хочу сюда!
 

Оля

43 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «мова»

23 квітня відзначаємо День англійської та іспанської мови.

Результат пошуку зображень за запитом "англійська та іспанська"

23 квітня, щорічно відзначають міжнародний день англійської та іспанської мови. Такі вони різні, але завжди на слуху, тож не будемо оминати їх і дізнаємось трохи більше.

Англійська — світова мова. Нею спілкуються півтора мільярда людей, а точніше кожен 5-ий на планеті. Жителі Великої Британії, Ірландії, Мальти, Австралії, США, Канади та Нової Зеландії. Окрім цього, вивчають англійську ще близько 2 мільярдів людей. Виходить, що більша частина світу все ж таки орієнтується в цій мові. Світова мова постійно збагачується. У англійській, кожні дві години з’являється нове слово. Якщо ви вивчаєте цю мову, хай така кількість вас не лякає, адже за підрахунками іноземних філологів, для спілкування достатньо знати 1.5 - 2 тисячі слів.  Знання цієї мови відкриває безліч шляхів до нових знайомств, подорожей та життєвих інновацій, тому не втрачаймо часу!

Дата 23 квітня була вибрана, як день народження та день смерті Вільяма Шекспіра, англійського драматурга, актора і поета.

Іспанською мовою розмовляють півмільярда людей на планеті. Зокрема це мешканці Мексики, власне Іспанії та країн Латинської Америки. Цікавий факт, що найбільш іспаномовних людей проживають не в Іспанії, а в Мексиці- 120 мільйонів. В різних регіонах мова має деякі особливості, але в цілому однорідна і іспаномовні люди з різних куточків світу легко розуміють один одного, але це зовсім не схоже на англійську, що має безліч діалектів та  акцентів.
Дата святкування - 23 квітня встановлена ООН в день відзначення смерті Мігеля Сервантеса,  іспанського новеліста і поета. Перодовсім він отримав славу після написання роману «Дон Кіхот».

Мови «конкуренти», адже іспанська наздоганяє англійську за розповсюдженістю, бо в іспаномовних країнах прогресує народжуваність. Тож через декілька поколінь, можливо саме іспанська стане світовою мовою.

Понеділок починається в суботу. Завжди

Колись довелося піти в перекладачі, перекладати українською. 
А оскільки з усіх запасів лексики, що розтрусилися по дорогам життя за десятки років, залишилася чиста тобі мізерія, - крихти суржика, довелося на ходу винаходити методику, щоб якось подешевше та пошвидше нагорнути, наскирдувати, надолужити, нагрузити на віз та коням фуражу на довгу дорогу, та те, та се...
Методика не затрималась, швиденько виникла в голові, і коли я по інтернету знайшов одного знавця мови, я її дохідливо пояснив йому. Він залишився задоволеним, тому що роботи йому було лише слідкувати за моїм белькотінням та поправляти коли що не так. 
А я, за методикою, копіював якийсь текст російською мовою в ґуґл-докс, надсилав йому посилання, він собі його розкривав, і я читав все це йому по скайпу українською. Коли він мене зупиняв і поправляв, я записував тут же на цьому місці в тексті переклад правильний і гнав далі. Спочатку все рясніло поправками, але тиждень за тижнем... 
Коротше, так я прочитав з ним найсмішнішу книжку в світі, "Троє в човні, не враховуючи собаки", потім взявся за Стругацьких, "Понеділок починається в суботу".
Разом з цим, за браком часу, почав не читати, а на ходу, по дорозі на роботу та назад слухати з Ютюба аудіокниги. 
Ну, про це вже якось іншим разом.

К вопросу украинского русского языка

Когда на наших языках заговорит вся Европа?

Согласно науке психолингвистике, каждое поколение формирует язык как бы заново, вводя новую семантику и отказываясь от устаревшей. Новое поколение граждан Украины, родившихся в независимой стране с собственными границами, видевших две революции, аннексию Крыма и вооружённый конфликт на Донбассе, тоже формируют свой язык. Вернее, два языка, потому что большинство населения свободно владеет и украинским, и русским.

