хочу сюда!
 

Валерия

30 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-37 лет

Заметки с меткой «мова»

Мовне питання для тих, хто не лінується

Овва! Поширюю вам зняток кращих перекладів українською для часто вживаних слів)) Тисніть вподобайку! Усміхайлик вам у стрічку, мармизки 
Джерельце потішок: http://slovotvir.org.ua/popular



Московсько-Українська війна

Зараз модно писати про гібридні війни. Але від самого початку, війна з Московщиною була саме гібридною. Московщина підписала договір з Богданом Хмельницьким, але і не збиралася його виконувати. За його спиною Московія почала домовлятися з Польщею.

Богданові вдалося створити незалежну державу, але вона “муляла око” сусідам. Бої, війни, походи, полони, хвороби, можливо і яди підірвали здоров'я Богдану Хмельницького і він тяжко захворів. По його смерті, 6 серпня 1657 року, гетьманував син Богдана Юрий, але його регент, Іван Виговський 27 серпня 1657 року перебрав булаву.

На жаль, всі навколишні держави-сусіди, намагалися щось мати від України-Руси. Змови, інтриги, агенти іноземних держав старалися зі всіх сил, аби не дати встояти молодій державі. Особливо старалася Московія, яка підкупала частину верхівки, підбивала її організувати громадянську війну, і врешті решт, восени 1658 року перейшла до відкритої агресії.

Івану Виговському вдалося влітку 1659 року, а саме, 29 червня вирізати 150 000 військо князя Трубецького, але перемога від України відвернулася.

Історія доказує, що війна з Московією, вона не тимчасова, то назавжди. Бо життя — боротьба!


Війна приймає різні форми, але вона продовжується і завжди Московія намагається винищити українців-патріотів, винищити кращих.

Більше 350 років Московсько-Української війни показали, що українці можуть перемогти. Для того треба не боятися війни. Треба знати, що уникнути її неможливо. Війна є тотальна і на винищення всіх і всього. Війна йде на всіх рівнях. Мовному, військовому, промисловому, на рівні знань, на рівні історії, на рівні культури, на рівні торгівлі, на рівні релігії. Коли в Московії нема сил воювати на якомусь рівні, вона домовляється за ніби мир, на тій ділянці і звільнені сили скеровує на інший рівень.

Сподівання простих українців, що від війни можна сховатися в “мушлю”, скаралупку, власну домівку, даремні.


Росія радянська чи РФ, як близнюки-брати.


За перемогу над білою армією і Петлюрою, за то, що українці не підтримали Директорію, в радянську добу, їм придумали кару у вигляді голодоморів, розстрілу інтелігенції. Мільйони загиблих, в першому випадку. Тисячи в другому. Лише капітан НКВД Матвєєв, в урочищі Сондормох “перевиконав план”, розстрілявши 1111 інтелігентів на честь 20-ї річниці ВОСР (1947 рік), за що передчасно отримав майора!


В третьому тисячолітті нічого не змінилося.


360 -річчя березневих статей Богдана Хмельницького і 200 -ліття народження Тараса Шевченка РФ “відмітила” знищенням кордону між “братніми” державами.


Насувається 358-ма осінь протистояння України-Руси і Московії. Починаючи боротьбу за незалежність, Богдан Хмельницький організував виробництво пороху. Він розумів, що перемогу отримає той, хто забезпечить власних громадян працею, корисною громаді, корисною державі.


Дисципліна і праця — гаранти успіху!



Геніально про українську мову!


Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.....

Панас Столярчук, професор

("Українська думка", Лондон)

Йде січове військо

Слова й мелодія М. Гайворовського

(правка: зміна "вороженьків" на "окупантів". Моя. Білотур)

ходою


Йде січове військо

Та співає стиха:

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.


Йде січове військо

в боротьбу кроваву:

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.


Йде січове військо,

Пісня степом лине:

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

Як поборем окупантів,

Слава не загине.


https://www.youtube.com/watch?v=dBZViLcf3q0

Україна переможе! Але кожне слово кожного українця, кожна дія кожного українця, кожна думка кожного українця має до того долучитися. Пам'ятаймо! Не про нас, українців мова. Ми мусимо затулити собою і нашими олігархами чорну дірку, яка бажає ковтнути світ! Повторюється рік 1939, коли Сталін організував Другу Світову війну. Гітлер був лише маріонеткою, аби дати Сересерії привід звільнити Світ. Адольф все зрозумів, але пізно, і почав війну з Сересерією не з власної волі. Просто він намагався відтягнути власну смерть, бо не горів бажанням застрелитися у 1941. Можливо, це можуть зрозуміти лише полонені в АТО українські вояки, особливо ті, що вже ніколи не побачать рідних. Бо вони знали на що йшли! Вони наймужніші і наймудріші серед мешканців. Герої не вмирають!

