Будь-ласка, послухайте пісеньку, прикручену до цього текста. Виконує польський бард-рокер. Пісенька дуже важить для мене.
Це була весна 2007го року. Напружена політична ситуація. В Києві - антимайдан, раду розпущено, уряд хитається на глиняних ніжках, якісь біло-блакитно(-червоні, для повноти триколору) провокатори верещать у пресі про колони, що формують на Яворівському полігоні для походу на Київ. Начебто, студентів-націоналістів із інституту Сухопутки та з військ.кафедр інших вишів спішно навчають, готуючи до вуличних боїв у столиці.
В цей час на порожньому Яворівському полігоні, десь у куті біля польського кордону, в сорокамісному наметі хропіли 30-з-гаком піхуйтинців з ужгородського 15го гірсько-копитного батальйону.
Троє не спали.
Один, Сава, ходив від однієї до другої пічки-буржуйки, совав у них нарубані вдень дрова (буржуйки рятували, бо вранці скрізь лежав крижаний іній і вода на польовій кухні регулярно замерзала). На пічці парували три кружки з чаєм на яблуневих бруньках.
Інші двоє, схожі, як Штепсель з Торопунькою, лежали на сусідніх койках. Лежали, наче сіамські близнюки зрослі вухами, й слухали PolskeRadio, бо іншого не було.
Взагалі, майже нічого не було. Ідеальна ситуація. Нич зайвого: ані грошей, ані норм.мобі.зв’язку, ані батьківських днів/посилок/грош.переводів, ані надій на скорий дємбєль... Важче зрозуміти, що ми насправді мали в тих окопах, лісоповалах, рем.загонах, під холодним душем раз на тиждень, у похідній столовій, в цьому наметовому "палаці". Нич я вам не поясню. Здобувайте досвіди самі, не пробуйте їх замінити чужими словами.
Ми засинали і прокидались із цією піснею в вухах. Далі, перекладав тексти новин польського радіо (справедливости ради, згадаю 30хв. україномовну програму, що йшла не кожен день). Потім ми писали віршовані есемески побратимам в Ужгород і незнайомим дівчатам. Пам’ятаю таке:
Радіо Польське слушаєм,
Картоплю з тушонкой кушаєм,
З мєстних бубєків гонім
На Яворівськом полігоні.
Сава подавав чай товстими рукавицями-крабами (кружка - палаюча, просто з пічки). Легенький аромат і присмак яблуневого цвіту в кип’ятку. Це - щось ближче до раю.
Знаєте в чому запорука щастя? - В відсутності дешевих задоволень.
Не скажу про дорогі, нич із них не знав, але дешеві задоволення руйнують життя, замінюючи його справжність сурогатами. Справжність, таке моє спостереження, там, де немає місця грошовим відносинам купівлі-продажу. Справжність у щирому безпосередньому спілкуванні рівних; вона в несамовитих емоційних стосунках, байдуже, - руйнівних чи продуктивних; справжні - діти, хоча їх уже так попсувала наша пластмасова культура.
Я змалку цінував тексти. Вони, абстрагуючись від вартості паперових носіїв, - нематеріальне задоволення.
Був у моїй службі період, коли я майже місяць провів вартовим у нарядах (патрулі по військ.містечку та в парку бойових машин). Багатогодинні нічні прогулянки; самотні або (рідше) з напарником; під ярими зорями, під дрібним снігом, під шальоним дощем. Я пригадав десятки віршів, у тому числі ті, які ніколи не знав на пам’ять. Це було щось, це теж рятувало. Потім у Яворові я написав пародію на Бродського - вірш із нашого наметового життя, насолоджуйтесь:
Не поднимайся с постели, не
отбрасывай одеяла,
потому, что по ту его сторону
резко похолодало:
топщик уснул, буржуйки
так безнадежно остыли...
не рыпайся, новый рабочий день
не стоит твоих усилий.
Ты же - не супер-трупер,
ты же - не терминатор.
В трубы никто не трубит,
так что вставать не надо.
Если придут из штаба,
ты отшутись анекдотом,
мол, служба идет под храп, а
дембель ты, или кто - ты?
Не поднимайся с постели,
да и вообще, просыпался
ты пять минут назад - зря!
лучше бы оставался
таким же, каким ты был:
спавшим или дремавшим, -
тебе это так к лицу..
повторю: все что дальше
с тобой произойдет за день -
сна твоего не стоит.
Что там - сна, полудремы!
не строй из себя героя!
закон притяжения тела
к постели - все еще в силе!
забей же на все! Салаги
завтрак еще не сварили.
III.2007
Місто будиться з нашими мріяннями, Шумом вулиць мене зве. Місто будиться з нашими мріяннями. Дай нам, Боже, добрий день. -
І ми пригадували наші міста й містечка. Київщина, Донбас, Закарпаття... І снились нам вони.
