хочу сюда!
 

Алла

35 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Искать

Поиск заметок «проживаете»

Гравюры из коллекции Л.К. Зубалова

Лев Константинович Зубалов – нефтепромышленник, коллекционер 

    
Лев Константинович Зубалов
(1853–1914)  

Л.К.Зубалов. Дворянин, проживал в Москве по Тверскому бульвару в доме Ланской.Осуществлял общее руководство фирмой «Наследники К.Я.Зубалова».
 В 1892г. вместе с отцом, Константином Яковлевичем, построил на  западной окраине Калчуги, расположенной на берегах речки Медвенки, свою знаменитую усадьбу. 

Донецк уже не "миллионник"

 
В Донецке проживает 996 тыс. человек. Об этом на итоговой в текущем году пресс-конференции сообщил городской голова Донецка Александр Лукьянченко.

«По методике статистики и, если не брать прописку, студентов и так далее, то официально уменьшилось население города на 600 человек за 2010 год», — сказал он.

По словам мэра, «по сравнению с другими городами области это лучшая ситуация».

«Город Донецк будет при любых обстоятельствах…», — начал говорить Лукьянченко, но его перебил заместитель по гуманитарному блоку Валентин Лактионов, который завершил фразу мэра на украинском языке: «буде привабливим для жителів області».

Согласно информации городского головы, ежедневно в Донецк приезжает 124 тыс. человек на работу из окраинных районов и городов области.


http://novosti.dn.ua

Неподражаемый одесский юмор



Одесса – один из самых колоритных городов. В нём проживают представители нескольких десятков национальностей – со своим менталитетом, чувством юмора и языковыми особенностями.

Продолжение поста Неподражаемый одесский юмор здесь...

Чудеса пластической хирургии...


Там в лесу тёмнодремучем среди чащи и болот есть избушка теремочек в ней старушечка живет. Косы лохмами седыми из под чепчика торчат, нос большой, кривые зубья, глазки красненьким горят. Знает каждая детишка, как старушечку зовут: бабушка Яга из книжки проживает с децтва тут. И ни с кем она не дружит, и всегда в лесу одна, и её никто не любит, вот известности цена. Но однажды та старушка, посмотрев в озерный блеск, увидала отраженье своих высохших телес. Ей все это не по нраву , но ведь женщина, что взять... И решив себя исправить, в теле красоты добавить стала доктора искать. Чтобы сделал из старушки красапету и цветок, чтобы все ее изъяны выправить бесследно мог. Свистнув, крикнув поскакала, полетела и пошла... где то в дальнем королевстве доктора того нашла. Что он делал с ней, секретом пусть останется для нас, но красотка получилась, не девица - вырви глаз! Высока, стройна, бела.... ну, а дальше...все дела. Не с руки теперь в избушке жить, уже ведь не старушка а прыцесса на выданье... Так что лес тот...до свиданья. И Яга сменила имидж, поменяла даже имя и зовется Василисой и Прекрасною сейчас. Ищет жениха красавца, чтобы трон имел и царство и любил ее красотку каждый день и много раз. Только суть не изменилась у старушечки лесной, и она Ягой осталась где то в глубине души. С виду скромная девица, а внутри там дьяволица, я сочувствую всем принцам, что на ней решив женится попадут впросак крутой. Так что встретив вдруг девицу... ты женится не спеши.

Гомеопатия - путь к здоровью (4)

           МЕДИЦИНА

 
          1     Медицины разные нужны… 

С давних пор человек силой своего разума пытался помочь себе и ближним в преодолении травм и недомоганий. Знахари древности обладали высокой наблюдательностью и интуицией. Следя за действиями страдающих людей во время болезни, они обращали внимание на то, как больные стремятся приложить к травмированному месту что-нибудь холодное, к простуженному – теплое, стремятся освободить желудок при отравлении (вырвать) или растирают ноющее место. Ведь люди сами пытаются искать и находить пути своего исцеления.

Изучая поведение больных животных, а также пытаясь помочь заболевшим сородичам, знахари постепенно познавали свойства растений  и минералов в лечении недугов. Стремясь избавить от страданий плоть (боль) и душу (страхи и испуги), они придумывали амулеты и обереги, создавали различные ритуалы.

С возникновением языческих религий произошло разделение. Служители культа занялись общением с богами, отвечающими за стихии природы, постепенно овладевая душой и разумом человека. Знахарям же оставили только телесные недуги.

С возникновением письменности накопленные веками знания о лечении болезней стали основой медицинской науки. С давних времён знахарские знания о понимании страданий человека и их лечении передавались непосредственно от Учителя к ученику. Передавались не только сложные рецепты, но и тонкие нюансы распознавания и лечения болезней, доступные только посвящённым, духовно высокоорганизованным людям. С появлением письменности терялось главное – преемственность. А на бумаге оставались лишь рецепты и методики. Из них после попыток использования их непосвящёнными в практику врачами оставались лишь самые эффективные, не требующие всей глубины философского понимания Человека методы воздействия. А ведь такая позиция никогда не приведёт к желаемому результату – полному восстановлению Здоровья.

