В дитинстві я визначала наближення 9 травня по появі тюльпанів на клумбі перед будинком...

Пізніше - по збільшенню кількості фільмів на воєнну тематику на телебаченні...

Зараз - по збільшенню срачу на коловоєнні теми в інтернеті...

Я думаю уже все в курсе слезливой истории про 20 овчарок которых злые люди хотят усыпить...Истоки этой истории покрыты мраком, известно только что изначально речь шла о какой-то то ли воинской то ли полицейской части в Петербурге и вообще собак никто не собирался усыплять...
Но кто-то "добрый" запустил информацию в сеть и попросил "о перепосте". В результате только лично я это сообщение получала как минимум раз 20, в разных видах, на фейсбуке, вконтакте, в скайпе, оно всплывало на всех форумах где я бываю, кто-то даже смс не поленился отправить, распечатанные объявления висели во всех учебных корпусах и в двух аптеках...Потом эти объявления фотографировались и запускались в сеть по второму кругу...Причем в процессе перепоста информация о том что речь идет о Петербурге "потерялась", а поскольку телефоны начинающиеся с "2" есть в любом крупном городе, то люди искренне считают что речь идет о Москве, Киеве, Львове...Короче говоря уже около полугода люди все "спасают и спасают" бедных собачек, нажимая на кнопочки, а особо рьяные трезвонят на указанные в объявлениях номера (мои соболезнования их владельцам)...

Искренне удивлена что эта "новость" до сих пор не прокатилась по нашим новостным сайтам, для них такая практика бездумных перепостов уже давно стала нормой. Любая негативная информация в течении нескольких часов, максимум суток, тиражируется практически на все сайты, причем без особенной проверки...Позитивные новости почему-то так быстро не распространяются...

Из последнего, яркого  - история о севастопольской девочке, которая якобы отравилась отравой для собак...хотя на самом деле но-шпой (препарат нашли в желудке и в крови)... За два дня эта информация засветилась практически всюду...И лишь некоторые из новостных агентств сделали приписку "результаты экспертизы пока не известны". Оставим за кадром моральные устои севастопольских зоозащитников которые способны раскручивать в свою пользу такую трагедию и мотивы матери девочки...интересно просто почему у журналистов не возникли вопросы по поводу того как ребенок мог "слизать отраву с рук" в мороз (девочка умерла 19 февраля) и сколько той отравы надо было слизать для летального исхода (т.е. куда смотрели родители), а также почему тревогу забили лишь месяц спустя после смерти ребенка, хотя если она действительно отравилась в песочнице то городская власть и СЭС должны были стоять на ушах в тот же день. Почему бы не сделать сразу репортаж о бездействии властей в такой вопиющей ситуации? Или не поинтересоваться хотя бы что же было, а чего не было...

Молчу уже про регулярные сообщения о поиске доноров с телефонами звонок на которые обходится в 100 грн/минута, причем приходят они от людей которые, я уверенна, передают информацию из лучших побуждений....

Неужели так сложно прежде чем передать информацию ее минимально проверить? Особенно если ты - журналист или считаешь себя таковым...

Мені завжди було складно відповісти на питання яку пору року я люблю найбільше. Знаю тільки яку я не люблю - пізню осінь, після переходу на зимовий час, особливо якщо вона така затяжна як цього року...
А зиму я люблю. Особливо таку як зараз тріскучо-морозно-снігову. Коли тижнями сипле сніг, а потім тижнями сліпуче сонце і кришталеве морозне повітря, а потім знову сніг і так до весни...а весна після такої зими завжди особлива...витримана, довгоочікувана...
Весну я також люблю, але вона смакує витриманою...тоді, коли очі вже втомилися від білих снігових пишнот, коли на ковзанах і лижах вже накатався до оскомини...от тоді хочеться весни...тоді чекаєш з нетерпінням коли нарешті промайне в повітрі запах вологої землі...

Топ дав можливість для деяких узагальнень і систематизації

1. Чайлдфрі не розуміють і не сприймають оптимізму...оптимізм оточуючих їх дратує
2. Чайлдфрі не вміють бути щасливими - якщо власне життя не дає приводів для печалі в хід ідуть будь-які зовнішні приводи від "голодних пенсіонерів" до "згвалтованих дівчат" чи "агресії НАТО в Лівії"
3. Чайлдфрі вважають себе не пристосованними до існування в цьому світі

Власне можливо природа і права...

Що правильніше для жінки - три "К" (Кіндер-Кюхе-Кірхе) чи одне "К" (Кар"єра)?

Що правильніше для чоловіка - повністю утримувати родину чи ділити з жінкою і заробітки і хатні справи?

Що правильно у сексі  - класична ніжність чи камасутра?

Власні принципи і розум говорить одне, а світ навколо говорить інше...

P.S. Дякую всім за участь у дослідженні "які замітки попадають в топ"))))

 

http://blog.i.ua/user/980552/644155/?p=3#advA_advC_644155_11615409

Так, мені зараз дуже не байдуже наскільки наповнюється бюджет країни бо я від нього безпосередньо залежу і я знаю яке широке поле для діяльності дає інтернет-магазин в плані уникання податків. І не треба про зникнення конкуренції, конкурентів вистачить, їх вже більше ніж достатньо, це надто хлібна галузь...