Слава Україні!

Героям слава!

Акцію за газету “Запорізька правда” провела у Токмаці "Свобода"

Токмацька районна партійна організація Всеукраїнського об'єднання “СВОБОDА” у п'ятницю 17 червня об 11-й годині біля поштового відділення 71701 провела акцію по підтримці української мови в Україні. Зокрема, проти планування закриття, єдиної на всю Запорізьку область, газети “Запорізька правда”.


Населення не проти того, але зубожіння його граничне. Маємо нарікання, що ситуація така, коли нема грошей у людей сходити до стоматолога.

Зустріли опонентів, які вважають газету відголоском комуняцьких часів.

Акція була скромною.


Всього підписалися люди на 8 місяців.

У людей дії влади викликають не лише подив, але й обурення, що на тлі війни, Запорозька область має купу газет мовою агресора і лише одна мовою нації, що потерпає.

Блюзнірством є написання в умовах агресії законопроекта, де теле- і радіо- канали будуть зобов'язані виділяти для мови української, включаючи пісні і реклами менше 50 відсотків. Є думка, що для мови агресора досить 5 відсотків ефіру. І то, для реклами типу: “Пакую речи, прошу посприяти виїзду і не чинити перешкод”.

Вважаємо, що на тлі війни, користуючись нею, влада вчиняє і узаконює геноцид української нації.

Урядовці бідкаються, що Америка не надає зброю, а самі найсучасніше продають, замість випробувати в АТО на боці власної держави. Бідкаються, що нема грошей, а самі, власні гроши відправляють в офшори. Плазують перед МВФ, а навіть Януковичам рахунки не виставили. Хтось порахував, скільки шкоди наніс Українській державі хоча б янукович молодший, хоча б організовуючи гонки міжнародного масштабу по заповідникам, по болотам?


Скільки коштує вкрадений Крим? Навіть, коли рахувати землю, грунт, сміття, в тоннах і продати державам, що то купують, то за анексію Криму і Донбасу, РФ не розплатиться ніколи! Хтось подав до суду міжнародного? Чому електрику, газ, воду поставляє Україна окупантам безкоштовно? Відповідь знають всі! Так легше вкрасти?!

Тож, буде правда, буде мова, і життя в нас буде, кривда щезне і весело заживеться людям)))

Прес-служба Токмацької районної організації ВО “Свобода”

svotokmak@ukr.net


Старенька прикольна мовна замітка

На світанку, годині о четвертій ранку, без оголошення претензій, стукає в скайп давній приятель, російський колега по цеху - мовляв, що думаєш стосовно Олега Табакова?

15 липня 2015, 20:00

Андрій Соколовський

Уже ничего...

- Как?! Совсем ничего?!

- Угу, убогость не позволяет...

- Ааа, значит, думаешь!

- Ну, ладно, думал..., правда, ничего конструктивного - сплошной мат.

- Понимаю..., я бы тоже обиделся. Но, согласись, и Булгаков не жаловал украинцев, стебался над вашим языком.

- Потому, что просто не знал его.

- Пусть так, но по вашим понятиям Булгаков вообще дезертир и предатель - был призван в армию УНР, а потом оказался в Белой армии, а после в Москву сбежал, когда Украину нагнули большевики. Но при этом в Киеве есть музей Булгакова!

- Предлагаешь открыть у нас музей Табакова?

- Ну зачем передергивать? ...Я ж просто рассуждаю! И вообще, хер с тем Табаковым... Просто он сказал то, о чем в России давно чешут на кухнях и православных митингах.

- Не новость, что в России популярны фашистские идеи...

"Велич" російської і "убогість" української мов в кількох фразах - фото 1

- Ну, в какой-то мере.., да - про третьесортность украинцев, Матроскин явно перегнул. Но, опять же, давай объективно! ...Вот, тот же Булгаков, как считаешь - почему он писал именно на русском?

- Удиви!

