хочу сюда!
 

Оксана

38 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «притча»

29 березня. Чому бідні люди співчутливі

Якось у старенького священника хтось запитав:
-Чому бідні люди співчутливі до чужої біди, а багаті-ні?
-Вигляни у вікно,-відповів той,-що ти бачиш?
-Бачу дерева, автомобіль, гуляють діти...
-А тепер глянь у дзеркало,-продовжив священник,-що там?
-Бачу себе,- пролунала відповідь.
-Так ось,-промовив священник,-вікно зі скла і дзеркало зі скла. Досить лише додати трохи срібла-і ти вже бачиш тільки себе.
(с)

28 березня, Боже милосердя

Один чоловік дуже полюбляв випити і частенько заглядав до пивнички. Але згодом у нього прокидалося сумління, і він каявся:
-Прости мені, Господи!
Це траплялося раз у раз. Сатана дивився на все це, а тоді не витримав і питає в Бога:
-Цей чоловік грішить і кається, а потім знову грішить, і Ти щоразу приймаєш його після покаяння?
Бог відповів:
-Якщо ти, сатано, готовий радісно прийняти його після кожного гріха, то я після кожного покаяння й поготів, бо ж милосердя моє набагато більше.
(с)

27 березня. Школа

Пішов Гусак у город дивитися, чи все там гаразд. Зирк-а на капусті хтось сидить.
-Ти хто?-питає Гусак.
-Гусениця.
-Гусениця? А я-Гусак,-здивувався Гусак і загелготав.-От і чудово-Гусак і Гусениця.
Він гелготав і лопотів крилами , тому що такого цікавого збігу йому ще ніколи не випадало. І раптом він замовк.
-Ти не маєш крил!-зауважив Гусак.-Як же ти літаєш?
-А я не літаю,-зізналася Гусениця.-Я тільки повзаю.
-Хочеш, я навчу тебе літати? Це зовсім не важко, якщо ти здібна, ти швидко навчишся.
Гусениця охоче згодилася. Заняття почали наступного дня.
-Оце земля, це-небо. Якщо ти повзаєш по землі, то просто повзаєш, а якщо повзаєш по небу, то вже не повзаєш, а літаєш.
Так розповідав Гусак. Він добре тямив у теорії.
З-під капусти визирнула чиясь голова:
-А можна й мені? Я сидітиму тихо.
-А ти що-Гусениця?
-Ні,я Черв'як. Але я хотів би літати... Це моя дитяча мрія.
-Гаразд,-погодився Гусак.-Сиди й уважно слухай. Отже, ми зупинилися на небі...
Вони училися щодня з ранку до полудня. Особливо старався Черв'як. А Гусениця не була така запопадлива. На уроках вона плела павутину і обмотувала себе, поки не перетворилась на воскову лялечку.
-Так діла не буде,-зробив їй зауваження Гусак.-Тепер я бачу, що ти, Гусенице, ніколи не літатимеш. От Черв'як полетить-за нього я не хвилююся.
Але одного разу, прийшовши на заняття, Гусак застав самого Черв'яка.
-А де Гусениця?-запитав Гусак.-Вона занедужала?
-Вона полетіла,-сказав Черв'як.-От бачите того метелика?

Кожній людині Бог дав здібності, що відповідають її призначенню. Найголовніше-не прагнути до чужого призначення, а розкрити власне. Завдання мудрого вчителя-допомогти розпізнати його.
(с)

26 березня. Любляча дочка

Було в матері сім дочок. Одного разу поїхала матір до сина, який далеко жив. Вернулася вона додому тільки через тиждень. Коли зайшла до хати, дочки одна по одній почали розповідати, як вони тужили за нею:
-Я тужила за тобою так, як маківка за сонячним лугом,-сказала перша дочка.
-Я чекала тебе, як висохла земля чекає води,-промовила друга.
-Я плакала за тобою, як мале пташеня плаче за птахою,-щебетала третя.
-Мені так важко було без тебе, як бджолі без квітки,-говорила четверта.
-Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси,-мовила п'ята.
-Я виглядала тебе, як вишневий сад виглядає солов'я,-сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона скинула з матері черевики і принесла у мисці води-помити ноги.
(с)