На сегодняшний день наиболее распространены две из известных нам основных систем взглядов на диагностику и лечение заболеваний. Это – медицинские традиции Европы и Китая.

Врачи китайского императора получали высокий гонорар только тогда, когда император был здоров. Если он заболевал, то доход существенно падал. Следовательно, основной заботой лекаря становилось постоянное поддержание здоровья императора в бодром и благостном состоянии. А следовательно, и основная позиция лекарей заключалась в поддержании гармоничного баланса императорского организма и восстановлении его при первых проявлениях недомогания. Она и породила методы поиска гармонизации.

В основе китайского подхода к пониманию здоровья стоит энергетическая модель человека во взаимодействии с окружающим миром. Таким образом, лекари Китая изучают человека как живую, динамическую систему, не терпящую ни грубого подавления, ни перестимуляции. А любая болезнь воспринимается как нарушение энергетического баланса – движения жизненной энергии ЦИ (ЧИ).

            2     Европейская медицина

Европейская медицина изначально занимала строго материалистическую позицию. К помощи медиков обращались в основном при тяжелых заболеваниях, угрожающих жизни. Только тогда  пациенты были готовы расстаться со своими деньгами. Поэтому врачебная мысль была всегда направлена на преодоление материального следствия и поиск материальных причин. Какова же была радость медиков, когда были найдены основные «виновники» болезней – микробы! Все силы были брошены на борьбу с ними. Позже в борьбе с «единственной» причиной большинства заболеваний было найдено спасительное средство – антибиотики.    

Многовековая европейская медицина постоянно претерпевает многочисленные революции, каждый раз находя очередную панацею, а затем обнаруживает её побочные эффекты, зачастую перекрывающие лечебные. Так и с антибиотиками: после десятилетий эйфории оказалось, что чувствительность болезнетворных микроорганизмов к пенициллину ощутимо снижается за счет возникновения микробов-мутантов. Они обязаны своим появлением именно поколениям антибиотиков, которые, уничтожая заодно и большую часть симбиотической (полезной нашему организму) флоры, расчищают жизненное пространство для более стойких и агрессивных мутантов.

В результате в нашем организме «проживают» не только видоизменённые болезнетворные организмы, но и мутировавшие полезные.

А может быть, уже «условно-полезные»? Кто знает, чего от них теперь ожидать?

А в нагрузку мы получаем новую экзотическую болезнь – дисбактериоз. Одновременно наша иммунная система, отвечающая за «полицейские» функции в организме (наведение порядка и изгнание «чужаков») получает шок. Ведь приём антибиотиков воспринимается организмом как активные действия армии наёмников, уничтожающих всех, попадающихся на их пути. В результате – разруха, анархия и приход более подготовленного противника, а как следствие – приглашается ещё более мощно вооруженная армия (очередной курс уже более сильных антибиотиков). Ну, прямо какая-то антибиотическая наркомания (зависимость) и создание новых болезней (болезнетворных организмов).  Не отсюда ли родом чума ХХ века – СПИД? Вспомним, что в войне победителей не бывает.

Итак, налицо очередной кризис методов европейской медицины.

А может быть, всё дело в самой позиции, в самом понимании сути болезней, подходе к решению этих проблем?

Так что же, европейская медицина – это только цепочка неудач и заблуждений? Конечно же, нет. Её позиция, несомненно, оправдана в отношении экстремальных ситуаций. Создан богатый арсенал реанимационных мероприятий. Несомненна эффективность эпидемиологии, травматологии, стоматологии, кардиологии и т.д. А успехи в хирургии? Хотя при своевременном и эффективном применении терапии хирургам осталось бы не более четверти работы. Но всё же, если в критических ситуациях европейская медицина преуспела, то в случаях хронических болезней те же методы неприемлемы. 

            3     Развитие болезни

     Давайте попробуем отследить появление, развитие и лечение болезней.

Не секрет, что в одной и той же ситуации люди будут вести себя по-разному. Предположим, что какой-то мальчишка бросил петарду под ноги группе людей. Произошел неожиданный взрыв. Кто-то рассмеялся, кто-то - заплакал, у кого-то ситуация вызвала ярость, а кто-то внутренне съёжился.