- Слушай, без обид! Если серьезно - ведь, трудно спорить с тем, что русский язык ярче, богаче, выразительнее...

- Ну, если другого языка не знать, то да...

- Ха! Я знал, что ты так ответишь! Но смотри - ты, знаешь, как минимум, два языка, а пишешь, в основном, по-русски! ...Аргумент?

- Именно поэтому и могу утверждать: русский язык, как таковой - неприлично беден! По сути, это язык заимствований - гигантское эсперанто. А вся его яркость в уменьшительно-ласкательных суффиксах. Но несмотря на это - я люблю русский язык, как любят больного брата... Нежно и трепетно!

- Ууу... Ты еще скажи, что мы тут все вата!

- "Вата" - от немецкого "die Watte"...

- Ну, это просто шапкозакидательство!

- "Шапка" - от французского "шапо"...(chapeau).

- ...Ок, давай вернемся к сути предмета!

- "Предмет" - из польского "пшедмиот" (przedmiot).

- Не верю!

- И не надо - проверь, интернет под рукой...
ПАУЗА, СОПЕНИЕ..., НЕДОВОЛЬНОЕ ПОКАШЛИВАНИЕ.

"Велич" російської і "убогість" української мов в кількох фразах - фото 2

- М-да, ты прав... из польского..., согласно Тредиаковскому и этимологическому словарю Макса Фасмера.

- Кстати, любимая, русская "водка" - тоже из польского...

- Это я в курсе. Ладно, тормози!

- "Курс" - от французского "cours". А "тормоз" из тюркского - "turmaz" (подкладка для колёс арбы).

- Слушай, не дави, я же с тобой, как коллега - как сценарист со сценаристом!

- "Коллега" и "сценарист" - вообще в ноль позаимствованы: первое (kolega) - из латыни, но пришло в русский опять же через Польшу, а второе из французского - "Scnariste".

- Стоп, стоп, стоп...! Дай сказать!

- Прости, не могу! ..."Стоп" - от английского "stop", производная из древне-английского "stoppian"... То есть, слово родившееся задолго до появления Московии. И, вообще, как можно называть русский - "великим и могучим" если он существует всего триста лет? Ускоренный рост - пестициды?

- Ладно, допустим, есть много заимствований, но, где их нет?! Например, тот же "стоп" - его что - нет в украинском?!

- Нет. У нас "стій" или "стояти" - от старо-славянского "стояти". Просто украинский язык не требовал такого количества заимствований, как русский, поскольку развивался сам, постепенно и долго. Более того, в украинском много вещей и понятий имеют по два равно употребительных названия.

- Ну, и...?

- Например, в русском языке нет своего слова обозначающего "горизонт" (если честно, не понимаю, как целый народ жил так долго, не имея даже соответствующего слова - наверное в пещере, где это слово просто не нужно). Так, вот: в украинском сразу два собственных слова обозначающих горизонт - "обрій" и "небокрай". А вот, еще: "петух" - в украинском "півень" или "когут". Более того, в некоторых случаях у нас есть и по четыре слова обозначающих одно и то же, но с важными нюансами...

"Велич" російської і "убогість" української мов в кількох фразах - фото 3

- Это как?

- Сколько в русском языке обращений к отцу?

-...Ну, отец, папа. ...Батюшка.

- Теперь считаем в украинском: батько, тато, нень и пан-отче, если к попу.

- Ну, "нень" - это говор!

- Ничего себе говор, который уже выучила вся Россия - забыл про "Неньку Украину"...? Или, думаешь, "ненька" сама по себе бывает?

- ...Братан, что-то ты мутишь. Не может так быть.

- Конечно, если верить Табакову!

- Да иди ты!..

P.S. ...Этот диалог я записал сразу, но все равно по памяти, поэтому могут быть некоторые неточности, и, поскольку, мой визави отсутствует в ФБ (он "житель" "ВКонтакте") - я, как воспитанный мальчик, переслал ему этот текст до публикации.

...Должен отметить: возражений с его стороны не было - кроме одного..., он попросил убрать свою финальную реплику "Да иди ты!"... Я подумал, и решил оставить - в ней вся суть этого давнего, филологического спора между русскими и украинскими тружениками пера. 



http://www.depo.ua/ukr/life/-velich-rosiyskogo-i-uboztvo-ukrayinskoyi-mov-v-kilkoh-15072015141000

мова

Слова мають тотожність з Водою. 
Вони можуть походити з 
"каналізації", "нужника" "унітазу", 


Або ж - як вода з чистого Джерела 

без отруйних помий маттючя , мертвого силікону "суржик" ...




