Розкисла і розплакалася осінь

Свинцевий колір замінив блакить.

І у дворі берізка напівгола

Вже не жива, хоча іще й не спить.

Із неба сіє, і шалений вітер

З дерев зриває чарівний покрів.

То вересень чомусь залистопадив

Неначе разом з нами геть здурів.

1 жовтня 2010 р.

Михайло ДІД.

Алчевськ.

навіяно фантазіями донечки :)

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечір’я терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

---                    --------------                 ---

З`явилась і щезла,

Махнувши крильми,

Мінлива поезія

Світу весни...

---

Всміхнулась привітно.

Душа ожила...

Закуталась в літо

І далі пішла...

---

За край горизонтів

Де сонце сідає...

З нектаром солодким

Там сон зустрічає...

---

В обійми задум

Про життя, про буття.

Де дитинство і юнь,

Де нема вороття...

---

Теплом своїм жаги

Розтопить лід байдужих слів.

Наповнить чашею снаги...

Я б все віддав за це... і жив...

---

З`явилась і щезла,

Махнувши крильми...

Мінлива поезія

З краю... весни...

---                                                --------                                    ---

Доля мене викликає...

Доля тепер не чекає...

Доля спокути не знає,

А душа й не питає...

---

Ніч така темно тягуча

Бачу у снах сиві кручі...

В спіралях польоту щезаю,

А душа слів не має...

---

І спочинку не можу здобути,

І між знаками комі не бути,

І Тебе щось не можу забути...

Крізь роки недосяжно збагнути.

---

А десь птахи по світу кружляють,

В небесах творять наші думки.

Хтось із засідки в птахів стріляє,

Серце рвучи в криваві шматки.

---

Якби їх захистити від болю,

Якби кулі спинити в двобої,

Заховати від лютої смерті

І страждання із пам`яті стерти...

написав колись, збирався відредагувати, не було часу, так і призабулось і пригубилось... та от знайшов на днях і вирішив поділитись... Текст так і залишив без змін)

Така Вона в моїй уяві 

"Дівчина міста"

3 листопада 2009року

---

Крок у сердечнім ритмі,

Грація тіла, талія...

Зачіска модна, небачено звідки

Та вкутана завжди у погляди хтиві

---

У серці левиця чи, просто із виду,

Кільця сталеві оковують душу.

Знаюча ціль чи, можливо, що знаюча,

Дівчина міста холодно-гаряча...

---

Говорить привітно, спокійна і лагідна,

Танеш в очах і зливаєшся з літом,

Стрічаєшся й хочеться ще раз зустріти,

Теж дівчина міста, трепетно-тендітна...

---

Крок у сердечнім ритмі.

Грація тіла, танець, талія.

Невидимі погляди-нитки

Вживлені прямо в мозаїку.

---

Стіни оточують принципи,

Строгості наче б правильні.

Маски довкола видимі...

Придивишся - без досконалості...

---

Огорнута теплою хвилею,

Притягує просто наявністю.

Вона понад піною білою,

Понад пісками банальності...

---

дівчина міста...

...

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)