хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «варта»

ВАРТА


Юзеф Брандт “Варта над Дніпром”

                                          Шановні учасники і читачі співтовариства «ВАРТА»!

        Вітаю Вас з відкриттям нашого спільного проекту, який покликаний об’єднати і згуртувати на одному інформаційному терені всіх тих, кому не байдужа доля України. Хто народився або оселився на цій Богом освяченій землі з її власною історією, традиціями, цінностями і абсолютно унікальною культурою.

Співтовариство радо прийматиме учасниками всіх, хто може гордо себе ідентифікувати як "патріот", сміливо називати себе "націоналіст", не вважає образою прізвиська "бандерівець", хто не розмінює Україну на вождів і псевдопатріотів і має за життєве кредо - "Україна понад усе!"

З тих пір, як Україна стала незалежною, ворогів у неї ніколи не бракувало. Сусіди, які живилися за рахунок нашого народу, дуже не хотіли, щоб цей народ мав свою державу. Бо державу підкорити набагато важче, ніж територію; населення підпорядкувати набагато легше, ніж націю!

Перевертні і яничари, манкурти із втраченою національною пам’яттю стали основним козирем у боротьбі проти незалежної Української держави. А головною зброєю стали різні ідейки і теорійки, які мають розхитувати національну самосвідомість нашої спільноти, розсівати зерна меншовартісності, відбирати історичну пам’ять.

Мета нашого співтовариства – це утвердження української ідеї, яка століттями пробивалася із темряви гноблення до світла свободи – це самостійна, незалежна, соборна, демократична, національна держава Україна!

Публікації у нашому співтоваристві можуть містити актуальні питання, хто ми, українці, якого кореня; чому на двадцятому році незалежності нам ще так далеко до справжньої незалежності; чому дехто, як той манкурт, втратив історичну пам'ять і що треба, щоб її повернути йому; як українофоби з різних гілок влади пропагують антиукраїнську політику і через інформаційні джерела маніпулюють свідомістю недозрілого до Нації населення.

Чому саме «ВАРТА»?
Бо немає іншого шляху, як постати пильною ВАРТОЮ, щоб протистояти інформаційній навалі її ж зброєю, але правдиво-хлисткою, вдосконаленою і примноженою.


Книгозбір «ВАРТИ»

Книгозбір «ВАРТИ» ---
--- Під цим гаслом розміщуймо короткий опис книг, що сподобались та відповідають головним напрямкам співтовариства. При розміщенні нової книги у «мітках» вказуйте слово «книгозбір» для зручного пошуку.

Отже – раджу прочитати всім друзям, хто ще не читав, книгу ---

Василь Кожелянко
"Д е ф і л я д а    в    М о с к в і"
Роман

Написано: 1997 року
Опис: Основою сюжету стала альтернативна історія про перемогу військ Вермахту і Української повстанської армії як найбільш боєздатної частини цих військ під час Другої світової війни. Червону армію відкинули за Урал, Гітлер і Бандера приймають парад на Червоній площі в Москві. По суті у художньому просторі книжки Україна постає геополітичною потугою, яка у Другій світовій війні здолала Росію і протистоїть Німеччині. Твір написано в гумористичному стилі. Його можна вважати похідним від фольклорно-анекдотичної традиції.

Роман «Дефіляда в Москві» — лауреат премій «Гранослов» та журналу «Сучасність». Переможець акції «Книжка року 2000».

ВАРТІ 2 роки.

Щиро вітаю всіх ВАРТІВЦІВ!

Слава УКРАЇНІ!!!


Вітаю ВАРТУ!!!



Сьогодні півроку нашому співтовариству!

Я вітаю Вас, шановні друзі. Це навіть не ДАТА. Але це вже той ВІК, коли у нас прорізаються ЗУБИ,
ми вже намагаємось підвестися самостійно на ноги. Ще пара-трійка місяців…… і НАС ВАЖКО БУДЕ
СТРИМАТИ!
ВДЯЧНА Вам за Вашу сталу ПАТРІОТИЧНУ ПОЗИЦІЮ! МИ, Українці, у своїй
рідній хаті НЕ МОЖЕМО І НЕ МАЄМО ПРАВА БУТИ В ОПОЗИЦІЇ! Це нинішня влада ПЕРЕБРІХУЄ
РЕАЛЬНИЙ СТАН РЕЧЕЙ! Це вони вважають, що продовжують нами керувати. Але
насправді нічого вони не вирішують! ВАРТО підійти до Верховної ради ГРОМАДІ, як
вони починають зривати з себе депутатські значки і тікати крізь задні виходи.

