Один из лучших российских поэтов ХХ века Юрий Левитанский
- 13.11.11, 06:04
Ю.Левітанський – С. Нікітін
– Що ж воно коїться в світі? – Та, бачте, зима.
– Як то – зима? – А отак. Подивіться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до наших будинків під’їзду нема.
– Що ж буде далі? – Та січень. – Невже? – Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина!
Їх я вже вивчив, до літер узявся тепер.
– Ну, а по січню? – Та квітень прийде, як на зло.
– Квітень по січню? Ви певні? – Повірте на слово.
В лісі сьогодні сопілка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при ній не було.
– Що ж нам сердешним, робити? – Чого там, живіть!
Шийте спідниці з китайки, як грошей в вас досить.
– Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить!
– Вже як пошиє – де дінеться! – буде носить!
Буде носить, бо ж настане година така,
Що й завірюха ущухне, і крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне
Тут, на вечірці, наразі утнем гопака!
Ряжені хлопці й дівчата, і сміх без кінця.
Місяць – бліда, зі свічею всередині, куля.
Ось Вам рука, та тримайте, рука ж бо – не дуля!
І – гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця…
