"ТРОЯНДА "

 Коротка історія для душі - Бруно Ферреро

Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою  до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою  переходив дуже людну вулицю.  На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила  милостиню у перехожих – завжди на тому самому місці, нерухомо,  як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.  Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто  знаходила для неї якийсь гріш.  Якось француженка спитала поета:  – Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?  – Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, –  відповів той.  Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш  почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка  підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з  зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І  пішла, притискаючи троянду до грудей.  Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа  на тому самому місці – мовчазна, нерухома, як і раніше.  – Чим вона жила всі ці дні? – спитала молода француженка.  – Трояндою, – відповів поет.  “На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати  людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба,  щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі  жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди.  Так неможливо йти далі”, – писав Антуан де Сент-Екзюпер