Вони ПЕРЕЛЯКАНІ! Вони відчувають свій кінець! Отже, ЩЕ НЕ ВМЕРЛА Україна!!! Героям СЛАВА!

Ще раз всіх вітаю і пропоную текст пісні групи «Мертвий півень».

А я гуляю по москві,
І бачу пам'ятник Бандері
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам'ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де жиди кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів шовіністів,
І всяких путінів -- козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили леніна, тварюку,
А кучма з'їв його весь прах.
Яскраво світить ясне сонце,
І машінгвер мій у руці,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у москві.

Ніч під Волновахою

«Плачет солдат, медаль на гимнастёрке, Сколько ребят в полыни на пригорке...» – звучить з магнітоли Назара Хруща пісня “Ляпіса Трубецкого”. «Ми назвали цю пісню гімном нашої роти», - каже він. Заступник командира з озброєння дев’ятої роти 3-го батальйону 51-ої механізованої бригади, 23-річний Назар повернувся на кілька днів на рідну Тернопільщину після участі в АТО на Донбасі. Мобілізованих хлопців з його роти розподілили охороняти різні блокпости під Волновахою. Назар потрапив на дев'ятий. Близько 13 хлопців з його роти загинуло під час обстрілу 22 травня десятого блокпоста. Загалом кількість загиблих там сягнула 20 осіб. На розмову хлопець погодився одразу, хоча, каже, дехто з військового керівництва не схвалював його попереднього спілкування з журналістами.
      Ейфорії повернення додому не було, хоч з музикою і квітами його та ще п’ятьох мобілізованих з Тернопільщини зустрічали на вокзалі. З голови не виходить те, що потрібно повертатися. Буває, й шкодує, що не скористався свого часу порадами не з’являтися в військкомат. Не так через те, що два місяці далеко був від дому, а через те, що бачив... кров, вбитих друзів… З комком в горлі і не приховуючи чоловічої сльози, про все розповідав їхнім і своїм рідним. З іншого боку, хочеться туди. Чи так звик до постійного адреналіну, чи, скоріше, там залишилися хлопці, які стали як рідні.   Найбільше обурюється, що «мають їх там за ніщо». В жодних документах не записано про участь в АТО. І ніхто не гарантує забезпечення їхніх родин, якщо вони загинуть.
     Та ніч під Волновахою була особливо тривожна… До сутінок приїхало місцеве населення. Вони блокували колону техніки і заважали облаштувати блокпост. Називали нас сепаратистами і запевняли, що не потребують нашої оборони… Ми вирішили трохи зачекати і облаштувати свій дев’ятий блокпост з настанням сутінок. Так і зробили. Десятий був за кілометрів шість. Доїхати до місця дислокації моїм хлопцям також не давали місцеві. Вони вимагали, щоб військові повернулися назад, але наказ «вищого керівництва» – облаштувати блокпост до ранку. Близько першої ночі була спроба нападу на наш блокпост – сигнальні розтяжки спрацьовували разів десять. Ми не стріляли, бо, бувало, місцеві понапиваються і приходять розказувати «політику партії». Вистрілити мені взагалі дуже складно, а особливо, цілитися в людину.
   На 10 блокпост напад почався о 4:05. Лише коротко по телефону командир того батальйону сказав: «В нас стріляють». І зв’язок обірвався. Потім його знайшли з простреленою головою. Тих, хто ще був живий після стрілянини, добивали, по-звірячому розстрілюючи впритул. Троє хлопців згоріли в палатці. Вони якраз здали зміну і лягли перепочити. Навіть не мали чим відстрілюватись, бо начальник штабу зібрав всю зброю, мовляв, щоб люди не лякалися, що всі ходять з автоматами.

