Ніч яка місячна, зоряна, ясная,Видно, хоч голки збирай.Вийди коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку, в гай. Ти не лякайся, що ніженьки босії,Змочеш в холодну росу.Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки,Сам, на руках, віднесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,Тихо, ні вітру, ні хмар.Я ж пригорну тебе до свого серденька,А воно ж палке, мов жар.Народ