Каждый из нас сталкивается с грубостью, но лишь небольшая часть людей умеет правильно реагировать на злость, оскорбления и ненависть. Чтобы сохранить свое психологическое здоровье, нужно научиться достойно выходить из таких ситуаций, даже когда эмоции берут верх.

Следует помнить, что чаще всего грубят и оскорбляют люди несчастные. Поэтому делать то же самое в ответ или обижаться смысла нет. Лучше всего поступить, как мудрый самурай из притчи…[ Читати далі ]

Жив собі брат при церкві і мав він недугу на ім'я "найкраще від усіх" Хай про що тільки мова не зайде, він повсюди старався бути найкращим від усіх. Прибрати в церкві-він вже мітлою мете,всеношна молитва-він серед перших запопадливо молиться, рулади словесні виписує.
І от в ніч на П'ятдесятницю приснився йому сон. Потрапляє цей брат на небо, стоїть у черзі праведників, чекає і думає, як Ісус його серед усіх виокремить, під білі ручки візьме, похвалою засипле. Годину жде, другу, а Ісус все не підходить.
Захвилювався брат, озиратися став. Помітив врешті-решт, що Ісус, недалеко від нього ідучи, похвалив когось. Тоді виступив брат назустріч і питає:
-А як же я? Невже ж про мене забули?
Ісус глянув на нього і сказав:
-Не знаю, хто ти.
-Та ж як? Я у церкві служив, у хорі співав, Біблію читав, нічні молитви вистоював.
-Не пам'ятаю я тебе,-відказує йому Ісус.
Тут брат помічає диякона з церкви, що тиждень тому як помер, а доти молився за всю громаду. І просить брат його допомогти, заступитися, потвердити, що він справді служив у їхній громаді і таке інше. Заступився за нього диякон словом, вислухав його Ісус і каже:
-Може ти і правду мовиш, але я особисто його не знаю, і тут йому не місце.
Підхопили брата ангели і віднесли, куди належить.
І от прокинувся брат серед ночі, облитий потом і з сильним криком, і замислився добре-яка ж несправедливість! До ранку міркував і згадав, що диякон перед смертю таку науку давав: "Не той у царстві Бога великий, хто зробив багато, а той великий, хто пізнав Христа!"
І після цього сну брат позбувся своєї духовної недуги. Він зрозумів, що Ісус цінує в людях.

(с)

Один цар уславився своєю мудрістю. Але, попри цю мудрість, у житті не мав він спокою. І одного разу звернувся цар до мудреця з проханням:
-Допоможи мені-дуже багато в цьому житті доводить мене до нестями. Маю велику схильність до пристрастей, і це вельми заважає мені.
Мудрець дав йому перстень, на якому була викарбувана фраза: "Це мине!"-і сказав:
-Одягни цього персня. Коли тебе настигне сильний гнів чи радість, поглянь на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому знайдеш ти рятунок від пристрастей.
Минав час, цар послухав поради мудреця і знайшов спокій. Але настала мить, коли, як зазвичай, глянувши на перстень, він не заспокоївся, а навпаки-він ще більше нестямився.
Він зірвав перстень з пальця і хотів кинути його якнайдалі у став, але раптом помітив , що на внутрішньому боці персня є напис: "І це мине також..."

(с)

Одного разу чернець, прийшовши до церкви, почув, що деякі брати сперечалися між собою. Перш ніж повернутися до своєї келії, він обійшов її тричі, і тільки потому зайшов до неї. Ті, хто бачили це, запитали, чому він так учинив.
Чернець відповів:
-У моїх вухах закарбувалися слова суперечки. Я прогулювався, щоби очиститися, і не занести незлагоду у свою келію.

(с)

До віконечка придорожньої кав'ярні для автомобілістів під'їжджає на старенькій машині жінка, яка тут вже багато років поспіль постійно замовляє каву. Перекидаючись люб'язністю з продавцем, вона помічає машину, що стає за нею у чергу. У доброму настрої жінка хоче зробити якесь добро і платить продавцеві за каву для наступної машини. Продавець здвигає плечима і думає, що люди знайомі.
Жінка від'їжджає. Наступного дня вона, як завжди, під'їжджає до віконечка кав'ярні.
-Я думаю, що вчора сталася помилка. Хлопець, за якого ви заплатили, не знає.вас,-каже продавець.
Жінка, трохи збентежившись, пояснює, що так і мало бути. І тоді продавець розповідає, що сталося вчора:
-Я сказав тому хлопцеві, що ви заплатили за його каву. Тоді він також заплатив за наступну машину. Водієві наступної машини я пояснив те саме, і він вчинив так само. Так сталося чимало разів. Я вражений!

Не втомлюйся чинити добро-воно заразливе!

(с)

Один старий і мудрий чоловік сказав своєму учневі:
-Роздивися кімнату, де ми сидимо, і спробуй запам'ятати речі коричневого кольору.
У кімнаті було повно всього коричневого, і учень швидко впорався з завданням. Але мудрець далі запитував його:
-Заплющ-но очі і перелічи речі синього кольору!
Учень розгубився і обурився:
-Я не помітив нічого синього, бо ж запам'ятовував, як ви наказали, тільки речі коричневого кольору!
На що мудрий чоловік відповів йому:
-Розплющ очі й озирнися-у кімнаті повно синіх речей.
І то була щира правда.
Опісля мудрець заговорив знову:
-Цим прикладом я хотів показати тобі правду життя: якщо ти шукаєш в кімнаті тільки речі одного кольору, а в житті-тільки лихе, то будеш бачити тільки його, помічати виключно його, і тільки воно буде запам'ятовуватися тобі і впливати на твоє життя.

Якщо ти шукаєш лихе, то обов'язково його знайдеш і ніколи не помітиш нічого доброго.

(с)

Мешканці одного села усіляко переслідували жінку, яка стала християнкою. Коли вона йшла у церкву, на неї сипалися глузування, погрози, обмови. Всі знущання вона терпіла спокійно, покладаючись на Господа. Одного разу озлоблені селяни закидали її картоплею. Жінка ретельно повизбирувала картоплю, що лежала на землі, і склала її в одну купу. Мешканці злякалися, що сердита жінка тепер їх закидуватиме картоплею, і розійшлися.
Але жінка зібрала картоплю в мішок і пожертвувала її церкві. Це було навесні, перед садінням картоплі, і ця картопля, висаджена на церковній ділянці, чудово вродила.

Коли ми Божою силою оберігаємо серце від злоби і обурення, Господь покаже нам дорогу, де навіть злі наміри врешті-решт посприяють перемозі і торжеству добра.

(с)