Платон Воронько НЕ БУДЬ КОЗОЮ Іде коза, Стоїть лоза, Густа, рясна, зелена. «Яка краса! — Кричить коза. — Це вся лоза для мене!» І у кози Аж дві сльози На радощах повисли. Тріщить лоза, Гризе коза І всю красу погризла. І ти, мала, Що в сад пішла Ранковою порою, Не рви квіток, Не псуй гілок, Не будь, мала, козою[Приєднана картинка]