Результат же абсолютно зворотній до того що вони домагаються.
Особливо якщо установа більш-менш цивілізована і працює за налагодженим режимом. Чи це просто радянська звичка до того що доки з чиновниками не поскандалиш вони нічого не робитимуть?

Кароч. Была недавно история. В ночь с субботы на воскресенье. Большую часть которой я проспал.

И вот просыпаюсь я от того что будет меня супруга и говорит - мол там кто то в дверь к нам ломится. Прислушался, точно - стучат в дверь как будь то забыли чего то. И что то там выкрикивают. Выглянул в глазок. Точно пара тел стучит в мою и соседскую дверь. Ого как мне стало интересно. И я срузу же что бы завязать диалог послал их нахуй. Тела сразу же обрадовались и стали пытаться меня выманить в парадное под различными предлогами.  От поговорить с глазу на глаз (типа чё ты боишься, я тут один стою - хотя мне то в глазок всё отлично видно ), до неожиданного хода, на который я чуть было не купился: "А сколько тебе лет?". Я даже подумал может какая то акция от военкома и срочно требуются пираты в абордажную команду. Но ещё раз изучил субъекты в глазок - нет, точно не наш военком. У нашего фуражка и пузяка от танка.
В процессе развития нашего диалога выяснилось, что эти особи представляют собой делегацию от мирно отдыхающих под нашим парадным балбесов. Которые несправедливо пострадали от неустановленных и некоммуникабельных жильцов моего дома. Которые вылили воду на отдыхающих после праведной пьянки. И теперь они жаждали сатисфакции и контрибуции. В конце концов я согласился с позицией соседей моего дома, выливших воду им на голову. Хотя сразу же отметил им, что в моём случае я бы сбросил кирпич. Но для этого им надо было орать немного погромче и по настойчивее. Переварив этот аргумент они путём сложных умозаключений пришли к выводу что искомый обидчик найден принялись выбивать мне дверь. Ногами. Вдвоём. С разбегу через всю площадку. Бронированную!!!! Я такое зрелище не мог пропустить и с удовольствием смотрел на эту узкую специализацию умственно отсталой олимпиады. И даже подбадривал их когда они уставали. Но жена сказала что она против постоянного стука в нашу дверь. И я взял телефон и вызвал скорую. Но ввиду того что я так разволновался во время того как болел за спортсменов что по ошибке вызвал милицию. Которая на удивление приехала очень быстро. Наверное тоже им было интересно посмотреть на этот марафон идиотов. В результате все спортсмены были задержаны. В память об этом памятном дне мне остался пыльный след на двери от чешек "налётчиков".

А как вы проводите выходные?

Тільки-но підключили міський телефон, як почалося: "Вас турбує компанія Воля-кабель ми підключаємо інтернет"

В метро заходить бабуся з онуком років 10-12.
Бабуся - реально божа кульбабка, ледь на ногах тримається, але при цьому тягне за онучком портфель.
Я поступаюся місцем - вона дякує...і садить онука, а сама стоїть поруч .

Моє ІМХО - кожна родина має все таки пройти етап шалашу і вибудовування побуту з нуля. Це дуже гарний досвід і випробування як на міцність почуттів, так і на вміння бути однією командою. Це дає можливість відчути цінність простих ніби речей - таких як можливість нарешті розкласти речі по полицях чи дістати форми для випічки. А також навчитися розставляти пріоритети в тих двох ресурсах яких ніколи не буває достатньо - часі та грошах.

