хочу сюда!
 

Галина

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «мудрість»

Про мудаків

Для повноти колекції класичний текст класика (звучить досить по-мудацьки):

Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. У пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п’ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат із гучного газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, незважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він залюбки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.

В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чекаючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компоту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот і аж потому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.

Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а тим більше викинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки — а ті, що не вміють, втішаються витягуванням із-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів. На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компактну білу кульку, котру чіпляють позад вуха. Використані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.

Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти

Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. […]

Мудак, мудак, мудак...

Що там ще?

Мудак — людина принципів, у котрі він свято вірить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівноваги. I я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мстивого нікчему.

Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття.

Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. Із шашличками, дівчатками, музичкою.

Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентиментальний. Він залюбки згадує дитинство й юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичитаними в Хема, а каву п’є з періодичністю, підказаною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.

Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.

Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзнаках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вірчих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, анаграми на білизні, — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі я взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.

Мудак завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу: він стильний, має свою, притаманну лише йому зачіску, манеру одягтись, старанно добирає взуття і прикраси. Очевидно, тому натовп складається з мудаків.

Мудак охочий до знань, ба навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Iстини і Правди. Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов’ю.

Мудакові завжди замало однієї лише батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі та уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.

Це мудаки влаштували перші виправи на Схід і на Захід, це вони придумали слова ”сідхартха”, ”катарсис”, ”нірвана”. Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.

Вони боролися за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони проповідують слово Боже повсюдно.

Мудаки створили науку і так званий об’єктивний підхід, згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречисте й сквернотне, гівно і вино, воно і воно є рівноцінними об’єктами класифікаціїї.

Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езотеричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — п(...). Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смичку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці один великий і непереможний х(...).

Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться зі своїми ”оголеними нервами” і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в публіці шаліють залюбки. Вони вибороли собі право впиватися, вшиватися, обкурюватися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих і навіть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сцені — ось де гранична болючість невимовно жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!

Однак я захопився.

Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, грішний та слабкий.

I нарешті:

Мудак, як правило, хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. 

Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.

© Іздрик


явторбі

Ігуана

Напередодні Різдва розповіли мені історію, що скидалася на анекдот. Про якогось типа, — чи то етнографа, чи то археолога, — який після довгого африканського відрядження привіз собі додому ігуану. Ігуани-бо, мовляв, нічим не гірші від котів чи собак, а за багатьма параметрами навіть кращі: полюють на домашніх комах, не галасують березневими ночами і надвір просяться нечасто. Та, незважаючи на ці чесноти, імпортована рептилія в перший же день повелася вкрай неадекватно і вкусила археолога за палець. Археолог не надав цьому інциденту ваги, однак палець посинів, розпух, загноївся і втратив функціональність. Ба більше, з кожним днем йому, пальцеві, робилося все гірше. Треба було йти до лікаря. Щоправда, ігуана, немов відчуваючи докори сумління, почала всюди супроводжувати нашого археолога, попросту ходити за нам назирці: він на балкон — вона на балкон, він у туалет — вона за ним. Постраждалого це неабияк розчулило, він вирішив, що африканські колеги мали рацію: ця холоднокровна істота чутливіша за багатьох людиноподібних. Саме про це, у першу чергу, він і розповів терапевтові, виправдовуючи занедбаний стан пальця. Лікар іронічно всміхнувся, увів пацієнтові антидот і пояснив, що цей різновид ігуан належить до слабкоотруйних рептилій, чий укус не призводить до миттєвої смерті, однак організм жертви починає поволі розкладатися, а помирає жертва, щойно досягши стадії, коли стане легкостравною для ігуани. Ігуана ж ходить за нею назирці, аби здобич, бува, не втекла, або харч не потрапив у пащу якомусь іншому хижакові.

© Іздрик, «Таке»

Tired with all these, for restful death I cry...

Надибала переспів (перекладом його не назвеш) безсмертного Шекспірового 66 сонета авторства якогось Тараса Шевченка-Задунайського (хто це?):

Я кличу смерть, немов галімий емо,
Життя – лайно, а люди всі – нікчеми,
Хто береже понти, без бабок той,
Всіх кинули, у бізнесі – аццстой,

Зате рулить гламурная тусня,
Таблоїди та глянцева фігня.
Дівчата – шльондри або мріють ними стати,
Поети подались на порносайти,

Бо премії дербанять між собою
Тупі песиголовці сивочолі
І вчать нас жити, довбані скоти.

У місто не поткнешся через трафік -
Послав би я давно усе це на фіг,
Якби не те, що є у світі Ти. 

Може здатися профанацією, але я вкотре переконуюсь, що справді геніальні твори спрофанувати просто неможливо - головна ідея сонета зберігається і тут, вона хіба що перенесена на примітивніший і гротескний рівень.


Ще одна мудрість

Однією з головних ознак щастя і гармонії є повна відсутність потреби комусь щось доводити.

Нельсон Мандела

Стирене

Творчість - це дозволяти собі робити помилки. Мистецтво - це знати, які з них зберігати.

  

Мудрість

Courage is what it takes to stand up and speak; courage is also what it takes to sit down and listen

Success is not final, failure is not fatal: it is the courage to continue that counts.

He has all the virtues I dislike and none of the vices I admire.

A pessimist sees the difficulty in every opportunity; an optimist sees the opportunity in every difficulty.

Winston S. Churchill

мудрость

У одного мудреца спросили:
– Почему бедные более приветливы и менее скупы, чем богатые?
– Посмотри в окно, что ты видишь?
– Вижу, как дети играют во дворе.
– А теперь посмотри в зеркало. Что ты видишь там?
– Себя.
– Вот видишь. И окно, и зеркало – из стекла,
но стоит добавить немного серебра – и уже
видишь только себя…

Омар Хайям


Великий Махатма Ганді казав...

Зпочатку тебе не помічають...
Потім над тобою сміються...
Потім з тобою боряться...
Потім ти перемагаєш...

Я зараз десь між першим та другим етапом... скоріш би вже третій...

Путь к творчеству.

Солнца луч —

к творчеству путь

мне Богом был озарён.

Не могу сказать,

что мне лёгок был он —

у каждого он свой.

И нельзя сказать,

что пришёл к концу —

ведь у творчества нет конца.

Если стал на путь —

иди, не стой,

ведь если остановился — упал.