...Красою обличчя з нею не могла б рівнятися жодна з казкових дів. В ньому була осяйність опіумних марень - ефірне видиво для піднесеного духу, куди божественніше за всі шалені фантазії, що витали колись над дрімотними душами Делосових дочок. А проте в рисах її не було тієї правильності, яку ми нерозважно привчилися звеличувати у класичних витворах язичників. «Не існує витонченої краси,- цілком слушно зауважує Бекон, розмірковуючи про форми й типи краси,- без деякого неладу в пропорціях». І...

Читати далі...