Первый (назовём его А.А.) воспринял ситуацию с чувством юмора: он ощутил себя сильнее этой ситуации и поэтому смог «подняться» над ней. Он оценил это событие как небольшое забавное приключение. Второй (Б.Б.) заплакал, восприняв эту ситуацию как еще одну неприятность: «Я так и знал, со мной вечно случаются какие-нибудь беды». У третьего (В.В.), возникло ощущение угрозы жизни, породившее желание убежать и спрятаться. А четвёртый (Г.Г.) также испытал ощущение угрозы жизни, но с избыточной ответной реакцией, вызвавшей порыв найти и наказать виновного.

Небольшое происшествие для В.В. и Г.Г. стало последней каплей внутреннего напряжения. В тот момент незначительное, но внезапное событие оказалось запредельным – сказался недостаток сил и негативный опыт прошлого. При этом корни будущего заболевания активизировались. В результате они оба оказались в состоянии стресса.

Для первых двух участников события (А.А. и Б.Б.) ситуация закончилась эмоциональной разрядкой. Рефлекторный испуг первого момента быстро перешел в поиск ассоциаций из нашего внутреннего «банка информации» – памяти. Опыт оптимального выхода из ситуации был быстро найден.

У участников В.В. и Г.Г. ощущение угрозы для жизни породило  ситуацию физиологического стресса, присущую всему живому. Она  сопровождается активным выбросом энергии для действий с целью выживания (догнать или убежать). Если бы они реализовали это стремление (В.В. позволил бы себе убежать и спрятаться в укромном месте, а Г.Г. догнал бы и наказал виновного), то они бы реализовали этот рефлекс, выплеснули энергию, и их действие, возможно, подтвердило бы правильность жизненных установок. Но в данной ситуации они подавили свою рефлекторную реакцию, оценив её как «недостойную».

Через некоторое время участник В.В. станет еще более боязливым. Он почувствует, что ему нужна защита, у него возникнет стремление окружить себя множеством людей, которые будут его оберегать. Обычно люди этого типа реагирования предпочитают устроиться понадёжнее, чтобы чувствовать себя в безопасности. При потере ощущения защиты он впадёт в панику и его будет охватывать ужас перед окружающим миром. У него может возникнуть страх перед бедностью, страх перед опасностью разорения. Зачастую он готов перепоручить свою волю другому человеку: «Доктор, скажите, что мне делать? Я сделаю, как вы скажете». Он не сможет переносить сцены насилия, даже в кино. Возникнет страх перед болью и страданием: «Доктор, если ваше лечение вызовет обострение, то лучше пусть всё останется так, как есть». Со временем у него разовьётся полное безразличие к своему выздоровлению.

Он станет быстро уставать и легко простужаться. Лимфатические узлы увеличатся. Его начнут беспокоить камни в желчном пузыре. Начнёт полнеть. Кожа станет дряблой.

Участник Г.Г. в состоянии тревоги может раздражаться до такой степени, что «готов убить». У него начинает слабеть интуиция: появляются подозрительность и недоверчивость. Возникает боязнь быть обворованным. При каждом недомогании он уверен, что его смерть уже на пороге. Он начнёт очень беспокоится о своём здоровье, но при этом ему трудно довериться одному врачу и поэтому он  будет лечиться сразу у нескольких. Возникают симптомы раздражительной слабости: озабоченность пустяками,  желание постоянно двигаться. Он чувствует себя в изоляции и одновременно ощущает угрозу со стороны окружающих его людей. В быту проявляет большой педантизм. Очень не любит, чтобы даже близкие люди брали его вещи, нарушали порядок в шкафу или на рабочем столе. Чувство долга перерастает в самобичевание. Чистоплотность превращается в микробофобию. Со временем он становится нелюдимым.

Его начинают беспокоить неприятные сновидения: нашествие насекомых, воров; видит чёрную воду, мертвецов; во сне совершает какую-то тяжелую работу.

Он начнёт худеть. При этом часто зябнет и кутает ноги. Неожиданные звуки вызывают дрожь всего тела. Его кожа становится сухой, истонченной, напоминающей пергамент. Появляются первые признаки псориаза.

Знакомые описания? Возможно, Вы даже кого-то узнали.

Итак, два человека погрузились в болезнь.

Что же делать? Как вернуться к состоянию здоровья?

Судді просять захистити їх від "обнародування"

 



В адрес «Фразы» поступил текст открытого письма, адресованного Председателю Комитета Верховной Рады Украины по вопросам правосудия Кивалову. Приводим полный текст письма: 

«Уважаемый Сергей Васильевич! 

1 мая 2011 истекает срок, в течение которого судьи должны подать в Государственной судебной администрации Украины копию Декларации об имущественном состоянии судьи, что предусмотрено статьей 54 Закона Укарини О судоустройстве и статусе судей, которая должна обнародоваться на официальном сайте судебной власти, ведение которого обеспечивает ГСА. Форма указанной Декларации была утверждена Министерством финансов еще 29 октября 2010, в которой, в частности, необходимо указывать место проживания судьи, членов его семьи и указывать местоположение их имущества. 

