Одного дня я вирішила, що не можу більше мовчати, що буду писати все. Може, навіть, не скільки для себе (щоб не носити все в собі). скільки для них - моїх синів.Ця зима змінила нас всіх, змінила навіки. навіть жорстокосерді заплакали, а інші загорили вогнем. Скільки сліз пролили ми (матері) останнім часом. скільки болю в серці. Про це важко говорити, лише мовчати, або ж вити...Ось ще одна сторінка з життя. Щоденник. який я назвала "У схованках душі".Ненька моя, я сумую з тобою...
Читати далі...