хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «фсб»

Арестович - небезпечна фсбшна консерва!

Його заяви про наш програш у війні, про тотальну корумпованість України, про необхідність проведення виборів під час війни - все це повністю кремлівські наративи. 

Хочете справді програти війну - слухайте таких як Арестович! 

Звертаюся окремо до українських журналістів: у погоні за рейтингами надаючи трибуну фсбшній агентурі, ви працюєте на нашого ворога. Інформаційна гігієна - одна з важливих складових нашої Перемоги.


Олег Ляшко,
солдат ЗСУ

Гетманцев - ворог України!

Правоохоронці розслідують (нарешті!) державну зраду колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича і ексначальника управління СБУ в Криму Олега Кулініча.

Я наполегливо рекомендую нашим спецслужбам проаналізувати діяльність депутата Гетманцева, голови податкового комітету, який 10 років був помічником Сівковича. 

Все, що Гетьманцев робив і навіть зараз, під час війни, продовжує робити з податками і бізнесом в Україні - це все виключно антидержавна політика. Згадайте лише його gps-навігатори на всі нафтобази, які допомогли окупантам їх знищити. А знищення ФОПів для дестабілізації в Україні?!

У мене немає сумніву, що депутатство Гетманцева - це теж була ціла спецоперація російського фсб і він продовжує бути на зв‘язку та виконувати завдання свого господаря Сівковича і розглядається як член маріонеткового уряду у випадку захоплення кремлем України.



Олег Ляшко,
лідер Радикальної партії

Опубликованы доказательства вербовки захваченных ФСБ украинцев


Мужчина, которого пытались вербовать ФСБшники под видом сотрудников так называемого “МГБ “ДНР”, в момент захвата части Донбасса отбывал наказание в одном из исправительных заведений под Горловкой.

Как выяснили контрразведчики СБУ, незадолго до освобождения российский спецслужбист предложил заключенному сотрудничество. Взамен он обещал быстрое освобождение и оплату за передачу секретных данных. Заключенный под давлением был вынужден согласиться.

Вместо сбора информации о силах, средствах, местах дислокации, количестве техники и численности подразделений ВСУ в районе проведения ООС “завербованный” отправился в СБУ.

Мужчина рассказал обо всех обстоятельствах своей вербовки и рассказал о еще двоих бывших заключенных сотрудниками “МГБ”.

В итоге Ивано-Франковский городской суд освободил украинца от ответственности за совершение государственной измены. Судьи пришли к выводу, что он не совершил никаких действий по исполнению преступной задачи ФСБ и добровольно сообщил о попытке свой вербовки и о полученном задании.

Смотрите видео с показаниями бывшего заключенного, которого вербовала ФСБ:

https://www.facebook.com/watch/?v=1188723751611833


https://companion.ua/sbu-opublykovala-dokazatelstva-verbovky-zakhvachennykh-fsb-ukrayntsev/amp/?fbclid=IwAR1ThvBcl7owsaY5ADDyBVK3PT73r1P_iEs6ihELjBrvhgOcuQsFLt9njzY

Леонид Пасечник. Новый глава ЛНР. Штрихи к портрету

==АКТУАЛЬНО ! ПОДНИМАЕМ ДОСЬЕ==

Леонид Пасечник. Досье. Биография. Компромат. Глава ЛНР после местного переворота. Тесно связан с СБУ и ФСБ. Материал из Архива СБУ

Леонид Пасечник
Леонид Пасечник

ИЗ АРХИВА:

Пасечник Леонид Иванович (15.03.1970). Родился в милицейской семье. Отец – Иван Сергеевич – 26 лет проработал в органах ОБХСС СССР. В 1975 семья переехала жить в Магадан, где он обслуживал золотые прииски. Леонид Иванович окончил Донецкое высшее военно-политическое училище. Работал в СБУ: начальник подразделения по борьбе с контрабандой главного отдела «К» Управления СБУ в Луганской области, начальник Стахановского межрайонного отдела. Прославился задержанием 15.08.2006 крупной партии контрабанды на КПП «Изварино» (1 940 000 долларов США и 7 243 000 российских рублей), причем принципиально отказался от взятки. В марте 2007 подполковник СБУ получил из рук президента Украины медаль «За вiйськову службу в Українi» — за проявленную принципиальность и профессионализм при проведении операции. По справке colonelcassad, 9 октября 2014 назначен министром госбезопасности ЛНР.

NB! Самое смешное, что на сайте СБУ до сих пор висит статья расхваливающая министра МГБ ЛНР и утверждающая, что еще до войны он принципиально не брал взяток.

На торжествах по случаю 15-летия Службы безопасности Украины, которые проходили в канун праздника в Национальной опере Украины, Президент вручал государственные награды лучшим сотрудникам украинской спецслужбы. Был среди них и наш земляк – подполковник Леонид Пасечник, начальник подразделения по борьбе с контрабандой главного отдела «К» Управления СБУ в Луганской области. Медалью «За військову службу Україні» Леонид награжден за успешное проведение спецоперации по задержанию крупной партии контрабанды валюты на таможенном посту «Изварино». Впрочем, не только за это…

Сиденье с секретом

Информация о том, что жители Луганской области контрабандно перемещают через государственную границу – из Украины в Россию некий груз, - накапливалась оперативниками поэтапно. Что именно перевозится, первоначально известно не было. Но степень конспиративности, с которой действовали злоумышленники, подтверждала: груз серьезный и перемещается в тайниках. Использовавшийся контрабандистами автомобиль «SUBARU Legacy» черного цвета загружался и заправлялся «под завязку» в Луганске, чтобы потом гнать по трассе сотни километров без остановок до самого пункта назначения в России. Останавливалась машина разве что на таможенном посту, и хотя там в автомобиле так ни разу и не нашли ничего подозрительного, некоторые детали навели руководившего оперативной разработкой контрабандного канала Леонида Пасечника на мысль о том, что злоумышленники перемещают через границу наличные деньги.

