У часи панування тоталітарного режиму в Україні великий пласт пісенного мистецтва залишався забороненим. У Галичині забуттю підлягали пісні українських січових стрільців, Української Повстанської Армії та автори пісень (навіть ліричних), які виїхали за кордон. Упертим виконавцям загрожував тюремний термін, бувало, в десять років і більше.

  

Пісні, хай і не всі, все ж лунали. Лише в піснях УСС слово «стрілець» найчастіше міняли на «козак». Скажімо, стрілецька пісня М. Гайворонського «Їхав стрілець на війноньку» поширилася в Україні під назвою «Їхав козак на війноньку».

У відомій пісні Л. Лепкого «Ой видно село» артисти замість «ой там їдуть стрільці, січовії стрільці до бою» хвацько співали «червонії стрільці до бою». І добре в тих умовах робили, бо зберегли пісню і донесли її до далеких країв.