5 причин, щоб мотивувати себе вчити іноземну мову

Поліглот Метью Йолденс став відомий після того, як в 2014 році на YouTube з'явилося відео, де він на дев'яти різних мовах розповідає, як йому вдалося стати поліглотом. Йолденс вільно говорить  ірландською, англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та іншими. Він також продовжує вивчати українську, голландську, африкаанс.
Нещодавно поліглот кинув собі виклик і разом з братом спробував за 7 днів освоїти турецьку так, щоб через тиждень бути готовим поговорити з носієм мови. Зараз Йолденс є «мовним послом» порталу Babbel, і в своїй колонці описав, що підштовхнуло його вивчити всі ці мови. Ці ідеї можуть стати чудовою мотивацією для будь-кого, хто ніяк не наважується взятися за вивчення.
Изображение
1) Вивчення мови - це весело
«Це, ймовірно, не стане сюрпризом, але я - мовний гик. Я люблю академічну сторону мов. Для мене використання нової граматичної структури рівносильно перемозі в «Монополію». Не хвилюйтеся - я розумію, що це не зовсім звичайно, і я можу зрозуміти людей, для яких вивчення мови навіває образи тужливих уроків з сухою граматикою і списками лексики. Я теж був в школі в 90-х.
Розвага - перша причина, по якій я взявся вивчати мову. Я почав вивчати іспанську мову в 8 років. Яка причина може змусити 8-річного хлопчика щось робити? Це або розваги, або зобов'язання. Я вирішив вивчити іспанську мову з моїм братом на пляжі в Іспанії. Мій приятель з мови і радісна реакція оточуючих людей на мої спроби - це було все, що потрібно, щоб переконати мене, що це весело.

2. Бажання отримати більше від наступної відпустки
Усвідомлення того, що можна отримати набагато більше від відпустки до цих пір залишається величезною мотивацією для мене. Так, менше шансів, наприклад, пропустити пару, а саме вражаюча відмінність - відчуття комфорту в нових умовах. Все буде здаватися незнайомим, але у вас буде можливість орієнтуватися за допомогою спілкування з людьми. Місцеві жителі будуть зустрічати вас з задоволенням. Так що «упакувати» в свою валізу перед поїздкою кілька слів на місцевій мові буде корисним.



3. Відкрити нову сторону себе
Люди, які володіють багатьма мовами, часто говорять про різні внутрішні відчуття своєї особистості. Давайте візьмемо приклад гумору, який, безумовно, можна вважати однією з основ особистості. Гумор - одна з найважчих речей для тих, хто не володіє мовою вільно. Іноді люди починають компенсувати це, додаючи більше фарсу або скромності. Стають більш закритими або, навпаки, відчувають себе звільненими від скутості. Вивчення мови - це самопізнання. Ви можете здивувати себе раптовими спалахами середземноморської пишноти або німецькою прямотою.

4. Знайти роботу мрії
Знання більше однієї мови відкриває перед вами нові можливості в багатьох сферах. Не тільки в сфері лінгвістики або перекладу. При цьому не обов'язково бути абсолютним експертом. Є тисячі людей, які не є експертами в якійсь іноземній мові, але використовують її у своїй роботі. Більш того, на роботі ви зможете удосконалити мову, якщо ідеальне знання граматики і лексики з самого початку не потрібно. Тобто ви зможете робити свою звичайну роботу, але в більш стимулюючому іншомовному середовищі.



5. Кинути собі виклик
Навіть люди, які вже знайшли роботу мрії, відчувають себе впевнено і вважають, що досягли своєї мети, все одно відчувають необхідність шукати нові виклики. Мова - це відмінний варіант. Чому? Крім очевидних причин, вивчення мови порівняно просто вписатись в напружений графік. А при правильному підході ви знайдете в мові багато «міні-мотивацій», які будуть підтримувати вас на шляху до нової мети. Наприклад, вперше правильно і не замислюючись провідміняти слово  іспанською, вгадати значення німецькою або правильно зіставити традиційну жестикуляцію і фрази в італійській мові ».

R_

R_

Икавизм

+ Аканье .