«Было это 15 августа 2006 года, - рассказывает Леонид Пасечник. – Мы располагали информацией о том, что контрабандисты готовят очередной «рейс». Знали, что машина пойдет на Ростовскую область либо через таможенный пост «Изварино» в Краснодонском районе, либо через «Должанский» в Свердловском. Поэтому я принял меры для перекрытия обоих этих направлений: под видом таможенников на пост «Изварино» отправилась группа наших сотрудников, а я сам «вел» автомобиль от Луганска. Предполагалось, что если машина пойдет через Свердловский район, я обгоню ее и буду ждать на «Должанском». Но, доехав до Краснодона, водитель «SUBARU» повернул в сторону Свердловска. Я связался по телефону с ребятами на посту, ждите, мол, скоро будет. Сам же остановился неподалеку от поста». В 13.40 автомобиль заехал на пост. Водителю предложили заполнить таможенную декларацию. Что он и сделал, указав, что везет около 14 тысяч российских рублей, и больше ничего. Когда же владелец «SUBARU» поставил свою подпись на декларации, ему предложили проехать в ангар для углубленного досмотра автомобиля.

«Было ясно, что контрабанда находится в тайнике, - продолжает Леонид Пасечник,- Но его еще нужно было найти. Я очень переживал по поводу того, что придется снимать обшивку с дверец – машине всего 2 месяца, к тому же она достаточно дорогая. Тут звонят хлопцы: «Осмотрели полностью багажник – нет ничего. Пусто!» – Я им: «Ребята, вы что?! Ищите! Багажник, заднее сидение!»

А машина работала на газе. В багажнике лежала газобаллонная установка, причем, так лежала, что добраться в глубь багажника было совершенно невозможно. Впечатление было такое, что баллон занимает все его пространство. Что-то подсказывало, что тайник находится между задним сидением и багажником. Когда ребята добрались до заднего сидения, оказалось, что оно шатается – откручено. Они его вытащили. Руку сунули за спинку и – посыпались пачки денег – долларов и рублей… Звонит мне Александр, мой подчиненный: «Все, Леонид Иванович. Нашли!» - «Слава Богу», - и поехал на пост. Честно говоря, на радостях я даже забыл спросить, сколько там денег. Перезваниваю Саше: «Спроси у перевозчика, сколько там?» Слышу, как Александр задает ему вопрос, потом мне говорит: «Да там космос! 2 миллиона долларов!» Через пару минут снова звонит Саша. Оказывается, контрабандист предложил разойтись «по-хорошему» - дескать, мужики, предлагаю вам половину от этой суммы – миллион баксов, и - вы меня не видели, я вас не видел…Ага, велики, значит, ставки! Саша обратил внимание пограничников и таможенников на то, что злоумышленником сотрудникам СБУ была предложена взятка, впоследствии рапортом доложил об этом руководству. В тайнике оказалось 1 940 000 долларов США и 7 243 000 российских рублей (что на тот момент составляло по курсу НБУ 11 160 132,6 грн.). На таможенный пост прибыл наряд спецподразделения «Альфа», следственная группа Управления СБУ. Народу на посту было много, и всем, естественно, было интересно посмотреть, как «вживую» выглядит астрономическая по нашим (и не только нашим) меркам сумма долларовой наличности. Но я не имел права допустить к деньгам посторонних – расставил бойцов «Альфы» по периметру автомобиля, и не пускал к машине никого, кроме следователя и понятых, пока деньги не пересчитали и не оформили необходимые документы. Валюту уложили в мешки. Получилось два больших мешка – в таких на базаре сахар продают. И повезли в Луганск. В автомобиле с деньгами ехали два офицера «Альфы», следом шла машина сопровождения».

Большие, грязные деньги…

Следствие по уголовному делу о контрабанде валюты закончено, материалы переданы в суд. Тем не менее, ответить на вопрос о происхождении контрабандной валюты Леонид Пасечник отказался: «Пока об этом говорить преждевременно. Как раз в этом направлении в настоящее время и ведется работа. Единственное, о чем можно сказать с уверенностью – это деньги, добытые незаконным путем».

Серьезная контрабанда – это всегда большие деньги. И не секрет, что во избежание проблем с законом контрабандисты готовы идти и на подкуп правоохранителей, и на компрометацию человека, проявившего слабость. Поэтому оперативники, работающие на линии борьбы с контрабандой, должны иметь, без преувеличения, железные принципы. Но и их мало - нужно особое мужество. Для перемещения крупных партий товаров контрабандисты используют большегрузные автомобили «КРАЗ», «Урал», «МАЗ», которые на требования оперативников остановиться нередко не только не реагируют, но и умышленно создают аварийные ситуации, попросту говоря, несутся прямо на людей, стоящих на пути. Чтобы остановить мчащуюся на высокой скорости махину, приходится подчас и на подножку запрыгивать, и преследовать вездеход на легковушке по бездорожью. Таких случаев за годы службы Леонида Пасечника в подразделении по борьбе с контрабандой было немало.

Честь имею!

Первые уроки принципиальности и офицерской чести Леониду преподал отец - Иван Сергеевич, который 26 лет проработал в органах милиции – в ОБХСС.

«Когда я был мальчишкой, наша семья жила на севере – в Магадане, там отец обслуживал золотые прииски, - рассказывает Леонид.- Не единожды отцу приходилось раскрывать кражи золота. Задерживал и 20, и 25, и 30 килограммов краденного драгметалла. Однажды в начале 80-х годов он задержал преступников, похитивших 60 кг золота и готовившихся переправить его на «материк». Те предложили ему взятку – 200 тысяч советских рублей. Отец отказался. Уверен, что и мысли у него не было взять эти деньги. Мне он часто повторял: «Живи честно, по уставу – завоюешь честь и славу». Так он жил и сам. Имел много наград, причем, не только ведомственных, но и государственных».

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Дмитрий Андриевский: миллионер-дерибанщик из спецслужб. ЧАСТЬ 2

==АКТУАЛЬНО ! ПОДНИМАЕМ ДОСЬЕ==

Досье. Биография. Компромат. Нардеп с Соломенки. Связи: СБУ, ФСБ, коррупционер Нафтогаза Павел Овчаренко

ПРОДОЛЖЕНИЕ. НАЧАЛО: Дмитрий Андриевский: миллионер-дерибанщик из спецслужб. ЧАСТЬ 1

Дмитрий Андриевский
Дмитрий Андриевский

Именно Черновецкий впервые «прославил» на всю страну Дмитрия Андриевского, публично обвинив его и Валерия Борисова в «освоении» 563 миллионов долларов из столичного бюджета через «Киевподземдорстрой» и другие компании. Это произошло 11 декабря 2006 года в эфире телепрограммы «Эпицентр» на канале «1+1».

