хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «миті життя»

...

Одне з найбільших чудес життя для мене, це коли ти зустрічаєш людей які буквально з першого погляду стають рідними.І що найчудесніше - так це те що ця зустріч таки відбувається, попри відстань в тисячі кілометрів, різні країни, різні мови і те що ще два тижні тому ви не підозрювали про існування один-одного. І віднині ти знаєш що на іншому кінці світу є люди які раді будуть тебе бачити...
Друге чудо це те що цей зв"язок триватиме стільки скільки забажаєш, аби було тільки бажання знаходити способи для спілкування і можливості для нових зустрічей...і ані час, ані відстань насправді не є завадою

P.S. Схоже я вже розучилась думки українською висловлювати )))

Про чесність

В продовження історії
Да, бути чесним це не легко, да, за чесність можна деколи досить сильно поплатитися
Але брехня також завжди виявляється і карається рано чи пізно
Мені і сумно і добре
Сумно тому що брехнею людина занапастила 17 років дружби, що через цю брехню ледь не постраждало кілька десятків людей які ніяк до неї не причетні.
Добре тому що дружба між цими кількома десятками людей таки перемогла і ми таки скоро побачимось. Що ми залишились друзями і в майбутньому, я сподіваюсь, ще не раз побачимось самотужки

Про гармати та горобців і безкоштовну медицину

Довелося мені нещодавно полежати в лікарні. Ні, я не буду розказувати як мені було там погано, бо нічого поганого там не було. Хоча привезли мене по швидкій і без жодних домовленостей. Заплатила тільки за покращену палату і то абсолютно адекватну суму. Лікарі були абсолютно нормальні, медсестри також, годували пристойно, єдине що без м"яса. Грошей ніхто ні за що не вимагав і навіть не натякав.
Нічого страшного у мене не найшли, тільки невелике запалення, але на виписці виписали вагон антибіотиків, протигрибкових і ще чогось в такому дусі. Коротше кажучи від всього на що вистачило фантазії лікаря і що могло викликати запалення.
Оскільки їсти ліки жменями не хотілось я пішла до свого лікаря робити аналізи. Аналізи показали тільки умовно-патогенні бактерії, які на зниженні імунітету і дали картину запалення. Тобто обійшлись одними місцевими ліками замість 7! найменувань.
До чого я це все. Сказати щоб лікар в лікарні була менш компетентною я не можу і май вона під рукою такі самі можливості для діагностики вона б так само призначила одні ліки. Але вона їх не має. І виходить з того що пацієнти не в стані собі дозволити аналізи на кілька сотень гривень, а  потім ліки на ту ж суму, тому їй простіше виписати одразу весь можливий спектр ліків, які на виході при певній долі везіння (якщо бактерії не виявляться стійкими до антибіотику) дадуть позитивний результат хоча і з нюансами з приводу впливу ліків на організм в цілому.
І це типова картина нашої безкоштовної медицини. Не тому що лікарі у нас погані, некомпетентні і живуть на відсоток з аптек. А тому що у них просто немає можливостей лікувати по-іншому. І доти, доки ми будемо надувати щоки що "в Конституції у нас прописана безкоштовна медицина" так і буде.

Карьерная мытя жыття.

Только что влетел на крыльях ночи своих двух и лифте к нам в офис наш старый бухгалтер с которым мы распрощались около двух месяцев назад. Загорелый, довольный, весёлый. На вопросы о новой работе кратко рассказал что контора у них большая, директор тоже из наш бывший исполнительный (до сих пор разгребаем что он тут наисполнял). На вопрос сотрудницы об окладе сказал что выше прежнего в полтора раза. Все сразу заволновались и некоторые даже засобирались писать заявление.
Побегав ещё немного с приветами по офису бухгалтер подошёл ко мне и заговорщическим шепотом поинтересовался бесхозными мышками для компьютера. С честным лицом заявил что это очень надо для компьютера его директора.
После этого как то ажиотаж с заявлениями об увольнении по собственному как то сошёл на нет.
Мышек конечно же не дали. Не та ситуация на рынке...

Про чоловіче виховання

В центрі видачі одного інтернет магазину спостерігала картину.
В черзі в касу стоїть дівчинка, може років 10-12, трохи перелякана і весь час оглядається на когось ззаду. Коли підійшла її черга тремтячим голосом звернулась до продавця, але все зробила як треба, ретельно перерахувала здачу і спитала куди йти далі. А тоді побігла до батька який стояв за вітринами. Батько посміявся над переляком, покепкував зі звички ховатися за мамину спідницю і відправив так само самостійно отримувати флешку і перевіряти її. А сам стояв ззаду так щоб і бути поруч в разі чого, і дати можливість дитині привчатися до дорослого життя.
Що б там не казали, але такого роду знання і вміння дає дитині будь-якої статі саме батько. Бо у матерів часто просто не вистачає сили волі залишатися осторонь і не втручатися коли дитина помітно налякана зіткненням з дорослим життям. І хай навіть батько своєю твердістю деколи доводить до сліз, дитина всеодно завжди підсвідомо відчуває що він раптом що підстрахує і росте та піднімається, спочатку оглядаючись на цю страховку і ще боячись впасти, а чим далі тим більш самостійно....