‹ Чим усе ж таки українська відрізняється? Насамперед, зазначу, що портрет мови роблять за фонетикою, а не лексикою. Про лексичні відмінності буде нижче. Чому за фонетикою? Бо певні фонетичні конструкції прамови перетворюються у похідних ідіомах на зовсім не подібні структури. На слух сплутати українську з будь-якою іншою слов'янською мовою практично неможливо. Що вважати українською? Це мова ікавізму. В українській не лише старослов'янський "ять" переходить в [і] (наприклад, "хліб", але й навіть закритий [о] (наприклад "кінь"). Саме тому в нас стільки чергувать. Це ікавізм притаманний лише далматинським діалектам хорватської і лише у "ятях". Тобто, це абсолютно унікальне явище серед слов'янських мов. Абсолютно сміливо можна стверджувати, що всі діалекти, які вживають слова з "і" замість "ять" (перевірте на словах "хліб", "ліс", "усі" тощо) є українськими. А, відповідно, ніякої "русинської" мови просто не існує, а "кубанська балачка" — це українська мова. Те саме з [и], унікальним звуком української, якого не існує у жодній мові-сусідці. За його вимовою легко відрізниш поляка, росіянина або й білоруса. В українській — просто навала [и], у більшості випадків слов'янське "и" переходить саме в українське [и], а не в [і], як в інших слов'янських мовах. По суті, якщо бачите "і" в українському слові — це або слов'янське "ять", або "о", або "ьі", але вкрай рідко "и/і". І третій принцип — фрикативне [г]. Його мають деякі наші сусіди, зокрема словаки, білоруси та чехи, але з деякими особливостями у вимові. Є й багато інших, але ці три, як на мене, найголовніші. Такі речі, як чітке ненаголошене [о] (ми кажемо [молоко], а не [малако]) або неасимільовані кінцеві приголосні (ми кажемо [народ], а не [нарот]) поширені і багатьох інших слов'янських мовах і радше є загальнослов'яньским принципом, винятком з якого є російська.

Спільних фонетичних руських мов — української та білоруської, є надзвичайно багато і вони всі дуже конкретні. Це відрізняє їх від західнослов'янських та південнослов'янських з одного боку та російської мови — з іншого боку. Ось деякі: рефлексація плавних голосних з колишнім слабким редукуванням — перетворення їх на [и] (наприклад, укр. крию, біл. крыю; укр. глитати, біл.глытаць); перехід [л] у закритих складах у нескладовий [ў] (укр. вовк [воўк], біл.воўк; укр. бачив [бачиў], біл. бачыў); асимілювання [й] та пом'якшення попередніх передньоязикових: (укр. суддя, весілля, біл. суддзя, вяселле); втрата початкового слов'янського [i]-[ї] (укр. грати, біл. граць); чергування у дієсловах (укр. біжи, печи, біл. бяжы, пяч); кличний відмінок (укр. сину, коню, біл. сыну, коню); позиційні чергування [ў]-[у] та [й]-[і] (укр. Вона була в лісі/Він був у лісі, біл.Яна была ў лесе/Ён быў у лесе); втрата задньоязикового [ґ]: (укр. гора [hора], біл. гара [hара]); злиття двох прийменників — [із] та [с] (укр. з роботи, біл. зработы); поява приставних префіксальних голосних (укр. іржа, біл. іржа); втрата активний дієприкметників, поява протетичних приголосних (укр. вулиця, біл.вуліца; укр. вівця, біл. гаўца); чергування задньоязикових зі свистячими (укр. на дорозі, біл. на дарозе; укр. у руці, біл. у руцэ); втрата кінцевого закінчення у 3-ій особі дієслів теперішнього та майбутнього часів (укр. бере, каже, біл. бярэ, кажа) та деякі інші. ›

Икавизм ( И / О / А ) :



ИКАННЯ — вимова в більшості укр. говорів звука [і] на місці голосних неверхнього піднесення. Велика поширеність звука [і] (ie < (Ђ), *о, *е) у південноукр. говорах різко протиставляє їх північним, де цей звук функціонально менш навантажений, будучи в ряді говірок лише продовженням давнього *і. [і]<Ђ функціонує у південноукр., а також під наголосом у західнополіс. говірках; [і]<*о, *е виступає у всіх пд.-сх. та, за незначним винятком, у пд.-зх. говорах.
[ +++ ]