По инициативе Черновецкого была создана специальная комиссия, которая, в частности, успела выяснить несколько весьма любопытных фактов. Во-первых, что «Киевподземдорстрой» успел заключить с администрацией Александра Омельченко (замом которого был Борисов) целую пачку дорогих тендеров на 4 года вперед, фактически монополизировав ремонты и реконструкцию коммуникаций! Что было вполне в духе Сан Саныча, который накануне своего ухода устроил масштабный дерибан Киева. Впрочем, по данным Skelet.Info, мэр лишь одобрял то, что самостоятельно дерибанил его зам. Во-вторых, что только на реконструкции канализационного коллектора, «Киевподземдорстрой» необоснованно завысил стоимость работ на 30 миллионов гривен (6 миллионов долларов по тогдашнему курсу).

Этих фактов вполне хватало для возбуждения не одного уголовного дела, однако скандал вскоре был потушен при согласии того же Черновецкого. В чем же дело? Во-первых, сам скандал был поднят Черновецким как месть за то, что Андриевский со своей фракцией НУНС примкнул к антимэрской оппозиции в Киевесовете, созданной «Батькивщиной» и «Блоком Кличко». Черновецкий просто лукавил, когда заявлял, что внезапно обнаружил коррупционную деятельность «Киевподземдорстроя» - он знал о ней еще до того, как стал мэром. Во-вторых, сообщалось, что Черновецкий прекратил «гонения» на фирму Андриевского после того, как тот предложил ему соответствующие «откаты». И «Киевподземдорстрой», под руководством Андриевского, продолжил успешно «пилить» столичный бюджет до 2009 года. Причем, расширяя его деятельность, а заодно заметая следы, Андриевский создавал дочерние компании – например, «Спецводстрой», которая получила подряды на объектах «Киевводоканала».

Но уже тогда братья Андриевские создали корпорацию «Интеко» и ООО «Эрде девелопмент», занявшиеся строительным бизнесом вне рамок «Киевподземдорстроя» - пост президента которого Дмитрий Иосифович покинул в 2009-м. Его разрыв с Борисовым, возможно, был связан с тем, что Борисов переметнулся от «Нашей Украины» к более перспективной Партии Регионов. Хотя, разрыв этот был символическим: просто их совместный проект по перекачке бюджетных средств в канализационные коллекторы завершился. Но это не значит, что их более ничего не связывало. Так, сын Борисова Валерий стал совладельцем вышеупомянутого ООО «Форум-Капитал», бенефициарием которого является Вадим Андриевский.

Сам же Дмитрий Иосифович перебежал от «Нашей Украины» в «Блок Кличко» - даже не смотря на то, что тот находился в жесткой оппозиции Черновецкому. Но у Андриевского впереди были уже новые бизнес-планы. В 2008 году Киевсовет одобрил программу «Строительство детских и спортивных площадок в Киеве на 2009-2012 годы», предусматривающую возведение аж 2843 площадок, на что было решено выделить 284,3 миллиона гривен! Программу, практически созданную под компанию Андриевского «Inteco Trade House» - которая как раз и специализировалась на детских площадках. Такая щедрость была вполне объяснима всеобъемлющей поддержкой Андриевского со стороны «Блока Кличко». И не за просто так. Во-первых, открытие новых детских площадок сопровождалась рекламой блока. А во-вторых, Дмитрий Андриевский не просто присоединился к команде Виталия Кличко, но и стал его политическим «опекуном», работая над его имиджем будущего мэра. Однажды, в пьяной беседе, Андриевский даже хвастливо сболтнул, что «разводит Виталика», пользуясь его, мягко говоря, тугодумием.

Впрочем, после победы на президентских выборах Виктора Януковича и назначением главой КГГА регионала Александра Попова, Дмитрий Андриевский переметнулся на сторону победителей. И в августе 2010 он поддержал инициированное регионалами обращение 65 депутатов Киевсовета к Верховной Раде с просьбой о ликвидации райсоветов столицы с передачей всей полноты власти назначаемым главам районных администраций. За что и был исключен из фракции «Блок Кличко».

Максим Шкуро
Максим Шкуро

Игры в «патриотов»

Очередное предательство сына разведчика было оплачено тридцатью сребрениками из рук регионалов: уже тогда СМИ сообщали, что Андриевскому была обещана должность главы Соломенского района Киева – его политической и экономической вотчины, в которой он регулярно побеждал на выборах. Это место он так и не получил, зато в 2012 году вновь избирался в Соломенском районе (212 округ), теперь уже в Верховную Раду – теперь под флагами «Батькивщины». Возможно, его переход на сторону заточенной Юлии Владимировны как раз и пояснялся тем, что регионалы его «кинули». Однако его не оставил давний друг и деловой партнер Максим Шкуро.

Максим Шкуро известен киевлянам как мажор с синдромом Питера Пэна (не желающий взрослеть). Еще в 1998-м двадцатилетнего Максима его мама Алена Яременко пристроила помощником нардепа Анатолия Семиноги, а с 2001-го он начал работать на разных должностях в Соломенской райадминистрации, в 2006 году сел в кресло заместителя её председателя - заодно избираясь сначала депутатом райсовета, а затем и Киевсовета. Возглавляя долгие года Соломенское отделение «Батькивщины» и имея очень большие связи, его мама в 2012 году как раз и помогла Дмитрию Андриевскому выиграть выборы на округе под флагами БЮТ.

Так вот, Андриевский дерибанил не только бюджет Киева через совместную с Борисовым фирму «Киевподземдорстрой». Он также дерибанил и Соломенский район – в чем ему активно помогали Максим Шкуро, его мама Алена Яременко, и его кум Максим Конобас. Дерибанили, в первую очередь, недвижимость – которую Шкуро раздавал (не бесплатно) направо и налево. Одна из таких «сделок» получила скандальную известность: Шкуро помог заполучить фирме Андриевского «Эрде девелопмент» здание бассейна «Первомайский» (улица Курская 17) вместе прилегающим сквером. Заполучить незаконно: Андриевский приватизировал объект на правах «инвестора» (пообещав вначале его реконструировать), а это категорически запрещено законом (спортивные объекты не подлежат приватизации).