Уже неоднократно судьями поднимался вопрос о нецелесообразности обнародования указанных данных, ведь это может представлять риск для судьи, поскольку есть возможность использования этой информации злоумышленниками. 

К сожалению, сегодня этот вопрос все еще не решен, а уже 1 апреля истекает срок предоставления такой декларации в органы Государственной налоговой администрации. 

Убийство судьи Шевченковского районного суда Сергея Зубкова демонстрирует, каким образом может быть использована информация о домашнем адресе судей, ведь преступление было совершено в подъезде дома, где он проживал

По нашему мнению, для решения этой проблемы необходимо срочно внести изменения в ст. 54 Закона Украины О судоустройстве и статусе судей, где содержится норма об опубликовании деклараций. 

Поэтому, обращаемся к Вам, уважаемый Сергей Васильевич, с просьбой срочно решить данный вопрос путем дополнения п. 7 части 4 статьи 54 фразой: «Обнародованию не подлежат данные, касающиеся места жительства судьи и его родственников, а также места расположения его имущества». 

Екатерина Тарасова, Судебная Ассоциация Украины Фонд содействия правосудию».

Путин открыл ящик Пандоры

  • 04.03.14, 16:33
Олег Соскин, украинский политический деятель, экономист и политолог рассказал «і» о том, когда начнется революция в России, высказал свое мнение о Путине как политике, какие санкции могут применить против Российской Федерации США и Европа и что должна сделать Украина, чтобы нейтрализовать агрессию России.

Вопрос: Как Вы думаете, когда начнется революция в России?

Ответ: Нужно, чтобы Путин продолжал нападать на Украину. Чем больше он нападает на нас, тем больше шансов на то, что начнется открытый развал РФ. Украина является катализатором распада России.

В: Война против Украины закончится распадом России, Ваше мнение?

О: Не только война, но и состояние такой предстоящей войны грозит России развалом. Сегодня в России начался обвал экономики. Скоро к ней будут выдвинуты такие же территориальные претензии, какие Путин предъявляет нам. Первое — это анклав, который им не принадлежит, — Кенигсберг. Польша и Германия поднимут вопрос, что анклав должен быть отделен от России и стать самостоятельной и свободной территорией. Второе — это, конечно же, Курилы, Сахалин, там должны быть проведены референдумы. РФ не имеет на них право. Также территории Дальнего Востока, принадлежащие Китаю. Там тоже нужно проводить референдум. Китайские войска тоже могут туда зайти для защиты китайцев, которые там проживают. Это Эстония и Финляндия, которые также должны забрать свои территории, в том числе Карелию и Петрозаводск, которые принадлежат им. Кавказским республикам должны дать право на самоопределение. Там проживает 80 % национальных этносов. Должны быть проведены референдумы по отделению Татарии, Якутии, Калмыкии, Башкирии. Чтобы эти страны, обладающие большими энергетическими и природными ресурсами, заявили о выходе из РФ. Путин запустил страшный маховик. Он открыл «ящик Пандоры». Бумеранг всегда возвращается.

В: Как Вы считаете, Путин как политик себя уже исчерпал?

О: Я думаю, что Путин психически болен. У него открытая форма шизофрении. Он превратился в открытого маньяка. Это последняя фаза существования Гитлера и Сталина.

В: Какие санкции против России могут применить США и Запад?

О: Это полное торговое эмбарго на нефть и газ, который составляет более 60 % экспортных доходов. Это отказ выдавать визы всем россиянам, это запрет на посещение всех стран ЕС российскими чиновниками и арест всех их активов. Это замораживание счетов и арест всех российских компаний и их миллиардеров. Это высылка таких людей, как Абрамович, с Запада и конфискация его имущества. Это полная изоляция РФ на экономическом, гуманитарном и политическом уровнях.

В: Возможна ли военная поддержка со стороны США и стран ЕС Украине?

О: Решение НАТО принято. Американские авианосцы и корабли практически вошли в Черное море. Если наше правительство попросит поддержки, то США, Франция, Великобритания, являются нашими гарантами территориальной целостности по Будапештскому меморандуму и Соглашению о сотрудничестве Украины с НАТО. У нас есть договор с НАТО, он был подписан. А поскольку Янукович совершил узурпацию власти, незаконно отменил Конституцию-2004 года, то все законы, которые были приняты при Януковиче, недействительны. При Ющенко Украина подала заявку в НАТО, значит это все действительно. НАТО может рассмотреть этот вопрос, нужно только подтвердить заявку о вступлении. Если это делается и решение принимается, тогда Россия с Путиным может утереться платочком. Путину с НАТО даже нечего тягаться. Россия по сравнению с НАТО — просто шавка.

В: Какие сценарии развития событий в Украине, Вы видите?