Простой вопрос, какой язык был на территории Украины коренным. Украинский? Взгляните на историческую языковую палитру Киевской Руси: старославянский, греческий (на котором были написаны Евангелия и проводились церковные службы), тюркские языки (на которых говорили захватчики и кочевники), огромное количество племенных наречий. Сегодня в Украине говорят на белорусском, венгерском, молдавском, румынском, польском, армянском, крымско-татарском, русском и, конечно же, украинском языках.

Коренным для современной Украины является украинский язык, доминирующий в сёлах и посёлках. Русский во времена СССР стал выполнять функцию делового общения, на нём говорит городское население.

За несколько поколений в Украине сформировался свой русский язык, со своим характерным произношением, который отличается от того, на котором говорят в России. Да и в России русский язык очень отличается в зависимости от региона. Например, русский язык, на котором говорит Москва, не похож на тот, на котором говорит Поволжье.

Украинский язык в пределах Украины также отличается по диалектам. Кто слышал закарпатский или гуцульский диалекты, понимает, насколько разным и непонятным бывает коренной украинский язык! Но вернёмся к русскому, на котором говорят в Украине. Украинский русский язык также имеет свои лексические и фонетические особенности и отличается от российского. Фактически,

Украина имеет свой русский язык.

И нам не нужно отказываться от того языка, который мы сделали своим!

Языковое богатство Украины — это наше конкурентное преимущество.

Это первое, что я хотел донести до вас как лидер Либертарианской партии «5.10» и кандидат в президенты. Но закончить этот пост нужно главным, вопросом о будущем. Хотели бы мы сделать наш язык/языки популярными в мире?



Новое поколение самостоятельно выбирает, на каком языке общаться и работать. И сегодня это не русский и не украинский. Это английский, которым владеет большинство населения моложе 40 лет. И это без государственной поддержки, финансирования и специальных государственных программ! Современный глобальный мир говорит и производит на английском, это язык успешной западной цивилизации.

Если мы хотим, чтобы на наших языках заговорили и другие народы, Украина должна стать суперуспешным государством 21 века.

Для Украины остро стоит экономическая проблема. Наше общество должно насытиться деньгами, впустить на свою территорию жить и работать европейцев и американцев. И когда Украина станет настолько состоятельной страной, что наше гражданство будет предметом для зависти, наши языки начнут усиленно изучать и культивировать не только жители Украины, но и граждане других государств.


Для этого нам необходима

система экономической свободы

«5.10»!


Певно існують народи-близнюки...

          ...тобто народи, що в певному вузькому розгляді дуже нагадують близнюків...
Така промайнула в мене думка, коли я не дочитав ще й до половини нижчеподаного тексту. Викладаю, його тут повністю, бо він цікавий для роздумів. А ще тексти (разом з веб-сторінками) часом можуть зникати безслідно...
Отож, автор Robert Nielsen, джерело тексту, переклад тексту розміщено туточки... Поїхали...

          Данці мають данську мову, французи говорять французькою, словаки розмовляють по-словацьки, а ірландці говорять не ірландською, а англійською. Майже всі нації і народи мають свою мову, але ірландці є однією з небагатьох націй, мовою якої володіє мізерно мале число ірландців. Ірландія одна з кількох країн Європи, основною мовою якої є мова іноземної країни. Фактично, в Ірландії в повсякденному спілкуванні польською говорить набагато більше людей, ніж розмовляє ірландською (в потилицю польській в Ірландії дихає французька). Коли я перебуваю за кордоном, мене часто запитують, чи взагалі існує така мова як ірландська, або чи хтось ще говорить ірландською. Тому, хто володів би тільки ірландською мовою і не знав англійської, дуже важко було б навіть проїхатись Ірландією. Але чому це так?
          Перш, ніж розпочати, є два моменти, які варто прояснити. По-перше, педанти люблять сперечатися над назвою мови. Істотно, що ірландці називають свою мову ірландською, тоді як більшість іноземців називають її гельською або ірландською гельською мовою. Деякі ірландці не люблять назви гельська мова, але це неправильно, це просто позначає таких людей як невігласів. По-друге, ірландське слово для назви своєї мови Gaeilge абсолютно відрізняється від слова, яким ірландці називають свій народ ireannach. Це цікава відмінність від англійської, оскільки в ірландській мові назва мови відокремлена від назви національності, таким чином, щоб бути ірландцем людині не обов’язково говорити ірландською.
         Тепер як уявляється поточне становище ірландської мови? За даними перепису населення 2011 року 1 млн. 770 тис. людей в Ірландії заявили, що вони можуть говорити по-ірландському, тобто це 41 % всього населення. Хоча це виглядає вражаюче на папері, перепис нічого не говорить про рівень володіння ірландцями ірландською мовою, або про повсякденне використання ірландської. Більш показовим є число людей, котрі вказали, що повсякденно говорять ірландською, а це лише 77 000 осіб, що є менше 2 % населення країни. Ці люди переважно живуть на західному узбережжі (у районах, відомих як гелтахти) – в найбільш віддалених селах та містечках країни. Найгірше ж в цій історії, що вже давно немає людей, які володіли б лише ірландською як материнською мовою (моноглотів), навіть з дитинства ірландомовні ірландці володіють англійською мовою на рівні рідної.