Но знаете, в чем горькая ирония? В том, что, избравшись в 2012 году в Раду, Дмитрий Андриевский стал там членом специальной контрольной комиссии по вопросам приватизации. Неудивительно, что дело по незаконной приватизации так и не завели. Ну а сам бассейн просто снесли, несмотря на отчаянные протесты местных жителей, а на его месте фирма Андриевского начала строительство жилого дома.
Но знаете, в чем горькая ирония? В том, что, избравшись в 2012 году в Раду, Дмитрий Андриевский стал там членом специальной контрольной комиссии по вопросам приватизации. Неудивительно, что дело по незаконной приватизации так и не завели. Ну а сам бассейн просто снесли, несмотря на отчаянные протесты местных жителей, а на его месте фирма Андриевского начала строительство жилого дома.

В 2014 году Андриевский вновь начал менять политическую шкуру: из развалившейся надвое «Батькивщины» он вновь побежал к Кличко, а в итоге на парламентских перевыборах избрался в своем Соломенском округе (№222) уже под флагами президентской «Солидарности». Всё это сопровождалось спектаклем неистового патриотизма: стремясь закрыть острые моменты своего прошлого «добрыми делами», Дмитрий Андриевский весь 2014 год оказывал «волонтерскую» помощь нескольким подразделений ВСУ и НГУ, и даже встретил Новый Год в зоне АТО. Но, «очистившись» (замылив глаза), он постепенно забросил эту тему и начал тратить средства из своего благотворительного фонда на разные акции в Киеве – чтобы купить голоса в преддверии местных выборов 2015 года.

За всем этим Дмитрий Андриевский не забывал и о делах. Например, о спасении своего давнего друга Павла Овчаренко – человеке, который крал и тырил всегда и везде, попутно «кидая» друзей и компаньонов. Главным образом он известен как бывший глава «Укртатнафты», а также владелец агрохолдинга «Агрейн». И вот в 2014 году против Овчаренко были возбуждены ряд уголовных дел – так что от СИЗО его спасло лишь то, что вовремя смысля во Францию. Однако его холдинг «Агрейн» попал под расследование, его руководителей арестовали, арест был наложен на счета и имущества – в том числе склады с зерном.

Павел Овчаренко
Павел Овчаренко

Так вот, сообщалось, что Овчаренко передал Андриевскому 10 миллионов долларов для решения вопроса. И, прикарманив половину суммы, Андриевский вопрос решил: внезапно уголовные дела против «Агрейна» были закрыты. В частности, взятки якобы получили тогдашний генеральный прокурор Виталий Ярема и его заместители Николай Герасимюк и Анатолий Даниленко.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

На зустрічах Путіна з народом питання ставлять "підсаджені качки


Як в очах росіян створюється імідж «доброго царя» і видимість розквіту країни? Методи в імперії залишилися колишніми, ситуацію, як і раніше, рятують "потьомкінські села" та "підсаджені качки". Черговим прикладом цього став візит президента Росії Володимира Путіна на відкриття першої черги заводу "Цемікс" в Абзеліловському районі Башкортостану.
Місцеві жителі після офіційної церемонії розповіли, що три жінки, на яких була форма працівників заводу, були співробітницями адміністрації Абзеліловського району Башкортостану, написала "Нова газета" 11 серпня.
За відомостями видання, до приїзду Путіна завод "Цемікс" і весь Абзеліловський район ретельно прибирали. Зокрема, поклали нову дорогу, скосили траву, пофарбували паркани і кілька днів відмивали асфальт навколо заводу.
Путіну влаштували екскурсію по заводу і зустріч з "простими співробітниками "Цемікса". Близько 20 осіб у жовто-синій формі робочих посадили перед російським главою, щоб вони ставили питання. Першими виступили гендиректор "Цемікса" Самат Тарибаєв і його заступниця Залія Сіргаліна.
Потім слово дали Гузелі Янбердіній, на якій була форма робочих заводу. На сайті адміністрації району сказано, що вона займає посаду головного інженера відділу капітального будівництва.
Після неї говорив заступник директора ТОВ "Медіасервіс", ця організація відношення до заводу не має, вказала "Нова газета". Наступне питання задала Розалія Булатова, ще одна співробітниця адміністрації, одягнена в форму робітників заводу.Після неї ще одна працівниця ТОВ "Медіасервіс" дізналася у Путіна, чи подобається йому місцевий мед.
Питання Путіну задала Азалія Ягудіна, вона займає посаду державного інспектора по житлових субсидіях при місцевій адміністрації. Президенту Росії вона представилася головним інженером.
З усіх, хто задав питання, реальним робочим "Цемікса" був лише один чоловік - майстер по відвантаженню Станіслав Ішмаєв. Інший працівник "Цемікса" Хан Акбашев (ім'я змінено) сказав, що лише кілька людей на зустрічі з Путіним мали реальне відношення до заводу.Всі інші, як сказав працівник, були "підсадними качками".
Акбашев розповів, як працівники ФСБ і міліціонери ретельно перевіряли усіх перед зустріччю з Путіним.
І це не перший раз, коли на зустрічах з Путіним виявляються "підставні люди". У 2016 році Путін з тодішнім прем'єром РФ Дмитром Медведєвим нібито випадково зустрілися з рибалками на озері Ільмень в Новгородській області. Користувачі інтернету викрили російського президента в постановочній зйомці.

Російський телеканал "Дождь" пізніше з'ясував, що цих же рибалок помітили на фотографії поруч з Путіним, зробленій під час різдвяної служби в Великому Новгороді. Однією з учасників зустрічі виявилася Лариса Сергухіна, вона керує агрохімічною компанією "Курськ", яка належить її сестрі, Ользі Галактіоновій, і компанією "Єврохімсервіс".

"Чорний гріша" або доля заробітчанина в РФ.