25 березня. Кравець і дівчина

Одна дівчина вирішила замовити сукню у відомого кравця, тому що шив він гарно і завжди сумлінно. Однак вона вважала, що його сукні надто дорогі. А тому, зайшовши в майстерню, передусім вирішила домовитися про ціну.
-Ви дуже дорого берете за свої сукні,-оголосила вона.
-Хіба? Я так зовсім не вважаю,-заперечив кравець.
-Ще й як дорого! Зважте самі-для пошиття сукні для мене знадобиться не більше двох метрів тканини. Так?
-Так,-згодився той.
-Так от, якщо до вартости матерії додати вартість ниток, голок і навіть ножиць, якими буде викроєно цю сукню, то вийде щонайменше вдвоє дешевше. Тому і платити вам я повинна вдвоє менше.
Кравець помовчав хвилину і відповів:
-Ну що ж, панянко, ви мене майже переконали. Настільки, що я готовий взяти з вас половину первісної вартости. Якщо ви наполягаєте.
-Звісно, наполягаю!-зраділа дівчина.
-Домовилися. Зараз я зніму з вас мірку і за тиждень посланець доставить замовлення просто вам додому.
Цілий тиждень дівчина вихвалялася перед подругами, як дешево дістане вона сукню від відомого кравця. Ті не вірили і захотіли особисто перевірити, що їх не дурять. У призначену годину всі зібралися біля її оселі. Прийшов посланець з коробкою. Дівчина урочисто скинула накривку і витягла звідти... два метри тканини, пару мотків ниток, голка і ножиці.
Розгнівавшись, вона кинулася до кравця.
-Як ви сміли обдурити мене?-викрикнула вона, переступивши через поріг.
-Я й не думав дурити вас,-похитав головою кравець.-Я поклав у коробку все, що ви назвали. Якщо ж вам чогось бракує, то, можливо, це сталося тому, що ви забули за це заплатити.

"... Робітник вартий утримання свого" (Мт. 10,10)
(с)

24 березня. Як вибирати друзів

Один чоловік вирішив порадитися зі старцем Паїсієм Святогорцем, як позбутися пристрасти, що йому дошкуляла. Той чоловік мав пихатих приятелів, які часто лихословили супроти інших. Отож поки він міркував, як краще запитати про це, хтось приніс старцю в подарунок чудовий кавун.
Паїсій взяв його і звернувся до прочан зі словами:
-Оскількм ви принесли кавун, позичте мені ножа, щоб його розрізати. А потім я відкрию вам таємницю, як зробити, щоб кавуни росли солодкі і смачні.
Старець почав розрізати кавун на дольки, роздаючи кожному по одній. Коли дійшла черга до чоловіка, який чекав відповіді на своє питання, старець поглянув на нього пильним поглядом і сказав з усмішкою:
-Якщо садити разом кавуна і гарбуза, то станеться таке: гарбуз забере всю солодкість від кавуна, і кавун стане несмачним і несолодким. А от гарбуз, хай скільки би не відбирав солодкости, все одно залишиться гарбузом. Тому, якщо ми хочемо мати солодкі і смачні кавуни, треба садити їх подалі від гарбузів.
І чоловік зрозумів, що хотів сказати старець: друзів треба обирати зі ще більшою розсудливістю!
(с)

Выборы

Однажды политика сбила машина, он погиб и попал на небеса. Там его встретил Апостол Петр и сказал:
— Добро пожаловать! Вы находитесь у ворот Рая, но место, в котором вы проведете вечность еще не определено. Выбор будет за вами. Согласно правилам, вы должны провести день в Аду и день в Раю, чтобы потом сделать свой выбор.
— Зачем все это? Здесь и думать нечего – Рай, конечно!
«Мне жаль, но правила есть правила», — с этими словами Петр повел политика в Ад.
Он вошел в ворота преисподней и оказался на зеленой поляне для гольфа. Рядом стоял шикарный ночной клуб, из которого повыходили его бывшие коллеги и друзья. На них были надеты шикарные костюмы, они смеялись, жали политику руку и вспоминали прекрасные дни на Земле, когда все они вели беззаботную жизнь и хорошо зарабатывали на других. Шампанское, икра, лобстеры, танцы, красивые девушки… Да еще и дьявол оказался дружелюбным парнем! Но день подошел к концу, и политику пришлось снова вернуться к воротам Рая.

