У друзів народилась довгоочікувана донечка - так радісно отримувати такі звістки, особливо від родин які дуже хочуть дитинку, але довго не виходить. Вони боролися майже 10 років і таки перемогли!

P.S. Писалося перш за все для тих моїх знайомих тут які борються за можливість стати батьками - не опускайте руки і все у вас вийде

P.P.S. День видався ну дуже плодючим  і на додачу у мене народився троюрідний братик

А мене вітати нема сенсу, я до цієї події відношення не маю

До всього можна звикнути, головне, щоб до тебе добре ставились

/А. Сьюел/

Життя триває..

Місцями кипить і б"є ключем по голові, місцями навпаки дарує казку...

Не припиняю радіти цьогорічній зимі - попри непочищені вулиці, вона сама чудова за останні роки. Така справжня і снігова. Я відкрила для себе ковзани і Русанівський канал і попри всю мою любов до весни жалкую що так швидко прийшло потепління...з лижами поки не складається, але тримаю кулаки і може таки складеться, принаймі місяць у мене ще є...

Як все-таки ми зав"язані на носії інформації - пропавша флешка і поламаний жорсткий диск - і всі багаторічні наробки людини зникли...з диску нелюдськими зусиллями вдалось таки відновити частину інформації. Тепер лишилася дрібниця - розібратись в ній (всього-нічого 40 Гб...)

З нового, неочікуваного боку відкриваю для себе співробітників лабораторії. Правду кажуть що сонце своїм сяйвом зігріває, але в його сяйві не помітні інші зорі...А ще нам нарешті дозволили користуватися новими приладами (які вже рік припадали пилом)...воно таке вумне і все із себе програмоване що аж страшно, але зате як з ним приємно працювати)))

Цей семестр обіцяє бути не таким вже й страшним - 3 групи з 5 мають закінчити курс вже в кінці березня-квітні, а далі матиму час докладніше зайнятися дисертацією...якщо звісно знов якийсь карантин не трапиться...

Котяки сидять на дієті (а то скоро впоперек себе ширші стануть) тому періодично тягають у мене крекер і демонстративно кришать ним на килим. А на днях вкрали шампіньйон і ганяли його по квартирі як мишу, а потім таки з"їли)))

Я не витримала і взяла в батьків старий фотоаппарат. Бо зрозуміла що інакше я до червня не доживу. А на червень збираю гроші і пускаю слюнки на майбутню "цяцю"

Было у Шумахера-отца три сына.

Двое - гонщики, а третий - водитель маршрутки

Вперше в житті пожаліла що маю звичку сідати на передні сидіння маршритки. Всі 40 хвилин маршруту водій безперервно курив, говорив по мобілці, рахував гроші і в перевах ліктями управляв маршруткою. Ми разів п"ять проїхали на червоне світло, разів десять ледь не впилялись в сусідні машини і неміряно разів тормозили і газували так що пасажирів буквально носило по салону...І як на зло номер машини був заляпаний, бо після поїздки мала велике бажання подзвонити в Київпастранс...

І сміх і гріх...

Телеканал Сіті показав в своєму сюжеті студентів які розчищали хоч якусь доріжку для вчорашньої похоронної процесії (бо під"їзди до корпусу перекртиті) під соусом "От керівництво КПІ сказало що чистити Київ студентів не дамо, а як свою територію так чистити змушують..."

Найхарактернішим є те що декан у якого вони брали інтерв"ю пояснив ситуацію, проте журналісти чогось вирішили всеодно цей сюжет показати під потрібним їм ключем...

Он играет на похоронах и танцах

Вся наша жизнь - одно из двух...

/А. Макаревич/

На завтра у мене заплановані дві події: зранку похорон, а ввечері - день народження...

Життя триває...(с)

На цей раз - приємна. Раптом, сама по собі перестала підтікати пральна машинка...

Загадковий сьогодні день якийсь.

Піду таки спати, а то вже страшно стає...

Сегодняшний день ознаменовался двумя проишествиями

У одной из моих студенток украли телефон. Непонятно кто и непонятно как - в комнате было человек десять, все с одного потока, все друг-друга знают. Все они телефон видели (на столе лежал), все знали чей он...Никто из чужих вроде не заходил, только свои, но тем не менее телефон пропал...

Исчезли ключи от туалетов, опять таки непонятно как и, главное, непонятно зачем. Сотрудники думают на студентов, хотя как по мне вряд-ли бы 4-5 курс накануне зачета такие шутки шутил...

Бред какой-то короче говоря...

Жил в нашем подьезде один нарик...В свои 25 уже совсем отпетый - ширялся в открытую на детской площадке, регулярно обрыгивал лифт. И мамаша у него под стать - дворничка-алкоголичка... Перед самым Новым Годом сыночек окочурился и теперь добросердечные консьержки собирают с жильцов женьги ему на похороны, бо у мамаши естественно денег нет. Я понимаю что 10-20 грн не деньги, но во-первых какого черта я должна оплачивать похороны человеку которого я пару раз в жизни видела и вообще старалась держатся подальше, а во вторых если умножить даже 10 грн (а большинство сдавало по 20 грн) на 75 квартир сумма получается весьма приличная и очень сомневаюсь что ее по назначению используют...

P.S. Деньги пришлось сдать, бо приперла к стенке подруга покойной бабушки, ей я отказать не могла

Давно я так не лякалась...сьогодні моя п"яднадцятирічна пральна машинка-ветеран стала дивно гудіти і перестала відкачувати воду. Перезапуск не поміг, хоч сідай і плач...Ну все, думаю, плакала моя хлібопічка, прийдеться збирати на машинку або прати руками  - обидві перспективи не надто райдужні...

Та не дарма я в КПІ 6 років спідниці протирала. Розшукала в шухляді інструкцію, знайшла чарівний розділ "Можливі несправності". Виявилось що може мені повезло і просто щось в насос потрапило. Взяла викрутку і плоскогубці, злила вручну воду з машинки (заразом і підлогу на кухні помила) докопалася до того насосу і таки знайшла там пластмаску яка його блокувала Тепер як музику слухаю звук працюючої машинки

...когда опустишь руки

И нет ни слов, ни музыки, не сил

/А. Макаревич/

Когда ничего не хочется. Хочется только заснуть и проснуться уже завтра и чтобы все уже это было в прошлом.

P.S. Ничего страшного, просто гормоны шалят...