О: Слава Богу, что сегодня не началось вторжение по всему периметру границ Украины, и российская авиация не бомбила Киев. Это уже очень хорошо. Я вижу ситуацию следующем образом. Нужно защищаться, а также просить поддержки у США, НАТО как гарантов, надо подавать заявку в НАТО, а также закрыть границы с Россией. Надо немедленно прекратить транзит российского газа через нашу территорию, а также отказаться от покупки этого газа. При этом нам нужно оплатить за газ, который мы потребили за январь-февраль этого года и за 2013 год. Также нужно разорвать Харьковские соглашения и соглашение о пребывании ЧФ. Надо говорить о том, что совершена агрессия в Крыму, оккупирована часть суверенной украинской территории. Нужно просить другие страны о том, чтобы мы получили поддержку для освобождения нашей территории. Необходимо лишить Крым статуса Автономной республики и перевести его снова в статус области. Нужно выдвигать войска за границу с Россией, нужно продолжать мобилизацию, арестовать всех сепаратистов, которые выступают за отделение своих регионов от Украины. Нужно вводить ограничение на транзит российских грузов через территорию Украины. Нужно полностью сегодня вводить ограничение на практическое вторжение в Украину. Нужно понимать, что Путин развязал войну с Украиной.

Читать полностью на

http://politika.eizvestia.com/full/656-oleg-soskin-putin-otkryl-yashhik-pandory

Вічна пам"ять героям !!!

  • 22.08.14, 11:36
23 історії героїв: якими були закарпатці, що полягли на АТО (ФОТО, ВІДЕО)

22.08.2014 - 09:59

Цей тиждень і розпочався, і пройшов на Закарпатті під сумним знаком втрат: у понеділок стало відомо про загибель у зоні АТО двох закарпатців, а вже у вівторок до них приєднався ще один товариш. Протягом наступних днів у різних районах області прощалися з полеглими.

Голос Карпат підготував історії всіх закарпатських чоловіків та хлопців, котрі загинули у боротьбі за цілісність України на буремному Сході. 

Борис Середа, Виноградівщина

Прийнято вважати, що першим закарпатцем, котрий став жертвою бойових дій на Сході, був берегівчанин Роланд Попович. Так, першою жертвою АТО став саме він. Однак, як вдалося з’ясувати журналістам Голосу Карпат у Закарпатському обласному військовому комісаріаті, набагато раніше, ще до початку антитерористичної операції там загинув підполковник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (військова частина А 1778, Ужгород) 128-ї окремої механізованої бригади Сергій Середа. Чоловікові було 42 роки. У Виноградівському районі, в селі Тросник у нього залишилася дружина та 19-річний син. Ще в березні військовий поїхав на Схід для виконання завдань по прикриттю державного кордону. Загинув 30 квітня близько 11:30 при виконанні бойового завдання.
 

Роланд Попович, Берегово

А вже потім був молодий берегівчанин Роланд Попович, звістка про якого вперше змусила закарпатців подивитися на події на Сході по-новому. Хлопець ще два роки тому був школярем, але пішов служити до ЗСУ за контрактом і в числі перших закарпатців відправився до зони АТО. 14 червня під час виконання бойового завдання з охорони блок-посту поблизу Луганська життя 19-річного бійця перервала ворожа куля. Він не дожив до свого дня народження лише тиждень – 22 червня 2014 року йому б виповнилося двадцять років. 

Вже через кілька днів Закарпаття «трусонуло»: одразу три смерті в один день – 17 червня. Не стало Олександра Попадинця, Сергія Мартина та Михайла Кулі.
 

Сергій Мартин, Ужгород

 

Сергій Мартин — механік-водій гірсько–піхотного відділення гірсько–піхотного взводу гірсько–піхотної роти військової частини А1778. Народився 21.05.1991 в Ужгороді. Про Сергія в одному з інтерв’ю розповів молодший рідний брат Василь:

«Сергій дуже хотів працювати у правоохоронних структурах, тому й пішов два роки тому до Збройних сил України на службу за контрактом. Із нового місця служби брат телефонував регулярно, але розмови були якісь нетривалі та неконкретні,— розповідав брат Василь. — Знаючи, що він перебуває неподалік місця боїв із терористами біля містечка Щастя, мама дуже хвилювалася. Востаннє вона зателефонувала йому 17 червня, але їй відповіли, що він не має можливості розмовляти. Якраз тоді в Інтернеті повідомляли, що військові із Закарпаття потрапили під обстріл неподалік Металіста, є вбиті й полонені. Я подивився карту і побачив, що це могло статися саме там, де служив Сергій. Увечері наступного дня, 18 червня, хтось подзвонив у наші двері. Мама побачила кілька військових і подумала, що це принесли мені повістку до армії. Однак сталося найстрашніше — офіцери з частини, де служив брат, прийшли повідомити нас про його загибель…

Аналогічну, найтяжчу в житті місію мені довелося виконати наступного дня — повідомити про страшну трагедію братовій дружині, яка очікує дитину, котрій судилося прийти на світ по смерті батька (у Сергія залишилася молода дружина, з якою вони одружилися лише у лютому цього року – ред.)».

