Щоденник адміна... преамбула
- 06.08.10, 20:44
Вечір, осінь, дощ, мрячно. Виходим з магазину, двоє - я і напарник, з купоюящиків і ящичків у руках. Перша в моєму житті машина, не вело чи мото, а справжня машина!... правда електронна. Так, пізнього осіннього вечора, десь 2005 року приблизно, я придбав собі компа, втіливши мрію з 14-літнього періоду дитинства...
Зараз 30, із всього майна один комп, "ковер-самолёт" (3 на 4 з гаком) і... фактично все з фізично-матеріальної власності... Для підвищення адреналіну без роботи офіційної. На запитання людей в тім - "Де працюєш?" Відповідь очевидна - адміністратором сайту в інтернеті ... точніш почну з 1 вересня.
Туго... туго того що нема ні навиків ні потягу до цифр, чисел і взагалі математики. Куди вже там про рівень програмування. Взяв ЦМС потикав там туди сюди щось стало видно - нормально. Перевірка на безкоштовному сервері після локального домашнього - нормально. Хакери правда арабські сайта завалили... була історія в мене з азійськими дівчатами - вліз я на один з їх сайтів... Як наслідок (одна з попередніх статей)
http://blog.i.ua/user/965739/464694/.. ну, то таке.
Потім визначив пристойний хост залив туди. Система проста: блоги, фото користувачів, чат + власне самі статті сайту, бібліотека (проблемна трохи тема з приводу авторських прав, але поправИмо в певних межах), магазин з авторськими товарами електронного поки що вигляду, фактично майже без реклами. Оскільки замахнувся на портал то одна з проблем №1. - наявність необхідного дискового простору, проблема №2. та купа їх коротше кажучи... Все ж то треба наповнювати, виправляти помилки, контролювати в певних межах поведінку присутніх, налагодити роботу з банками, проводити виплати і приймати платежі, індексувати і оптимізувати... і то ще длеко й далеко не все що треба...
По широті розмаху самому реально неймовірно осилити. Звертався я було (вчора буквально до своїх односельчан)...
Тре мовляв, сканувати - перегорунв сторінку книжки, приклав, натиснув клавішу, просканував, перевернув на другу сторінку... Нє-є-є-, кажуть ми краще моцика крутитимо чи трактора якого, сканувати то надто складно... Не просив же багато - по годині вдень, гроші полюбе якісь будуть, ясно що не зразу... Ну була не була, бояться селяни поки що ще у великій масі ту невідому штуку - "інтернат" - як каже мій дід. Може й правильно.
Все таки одного з бібліотекарів я знайшов. хлопець з сусіднього села, мій хороший знайомий, комп у нього є (4 гіга оперативи, 1 терабайт вінта і т.д. - космос порівняно з моїм 2005 року стандартом) сканер найдеться. Але то ж іще тільки частина. Тре ще багато яких спеціалістів... Чесно кажучи і страшнувато, і відступати по ходу нікуди. Ну а коли нікуди, то нічого не залишається як творити якісь небудь подвиги
П.С. принаймі досвід набудеться вцьому плані, в даному циклі намагатимусь коротко інформувати що і як то воно живеться тим адмінам і чого вони не надто розголошують свої рівні заробітків . Все реально онлайн. Далі буде.......