     А ми в цей час чекали наказу… Це затягнулося на 1,5 години. Якби на хвилин 15 раніше виїхали – розстріляли би «тих» на дорозі. То були чеченці. Хлопці, що залишилися живі, розказують, що бачили в них бороди як в дідів-морозів. І стріляли вони так, ніби все життя цим і займаються. У кожного був лазерний приціл і не тільки, пристрої нічного бачення, але й тепловізори. Вони бачили всіх, навіть мишей на полі могли порахувати. Наші ж – нікого.

А все – непрофесійне і незлагоджене командування. Ми не мали зв’язку між блокпостами. Могли лише кількома словами по мобільному перекинутися. Вже після цього «місива» (розстрілу під Волновахою – ред.) нам привезли станції зв’язку і навіть супутникові антени встановили.

На тому блокпості мав бути і я. Навіть деякі речі згоріли в одній з БМП, не встиг забрати. Лише через нестачу людей командир батальйону сказав залишатися. Кажуть, я вродився в бронежилеті. 
      Після розстрілу під Волновахою у нас вбили бойовий дух. Нас обманювали від самого початку. Від призову в Володимир-Волинському. Нас не готували для блокпостів! Ми мали стояти на кордоні.
    

Вікторія Матола

Время реформ

Украина стоит на пороге глубоких экономических реформ. В том, каким будет новый экономический курс, нет никакой предопределенности. Вокруг правительства и министерств создаются мозговые центры, в которых вырабатывается политика, проводить которую будут, возможно, совсем другие люди, если осенью действительно состоятся выборы в парламент. 17 июня Джордж Сорос на встрече с президентом Петром Порошенко объявил о создании Стратегической консультативной группы (Strategic Advisory Group), задача которой – подготовить всеобъемлющий план реформ.
     Знаменитый грузинский реформатор Каха Бендукидзе не верит во всеобъемлющие планы, по его убеждению, реформы нужно делать, а не описывать в будущем времени. С мая он входит в состав консультативной группы при Министерстве экономики. Вместе с несколькими другими соавторами «грузинского чуда» 2000-х Бендукидзе регулярно бывает в Киеве. Их вовлеченность в украинские дела экс-президент Грузии Михаил Саакашвили объяснил просто: если Путин раздавит Украину – примется за Грузию.
     В начале марта Бендукидзе назвал Украину самой нереформированной страной из всех, какие он только видел.
Каха Бендукидзе:
--  Время очень быстро убегает. К осени или даже до конца года надо успеть провести такие реформы, чтобы бюджет следующего года был реалистичным, не выдавливал бизнес и позволил нормально функционировать государству.  Перед Украиной стоит вопрос не об ускоренном или «опережающем» развитии, это вопрос выживания.

--  Если вы хотите уравновесить имеющиеся минусы, реформы нужно делать гораздо более радикальные. Надо стать чемпионом реформ, чтобы получить средний результат.
--  На Украине ситуация хуже, чем в Грузии 10 лет назад. У нас экономика росла. У нас не было пожара. У нас все было неэффективное, но наше прохудившееся, прогнившее здание не горело. Не будет радикальных реформ – мир может недосчитаться Украины. А времени мало.
--  В первую очередь нужно сокращать госрасходы, и достаточно сильно. Это делала [премьер-министр Великобритании Маргарет] Тэтчер (с 46% ВВП в 1982-м до 37,8% в 1989 году), [испанский премьер Хосе Мария] Аснар (с 43,3% ВВП в 1996-м до 38,9% в 2004 году), [премьер Латвии Валдис] Домбровскис (с 44,1% ВВП в 2009-м до 37,3% в 2013 году).  Чтобы перейти к нормальному уровню стабильного роста, Украина должна сократить госрасходы на 10–15% ВВП 
--  Радикального снижения расходов можно добиться только с помощью двух вещей: очень значительного сокращения госаппарата, бессмысленных программ и очень значительной дерегуляции, когда вы фактически отказываетесь от ряда госфункций. Нынешние регулирующие институты все равно неэффективны: вместо того чтобы честно регулировать, то есть создавать какое-то общественное благо, чиновники создают общественное зло, беря взятки. Дерегулируя, вы убираете то, что высасывает из бизнеса либо одни бумажки, либо другие, денежные знаки. Это раз. Вы убираете источник коррупции, разложения госаппарата – это два. И вы сокращаете расходы – это три. Вот три блага, которые проистекают из очень глубокого дерегулирования.