Про обставини загибелі знають мало. Кажуть, фугасним снарядом бойовики із завчасно зробленої засідки поцілили в БМП. У машині з Сергієм перебував його командир Олександр Попадинець. Солдати загинули миттєво, а ще одного, закарпатця Михайла Кулю, застрелили неподалік від підбитої машини. 

Сергія Мартина поховали в Ужгороді на цвинтарі «Кальварія» разом і Олександром Попадинцем. Він був командиром бойової машини – командиром відділення управління командира частини взводу зв’язку військової частини А1778. Народився 06.02.1992 в Ужгороді. 

Михайло Куля, Перечинщина

Михайла Кулю, життя якого перервалося у той же день, ховали у рідному селі на Перечинщині – у Сімері. Він був механіком – водієм — електриком відділення управління командира частини взводу зв’язку військової частини А1778. Народився 28 жовтня 1993 у с. Сімер на Перечинщині. Загинув смертю героя 17 червня 2014 року. 

Василь Наливайко, Великоберезнянщина

28 червня не стало 23-річного Василя Наливайка. Він трагічно загинув у зоні проведення АТО на сході каїни під час так званого перемир’я. Снайперська куля підбила юнака під час нападу на колону тилового забезпечення сил АТО між населеними пунктами Нижня Вільхова та Комишне.

Хлопець родом із Великоберезнянщини, із села Ставне, служив у 128-й окремій бригаді Сухопутних військ Збройних сил України. Односільчани розповідають, що останньою з Василем розмовляла його сестра: тоді він дивно попросив, аби молилися за них удома й повісили прапор. Уже за три години зв’язатися з братом не змогла… Розповідають, що звістка про загибель сина підкосила здоров’я матері, котра ще не оговталася від попереднього горя, нещодавньої втрати дочки в автоаварії…

Віталій Бєліков, Херсон — Львів — Закарпаття

Того ж дня перестало битися серце 23-річного лейтенанта Віталія Бєлікова. Віталій закінчив Академію сухопутних військ у Львові, після чого був направлений на службу на Закарпаття. Там зустрів свою майбутню дружину. Торік відгуляли весілля. Без чоловіка і батька залишилася дружина і чотиримісячна донька.

28 червня на околиці Луганська терористи обстріляли автомобільну колону, яка доправляла продовольство. Вояки відкрили вогонь у відповідь. У цьому бою Віталій Бєліков і дістав поранення, яке стало фатальним.

«Будучи пораненим, виконував стрільбу, захищаючи своїх підлеглих, які були в нього за спиною. Людина була мужня. Ніколи для нього перепон не було, труднощів не було. Завжди був у перших рядах», – описав полеглого командир батальйону.

Поховали Віталія на рідній Херсонщині.

Руслан Рущак, Міжгірщина

4 липня не стало старшого солдата, санітара медичної роти 93-ї окремої механізованої бригади Рущака Руслана. Він народився 3 січня 1988 року на Міжгірщині. У 1993 разом із батьками переїхав на Полтавщину. На початку квітня був мобілізований до Збройних сил України.

Загинув біля села Новоселівка Донецької області під час нічної танкової атаки бойовиків на один з блокпостів ЗСУ, яка велася з декількох напрямків одночасно. Тієї ночі 7 військових загинули, 6 отримали поранення. 

Олексій Калинюк, Рахів

Того ж дня загинув 21-річний контрактник з Рахова Олексій Калинюк. У рідному місті без підтримки залишились мати та п’ятеро (!) братів та сестер, найменша — 2010 року народження. Без коханого і дівчина, з якою був заручений. Загинув солдат під час обстрілу зі стрілецької зброї та мінометів східного району Луганська Велика Вергунка.

Вільгельм Штольцель, Мукачево

Наступним був мукачівець Вільгельм Штольцель. 11 липня о 4:30 ранку бойовики здійснили залп з установки «Град» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». Там обірвалося життя 22-річного юнака. Вільгельм прийняв присягу на вірність українському народові 3 квітня. Рідні кажуть, що хлопець з дитинства мріяв захищати кордони України. Батьки пишалися сином. Напередодні загибелі Вільгельм у своєму статусі в соціальних мережах написав: 

«Боятися треба не смерті, а порожнього життя».

Проходив службу курсантом в навчальному центрі «Оршанець». І в складі прикордонного підрозділу виконував завдання в межах Донецької та Луганської областей.

