Площа Рози Люксембург – одна із центральних площ Харкова, що бере свій початок від площі Конституції, з’єднується з провулками Вірменським, Костюринським та Плетнівським на сході; з Банним провулком – на півдні; з вулицею Квітки-Основ’яненка на півночі; перетинається з Університетською вулицею в своїй центральній частині, а закінчується Пролетарської площею. Через площу проходить межа Дзержинського та Червонозаводського районів.Утворилась площа Рози Люксембург на місці, де свого часу проходила східна межа Харківської фортеці, а точніше на місці додаткового острогу фортеці, на низовинних землях біля річок Харків та Лопань. Досить тривалий час це була найбільш брудна, а тому малодоступна для пішоходів частина міста.

Заснована площа в кінці 17 ст. і за час свого існування змінила багато назв:Лобна – на розі площі та непарної сторони вулиці Університецької в другій половині 18 ст. був перший поштовий двір. Біля поштового двору з 1785 р. стояв кам’яний верстовий стовп з двоголовим орлом. З 1796 р. на стовпі зробили написи-вказівники відстані до окремих міст країни. Стовп був місцем, де зачитували накази та оголошення, а в визначені дні проводились публічні екзекуції. Всі ці заходи виконувались біля «лобного»(ганебного) стовпа до 1830 р.

В 1910-1913 рр. за проектом архітектора М.В. Васільєва та О.І. Ржепішевського для міського Купецького банку та готелю «Асторія», який розташовувався на верхніх поверхах, було зведено будівлю на площі Рози Люксембург, № 10. Це одна з перших в місті будівель з залізобетонним каркасом, що поєднує новизну конструкції з великою кількістю зовнішнього оздоблення. В післявоєнний час тут знаходився магазин «Марічка».

Будівля сучасного торгового дому «Павловский» в радянський час використовувалась Технікумом радянської торгівлі (площа Рози Люксембург, № 6). Зведено будинок на місці «Павловского подворья», будинку, де жив вищезгаданий купець Я.І.Павлов. Купець був досить заможним і прославився тим, що в його магазині торгували твердими цінами «без запиту та торгу».

Привертає увагу також колишній Селянський дім земства, зведений в 1912 р.(арх. Б.М. Корнєєнко) в стилі українського модерну (площа Рози Люксембург, № 4). Нині це адміністративна будівля, в якій знаходиться КП «Бюро технічної інвентаризації» (БТІ).

Будівля на площі Рози Люксембург, № 1/3 була побудована в 1932 р. (арх. О.В. Лінецький) для універмагу «Хаторг» на місці торгових рядів. Реконструкція 1938 р. (арх. П.І. Фролов) збільшила розміри будівлі, а післявоєнна реконструкція 1952 р. (арх. М. Мовшович, Б.Г. Клейн, та В. Харламов) кардинально змінила її зовнішній вигляд, залишивши враження незавершеності. Нині тут працює універмаг «Центральний».

Дивитись ще багато про Харків. Площа Рози Люксембург

Пролетарська площа розташована на лівому березі річки Лопань під Університетській гіркою, півночі обмежена Соборним спуском, а з південного сходу -площею Рози Люксембург. З північної частини площі виходить Клочківська вулиця, з західної – Лопанським мостом починається Полтавський шлях. З південної частини площі виходить Банний провулок, який веде до Рибної площі, а Купецький міст та узвіз Халтуріна ведуть до площі Карла Маркса.Пролетарська площа утворилася практично одночасно з площею Конституції та площею Рози Люксембург. За час свого існування площа змінила декілька назв: площа біля міста,Базарна площа, Лопаньський базар, Московські ряди, Сергіївська площа, площа Декабристів, а з 1932 р. Пролетарська площа.

У першій половині 19 ст. розпочалися роботи з благоустрою площі – побудували дерев’яні сходи з площі на гірку, що розташовувалися дещо північніше. В 1868 р. замість дерев’яних було побудовано кам’яні сходи вже на нинішньому місці. В 1957 р. за проектом архітекторів Б. Клейна та І. Приходько сходи були реконструйовані та стали своєрідним завершенням перспективи вулиці Полтавський шлях.

У 1850-ті роки під гіркою в напрямку спуску Халтуріна був побудований Сергіївський ряд, названий так на честь губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна. Поруч побудували також Московський ряд. Саме в цей час площа почала називатися Сергіївською.

В кінці 19 ст. Сергіївський ряд згорів і в 1890 р. на його місці був побудований двоповерховий Миколаївський ряд (арх. А. Шпігель). У 1880-х – 90-х рр. вздовж берега річки Лопань побудували ряд кам’яних магазинів та Олександро-Невську каплицю в пам’ять про трагічну загибель імператора Олександра ІІ. Поруч був розташований круглий павільйон з 100-метровою панорамою «Голгофа», переобладнаний в 1915-16 рр. в кінотеатр «Маяк», а в 1937 р. знесений під час реконструкції.

Дивитись ще багато про Харків. Пролетарська площа