Ніч яка місячна, зоряна, ясная,

Видно, хоч голки збирай.

Вийди коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку, в гай.

Ти не лякайся, що ніженьки босії,

Змочеш в холодну росу.

Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки,

Сам, на руках, віднесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,

Тихо, ні вітру, ні хмар.

Я ж пригорну тебе до свого серденька,

А воно ж палке, мов жар.

Народ