15 липня, на сайті Президента з’явився Указ № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Серед переліку імен значиться й Вільгельм Штолцель – 22-річний мукачівський студент посмертно удостоєний ордена «За мужність» III ступеня.

Юрій Білобров, Київщина — Ужгород

14 липня героїчну смерть біля Луганська прийняв командир роти Юрій Білобров 1986 року народження. Хлопець служив капітаном у військовій частині А1778 в Ужгороді у гірничо-піхотному батальйоні. Народився на Київщині. В Ужгороді вдовою залишилася молода дружина. 

Володимир Чорноус, Вінничина — Ужгород

Через кілька днів, 19 липня, не стало Володимира Чорноуса. Цього дня група військових виїхала з аеропорту Луганська на зустріч колоні, що рухалась до них із підкріпленням, та потрапила під обстріл артилерії терористів. Один військовий загинув. Ним був 24-річний Володимир Чорноус.

Майбутній герой народився в селі Панасівка Козятинського району Вінницької області. Військову освіту отримав у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. З 2009 року проходив службу у військовій частині А 1778 в місті Ужгород. У загиблого залишилися дружина та однорічний син. 23 липня, поховали Володимира Чорноуса на цвинтарі в селі Козятині.

Дмитро Георгієв, Миколаїв — Ужгород

25 липня не стало 36-річного Дмитра Георгієва. До передислокації його підрозділу в зону бойових дій Дмитро Георгієв служив в ужгородській військовій частині А1778 гірсько-піхотного батальйону заступником начальника штабу.

Народився в Миколаєві, а дитинство його минуло на Черкащині. Звідси 1994 року, як солдат строкової служби, був призваний до лав Збройних сил України та з часом прибув на службу до Ужгорода. 

Як сказано у газеті "День", завдяки своїм здібностям за відносно короткий період він не лише впевнено просувався по службі, а й здобув визнання і повагу серед солдатів та офіцерів. Колеги згадують його як фахівця високого класу, відмінного керівника й водночас добру і чуйну людину. Заступник командира частини по роботі з особовим складом майор Олександр Бовкуненко каже, що Дмитро був військовим за покликанням, до своїх обов’язків завжди ставився відповідально й добросовісно, володів неабиякою витримкою і з величезною повагою ставився до рядового складу, цінував кожну ввірену йому людину.

У зоні бойових дій капітан Георгієв перебував практично з перших днів проведення АТО. 

Тієї страшної ночі, десь за півтори години до трагедії, він приїхав на блокпост неподалік села Весела Тарасівка під Луганськом. Його товариш по службі, на очах якого сталася трагедія, розповів, що капітан мав намір заночувати тут з бійцями, а вранці відвідати бійців на іншій території. Відносний спокій, який може бути на війні, раптом порушив натужний гул легковика, який на шаленій швидкості мчав до блокпоста. За кілька десятків метрів терористи почали стріляти з автоматичної зброї, і одна з випущених ними куль наскрізь прошила бойового офіцера.

Героїчна смерть капітана Георгієва зробила вдовою його молоду дружину Марину, без батьківської підтримки зростатимуть його двоє синів — 2001 та 2007 років народження.

Василь Балог, Ужгород

30 липня під Луганськом під час мінометного обстрілу загинув 33-річний Василь Балог, Поховали капітана 128-ої механізованої бригади на ужгородській Кальварії. У нього залишилася дружина, двоє синів 2003 та 2012 р.н. 

Володимир Корнєв, Чернівці — Ужгород

Того ж дня перестало битися серце на рік молодшого Володимира Корнєва, корінного росіянина, який перейшов на службу до Ужгорода з міста Чернівці. Тут служив капітаном 128-ої механізованої бригади. Загинув під Луганськом в результаті мінометного обстрілу (за іншими джерелами – під Сніжним в Донецькій області). Похований у с. Дівички, де мешкають його батьки (військове містечко на Київщині).

«Володя був життєрадісним, чесним та сміливим чоловіком. Був мужнім бійцем. У бою з терористами за спини своїх військових товаришів ніколи не ховався. Вклоняюся батькам Володимира, за те що виховали хорошого сина, порядну людину, справжнього патріота нашої держави», – розповів на церемонії прощання з героєм командир батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади, майор Борис Уршанський.

Вдалось знайти і слова матері загиблого героя: 

«Російський хлопець поліг у бою з терористами за Україну. Як не дивно, в зоні АТО його називали бандеровцем, а він же народився в Росії… Ну чому, чому такі молоді хлопці, як оце мій син, мають вмирати?.. Володя так хотів жити. Він, як і кожен з нас, хотів, щоб ця клята війна якнайшвидше закінчилася і повернутися додому… А держава в нас одна. Ми не повинні допустити до того, щоб її розривали на різні сторони. А сильна Україна буде тоді, коли за її світле майбутнє підніметься весь народ, а не одиниці… Царство небесне тобі, мій любий синку. Світла тобі пам’ять».

