Мої плакати - це речення, тези чи, як зараз кажуть, месседжі до відкритого й демократичного інформаційного середовища. Чому не просто тексти - "візуальний поворот" в культурі, так зручніше й швидше. Моя мотивація? Звичайно, справа в інформаційній боротьбі, коли просто прикро за державу!

Але, також мені хочеться, щоб було більше правди, а не режисури кремлівської махіни пропаганди! І сам процес творчості у поєднанні картинки зі словами також дає мені певне задоволення), - так представив себе Володимир Савінов.

В.Савінов - молодший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України

(http://ispp.org.ua/),

засновник та керівник Київського плейбек-театру “Dj vu plus”

(https://www.facebook.com/playbackplus)

та Української школи плейбек-театру (Київ).

Рядовий боєць Плакатної сотні, яка стихійно виникла довкола сторінки Музею плакату України в Фейсбуці. Солдат інформаційної війни за Україну, що триває в мережі.

 Майдан породив дивний феномен. Малювати, робити плакати, демотиватори, фотожаби почали люди, які тим або ніколи не займалися, або просто іноді, від нудьги бавилися.

А тут, після розгону беркутнею студентів, людей просто прорвало! Цей феномен ще повинен бути вивчений психологами! Звичайні громадяни почали створювати плакати, аби донести до суспільства якусь думку, сконцентровану в одній фразі чи навіть слові! І вона доходить до мас! Народні плакати та демотиватори мають в інтернеті мільйонні перегляди! Вони формують гасло мас!

Я згадую ті драматичні дні після прийняття тоталітарних законів, коли діяльність Музею плакату чітко потрапила під статті поширення тероризму, закликів до зміни державного ладу - до 15 років тюрми! Ховатися вже не було ніякого сенсу. Ми відчайдушно продовжили, зважаючи, що кількість читачів на сторінці сягала 100-200 тисяч чоловік на добу. Тоді до нас приєдналося чимало сміливців, які відкрито чи під псевдо почали плакатну боротьбу. Тисячі пішли на барикади... І перемогли, що є дивом!

Володимир Савінов - один з них.

Потім Крим, президентські вибори, Донбас... Ми не встигли навіть відсвяткувати перемогу! Плакатна сотня так і не вийшла з боїв... Боротьба триває. І закінчиться лише після повернення Криму!

Ефективність інтернет-плакатів побачили всі. Українці тут безсумнівні світові лідери. Після таких емоційних злетів - не дивно.

Музей плакату і Плакатна сотня не лише непримиренні вороги Кремля.

На Банковій дуже незадоволені плакатним образом Пастора...

У виборчих штабах олігархічних кандидатів у Президенти вже зрозуміли, що один вдалий сатиричний плакат миттєво спалює десятки тисяч доларів, витрачених піарниками на творення позитивного іміджу клієнта...

Через те, Музей плакату при журналі "Музеї України" має постійні проблеми. Нас або лякають, або намагаються оптом купити разом з таємничею Плакатною сотнею. Швидко розуміють, що то безглудо! Музей то можна знищити чи перекупити, а Плакатна сотня - то весь інтернет! Виникне ще більше сторінок. Прийде ще більше художників, демотиваторників, фотошоперів. Це вже народний плакатний рух, переважно анонімний, зупинити який неможливо. Тоталітарна Росія, де все затисли, є найбільшим виробником антипутінських плакатів, до речі...

...А Володимир Савінов продовжує експерементувати у плакатотворенні. Між мистецтвом, філософією і пропагандою. Він - більше філософ.

На наших очах виникає абсолютно новий стиль на межі багатьох мистецтв.

Виявляється, якщо вірш оформити як плакат, він моментально здобуває гігантську інтернет-аудиторію!

Але, про це іншим разом.

Сьогодні презентували Володимира Савінова.

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"