Стан ірландської мови у 2011 році

           В теорії, ірландська мова є державною мовою Республіки Ірландії, і люди мають право послуговуватися ірландською при зверненні до державних органів. Законодавство приймається двома мовами, якщо ірландська версія Конституції суперечить її англомовній версії, то ірландська версія має переважну силу. Ірландська мова є обов'язковим предметом для всіх студентів, котрі народилися в Ірландії, і Ви повинні скласти іспит з ірландської для того, щоб вступити до коледжу. У школах ставиться основний акцент на вивченні трьох предметів: ірландської мови, англійської мови та математики. Уряд популяризує ірландську мову багатьма способами, до прикладу, через ірландські радіо- та телеканал, тематично присвячені ірландській мові.
            Проте на практиці панує англійська. Кожен, хто народився в Ірландії, вільно володіє англійською мовою. Англійська це мова телебачення, радіо, газет, бізнесу та торгівлі. Практично весь ринок праці послуговується англійською. Політики іноді роблять символічні жести, такі як виголошення початку промови ірландською, проте швидко переходять на англійську, тому що, як багато вважає, політиків ірландською не зрозуміють. Якщо ви не живете в одному із гелтахтів, то говорити на людях по-ірландському вважається чомусь жлобством і вас попросять перейти на англійську. Говорити ірландською в більшості випадків сприймається як ознака бунтарства або принциповості, адже чого ти спілкуєшся ірландською, чого б просто не говорити англійською? Практично по всій країні єдине місце, що відведено ірландській мові - в шкільних класах на уроках ірландської.
             Але як так сталося? Як і в багатьох аспектах ірландського суспільства, можна звинувачувати англійців. Більшу частину ірландської історії Ірландією правили англійці, але ірландська мова почала поступатися місцем англійській після 1600 року, коли останній з гельських правителів зазнав поразки. Хоча в той час ірландська мова ніколи не заборонялася і безпосередньо не переслідувалася, все ж сприяння завжди надавалося англійській. Англійська мова була офіційною мовою державних установ і торгівлі, і ніхто ніколи не підтримував ірландську мову та культуру. Ірландська мова поступово була витіснена англійською, особливо на сході та в столиці Дубліні, тоді як ірландська залишалась відносно поширеною лише на заході. До 1800 року Ірландія за числом носіїв мов стала розділена приблизно порівну.
            Далі відбулися дві великі події, що фактично знищили ірландську мову. Перша – Великий Голодомор (1845-50 р.р.), який найбільше вразив Ірландію на заході. В країні з населенням 8 мільйонів загинуло приблизно 1 мільйон люду, а ще мільйон емігрували. З того часу еміграція стала інтегральною частиною ірландського суспільства, оскільки величезне число ірландців щороку виїжджали з країни, в основному до англомовних країн, таких як Британія та США. Це означало, що більшість ірландців мали говорити по-англійському через високу ймовірність ситуації, коли вони будуть змушені полишити свої домівки і переїхати до інших країн. Ірландська мова для ірландців виявлялась непотрібною в США, бо необхідністю була англійська. Англійська мова була мовою майбутнього та економічних можливостей, ірландська мова – мова минулого і мова бідного острову, який нічим не міг підтримати ірландців.
            Другою великою подією стала поява обов’язкової освіти. Починаючи з 1830-х р.р. в Ірландії створювалися загальнонаціональні школи, в яких навчання здійснювалося лише англійською, а ірландська була категорично заборонена. Проте нічого не можна було зробити щоб заборонити ірландцям спілкуватися ірландською вдома. Ірландську виставляли як примітивну селянську мову, тоді як англійська подавалась як мова шляхетства та багатства. Бідні селяни говорять ірландською, а багаті та успішні бізнесмени розмовляють англійською. Католицька церква та національні політики, навіть такі як Даніель О'Коннелл, теж просували лише англійську мову. Англійська мова стала мовою міст, тоді як ірландська перетворилася на мову найбільш віддалених і економічно нерозвинених частин країни.

