Ніжності її дотику можна тільки позаздрити, з лагідності її рук можна черпнути багато ласки і чуттєвості, в глибині її душі можна розгледіти велике джерело дбайливості і всеосяжної любові, її добрі очі з прихованою турботою злегка передають хвилюючий стан її душі… Вона така ж жінка, така ж беззахисна, така ж ніжна… Господь Бог поклав на неї велику місію, місію, яка не зрівняється з бухгалтерським обліком, економічним підрахунком, кадровим підбором – місію дарувати, дарувати найсвятіше, найцінніше, найрідніше, … дарувати життя.      Вона – мати! І лише їй знайоме відчуття того щастя, коли всередині, в унісон з її, б'ється ще одне маленьке, крихітне і рідненьке сердечко – тендітне чудо, якому вона дала життя!      І коли малятко вперше розкриває очка, споглядаючи цей світ, коли воно робить свій перший вдих повітря, перші сльози, перші рухи… тоді ж і бачить перед собою схилену голову жінки, жінки-матері, її щасливі очі, чарівну посмішку і собі посміхається, сповіщаючи Всесвіт про те, що ще одна посмішка заполонила світ, ще одне життя з'явилося на нашій планеті!     Жінка, яка дарує життя здатна робити чудеса, здатна вражати, вражати силою, витримкою. Кажуть, що сім'я – це перстень з великим діамантом. Батько – це проба, а мати і є тим діамантом, який виблискує, але не коштовністю, не націнкою, він виблискує теплом, ласкою, ніжністю, любов'ю! Коли помирав солдат, тримаючись за груди і захлинаючись кров'ю, його останнім, але так вираженим було слово – «мамо»!      Ця жінка могутня, жінка-берегиня, жінка з великої букви, але сама водночас така проста, така рідна, така близька, най-найдорожча – мама!!!      Материнське серце завжди відкрите для дітей, її ноги не жаліють ходу, а навпаки готові місяцями, а то й роками простоювати біля хвіртки у якомусь глухому селі чекаючи, а її материнські очі в той час такі сплакані, такі обезнадіяні, готові чекати від ранку до самої ночі з вірою в те, що проводжаючи останню  маршрутку, зустрічаючи місяць і вже мільйонну зорю, десь там за далеким поворотом все ж побачить найрідніше обличчя своєї дитини!   Материнська любов – безмежна!

Ні на мить не забуваймо про своїх матерів, вони як ніхто інший гідні нашої поваги, підтримки, вдячності, та тільки лиш ми в своєму відношенні, вчинках, поведінці, саме ми, не завжди достойні їхньої всесильної любові!!!

 Денега Надія