Ну що ж… Ти вирішив поїхати до Московії. На роботу, до родичів, або до коханки.
Звісно це найгірше місце для заробітку, яке ти міг вибрати... Але в принципі це вже неважливо, бо тобою вже зацікавились, а саме люди з ФСБ.
Ну непотрібно ж нагадувати що Росія з 14го року почала активні військові дії по знищенню держави як Україна?
Ні, я не буду запитувати що ти думаєш з цього приводу, я просто розкажу короткий сценарій того що може бути з тобою.
А саме – як ти можеш стати агентом ФСБ. І не подумай що я хочу тебе налякати! Ні. Просто попередити.
Почнемо з того, чому саме Ти можеш бути цікавим ФСБ?
Ти українець, все. Навіть як що ти не бувший військовий, працівник правоохоронних органів, а ще не дай боже доброволець який приймав участь в АТО.
Доречі АТОшнику їхати в Росію це взагалі погана ідея, от в сенсі взагалі херова.
Але як що ти навіть звичайний громадянин – заробітчанин. То ти теж можеш приносити цінну інформацію. Наприклад пересування військових, передача інформації, поширення інформації і ще багато чого.
Для прикладу. В Україні фіксується понад сто випадків на рік коли ФСБ намагається завербувати громадян України. Але ця цифра офіційна, тобто це ті люди які прийшли до СБУ і написали заяву. А тепер уяви скільки зусиль докладає ФСБ до вербовки, і ми про це не знаємо.
Спонукають до «праці» різноманітними шляхами, від обіцянок гонорару до шантажу близькими, від фізичного до психічного тиску.
Наприклад коли у вас борги, великі. То дуже ймовірно що вам запропонують «підзаробити».
Але! Я хочу розказати про те що може бути з тобою як що ти потрапив до лап ФСБ, вже на території Росії.
Прострочена робоча віза, програв в карти, бійка, коханка, родичі, вживання наркотиків. Це тільки декілька причин як ви можете потрапити на «гачок» до ФСБ.
А там починається саме цікаве, але нажаль не для тебе…
Звісно можна сказати що я просто відмовлюсь від праці і все. Але не будьте наївними, там «розговорять» всіх.
Давайте я вам нагадаю декілька випадків.
Надія Савченко.
Була патріоткою, здається, а стала…
На зовсім протилежний бік. Що з нею було в тюрмі ми можемо тільки здогадуватись.
Роман Протасевич.
Ну це вже зовсім недавно. Був яскравий опозиціонер – став «стукачем».
Але в випадку Протасевича, більш-менш все зрозуміло. Коли в заручниках твоя дівчина, то у тебе небагато варіантів, тобто вихід один – співпраця.
В результаті Протасевич повністю погодився працювати з КГБ і його показово випустили під домашній арешт.
Але давайте уявимо що ти сталева людина. Ну я маю на увазі що після того як тобою «зацікавились», привели на розмову, ти відмовився від праці в ролі «агента» або диверсанта. Тут звісно можна тобою тільки пишатись, як би не одне "але". Це тільки початок.
Далі підуть погрози, близьким, дружині, дітям і так далі.
Але припустимо що ти круглий сирота і у тебе немає ні рідних, ні дітей, ти не програвав в карти та не приймали участь в незаконних діях. Але я тебе засмучу. Це ще не кінець, далі тортури. Різні.
Раніше тортури були чимось кривавим, зараз набагато «цікавіше», але не думаю що це тобі буде цікаво випробувати.
Тому що «інструментарій» у ФСБ доволі великий і ти врешті-решт погодишся на вимоги.
Тебе наприклад можуть посадити в камеру з свіжопофарбованими стінами, масляною фарбою. Дихати ацетоном протягом довгого часу це не дуже приємно. Це викличе у тебе нудоту, запаморочення, блювоту, галюцинації і звісно отруєння. І саме головне, тебе ж не били, ну просто так сталось що ти потрапив в камеру, «свіженьку».
Цей вид катувань полюбляють використовувати в Білорусі, ті самі КГБшники.
Я не буду тобі розказувати про банальні тортури накшталт:
не давати спати
не виключати світло в камері
постійно грає голосна музика, обмеження їжі і так далі
Зупинюсь тільки на деяких видах тортур які вразили мене як назвами, так і методом виконання.
«Чорний Гріша»
Дуже поширені тортури на території РФ.
Вираз «сісти на пляшку» чув? Цей вислів і пішов саме через тортури поліції на території РФ.
Так от, це із тієї категорії. Це зґвалтування неприродним шляхом за допомогою поліцейської палиці. І головне…
На такі тортури не дуже хочеться скаржитись, так?
Тортури із перекриттям повітря.
«Водолаз»
Тебе опускають головою в відро з водою або в забитий унітаз, після закінчення повітря – витягують. І так поки не набридне, їм.
«Супермаркет» «Пакет»
Тобі одягають на голову пакет і чекають коли закінчиться повітря. Дешево і не залишає пошкоджень.
Можеш навіть спробувати сам, ну щоб зрозуміти чим можуть закінчитись твої «заробітки».
«Слоник»
Надягають протигаз і закривають отвір, теж для перекриття повітря. В деяких випадках заливають в протигаз нашатир, щоб довше не втрачали свідомість. Доречі цей вид тортур використовують в армії РФ, просто заради забавки.
«Дзвінок путіну» або «Дзвінок другу»
Цей вид тортур з 37го року. Його використовували «НКВД», а потім використовували в «Гестапо». Так, не тільки СРСР крали їдеї, а і німці також.
Для його виконання потрібен «Тапік»
Це армійський телефон, але використовують його не по призначенню.
Сенс тортур заключаються в тому що тобі прикріплюють до кінцівок (або до статевих органів) дроти а потім за допомогою «тапіка» тобі через тіло пропустять струм. Що приведе до сильних ковульсій та нестерпного болю.
Дешево, болісно і не залишає великих опіків.
Такий вид тортур люблять використовувати на окупованій території, тобто в ОРДЛО.
Звісно це тільки декілька видів із тортур.
Яку ж основну тезу я тобі хочу донести?
Як що тобою «зацікавились» спецслужби РФ, а тим паче по збігу обставин ти потрапив до них в лапи…
То це дуже погано.
Раджу тобі два, три, десять разів подумати перед тим як вирушити до РФ або окупованих територій. Тому що там тобі буде дуже складно потрапити до нашого консульства по допомогу.
Також я додам тобі корисні посилання, які тобі розкажуть трошки більше про ті жахіття які можуть тебе спіткати.
Шануйтесь панове, навіть на заробітках.
П.С. За співробітництво з країною агресором тобі може «світити» до 15 років. 111 стаття КК України.
Але, будь-коли ти можеш прийти до СБУ та попросити по допомогу