Признаюся чесно, я трохи лопухнулася, бо могла зробити закордонний паспорт до перепрописки - в центрі людей мало і все це робиться легко і без особливих черг. Але коли я це зрозуміла, було вже пізно.
Серед двох варіантів - робити паспорт на Троєщині і в Бортничах я вибрала другий. Загалом не жалкую. Вихідні данні в обох випадках однакові - людей багато і щоб потрапити на прийом чергу потрібно займати до відкриття. Але на Троєщині черга є поняттям умовним, слідкувати за нею потрібно весь день, особливо не відлучаючись.
У випадку Бортничів є ще варіант електронного запису. Але тільки на наступний тиждень і для цього треба вранці (7.30-8.30) чатувати на момент відкриття запису. Я, до речі, записалася, але оскільки мені вже критичні терміни, а робити паспорт втроє дорожче за 10 днів не хочеться, я вирішила спробувати пробитися через загальну чергу.
Я приїхала о 8.30 і була 71. Але ті хто був не перший раз казали що в кращу погоду в цей час вже набирається чооловік 100. Десь о 8.50 почали запускати, причому чітко по списку. Талончиків вистачило мені і ще 5-6 людям після мене. Загалом за день проходить десь 70-75 чоловік загальної черги + 30 по електронному запису + 20 пільговиків. Тобто якщо ви приїхали і в черзі 90-100 то особливого сенсу стояти немає.
З приємного - людяне ставлення так компетентність співробітників - навіть охоронці в курсі які документи потрібні, яка процедура, перед тим як люди почали заходити все роз"яснювали - де реєструватися, як користуватися терміналом в різних випадках. Окрім того коли всі отримали талончики розказали яким номерам коли варто приходити. Ті у кого до 100 - проходять зазвичай до обіду, решта після. Тобто можна взяти талончки і повернутися на роботу, а тоді приїхати. Якщо раптом запізнилися - не проблема, всі номери які не з"явилися періодично викликають повторно.
Сама процедура швидка і зручна - чекаєте доки ваш номер з"явиться на екрані, подаєте документи, якщо раптом нема копій їх можна зробити на місці. Підписуєте всі потрібні заяви і отримуєте квітанції. Банк в сусідньому віконці. Потім так само за номером проходите на фотографування. У мене все це зайняло хвилин 30-40. Через місяць приїжджати за паспортом.
Старий паспорт, якщо він закінчився, але там є цінні візи можна залишити собі безкоштовно. Для цього просто треба заяву підписати і все. Ну і паспорт трохи поріжуть :)
Загалом, якщо порівнювати з районними центрами то
+ черга більш визначена і певна, якщо є талончик то ти точно пройдеш, можливий електронний запис
+ все в одному місці, не треба бігати в пошуках банку
+ приємніші і компетентніші, як на мене співробітники
+ ніяких додаткових довідок
З недоліків хіба що розташування.

Безвременье - это время которого нет. Просто потому что никакие действия не возможны в силу неизвестности направления движения. Все что делается - не более чем поддержание жизнедеятельности.
И в такое время любое разрешение ситуации, даже по наихудшему сценарию является благом. Поскольку даже негатив задает направление и дает отмашку на дальнейшие действия...

Цікаво, якою логікою керуються люди, які в маршрутці яка рухається скаженим слаломом, намагаються передати гроші не через тих пасажирів які сидять і мають дві вільні руки, а через тих які стоячи на одній нозі однією рукою тримають сумку, а другою хоч якось чіпляються за поручень?
Ще й щиро так обурюються коли відповідаєш що тобі нічим ті гроші взяти.

Можете закидати мене капцями сніжками, але я жалію лише про одне  - що зараз не листопад і за кілька днів ця казка розтане. Таких чудових зим я не пам"ятаю з мого дитинства, коли ми каталися на санчатах прямо по проїжджій частині закритих вулиць. На деяких з них до речі ще досі збереглися знаки "В снігопад проїзд заборонено"
Вчора ми вибралися в ПДН побігати на лижах. Це реально найкращий наш вихід за всю зиму. Весь парк для нас одних, снігу до пояса, тихо, бо навіть звичного гулу машин з Московського мосту немає...І навіть любителі квадроциклів вглиб не лізли, а каталися тільки за тракторцем. Краса.
А щодо незручностей - там де чистили (наприклад біля готелів чи міністерств) - снігу немає. А де не чистили то його звісно по коліно. І в цьому явно винна не погода.  І встрельте мене, але я не розумію чому маршрутки їздили (причому, падлюки, всі дружно ціни підняли), а автобуси - ні. І чому, наприклад, проспект Ватутіна почищений лише місцями
Єдине що мене не надто тішить -  "радісна" звістка про роботу в наступну суботу...

За два місяці фільтр тонкої очистки в осмосі став з білого коричневим . І це при тому що перед ним ще два фільтри стоїть...