Це була весна 2007го року. Напружена політична ситуація. В Києві - антимайдан, раду розпущено, уряд хитається на глиняних ніжках, якісь біло-блакитно(-червоні, для повноти триколору) провокатори верещать у пресі про колони, що формують на Яворівському полігоні для походу на Київ. Начебто, студентів-націоналістів із інституту Сухопутки та з військ.кафедр інших вишів спішно навчають, готуючи до вуличних боїв у столиці.
В цей час на порожньому Яворівському полігоні, десь у куті біля польського кордону, в сорокамісному наметі хропіли 30-з-гаком піхуйтинців з ужгородського 15го гірсько-копитного батальйону.
Троє не спали.
Один, Сава, ходив від однієї до другої пічки-буржуйки, совав у них нарубані вдень дрова (буржуйки рятували, бо вранці скрізь лежав крижаний іній і вода на польовій кухні регулярно замерзала). На пічці парували три кружки з чаєм на яблуневих бруньках.
Інші двоє, схожі, як Штепсель з Торопунькою, лежали на сусідніх койках. Лежали, наче сіамські близнюки зрослі вухами, й слухали PolskeRadio, бо іншого не було.
Взагалі, майже нічого не було. Ідеальна ситуація. Нич зайвого: ані грошей, ані норм.мобі.зв’язку, ані батьківських днів/посилок/грош.переводів, ані надій на скорий дємбєль... Важче зрозуміти, що ми насправді мали в тих окопах, лісоповалах, рем.загонах, під холодним душем раз на тиждень, у похідній столовій, в цьому наметовому "палаці". Нич я вам не поясню. Здобувайте досвіди самі, не пробуйте їх замінити чужими словами.
Ми засинали і прокидались із цією піснею в вухах. Далі, перекладав тексти новин польського радіо (справедливости ради, згадаю 30хв. україномовну програму, що йшла не кожен день). Потім ми писали віршовані есемески побратимам в Ужгород і незнайомим дівчатам. Пам’ятаю таке:
Радіо Польське слушаєм,
Картоплю з тушонкой кушаєм,
З мєстних бубєків гонім
На Яворівськом полігоні.
Сава подавав чай товстими рукавицями-крабами (кружка - палаюча, просто з пічки). Легенький аромат і присмак яблуневого цвіту в кип’ятку. Це - щось ближче до раю.
Знаєте в чому запорука щастя? - В відсутності дешевих задоволень.
Не скажу про дорогі, нич із них не знав, але дешеві задоволення руйнують життя, замінюючи його справжність сурогатами. Справжність, таке моє спостереження, там, де немає місця грошовим відносинам купівлі-продажу. Справжність у щирому безпосередньому спілкуванні рівних; вона в несамовитих емоційних стосунках, байдуже, - руйнівних чи продуктивних; справжні - діти, хоча їх уже так попсувала наша пластмасова культура.
Я змалку цінував тексти. Вони, абстрагуючись від вартості паперових носіїв, - нематеріальне задоволення.
Був у моїй службі період, коли я майже місяць провів вартовим у нарядах (патрулі по військ.містечку та в парку бойових машин). Багатогодинні нічні прогулянки; самотні або (рідше) з напарником; під ярими зорями, під дрібним снігом, під шальоним дощем. Я пригадав десятки віршів, у тому числі ті, які ніколи не знав на пам’ять. Це було щось, це теж рятувало. Потім у Яворові я написав пародію на Бродського - вірш із нашого наметового життя, насолоджуйтесь:
Не поднимайся с постели, не
отбрасывай одеяла,
потому, что по ту его сторону
резко похолодало:
топщик уснул, буржуйки
так безнадежно остыли...
не рыпайся, новый рабочий день
не стоит твоих усилий.
Ты же - не супер-трупер,
ты же - не терминатор.
В трубы никто не трубит,
так что вставать не надо.
Если придут из штаба,
ты отшутись анекдотом,
мол, служба идет под храп, а
дембель ты, или кто - ты?
Не поднимайся с постели,
да и вообще, просыпался
ты пять минут назад - зря!
лучше бы оставался
таким же, каким ты был:
спавшим или дремавшим, -
тебе это так к лицу..
повторю: все что дальше
с тобой произойдет за день -
сна твоего не стоит.
Что там - сна, полудремы!
не строй из себя героя!
закон притяжения тела
к постели - все еще в силе!
забей же на все! Салаги
завтрак еще не сварили.
III.2007
Місто будиться з нашими мріяннями, Шумом вулиць мене зве. Місто будиться з нашими мріяннями. Дай нам, Боже, добрий день. -
І ми пригадували наші міста й містечка. Київщина, Донбас, Закарпаття... І снились нам вони.
10
