Привиділось....
- 09.05.13, 17:15
Лютнева віхола була нещадною.Дивлячись у вікно, важко уявлялось, що легко одягнена людина зможе без втрат сперечатись з нею. Невимовної сили жаль полонив мене. Я співчутливо підняла очі....З чим можна порівняти, побачене мною, я усвідомила лише через три тижні.
Давно колись в якомусь фантастичному романі мені довелось прочитати опис старту фотонної ракети. За ідеєю автора нижня частина перед соплом ракети заповнюється рідким киснем, що його утримують велетенські магніти. Зріджений кисень при цьому набуває темно - синього кольору. Вище нього розміщуються резервуари із зрідженим воднем - він повинен загорітися першим. Як це впливає на появу фотонів, з технічної і фізичної точок зору, не беруся судити. За сюжетом роману один із героїв забрів під фотонну ракету, що приготувалась злетіти. Він підняв очі догори і побачив над собою бездонне темно - синє озеро, що коливалось. В глибині озера вже з'явились іскри. Нещасний встиг лише подумати: "Це - кінець!"
Я і цього не встигла подумати - тим більше. щось вирішити....Хоч і залишилась живою.
Піднявши очі, я побачила два бездонні палаючі темно - сині озера... В ту ж мить неймовірної сили беззвучний удар блискавки скував все моє тіло і пронизав його нестерпним і пекучим болем від серця і до низу живота. Я не втратила притомність, але деякий час поворухнутися і говорити не могла від несподіваного удару і болю.
Якби мені запропонували розповісти про цю людину, я відповіла б :" Не знаю майже нічого." Бо сторонніх розпитувати за неї я не хочу, саму її - не можу. А необхідно було б дізнатись про те, що змусило її так вчинити. І тому, мабуть, не знаю головне - для чого Бог в такий спосіб поставив на моїй дорозі цю людину із її незвичайними здібностями. Але точно знаю в що вона тоді була одягнена. До деталей. Інше запам'ятати, мабуть, мені не дозволили. Чи , може, я не дозволяю це сама собі....
Тривалий час я намагалась переконати себе:"Привиділось...." Але, чим наполегливіше я себе переконувала, тим частіше і сильніше мене стискав біль. І лише тоді. коли я усвідомила реальність того, що відбулося. мені трохи покращало. Але почалися інші проблеми. Одна з них - енергетична залежність.. Іноді, навіть, здається: зчитують мої думки... Як це робить ця " людина" - не знаю. І яке їй від цього задоволення теж не знаю... А мені що тільки при таких втратах не ввижається... От тоді вже біль банкує!
А мені почути думки довелося лише раз в житті.
Перед тим, що я поїхала на курси, захворів батько. І от :7 березня біля 15 години дня, ідучи зі школи, яка знаходиться майже на самій високій точці Мелітополя , я почула мамин голос, який тричі позвав мене по імені. Озирнулася навколо - мами ніде не побачила. Я подумала: "Привиділось!" Але, як потім виявилося, мама в цей час йшла із поліклініки, яка знаходилася на території Михайлівського, до пошти, щоб відправити мені телеграму про негайне прибуття додому. Звертаючись до мене по імені, вона думала лише одне:" Не знепритомніти в степу між Михайлівським і Новомиколаївкою. Дійти до пошти, Відправити дочці телеграму," При цьому РОЄ в неї було більше за 60..... Так трапилось тоді...
А тепер для себе я вибудувала стіну із заборон. Не всі вони, правда, є розумні і логічні з точки зору здорового глузду і моїх інтересів, але я намагаюсь їх дотримуватися.. ......
12.07.2017 Медіатор тоді відразу ж озвався одним реченням:"Повінчана- обручена сама не знаєш з ким?...." А згодом додав теж коротко:"Не все так просто на Землі! Не все так просто........"
5