Так, я з тих людей хто "ковбаситься на державу за копійки", але виключно тому що мені подобається моя справа, а жоден з тих "хто прагне чогось більшого ніж ковбаситись на державу за копійки" не вклав ні копійки у розвиток української науки. Мене деколи справді починає бісити, чого в нашій країні торговець возведений на п"єдестал найкращого варіанту самореалізації - що цінного в людині яка сама нічого не виробила, а просто десь щось купила і продала, часто-густо ще й не зовсім чесно? А верх захоплення якщо при цьому ще й обдурили державу, тут можна в ніжки покланятись і подякувати за те що освітяни і медики "ковбасяться за копійки" (вони ж дурні і нічого більшого не прагнуть), головне що ти собі комп"ютер на сотню доларів дешевше купив...

Ні, я абсолютно не підтримую "уряд проффесіоналів", але я абсолютно згодна з тим що податки в нашій країні чесно платять тільки працівники бюджетної сфери і з цим треба щось робити. Можна сто разів пафосно говорити про те що "Покращення - це зменшення корупції, прозоре і чесне звітування про бюджет", але покращення це також чесність, перш за все людей. Бо в корупції завжди винні двоє, бо чиновники, уряд , депутати - такі самі люди з цього самого суспільства вирощені. Ви хочте щоб вони не не крали, а самі крадете і пишаєтесь цим, які ви розумні...

P.S. Я колись про це вже писала

http://blog.i.ua/user/628570/313800/

Отстань. Мне надо работать.
Плести мелодию боли, ткать гармонию вопящих нервов.
До болевого шока осталось чуть-чуть... Он должен потерять сознание.
В руке оказался хлыст. С запозданием дошло - это не хлыст, а бич, витой бич, истончаюшийся к концу.
С помощью бича направляем завершающий посыл боли...

По мотивам Г.Л.О.

у відповідь

– А дедушку расстреляли? – тихо спросил Борис.

– Нет, он, к с'счастью, вернулся. Из лагеря он, когда война, началась, попросился на фронт, и ему разрешили. А после войны пришел домой. А потом уж у них с бабушкой родился мой папа, он был поздний ребенок… А если бы дедушку расстреляли, тогда бы папа родиться не успел, и меня бы тоже на свете не было. Можете такое предс'ставить?

Представить такое было невозможно. Чтобы вот этого Нилки "с'совершенно не было на свете"! Страшно даже стало

/В. Крапивин "Синий город на Садовой"/

Всі ми результат того що десь колись двоє людей, імена яких ми можемо і не знати захотіли, як кажуть чайлдфрі, "себе відксерити". Якби вони цього не захотіли то обірвався цілий ланцюжок людей які були їхніми нащадками. І не було б тебе, мене, наших батьків чи людини яку ти зараз кохаєш.

Да, цей світ буває несправедливим, да життя не завжди приносить тільки радість. Але ж у кожного з нас є моменти коли нам хочеться закричати "Як добре що я є на світі". І я насправді хочу щоб мої прапраправнуки мали змогу насолодитися цим життям. Навіть якщо вони не пам"ятатимуть як мене звали і взагалі не задумуватимуться про те що я колись існувала. Але я хочу щоб вони були...

 

Посилань на першоджерело не даватиму, бо їх тільки на цьому сайті вже з десяток

Чудова звістка для всіх невдах і лінтяїв. Тепер якщо вас не прийняли на роботу ви можете заявити що це відбулося виключно через ваше принципове бажання говорити виключно українською мовою...

Історію про бідну-нещасну "киянку" (одеського походження) яку пригнобили за праве діло і принциповість в мовному питанні не читав хіба що лінивий...Якщо чесно то масова реакція мені нагадує реакцію на картинки з Фарерських островів - таке саме вперте бажання бачити лише те що хочеться побачити. Попри те що я сама зазвичай спілкуюсь українською як в повсякденному житті так і на роботі я не розумію "праведного" обурення інтернет-спільноти

По-перше якщо дівчина така принципова то чому вона не заговорила українською на співбесіді?

По-друге мова внутрішнього спілкування в приватній компанії це внутрішня справа самої компанії і її власника. Це не державна установа.

По-третє, уявімо ситуацію: ви роботодавець-іноземець, наймаєте людину. На співбесіді людина вільно говорить зрозумілою вам мовою яка прийнята за основну мову спілкування всередині компанії (байдуже - російською, англійською, французькою, китайською). Людина вам підходить і ви її приймаєте на роботу, але в цей момент вона заявляє що буде принципово спілкуватися тільки рідною мовою (знов таки байдуже якою саме) при цьому ані ви, ані частина вашого персоналу її не зрозумієте. Ваші дії???

В четверте у мене є стійке відчуття що ця ситуація є відзеркаленням нещодавньої ситуації з одеським даішником. Якщо хто не в курсі, то після звільнення з лав ДАІ він отримав роботу у когось з принципових борців за російську мову. Мені чогось дуже здається що пані Олена сподівається на те що хтось з борців за українську мову також запропонує їй "тепленьке" місце...

Ми перестали цінувати час, ми перестали цінувати речі...Ми поспішаєм змінити себе і все що нас оточує, щоб встигнути за змінами...штучними змінами епохи споживання...Раніше кожна річ, кожна будівля робилася на роки, а то і на віки...а зараз ні для кого не секрет що виробники навмисне закладають у річ обмежений термін роботи - років 5 в середньому...а далі хочеш не хочеш, але муситимеш міняти...Раніше мода змінювалась протягом десятиліть, а зараз сотні дизайнерів ламають голови як зробити так щоб те що ти носив кілька місяців тому стало вже неможливо одягти...Але і цього не достатньо щоб колесо змін крутилося ще швидше, тому придумали термін "моральне старіння"... Річ працює, річ виконує свою функцію, але вона вже не годиться, її треба міняти, бо вона "морально стара"...Моральне старіння в десятки разів швидше за старіння фізичне...і для речей і для людей...тільки у людей це називається акселерацією...