Станіслав Кіш, Виноградівщина

3 серпня обірвалося життя молодого хлопця із села Онок Виноградівського району – Станіслава Кіша. 19-річний юнак служив за контрактом у 128-ій окремій Закарпатській механізованій бригаді. Як розповів односельчанин бійця Іван Тупиця, його останній дзвінок мамі був приблизно такого змісту:

«Зробіть все можливе, аби мене звідси забрати, бо тут смерть неминуча! Ми тут без будь-якого захисту, без права на життя».

На жаль, вберегти хлопця не вдалося. І наразі найбільше запитань викликають саме обставини смерті юнака: офіційно повідомили, що він загинув під Луганськом від обстрілу Градом. Однак родичі загиблого нарахували вже 6 версій обставин цієї трагедії. Поза камерою кажуть – правди їм ніхто не скаже.

Через два дні, 5 серпня, не стало одразу двох бійців закарпатської військової частини – 36-річного старшого прапорщика Реготуна Олега та 33-річного старшого прапорщика Коренівського Сергія. Загинули герої у жорстоких боях під Луганським аеропортом. Обоє служили у тій же ж 128-ій механізованій бригаді, родом були з Бердичева, де їх і поховали. В Олега залишилася дружина та двоє дітей, в Сергія – дружина та донька. 

Михайло Тимощук, Берегово

13 серпня, у день свого народження, загинув 27-річний берегівчанин Михайло Тимощук. Він служив у ЗСУ за контрактом, у 128-ій окремій Закарпатській механізованій бригаді. Загинув під час обстрілу з боку терористів. Прощалися з героєм у Берегові 17 серпня. 

Цього ж дня стало відомо про загибель сержанта 128-ої бригади 34-річного Гафіча Володимира. Точна дата та обставини смерті героя невідомі. У нього залишилася мати, яка проживає в Харківській області, та брат і сестра у селі Тисів Великоберезнянського району. 

Василь Мартинюк, Рахів

14 серпня смерть настигла рахівчанина Василя Мартинюка. Він був контрактником у 24-ій окремій механізованій бригаді (Яворів). Загинув у боях під Луганськом.

«Коли хлопці оточували Луганськ, на них пішли не бойовики, а 10 танків. Один зі службовців, Андрій Марунчак підірвав один танк, ще один підірвали інші хлопці. Танки їх і розстріляли», – розповів про героїчну смерть військових боєць «Червень».

Олег Тюріков, Берегово

16 серпня не стало 23-річного берегівчанина Олега Тюрікова. Він був молодший сержантом, командиром відділення зводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284. Служив за контрактом. Олег загинув в результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання в районі проведення антитерористичної операції на Луганщині. Терористи вели обстріл з установки «Град».

Альберт Падюков, Мукачівщина

19 серпня стало відомо про загибель Адальберта Падюкова, 43-річного бійця батальйону «Айдар». Народився та проживав Адальберт у селі Ключарки Мукачівського району. Там у нього залишилася дружина та 14-річний син. Воювати на Схід пішов добровольцем Загинув військовий від осколкового поранення у скроневу частину голови під час зачистки міста Металіст, Луганської області. Точна дата смерті невідома.

"7 Днів" також повідомляли про те, що сьогодні стало відомо про загибель ще одного закарпатця в наслідок обстрілу бойовиків.

http://7dniv.info/ua/news/23-istoriyi-geroyiv-yakimi-buli-zakarpatci-shcho-polyagli-na-ato-foto-video

     rose rose ................

Светофор.

  • 15.09.16, 05:04


***

Никогда не буду скучать по электрическим огням города. Мертвые петли его проводов обвивают мою шею. Ещё и ещё раз, словно бесконечный шарф. Шарф развивается, провода гудят на ветру. Я стою на переходе в плаще и с зонтом в руках, проживаю красный свет. Красный. Цвет насилия. А вдруг... Вдруг, светофор сломался и я простою так всю жизнь?

Евгений Семёнов


*******

  • 19.12.15, 13:29


В королевстве, зажатом в тисках синих гор, 

Проживала Принцесса одна. 
И всё было при ней — серый ласковый взор 
И кудрей шелковистых волна. 
А чуть слева, в горах, жил весёлый Дракон, 
Симпатичный Дракон средних лет. 
И принцессе всегда очень нравился он 
Тем, что мог дать полезный совет. 
А еще он её, как никто понимал, 
Относился с особым теплом, 
И катал на спине, и крылом обнимал, 
Перламутровым тонким крылом… 

Принцы сватались, в штатском и в сполохах лат, 
Кто пешком, кто на белом коне, 
Нo никто из них не был… ах, не был крылат. 
И никто не катал на спине…(с)