--  Второе, что обязательно нужно сделать, – разобраться с энергосубсидиями. Сегодня на субсидирование тратится 5% ВВП, и даже если его сокращать поэтапно, убирая по 1% ВВП субсидий в год и замещая их в два раза меньшим размером прямой монетизации этих льгот, – даже в этом случае через пять лет мы получим 2,5% экономии ВВП и, поверьте, значительное сокращение объема потребляемого газа и избавление от этой зависимости.  Атомные станции должны работать в полную мощность.
--  У страны есть расходы на оборону и полицию (по данным аналитического центра CASE Ukraine, в 2013 году расходы на МВД и Минобороны составили 2,1% ВВП), а обороны и полиции нет. Украина сжигает несколько процентов ВВП вообще без результата. Фактически она живет, как Коста-Рика, без армии и, как я даже не знаю кто, без полиции.
--  На Украине до сих пор нет нормальной частной собственности на сельхозземли. Аграрный сектор мог бы быть гораздо более значительным экспортером, чем сейчас (в 2013 году украинские агропромышленные компании экспортировали товаров на $17,2 млрд, что составляет 27,1% украинского экспорта. На металлургический сектор пришлось 27,8% украинского экспорта), но для этого должна появиться частная собственность на землю, а не тот паллиатив, который существует сегодня.
--  Следующий большой вопрос – валютная политика. Украина, как и многие другие страны, выбрала путь, который ведет в никуда, – путь создания собственной качественной валюты. Собственные качественные валюты смогли создать от силы десяток стран. Некачественных независимых валют гораздо больше, чем качественных. Есть некоторое количество качественных, но в какой-то степени зависимых валют – например, китайский юань, сингапурский доллар и тому подобное. И есть значительное количество качественных и полностью зависимых валют – это многие ближневосточные валюты, 20 африканских валют. Выбор такой: либо у вас независимая некачественная валюта, либо зависимая качественная. Либо вообще отказаться от валютной политики и разрешить свободное обращение доллара и евро. Я поддерживаю оба варианта. 
     Почему это важно? Вы создаете номинальный якорь, – можно посмотреть на опыт балтийских стран, которые в основном пошли по этому пути и достигли значительных успехов, – и у вас все становится понятным и прозрачным. Одновременно вы наносите очень сильный удар по попыткам дестабилизировать бюджет.
--  Нельзя утверждать, что все реформы массово болезненны. Некоторые болезненны только для трех-пяти человек. Дерегулирование полезно для 45 миллионов и не полезно для десятков тысяч. Сокращение бюрократии полезно для десятков миллионов и не полезно для сотен тысяч. Кроме того, Украина имеет очень большой запас международной поддержки. 
--  Экономика запускается за счет частных инвестиций. Украине нужно увеличить приток частных иностранных инвестиций в несколько раз. Минимум в пять, а может быть, и в десять раз. Надо уже сейчас создавать условия, чтобы привлечение иностранных инвестиций стало реальностью.
--  сейчас у Украины есть возможность привлекать специальные, не совсем рыночные деньги. Это деньги Международной финансовой корпорации, ЕБРР, Азиатского банка развития, Черноморского банка развития, OPIC, американского «Эксимбанка».  $15 млрд, направленные на модернизацию украинской промышленности, способны решить вопрос эффективности, в том числе энергетической. 