Стан ірландської мови у 1871 р.

            [ Читати далі ]

Мовне питання

Не хочу влаштовувати ніяких "холіварів" чи "підгорань" як люблять говорити в інтернеті, просто викладаю подію і своє бачення.
        Частина1. Подія
Їду в метро з колегою по роботі. Вона сидить, а я стою, щоб сиділи жінки, діти і т.д. Спілкуємося. Російською, так на роботі склалося. Поряд сидить вусатий дідок і щось ніби коментує. На станції, коли стає тихіше, розрізняю наступні його слова: "Спілкуйтеся пошепки своєю мовою, вона тут нікому не потрібна..." З цікавістю дивлюсь в його бік, ніби, що це було, дідок дістає якусь брошуку з нотами і текстами пісень, втуплюється в неї, ми продовжуємо свою розмову. Інколи чую з боку дідка нерозбірливі коментарі зі словом "Україна". Виходжу, прощаюсь з колегою. Через вайбер дізнаюсь, що вслід мені пролунало від суб'єкта: "Слава богу, один ворог пішов!" Антракт.
        Частина 2. Міркування. 
Думаю, про моє ставлення до української мови викладати  тут зайве. Хоч в родині радянського офіцера спочатку навчився говорити російською, але державною володію не гірше, люблю її звучання у гарному виконанні. Враховуючи всі історичні події з утисків мови, позицію дідка можна прийняти, але не поведінку.
       Скажу коротко тезами: Якщо довбойоб виявився патріотом, від того він не перестає бути довбойобом. Якщо патріот виявився довбойобом, це прикро в першу чергу для інших патріотів, які не є довбойобами.
       А тепер детальніше. Людина поважного віку, з патріотичних міркувань поводиться наче посміховисько. Звісно, сила дії антиукраїнської пропаганди викликає силу протидії, але ж сумно являти собою інерційну несвідому дію без вектора і корисної дії. Якщо ви пливете бездумно за течією, ви або труп, або лайно.
       Сліпа категоричність міркувань то окрема тема для дискусії, але я маю що сказати, щоб розхитати позицію подібну до згадоної вище.

1. Серед добровольців, які стримували ворога на Донбасі, поки регулярна армія чухала потилицю, багато російськомовних, але вони люблять Україну не менше за базікал у вишиванках, і зробили значно більше для країни. То може не зовсім в мові справа?

2. Така поведінка може легко викликати агресію у відповідь і наврядчи є патріотичною за результатами діяльності.

3. Російська мова. Її, штучно сформовану протягом розвитку т.з. третього Риму, розвивали в тому числі і багато українців, оскільки грамотних людей аж до ХІХ ст. в Московії катастрофічно бракувало. Тож, на їхню мову ми маємо не менше прав, аніж вони самі, то чому би російською для різноманітності й не користуватися.

4. А ще такі агресивні шукачі ворогів є підозрілими, бо найголосніше "тримай злодія" зазвичай волає злодій.

Наче, все. Миру у ваші домівки і голови.

Звіт роботи редакційної комісії

Ви мене порадували. Кількістю учасників. Грамотністю, глибиною думок. Душами вашими щирими. Читала вас як свято.  Оцінювала лише правопис. Замітки розділилися на чотири групи:
1. Бездоганний (або майже бездоганний) правопис. 12 балів. Їх отримують:
Андрій
Наоко
Змєєлов
Геннадій
Парічка
Лесовічок
МиЛа

2. Було трохи помилок, але твори все одно прекрасні. 11 балів.
Марін
Сказочнік
Кетіделюкс
Дракон
Ейч
Тарас
Каре

3. Копіпаст українською (дякую за участь). 10 балів.
Помадка
Нагібатор

4. Віскаріон. 6 балів.