Шарій і ФСБ. Блогер отримує оплату в рублях, у армії його тролів


Нагадаємо, СБУ повідомила Шарію про підозру в державній зраді. Ця стаття стосується подій, які розгорталися задовго до свіжого рішення СБУ, але новина лише підкреслює викладені у статті факти:


«Їдь у Москву»

- Слухай… Тобі треба приїхати в Москву і побачити, що це за місто і як воно живе, – мій новий знайомий, 29-річний слідчий головного управління Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків (ФДМС) Денис Лукьянов активно розхвалює столицю РФ, називаючи її “крутєйшим мегаполісом, де свій капітал тримає весь світ”.

- Ти жартуєш? Мене одразу на кордоні спіймає ФСБ. Я ніколи в житті не перетну кордон із Росією, – кажу я, дивуючись, невже мій співрозмовник думає, що після годинного знайомства я погоджуюся на таку вбивчу для українського журналіста ідею?

- Та-а-ак, – Денис зробив кількасекундну паузу. – Це тобі хто сказав?

- Уже були інциденти, коли українських журналістів затримували в Росії.

- Я можу подивитися список людей, кому заборонений в'їзд, – заспокійливим тоном продовжує слідчий. – Можу за тиждень цю інформацію добути. Тому це брєд. На якій підставі? За що тебе не пустять? Я впевнений, що тебе пропустять із легкістю.

- Пропустять. А потім посадять, – сміюся я.

- Оце ти на приколі! У нас в Росії що-що, а суди працюють краще, ніж в Україні! Пропустять тебе нєфіг дєлать і навіть по базі ніхто пробивати не буде!

- Звідки ти знаєш?

- У мене великі зв'язки в Федеральній міграційній службі, бо там багато друзів та одногрупники працюють. До речі, два тижні тому (розмова відбулася у березні 2020 року – ред.) Віктор Медведчук отримав російське громадянство. І знаєш, за скільки йому зробили посвідку на проживання? За добу!

Я спілкуюся із Денисом через силу. Ми з ним познайомилися у Фейсбуці кілька днів тому. Хлопець подивився відео блогера Анатолія Шарія, в якому той висміяв мій виступ на тренінгу для журналістів. А потім вирішив розважитися і написав мені образливе повідомлення (лінк на мій профіль Шарій також розмістив у коментарях під відео): «Сиділи з братом і сміялися. Напишу, думаю, все одно не відповіси. Побачиш же, що сторінка фейкова!»

Денис був одним із чотирьох невідомих мені користувачів, які написали мені огидні слова в особистих повідомленнях. Я вирішила спробувати розговорити усіх цих небайдужих коментаторів, щоб зрозуміти, хто вони та чому так палко підтримують ідеї Шарія.

Денис Лукьянов написав мені із “порожнього” акаунту в Фейсбуці, але вислав посилання на свою справжню сторінку в російській соцмережі “Вконтакте”. На підтвердження того, що у профілі його справжні фото, він вислав селфі

Наприклад, розговорившись зі мною у месенджері, Денис розповів, що народився і виріс в Україні, але у 2007 році переїхав із родиною до Москви, здобув юридичну освіту і два роки тому пішов на держслужбу.

Росіянин не вважає Анатолія Шарія проросійським політиком. І погоджується з усіма наративами, які той продукує.

«Так, у нас тут люблять Шарія. Та й в Україні з кожним днем все більше людей, які його дивляться! Скоро він буде сидіти в Раді. Пом'янеш мої слова. Давай з тобою закладемося – на київський торт!» – філософствує слідчий, а заодно розпитує мою дату народження та місце проживання.

Цілу годину Денис безуспішно намагався втовкмачити мені, що президента РФ є за що поважати, ціни в Москві нижчі, ніж в Олександрії, а російсько-українська війна – “це не війна двох народів (бо українці та росіяни – це один народ), а війна довбо***ів, які стоять зверху».

А потім плавно перейшов на тему роботи в ФДМС (яка йому дуже подобається через високі зарплати та вигідний соцпакет) і чудових колег, які працюють в Федеральній службі безпеки.

«...У мене половина відділу в ФДМС – ФСБшники, – не соромлячись, розказує Денис. – А що? Це такі ж люди, як і ми! Половина з них або народилися в Україні, або мають там родичів. Мені вони більше подобаються, ніж звичайні менти. Менти завдали громадянам більше болю, ніж ФСБшники. ФСБшники – ті, яких я знаю, взагалі адекватні мужики…»

Мені здається, чи він хоче мене завербувати?

Віддана агентура

Ця історія почалася 10 березня 2020 року, коли Інститут масової інформації провів тренінг для журналістів про правила висвітлення спалахів хвороб, зокрема Covid-19. Я виступала на цьому заході, презентуючи своє розслідування про те, як проросійська мережа організувала паніку в Нових Санжарах. А вже наступного дня на ютуб-каналі Анатолія Шарія з’явилося відео, в якому він висміював мій виступ та намагався довести, що Росія та він не має жодного стосунку до інформаційної кампанії із нагнітання цієї паніки.

«Отакої! Російські спецслужби організували паніку! – сміявся блогер. – Ой-ой-ой! Де вони організували паніку? Це Росія придумала? Не віриться просто. Це інфантильна історія для недоумкуватих!»

Тема причетності Російської Федерації до інформаційної кампанії із нагнітання паніки в Нових Санжарах дуже зачепила підписників блогера (а їх у нього понад 2 млн). Всього за кілька днів під цим відео з’явилося понад 10 тис. коментарів. Для порівняння: зазвичай відео із такою кількістю переглядів набирає від 2 до 5 тис. коментарів.

Майже всі коментатори говорили мовою ненависті та принижували лекторку, використовуючи весь арсенал нецензурних слів. Але це і не дивно. Реакція цілком прогнозована.

