хочу сюда!
 

Lisenok

33 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 32-35 лет

Заметки с меткой «мудрість»

І Конфуцію не завжди везло...


Мудрость японской культуры в пословицах

  • 06.08.14, 14:39

http://fit4brain.com/378

Одна из богатейших культур на планете. У них есть чему поучиться.

  • Подумав — решайся, а решившись — не думай.
  • Не задерживай уходящего, не прогоняй пришедшего.
  • Море потому велико, что и мелкими речками не брезгует.
  • Кто пьет, тот не знает о вреде вина; кто не пьет, тот не знает о его пользе.
  • Красивые цветы хороших плодов не приносят.
  • Горе, как рваное платье, надо оставлять дома.
  • Никто не спотыкается, лёжа в постели.
  • Одно доброе слово может согревать три зимних месяца.
  • Уступай дорогу дуракам и сумасшедшим.
  • Быстро — это медленно, но без перерывов.
  • Лучше быть врагом хорошего человека, чем другом плохого.
  • Без обыкновенных людей не бывает великих.
  • Кто сильно желает подняться наверх, тот придумает лестницу.
  • Муж с женой должны быть подобны руке и глазам: когда руке больно — глаза плачут, а когда глаза плачут — руки вытирают слёзы.
  • Солнце не знает правых. Солнце не знает неправых. Солнце светит без цели кого-то согреть. Нашедший себя подобен солнцу.
  • Семь раз проверь, прежде чем усомниться в человеке.
  • Сделай всё, что сможешь, а в остальном положись на судьбу.
  • Чрезмерная честность граничит с глупостью.
  • В дом, где смеются, приходит счастье.
  • Победа достаётся тому, кто вытерпит на полчаса больше, чем его противник.
  • В улыбающееся лицо стрелу не пускают.
  • Холодный чай и холодный рис терпимы, но холодный взгляд и холодное слово — невыносимы.
  • В десять лет — чудо, в двадцать — гений, а после тридцати — обыкновенный человек.
  • Женщина захочет — сквозь скалу пройдёт.
  • Спросить — стыдно на минуту, а не знать — стыд на всю жизнь.
  • Совершенная ваза никогда не выходила из рук плохого мастера.
  • Не бойся немного согнуться, прямее выпрямишься.
  • Глубокие реки неслышно текут.
  • Бывает, что лист тонет, а камень плывёт.
  • Бессердечные дети отчий дом хают.
  • В дружбе тоже знай границу.
  • Где права сила, там бессильно право.
  • И добро и зло — в твоем сердце.
  • И Конфуцию не всегда везло.
  • И мудрец из тысячи раз один раз да ошибается.
  • Какая душа в три года, такая она и в сто.
  • Колос зреет — голову клонит; человек богатеет — голову задирает.
  • Металл проверяется на огне, человек — на вине.
  • Нечестно нажитое впрок не идет.
  • Нужен был — тигром сделали, нужда прошла — в мышь превратили.
  • Пришла беда — полагайся на себя.
  • Прямой человек, что прямой бамбук, встречается редко.
  • С тем, кто молчит, держи ухо востро.
  • Свою лысину три года не замечают.
  • Таланты не наследуют.
  • Эгоист всегда недоволен.

 

Про ідеали і не тільки ;)

Идеальных отношений нет… Есть женская мудрость – не замечать мужские глупости. Есть мужская сила – прощать женские слабости... А идеальность... Оставьте ее сериалам.... 

Автора не пам"ятаю, але мені зараз в тєму...


Тема дня

Якщо ви весь час поспішаєте, ви можете пропустити диво. 

Люїс Керрол 


Про виховання і маніпуляцію

Виховання означає допомогти дитині у реалізації її можливостей. Маніпуляція протилежна вихованню, вона заснована на відсутності віри в розвиток можливостей і на переконанні, що дитина буде доброю, тільки якщо дорослі вкладуть в неї те, що бажане, і придушать те, що вважається небажаним.

(Еріх Фромм)




20%, 1 голос

60%, 3 голоса

20%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про правила

"... не люблю, коли мене притискають до стіни, вимагаючи грати за чужими правилами. Тому що правила мають сенс до того часу, доки ти їх дотримуєшся. А щойно ти забуваєш про них, як виявляється, що ти нікому нічого не винен, і не зобов'язаний вигадувати різні дурниці про те, чого не знаєш, і що тобі, за великим рахунком, не потрібне. І тоді виявляється, що ти цілком можеш обходитись без усіх цих вигаданих речей, і що немає жодних правил. І взагалі нічого з того, що тобі показують, немає, а отже, й розповідати немає про що. І все це лише спроби тебе використати. На цілком законних підставах. Майже як у школі. Річ у тім, що ми давно повиростали, а до нас і далі ставляться як до дітей, себто як до недалекої, брехливої, нерозумної наволочі, яку потрібно постійно пресувати, вибиваючи з неї необхідні відповіді."

