Анекдот.

Одного професора через одну літеру "ф" запитують:

- Що таке час і що таке вічність?

Той відповідає:

- Навіть якби я мав час це пояснити, вам потрібна була б вічність, щоб це зрозуміти.

Для тих, перед ким постало запитання "Ну і де сміятися?":

НІДЕ.

Для тих, кому цікаво, чому саме зараз саме Некрот розповів саме цей анекдот:

навіть якби я мав час...

Бажаю вам завжди мати час! На все справді важливе. І мати мудрість відрізнити те, що ви можете змінити, від усього іншого. І потрібне від непотрібного.

На цьому відкланююсь.

В одному чернечому братстві Індії заведено було вітатися такими словами:

"Я вітаю в тобі Божественне начало!"

Люди вітали прояви Бога в кожній істоті, не тільки у людині, а й у тварині. Цим людям не можна було зашкодити, бо вони у всьому бачили виявлення Бога.

Люди похожи на оконные стекла. Они сверкают и сияют, когда светит солнце, но, когда воцаряется тьма, их истинная красота открывается лишь благодаря свету, идущему изнутри.

                                                                                       /Олдос Хаксли/

Притча сприйнята і опублікована по пам'яті. Не судіть строго стилістику тексту. Основне суть.

Чому недоглянутий сад ліпший за доглянутий.

Одному китайцю набридло сидіти вдома в селі, він кинув батька, матір та подався у мандри. Довго блукав він по широких китайських просторах, аж на десятий рік зустрів свого односельчанина. Той і сказав йому, що батько помер, а мати важко хвора і просила його повертатися. Замучила того совість і він повернувся. Заходить він до хати. Матінка лежить на ліжку присмерті і дивиться через вікно в садок. (Для тих, хто не знає, в кожного китайця повинен бути садок, хочаб клаптик метр на метр) А сад цей занедбаний, захаращений, недоглянутий.

Щоб якось потішити матір, вирішив наш китаєць поприбирати в саду. Закрив він ставні на вікні, пішов у сад і почав працювати. Працював день і ніч чотири доби не покладаючи рук. І нарешті наступного дня він відкрив ставні в материній кімнаті. Матінка подивилась у сад і сказала з гіркістю у голосі:

- Сину, що ти наробив.

---