Тут же згадую слова Дениса: «Я Вконтакте Шарія дивлюся. Там коментять теж в основному фейкові акаунти та росіяни. Мужики 60-річні фотки свої поховали, дружина не дає, начальник у зад трахає, і він попу свою залишає в соцмережах. Вони від своєї злості та тупості сидять і коменти строчать».

Мені стало цікаво інше: звідки блогер дістав відео із тренінгу, якщо в цей час він перебував за тисячі кілометрів від України?

За словами директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, про місце проведення заходу організатори повідомляли лише акредитованим учасникам, публічно адреса ніде не з’являлася. Отже, витік інформації мав відбутися саме від учасників тренінгу, які записували його відео від початку до кінця.

Прокручуючи подумки події того дня, я пригадала, що після виступу до мене підійшла колега і попросила записати інтерв’ю. Ми вийшли у коридор і почали відеозапис розмови. В цей час із зали вибігла журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька і почала знімати мене на мобільний телефон, поки я давала коментарі.

Журналістка телеканалу NewsOne Тетяна Жембоцька скаржилася на виступ Любові Величко і знімала її на мобільний телефон без жодних пояснень

«Я бачила, як за хвилину до цього Жембоцька емоційно розмовляла з кимось по телефону зі словами: “Я прийшла на тренінг про те, як висвітлювати пандемію, а тут ТАКОЄ!» – пригадує директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Певно, цю журналістку обурила теза під час виступу про те, що паніка в Нових Санжарах нагніталася на телеканалах "Наш", ZIK, "112" та NewsOne (де вона і працює). Це могло стати мотивом передачі відео із тренінгу Анатолію Шарію.

Youtube-канал Шарія. Оплата – в рублях

Анатолій Шарій створив свій ютуб-канал у 2013 році. Зазвичай хронометраж відео становить 10–15 хвилин. У кожному з них блогер детально аналізує події в Україні та світі, а як аргументи наочно демонструє документи (які потрібно десь знайти й вивчити), інфографіку (яку потрібно створити) та нарізки із відео (яке треба змонтувати).

Щомісяця на цьому ютуб-каналі з'являється 70–80 відеороликів. Навіть якщо займатися виключно виробництвом таких відео цілий день, за такий короткий проміжок часу одна людина не може створити стільки контенту. Втім, Шарій не пояснює, як він все встигає і за які кошти живе – рід професійної діяльності "блогера" невідомий.

У зламаному хакерами електронному листуванні російського пропагандиста Кирила Фролова 2016-го року ми знайшли згадку про те, що насправді виробляти контент для ютуб-каналу Анатолію Шарію допомагає цілий штат із двадцяти людей.

Також у листі вказано, що місячний бюджет цього проєкту – близько 1,2 млн російських рублів ($16600 за валютним курсом того часу). Тобто, в середньому один працівник ютуб-каналу Шарія отримував на той час $830. Не те щоб дуже багато.

4.png

«Познайомимось?»

Відео про тренінг, де я виступала, Анатолій Шарій традиційно опублікував і на своїй сторінці у Фейсбуці. Під дописом з’явилося понад 170 коментарів, так само сповнених мови ненависті до лекторки. Проаналізувавши інформацію з профілів усіх цих коментаторів, я з’ясувала, що кожен другий із них – фейковий користувач. Передусім це жителі Російської Федерації та прихильники “Партії Шарія”.

Після публікації цього допису особисті образи посипалися і в приватні повідомлення. Я відповіла на образливі меседжі чотирьох акаунтів, в яких майже не було інформації про користувача. Вони пояснили, що відео Шарія викликало у них бурю емоцій, яку вони не могли стримати, а тому вирішили написати мені, щоб мені стало соромно за свою роботу.

Утім, згодом троє із них в процесі розмови розповіли про себе та вибачилися за сказані на мою адресу образливі слова.

В'ячеслав та Сергій розповіли, що регулярно дивляться відео Шарія, і зізналися, що не витрачають час на перевірку інформації, яку він озвучує. Тому висновок маніпулятивне чи ні моє розслідування про вплив російських мереж в Україні на паніку в Нових Санжарах вони зробили, навіть не прочитавши публікації.

«Ви наводили недостовірну інформацію і перекручували факти. Ви не зможете підтвердити їх документально», – заявив під час спілкування Сергій Гапієнко.

Сергій Гапієнко кілька разів вибачився за озвучені образи та звинувачення

І лише після моїх пояснень усіх деталей виступу коментатори визнали, що погарячкували та зробили поспішні висновки. Згодом вони почали писати мені самі, спілкуючись уже в дружній манері. А В'ячеслав навіть запросив погуляти в парку та зіграти в шахи.

В'ячеслав Мельников, агент із нерухомості з Києва, любить грати в шахи і не любить вести політичні дискусії в інтернеті

Беззмістовною вийшла розмова лише з фейковим акаунтом без фотографії з іменем Евгений Белошицкий. Він виявився незламним у своєму бажанні принижувати та ображати співрозмовника. Довго намагався переконати мене в тому, що російська влада жодним чином не причетна до розсіювання паніки в Нових Санжарах. І як "докази" надіслав мені розслідування із сайту "Страна.ЮА".

«Надеюсь Толян на такую журнашлюху как ты подаст иск в суд!» – підсумував він.

Системний злив

Днями СБУ оголосила підозру Анатолію Шарію у державній зраді. У редакції ТЕКСТІВ немає матеріалів слідства, але про тісну співпрацю Анатолія Шарія із ФСБ РФ може свідчити ілюстративна історія, учасником якої у серпні 2018 року був кримський журналіст Євген Гайворонський (зараз він живе та працює у Києві).

«Путінський режим – не повністю монолітна вертикаль. Це вертикаль, всередині якої всі ці жаби з гадюками воюють одне з одним за фінансові потоки, за активи. І у цих інформаційних війнах використовують компромат, щоб усунути конкурентів від влади, – розповідає Євген. – До мене звернувся депутат так званої міськради Ялти Олексій Яковенко і каже: “Давай мочити мера Ялти Олексія Челпанова. Він фінансовими потоками не хоче ділитися із “главою Криму” Сергієм Аксьоновим та місцевими ФСБшниками, бо в нього є “дах” у Москві».