Дуже вдячна організаторам за ідею та втілення. 
Кому цікаво, чому твір отримав саме таку оцінку, можете питати тут або в приваті, все поясню.

Я навіть не голосила в коментарях до Заразкиної замітки, бо довго вирішувала, хто ж був найнайнайкращим. Жодна ваша робота не була мені байдужою.
Але все-таки...
Премію від жюрі в розмірі 200 грн отримав юзер Лесовічок, минулої ночі відправила йому на картку.
Люблю вас! Пишімо, читаймо, шануймося! 

ПиСи. Зазі напише підрахунок голосів і оголосить переможця (а може, вона вже навіть це зробила, бо я пишу вам глупої ночі й солоденько спатиму на момент публікації), тож чекайте. Будь-яка з конкурсних робіт має право на перемогу. Тому наперед вітаю ту творчу особистість kiss

Як я була малою (на конкурс)

      Почну з того, що наш регіон дуже обрусили, та в принципі як намагались і більшість країни. Але ж дякуючи нашим бабусям, дідусям, батькам, родичам ми як могли зберегли українську мову. Прикро звичайно, що в ній трохи є примісі, але ж те, що змогли зовсім не перейти на іншу мову це вже добре. Я повністю навчалась у російськомовних навчальних закладах: дитсадок, школа, технікум, ВУЗ. Але мені навіть на думку не спадало вдома говорити не українською. Те саме і більшість родичів. 
       
      Так от був у нашого дідуся рідний брат, який під час війни опинився у Пскові, там оженився, обзавівся сім"єю і там і залишився жити. Влітку він іноді приїздив до дідуся у гості. Говорив він не те що чисто російською, а ще й з таким кацапським акцентом, що навіть не можна було здогадатись що наш дідусь і дід Фєдя два рідні брати. Ну зараз би я зрозуміла, що людина там прожила багато років і звичайно могла так проникнутись їхнім говором. Але на мої 5 - 6 років я чомусь не любила того дєда Фєдю, мені здавалось, що та мова якась не щира. Ще мене більше всього дратувало, що всі мої рідні люди теж говорили з ним іншою мовою і мені це страшенно різало вуха і псувало настрій. Отже коли я чула, що скоро приїде дєдушка Фєдя, я навіть не хотіла гратись іграшками і постійно мовчала і сумувала. 
       А ще коли я бачила в новинах Ігоря Кирилова, який був схожий на дєда Фєдю, то був капець, настрій падав на ноль shock lol


      Дєд Фєдя завжди привозив якісь інші ніж у нас цукерки і пригощав ними нас, шістьох дідусевих онуків. П"ятеро з радістю їли ті цукерки і навіть зберігали обгортки, а шоста prostite непокорна відсувала від себе ті цукерки і навіть не торкалась їх або віддавала  своїм братам і сестрам snegurka . Те і примітив дєд Фєдя. Йому звичайно хотілось мене, так би мовити, приручити, він намагався зі мною ласкаво говорити, і окремо від всіх давав цукерки, але я була непреклонна parik . А головне що мені не подобалось: коли ми приходили зустріти дєда Фєдю, він бачив мене і казав: "Ну здравствуй хохлушка". І тут вже всі його намагання примиритись ставали зовсім марними, бо цього я простити не могла beat lol 
        І от одного разу наш дідусь вирішив з"ясувати зі мною, чому ж у мене така неприязнь до його брата. Тим більше, що дідок він був дійсно позитивний і не поганий, завжди доброзичливий (це я зрозуміла як трохи підросла). І я сказала, що він поганий, тому що ви всі з ним починаєте говорити не по-людські, а ще він мене взиває хохлушкою. А дідусь питає: а як тебе звати? Я кажу: як це як? Українкою umnik 
       Ну не знаю чому і звідки я тоді так придумала, але ж "Вустами дитини говорить істина" angel
      Після розмови з дідусем, дід Фєдя перестав мене називати хохлушкою і навіть став поважніше до мене ставитись, а не як завжди сміятись.
      Пізніше ми з дідом Фєдьою навіть потоваришували lol І коли він приїздив, ми гарно спілкувались.
 
      На фото звичайно не дід Фєдя lol А просто наша творчість в молодості )))