хочу сюда!
 

Natali

49 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 45-60 лет

Заметки с меткой «миті життя»

Куды же котиццо мир.

Кароч. Была недавно история. В ночь с субботы на воскресенье. Большую часть которой я проспал.

И вот просыпаюсь я от того что будет меня супруга и говорит - мол там кто то в дверь к нам ломится. Прислушался, точно - стучат в дверь как будь то забыли чего то. И что то там выкрикивают. Выглянул в глазок. Точно пара тел стучит в мою и соседскую дверь. Ого как мне стало интересно. И я срузу же что бы завязать диалог послал их нахуй. Тела сразу же обрадовались и стали пытаться меня выманить в парадное под различными предлогами.  От поговорить с глазу на глаз (типа чё ты боишься, я тут один стою - хотя мне то в глазок всё отлично видно look smeh ), до неожиданного хода, на который я чуть было не купился: "А сколько тебе лет?". Я даже подумал может какая то акция от военкома и срочно требуются пираты в абордажную команду. Но ещё раз изучил субъекты в глазок - нет, точно не наш военком. У нашего фуражка и пузяка от танка.
В процессе развития нашего диалога выяснилось, что эти особи представляют собой делегацию от мирно отдыхающих под нашим парадным балбесов. Которые несправедливо пострадали от неустановленных и некоммуникабельных жильцов моего дома. Которые вылили воду на отдыхающих после праведной пьянки. И теперь они жаждали сатисфакции и контрибуции. В конце концов я согласился с позицией соседей моего дома, выливших воду им на голову. Хотя сразу же отметил им, что в моём случае я бы сбросил кирпич. Но для этого им надо было орать немного погромче и по настойчивее. Переварив этот аргумент они путём сложных умозаключений пришли к выводу что искомый обидчик найден принялись выбивать мне дверь. Ногами. Вдвоём. С разбегу через всю площадку. Бронированную!!!! Я такое зрелище не мог пропустить и с удовольствием смотрел на эту узкую специализацию умственно отсталой олимпиады. И даже подбадривал их когда они уставали. Но жена сказала что она против постоянного стука в нашу дверь. И я взял телефон и вызвал скорую. Но ввиду того что я так разволновался во время того как болел за спортсменов что по ошибке вызвал милицию. Которая на удивление приехала очень быстро. Наверное тоже им было интересно посмотреть на этот марафон идиотов. В результате все спортсмены были задержаны. В память об этом памятном дне мне остался пыльный след на двери от чешек "налётчиков".

А как вы проводите выходные?

Прямо напасть якась

Тільки-но підключили міський телефон, як почалося: "Вас турбує компанія Воля-кабель ми підключаємо інтернет" stena

Про майбутніх чоловіків...

В метро заходить бабуся з онуком років 10-12.
Бабуся - реально божа кульбабка, ледь на ногах тримається, але при цьому тягне за онучком портфель.
Я поступаюся місцем - вона дякує...і садить онука, а сама стоїть поруч stena .

Про рай в шалаші

Моє ІМХО - кожна родина має все таки пройти етап шалашу і вибудовування побуту з нуля. Це дуже гарний досвід і випробування як на міцність почуттів, так і на вміння бути однією командою. Це дає можливість відчути цінність простих ніби речей - таких як можливість нарешті розкласти речі по полицях чи дістати форми для випічки. А також навчитися розставляти пріоритети в тих двох ресурсах яких ніколи не буває достатньо - часі та грошах.
До повного завершення цього етапу нам ще далеченько, але пік як витрат, так і незручностей вже пройдено і вже видніється світло в кінці тунелю :)

Про Єдапс, паспортне

Признаюся чесно, я трохи лопухнулася, бо могла зробити закордонний паспорт до перепрописки - в центрі людей мало і все це робиться легко і без особливих черг. Але коли я це зрозуміла, було вже пізно.
Серед двох варіантів - робити паспорт на Троєщині і в Бортничах я вибрала другий. Загалом не жалкую. Вихідні данні в обох випадках однакові - людей багато і щоб потрапити на прийом чергу потрібно займати до відкриття. Але на Троєщині черга є поняттям умовним, слідкувати за нею потрібно весь день, особливо не відлучаючись.
У випадку Бортничів є ще варіант електронного запису. Але тільки на наступний тиждень і для цього треба вранці (7.30-8.30) чатувати на момент відкриття запису. Я, до речі, записалася, але оскільки мені вже критичні терміни, а робити паспорт втроє дорожче за 10 днів не хочеться, я вирішила спробувати пробитися через загальну чергу.
Я приїхала о 8.30 і була 71. Але ті хто був не перший раз казали що в кращу погоду в цей час вже набирається чооловік 100. Десь о 8.50 почали запускати, причому чітко по списку. Талончиків вистачило мені і ще 5-6 людям після мене. Загалом за день проходить десь 70-75 чоловік загальної черги + 30 по електронному запису + 20 пільговиків. Тобто якщо ви приїхали і в черзі 90-100 то особливого сенсу стояти немає.
З приємного - людяне ставлення так компетентність співробітників - навіть охоронці в курсі які документи потрібні, яка процедура, перед тим як люди почали заходити все роз"яснювали - де реєструватися, як користуватися терміналом в різних випадках. Окрім того коли всі отримали талончики розказали яким номерам коли варто приходити. Ті у кого до 100 - проходять зазвичай до обіду, решта після. Тобто можна взяти талончки і повернутися на роботу, а тоді приїхати. Якщо раптом запізнилися - не проблема, всі номери які не з"явилися періодично викликають повторно.
Сама процедура швидка і зручна - чекаєте доки ваш номер з"явиться на екрані, подаєте документи, якщо раптом нема копій їх можна зробити на місці. Підписуєте всі потрібні заяви і отримуєте квітанції. Банк в сусідньому віконці. Потім так само за номером проходите на фотографування. У мене все це зайняло хвилин 30-40. Через місяць приїжджати за паспортом.
Старий паспорт, якщо він закінчився, але там є цінні візи можна залишити собі безкоштовно. Для цього просто треба заяву підписати і все. Ну і паспорт трохи поріжуть :)
Загалом, якщо порівнювати з районними центрами то
+ черга більш визначена і певна, якщо є талончик то ти точно пройдеш, можливий електронний запис
+ все в одному місці, не треба бігати в пошуках банку
+ приємніші і компетентніші, як на мене співробітники
+ ніяких додаткових довідок
З недоліків хіба що розташування.