© Сергій Жадан, "Ворошиловград"

Нордична мудрість

Якщо мої дияволи залишать мене, то, боюся, мої ангели теж розлетяться хто куди
Райнер Марія Рільке

Творити хоче той, хто любить, бо він зневажає! Що знає про любов той, кому не довелося зневажати саме того, кого він любив!
Фрідріх Ніцше

Файл:Munch The Scream lithography.png

Тема для медитації

Назад від сумного знання дороги немає...


Де шукати правду?

Сьогодні отримала чергового листа з заміткою про низькосортність темношкірих, небезпеку для білої раси і тому подібне. Черговий раз відповіла, що не читатиму того, бо мене це не цікавить. Не  цікавить, бо темношкірі мене ніяким боком не обходять, я не "за" і не "проти", просто начхати, а заклики до міжрасової боротьби - це взагалі щось незрозуміле - ми всі представиники родини приматів, виду Homo Sapiens, просто різного окрасу. Та й не ті часи, щоб боротись між собою - глобалізація, прогрес і все таке... А потім почалась балачка про політику мультикультуризму, про різницю між цивілізаціями, про Хантінгтона і Ейнштейна, філософію і соціологію... Одним словом, наші уявлення про світ радикально відрізняються. Я навела парочку прізвищ соціологів, точка зору яких на певні проблеми мені імпонує. У відповідь на це мені сказали, що всі мої уявлення насправді не мої, а вчених дядьків, і ці "жидосоціологи" (цитата) пишуть всяку єресь, а я на неї ведусь.

А хіба є вихід? Що робити, якщо власних спостережень замало, якщо широта розмаху думки в моєму віці ще не та, щоб сказати щось нове, а осягнути світ ширше нема можливості? Шукаю доступні способи пізнання - книги. В них є багато відповідей, в той час як в тому, що можна охопити своїм розумом самі лише питання. Це що ж означає, що я ідіот? (Нє, ну є трохи, але зараз мова не про це)

В книгах лежать гігабайти цілком доступного досвіду великих умів. Треба просто взяти до рук книгу і переймати результати інтелектуальної праці визнаних людей. Переймати, щоб порівнювати, думати, робити висновки, розуміти. Співставляючи прочитане з побаченим, можна вибудувати адекватне уявлення про світ. Якщо би всі покладались тільки на свій досвід, то, мабуть, і зараз ми бігали б по лісах з дрючками, полюючи на мамонтів. Або перебили б одне одного к чортовій матері, як це прийнято у дикунів. Так що читайте, гражданє, і може перестанете ненавидіти чорних. І чорні хай читають і, дасть бог, перестануть ненавидіти білий.

Про мудаків

Для повноти колекції класичний текст класика (звучить досить по-мудацьки):

Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. У пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п’ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат із гучного газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, незважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він залюбки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.

В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чекаючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компоту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот і аж потому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.

Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а тим більше викинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки — а ті, що не вміють, втішаються витягуванням із-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів. На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компактну білу кульку, котру чіпляють позад вуха. Використані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.

Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти

Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. […]

Мудак, мудак, мудак...

Що там ще?

Мудак — людина принципів, у котрі він свято вірить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівноваги. I я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мстивого нікчему.

Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття.

Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. Із шашличками, дівчатками, музичкою.

Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентиментальний. Він залюбки згадує дитинство й юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичитаними в Хема, а каву п’є з періодичністю, підказаною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.

Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.

Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзнаках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вірчих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, анаграми на білизні, — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі я взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.

Мудак завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу: він стильний, має свою, притаманну лише йому зачіску, манеру одягтись, старанно добирає взуття і прикраси. Очевидно, тому натовп складається з мудаків.

Мудак охочий до знань, ба навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Iстини і Правди. Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов’ю.

Мудакові завжди замало однієї лише батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі та уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.

Це мудаки влаштували перші виправи на Схід і на Захід, це вони придумали слова ”сідхартха”, ”катарсис”, ”нірвана”. Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.

Вони боролися за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони проповідують слово Боже повсюдно.

Мудаки створили науку і так званий об’єктивний підхід, згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречисте й сквернотне, гівно і вино, воно і воно є рівноцінними об’єктами класифікаціїї.

Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езотеричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — п(...). Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смичку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці один великий і непереможний х(...).

Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться зі своїми ”оголеними нервами” і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в публіці шаліють залюбки. Вони вибороли собі право впиватися, вшиватися, обкурюватися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих і навіть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сцені — ось де гранична болючість невимовно жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!

Однак я захопився.

Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, грішний та слабкий.

I нарешті:

Мудак, як правило, хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. 

Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.

© Іздрик


явторбі