Формальним приводом для скандалу мало бути те, що Челпанов призначив керівником департаменту земельних відносин Ялти “нестабільного перебіжчика” Сергія Калініченка, який у 2016 році повернувся з Криму на материкову Україну і працював там у міграційній службі. А потім знову приїхав до Криму.

«Я не хотів виходити на пряму хвилю війни з Челпановим, – каже Гайворонський. – Думаю: замочу його руками інших людей, подивлюся, що буде. Це досьє по Калініченко я одночасно надіслав у Фейсбуці через месенджер місцевому політику Олександру Юрьєву та активісту Олександру Таліпову, які мали зв’язки з місцевим ФСБ».

Через кілька годин Олександр Юрьєв опублікував на своїй фейсбук-сторінці викривальний пост про Калініченка і виклав матеріали, отримані від журналіста Гайворонського.

«І Таліпов мені прямо сказав: "Ми по своїй ФСБшній конторській лінії з нашою людиною Анатолієм Шарієм поговоримо – він від мене все бере. І Шарій замочить тих людей, яких ти пропонуєш замочити», – розповідає Гайворонський.

Анатолій Шарій зняв відеоролик за матеріалами, які йому передали ФСБ РФ за посередництвом Олександра Юрьєва

І справді – цього ж дня відео про Калініченка із тими ж доказами з'явилося на ютубі-каналі в Анатолія Шарія: «Ці люди сьогодні говорять одне, а роблять інше. Завтра будуть робити третє, а говорити щось друге. Мразі», – емоційно підсумував блогер.

Інформаційна кампанія проти так званого мера Ялти на цьому не закінчилася. Тему підхопила ціла низка ЗМІ. Через рік Челпанов достроково склав повноваження “за власним бажанням”. Свою посаду втратив і Калініченко.

На відміну від них, мені звільнення через нападки Шарія не загрожує. Розуміючи кінцеві цілі цих акцій (відстоювання інтересів Російської Федерації), образливі слова та емоційні вислови ворожих кіберсолдатів здаються пшиком. Спецоперація вважається проваленою, якщо агент впливу не задає порядок денний, а істерично верещить від болю.

Після того як СБУ оголосила про підозру Анатолію Шарію, він заявив, що йому "начхати", але всього за добу опублікував чотири дуже емоційних відео: «Україна – це колонія. Україна – це чорна діра. В Україні – громадянська війна. І я повторюю це ще раз, і ще раз. Це політичне переслідування».

Через 11 місяців після знайомства мій хейтер Сергій Гапієнко так само не вірить у причетність Шарія до Російської Федерації. І повторює його слова: "Думаю, ніде, крім України, не оцінять старань слідчих, прокурорів і суддів. Зрозуміло, що в усьому світі справу визнають політичною».
https://texty.org.ua/articles/102995/ya-poznajomylasya-zi-svoyimy-hejteramy-yaki-nadyvylysya-video-shariya-deyaki-z-nyh-vybachylys-ale-odyn-zhyve-v-moskvi-i-pracyuye-z-fsb/?fbclid=IwAR1UCOwdabtE5570t6Vh99cLHIhCQi3UogWd3YO_3ewXLswiDfjL5wtyu4U

Дело Нескоромного приобретает политическую окраску

Сенсация с задержанием заказчика и вероятного организатора готовящегося покушения на начальника главного управления внутренней безопасности Андрея Наумова начинает обростать неожиданными подробностями. Как стало известно, мотивом готовящегося убийства была месть экс-замглавы СБУ Нескоромного новому руководству спецслужбы в лице Баканова и Наумова за развал коррупционой схемы по крышеванию бизнеса, в том числе и такого теневого как контрабанда, наркотики, игровой бизнес и проституция. Именно для налаживания канала поступления криминальных денег Нескоромный при помощи тогда еще всесильного Андрея Богдана был внедрен в СБУ, несмотря на возражения как Наумова так и самого главы спецслужбы. На этой стадии вероятные российские кураторы Нескоромного наверняка поддержали такое назначение своего человека в серце спецслужбы, ведущую борьбу с российским агрессором — но это тема отдельного расследования. Когда Нескоромному и его однодумцам стало понятно, что команда Баканов-Наумов не даст использовать спецслужбу в качестве аппарата для криминального бизнеса и “кошмарить” бизнесменов не получается, а Богдан был позорно изгнан из “коридоров власти”, единственным способ отмщения эта преступная группировка выбрала физическое устранение своих противников. И только слаженные действия профессионалов не дали свершиться чудовищному преступлению.

Характерно, что после задержания второго подозреваемого — Андрея Расюка, к его защите немедленно подключились адвокаты Богдана.

Будем следить, как будут дальше развиваться события. Надеемся, что объявленный в розыск Нескоромный не успеет улизнуть в родную для него и его семьи России и после задержания расскажет еще много интересного о его действительной роли в криминальной цепочке с Богданом и связях с российскими спецслужбами.

А пока ясно одно — в битве Нескоромный-Богдан-ФСБ против Украины побеждает Украина.
https://nozh.org/important/delo-neskoromnogo-priobretaet-politicheskuju-okrasku/

Руки прочь от семьи Эскендера Бариева!


Путин, известный спонсор международного терроризма, снабжающий деньгами и оружием террористические организации - оказывающий поддержку и любому другому антидемократическому режиму в мире. 
Путинские палачи - ФСБ вызвали на допрос родных Эскендера Бариева, которые проживают в оккупированном Крыму - председателя правления Крымскотатарского ресурсного центра, члена Меджлиса крымскотатарского народа. Таким образом каратели пытается оказать давление на Эскендера Бариева, чтобы он прекратил свою политическую деятельность. Нынешний инцидент просто использован Кремлем для раскручивания очередного витка своей антиукраинской, антикрымской политики, уже не впервые демонстрирующей откровенно террористический характер. Эта политика с самого начала была направлена на разрушение Украины как государства. 
ВРАГИ РОССИИ - НЕ В КРЫМУ, А В КРЕМЛЕ!
НЕТ АНТИУКРАИНСКОЙ ИСТЕРИКЕ!
ПУТИНСКИЕ ПАЛАЧИ - ПРОЧЬ ОТ КРЫМА!

Братья-близнецы Рафис и Нафис Кашаповы.

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди стоят
На данном изображении может находиться: 3 человека, дерево и на улице
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
попередня
наступна