Безвременье...

Безвременье - это время которого нет. Просто потому что никакие действия не возможны в силу неизвестности направления движения. Все что делается - не более чем поддержание жизнедеятельности.
И в такое время любое разрешение ситуации, даже по наихудшему сценарию является благом. Поскольку даже негатив задает направление и дает отмашку на дальнейшие действия...

Маршруточне, про третю руку

Цікаво, якою логікою керуються люди, які в маршрутці яка рухається скаженим слаломом, намагаються передати гроші не через тих пасажирів які сидять і мають дві вільні руки, а через тих які стоячи на одній нозі однією рукою тримають сумку, а другою хоч якось чіпляються за поручень?
Ще й щиро так обурюються коли відповідаєш що тобі нічим ті гроші взяти.

Снігова казка

Можете закидати мене капцями сніжками, але я жалію лише про одне  - що зараз не листопад і за кілька днів ця казка розтане. Таких чудових зим я не пам"ятаю з мого дитинства, коли ми каталися на санчатах прямо по проїжджій частині закритих вулиць. На деяких з них до речі ще досі збереглися знаки "В снігопад проїзд заборонено"
Вчора ми вибралися в ПДН побігати на лижах. Це реально найкращий наш вихід за всю зиму. Весь парк для нас одних, снігу до пояса, тихо, бо навіть звичного гулу машин з Московського мосту немає...І навіть любителі квадроциклів вглиб не лізли, а каталися тільки за тракторцем. Краса.
А щодо незручностей - там де чистили (наприклад біля готелів чи міністерств) - снігу немає. А де не чистили то його звісно по коліно. І в цьому явно винна не погода.  І встрельте мене, але я не розумію чому маршрутки їздили (причому, падлюки, всі дружно ціни підняли), а автобуси - ні. І чому, наприклад, проспект Ватутіна почищений лише місцями
Єдине що мене не надто тішить -  "радісна" звістка про роботу в наступну суботу...

Про воду

За два місяці фільтр тонкої очистки в осмосі став з білого коричневим hypnosis. І це при тому що перед ним ще два фільтри стоїть...

Робоче, про колег

Є у мене два колеги, не викладачі, технічний персонал. Обидва плюс-мінус одного віку, інженери, майстри на всі руки.

Перший приписаний до мене як учбовий майстер, тобто в його обов"язки входить забезпечувати технічну сторону лабораторних. На словах - сама люб"язність "Щоб я вас з паяльником не бачив! Якщо що - я завжди до ваших послуг! Це не жіноча справа!" По факту - я його прошу зробити один стенд вже з початку семестру. Про те що він буде потрібен говорила ще на початку навчального року. Каюся, не нагадала перед семестром, але вже середина березня, а віз і нині там. Якщо щось трапляється по ходу - його найчастіше або немає на місці, або він зайнятий, або він не хоче розбиратися з цим обладнанням бо воно "не його", хоча в цій лабораторії він вже років 30 працює. Попросити викрутку чи ще щось з інструменту - ледь не під розписку.

Тоді як другий колега нічого про гендерні невідповідності не розказує проте завжди допомагає. З яким би проханням чи проблемою я не звернулася. Якщо треба - зніме блок живлення чи мультиметер зі своїх запасів і поставить мені. І сам знає мій розклад і завжди намагається бути на місці щоб я сама не мусила запускати обладнання. Хоча це не його обов"язок. І виходить так що поруч з ним я таки поводжуся як жінка і не лізу в чоловічі справи. А від першого окрім балачок - толку майже ніякого.

От сьогодні, прийшла, питаю чи не знайдеться ключа нестандартного розміру - перший видає тираду про те що "Це не жіноча справа шукати ключі, у чоловіка повинен бути свій набір", другий просто приносить ключ який я просила, ще й два сусідні номери "про всяк випадок" :)
І що саме характерне - перший давно розведений, а другий 30 років одружений ще й четверо дітей виховує...