Коли нема чого робити
люблю вірші свої творити.
Нащо мені це? Не пойму.
Пишу я ріфму як Му-му.
Мабудь в мені живе заритий
підстрелений поет великий,
що жив так років сто тому.
Тепер вселився він в Му-му.
Коли в мені він прокидається,
то істерія починається.
(Його так хочеться спіймать
і знов в могилу закопать.)
Коли в мені бува проснеться,
пишу вірші я де прийдеться.
Навіщо так? Я не пойму.
Муму-муму-мумумуму.
Вірші - це часом не психоз?
Чи можна їх пасти як коз?
Буть чи єбуть? Я не пойму.
Мумумуму-мумумуму.