В Раю тоже было неплохо: чудесные сады, вокруг пушистые облака, ангелы играют на арфах и льются красивые песни. Через 24 часа к политику подошел Апостол Петр, чтобы узнать его окончательный выбор.
Тот задумался на несколько мгновений и сказал:
— Даже не знаю… Никогда не думал, что скажу это… Но я выбираю Ад!
Петр вздохнул и повел политика к воротам Ада. Когда они пришли, политик был поражен: гольфа нет, клуба тоже, друзья варятся в котлах, вокруг ходят страшные чудовища. Тут прибежал дьявол и положил на плечо политика свою лапу с огромными когтями.
— Я не понимаю, — сказал политик. – А что произошло? Вчера тут было так классно: вино, девочки, пляски, а сейчас мои друзья горят в огне! Как же так?
Дьявол усмехнулся и ответил:
— А чего же ты хотел, старина? Вчера была предвыборная компания, а сегодня ты проголосовал!

23 березня. Господиня і фотограф

Один фотограф, отримавши запрошення на святковий вечір, захопив кілька своїх світлин, аби при нагоді показати їх гостям.
Господиня, побачивши світлини, вигукнула:
-Які пречудові фотографії! Ви, мабуть, маєте дуже дорогий фотоапарат!
Фотограф не відповів їй на це нічого, але на прощання зауважив:
-Дякую, вечеря була приготована чудово! У вас, мабуть, дуже дорогий посуд!
(с)

22 березня. Порада мудреця

Якось до срібноволосого мудреця , обливаючись сльозами, прийшла молода і дуже вродлива дівчина:
-Що мені робити?-крізь сльози скаржилася вона.-Я завжди прагну по-доброму поводитися з людьми, нікого не ображати, допомогти, як тільки можу. І хоча зі всіма я привітна і ласкава, але часто замість вдячности й поваги дістаю гіркі образи й глузування. Я ні в чому не винна, і це так несправедливо й образливо, що аж плач бере. Порадьте, що мені робити?
Мудрець глянув на красуню і з усмішкою промовив:
-Роздягайся і прогуляйся по місту нагою.
-Та ви з'їхали з глузду!-обурилася красуня.-В такому вигляді будь-хто збезчестить мене і ще бозна-що сотворить зі мною.
Тоді мудрець відчинив двері і поставив на стіл дзеркало:
-От бачиш,-відповів він,-з'явитися на людях, оголивши своє красиве тіло, ти боїшся. То чому ж ходиш світом з оголеною душею? Вона розчинена в тебе, як ці двері. Всі, кому тільки охота, приходять у твоє життя. І якщо бачать у доброчинствах твоїх, як у дзеркалі, відображення бридкості своїх пороків, то прагнуть обмовити і принизити тебе. Не кожному вистачає мужности признатися, що хтось кращий за нього.
-То що ж мені робити?
-Ходімо, я плкажу тобі свій сад,-запропонував старець.-Багато років я поливаю і доглядаю ці прекрасні квіти. Але ще жодного разу не бачив, як розпускається пуп'янок, хоча втішаюся красою й ароматом кожної квітки. І ти, наче квітка, розкривай своє серце перед людьми без.поспіху, непомітно. Зважай, хто доглядає і поливає квітку, чинячи тобі добро, а хто обриває пелюстки і топче її ногами.
(с)

21 березня. Маленька дівчинка та атеїст

Маленька дівчинка повертається додому з недільної школи. Назустріч іде атеїст, який помічає радічну усмішку на обличчі дитини.
-Що тебе так тішить?-спитав атеїст.
-Іду з недільної школи.
-Ну і що ж сьогодні вам розповідали?-чоловік вирішив посміятися з дитини.
-Нам розповідали історію з Біблії про те, як пророка Йону проковтнула велика риба.
-Як може риба ковтнути чоловіка, щоб той опісля залишився живий?
Дівчинка замислилася на хвилину, а згодом відповіла:
-Я не знаю, як це сталося, але коли опинюся в раю, то стріну там Йону і розпитаю його.
-А якщо Йона потрапив у пекло?-спитав атеїст.
-Ну тоді ти його спитаєш.
(с)