Бюрократи такі бюрократи

Цирк на дроті з перевертачками. Отримувала сьогодні в рідній! школі мистецтв листа для посольства, щоб забрати документи. Лист стандартний, вони їх дві штуки таких самих два тижні тому наклепали. Але виявилось що у візового центру змінились правила і їм треба ще один окремий лист на отримання.
Чесно думала що це буде просто. Де там. Тут перероби, тут не так, а тут ще не так, а чого в одному екземплярі... Добре що після захисту у мене бюрократостійкість досягла небаченого рівня - я навчилась мовчки кивати і посміхатися і нутром відчуваю коли треба переробляти, а коли достатньо послатися на те що "ви точно такий вже підписували"
Ну і традиційно самі "круті" люди це секретарші.

P.S. Хоча якщо подумати - я вибила довіреність при тому що я навіть не є співробітником школи і навіть без жодної демонстрації документів. Чомусь питання підтвердження моєї особистості в цих всіх бюрократичних іграх нікого не зацікавило)))

Понеділок - день важкий

Ранок почався о 5 з багатоповерхових матів місцевої божевільної. Цікаво, чому хворі і старі завжди так рано прокидаються?
Хоча деяким чином вона мені сьогодні помогла - не маючи змоги заснути я покрутилась і встала незвично рано. І тому вийшла з дому хвилина на 15 раніше ніж потрібно. З тим що робилося сьогодні зрану в метро це дуже виручило. Хоча я дивом увіпхалася у перший же потяг він застряг в тунелі за Арсенальною. Капітально так застряг, хвилин на 15-20. З цього приводу також цівкавить питання чому стрибати під потяги в нашому метро також прийнято зрану, якраз в годину пік?
Якимось дивом я таки пережила те стояння в тунелі навіть без запаморочень, хоча задуха була просто нереальна - людей як оселедців і жодного руху повітря. Вискочила на Хрещатику і вирішила більше не спокушати долю, а добиратися до місця іншою дорогою. Навіть не спізнилася.
Третім пунктом понеділка був непрацюючий обмін валют в візовому центрі посеред глухої подільської промзони і прогулянка на кілька кварталів у його пошуках.
Ну і нарешті для повноти щастя десь встав трамвай і очевидно закрив собою і маршрутки. Ризикувати з метро вдруге не хотілось, тож прийшлось топати до Кирилівської церкви.
На цьому пригоди закінчились і почалися більш-менш нормальні будні :)
А що вам приніс цей понеділок?

Бабусі це пісня (2)

Свитер это одежда которую одевает ребенок когда маме холодно
Сьгодні зрану спостерігала діалог між дівчинкою років 8-9 і бабусею.
 - Одень кофту, холодно.
 - Бабушка, когда ты наконец запомнишь - мне всегда жарко! Летом, осенью, зимой, весной, мне всегда жарко, хотя тебе всегда холодно!
У мене такий діалог відбувається при кожній зустрічі вже років 25 як мінімум )))

Зле

Страшенно не люблю бути буфером між двома людьми. Особливо коли мене підставляють надаючи неправдиву інформацію для передачі другій стороні. Почуваюся тепер (а) ідіоткою (б) обманщицею і просто не знаю як вчинити - повідомляти другу сторону зараз, повідомляти тоді коли вже нічого не можна буде змінити чи взагалі сподіватися на те що вона не дізнається... З обома сторонами мають місце дружньо-ділові відносини, причому з тою яку обманули вони більш дружні ніж з тією яка обманює, але від того хто обманює я більше залежу. І від конфлікту сторін я також постраждаю, навіть якщо мене не вважатимуть винною в обмані.

Про імена

Навіяло трохи заміткою про фамілії
Зараз у мене дуже багато студентів з незвичними іменами - іноземними, старовинними, подвійними. Десь 50/50 зі звичайними.
І в останні семестри почала вимальовуватися цікава тенденція - чим дивніше ім"я тим більше ймовірність того що студент буде "проблемним" - пропускатиме заняття, невчасно здаватиме роботи і т.д. В цьому семестрі взагалі всі  кого я бачила за весь семестр один-два рази з незвичними іменами. А Івани-Василі-Марії вже давно все поздавали.
Скоро я так і почну вірити у вплив імені на долю )))