--  Сегодня налоги собираются плохо, потому что много в тени. Вот куда надо подносить огнетушители. От радикализма людей, которые этим занимаются, зависит будущее Украины. Время в стране военное, поэтому нужно применять неординарные, радикальные подходы.
     Я думаю, Украине нужно отказаться от налоговой тайны и все данные об уплате налогов юрлицами публиковать в интернете. Пусть общественность знает, кто конкретно занимается воровством денег у бюджета. Пусть борьба с ними будет предметом гражданской активности. Неординарно? Неординарно. Нарушает общепринятые представления о налоговой тайне? Частично, потому что это не касается физлиц. 
     Сейчас необходимо заявление правительства о снижении налогового бремени. Это будет важный сигнал: правительство готово всерьез уменьшать налоги, только вы начинайте правильно платить. А если не будете честно платить, то, во-первых, народ будет об этом знать, а во-вторых, мы тоже будем знать и будем наказывать.
И, конечно, нужна налоговая амнистия. 
--  Я хотел сказать еще про одну важную вещь. Она точно послепожарная, но начинать можно уже сейчас. Это судебная реформа. Я бы сказал даже шире – реформа судебной системы и системы правоприменения в целом.
     У Украины есть огромное преимущество, потому что есть малая Украина в Канаде – миллион триста тысяч украинцев, многие из которых говорят на украинском языке. Можно пригласить как минимум несколько украинцев из Канады в состав Верховного суда Украины, будучи уверенным, что они неподвластны влиянию местных интересов, у них нет плохой истории.  В Канаде 80 тысяч юристов. Соответственно, там должно быть несколько тысяч юристов украинского происхождения, часть которых, я уверен, говорят по-украински. Нужен хотя бы один человек, который сможет изменить ситуацию в Верховном суде. Я думаю, такая мера сработает, и это позволит на самом верхнем уровне судебной системы создать ощущение справедливости.

     Дорога к реформам открыта.

Бронеавтомобіль ВАРТА ВЖЕ НА ДОРОГАХ


Перший вітчизняний броньований автомобіль "Варта" став справжнім подарунком для Національної гвардії країни.
До кінця цього року силові відомства України згідно з домовленістю отримають 10 броньованих автомобілів.

Кандидат от "демократических сил"

Тут кое-кто предлагает, чтобы Юля договорилась с Петей. Мол, опять дрязги в "демократическом лагере". Давайте по порядку: во-первых, никакой Петя ни в какой демократический лагерь не входит. И с какого перепою он вдруг сам себя (устами Кличко), начал называть "единый кандидат от демократических сил".

 

Так какой он к черту представитель демократического лагеря? Сначала создавал вместе с Азаровым Партию Регионов, потом был у Медведчука в СДПУ (о), потом перебежал к Ющенко, потом к Януковичу, целый год был министром экономики у Янека и "сидел" на тендерах, за период правления Януковича богател вместе с "Семьей" и увеличил личный капитал ВТРОЕ до 1,6 МИЛЛИАРДА долларов.

     Не вошел ни в одну фракцию оппозиции после выборов 2012 года, когда как никогда нужно было объединение против Януковича, а корчил из себя "независимого депутата".

 

Когда понял, что Янеку капец - пришел на Майдан. Кстати, где-то в то же время, из ПР вышла Богословская. Потом встречается с Фирташем (блин, с Фирташем!!!) в Вене. Потом это отрицает (устами своего нач штаба). Потом Фирташ подтверждает встречу. Петя, как всегда, молчит. Потом, вдруг, уже во время войны с Россией, Путин "размораживает" работу двух Петиных конфетных фабрик в Липецке (ведь мы понимаем, что только Путин мог принять такое решение и дать приказ). Потом заказ от Министерства обороны, нет не Украины, а России на ремонт кораблей российского флота на 139 МИЛЛИОНОВ долларов. И это во время, по-сути, войны с Россией. 

 

Наверное по этому Петя НИ РАЗУ не назвал Путина виновным в агрессии, а лишь молил Путина о переговорах "где угодно, когда угодно и без каких-либо условий".

 И где тут "Петя-демократ"? 

 Во-вторых, нет конфликта между Юлей и Петей как людьми. Есть МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЙ конфликт людей, которые исповедуют разные ценности. Она готова за убеждения сидеть в тюрьме, а он, за бабки готов "сесть" на тендеры в правительстве у Януковича.

 Она едет в Донецк и Луганск. А он ОБЕЩАЕТ ПОЕХАТЬ туда если его изберут. Она создает Движение Сопротивления агрессору, а он получает из рук Путина конфетные заводы. Она бьется с олигархами, а он сам олигарх и выдвиженец олигархии. Им не возможно договориться. Не потому, что не хотят, а потому, что по разному видят мир, роль Украины в этом мире и путь развития Украины.

    Сергій ВЛАСЕНКО

Мир є коротким моментом історії, коли всі перезаряджаються


Томас  Джефферсон

33%, 1 голос

67%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.