Казацкая голгофа
- 02.06.14, 19:48
«Козача
Голгофа». Пам’ятай про Лієнц
1 червня - День пам'яті жертв кривавих «союзницьких» видач козаків
червоним катам в Лієнці, Юденбург (Австрія).
Разом з відступаючими німецькими військами відступали і козаки, які
брали участь у Другій світовій війні на боці Німеччини. Для більшості
козаків ця війна була боротьбою не тільки за самобутнє проживання на
своїй рідній землі і продовженням Громадянської війни в Росії, а й
боротьбою за елементарне виживання, за право просто жити.
Розправа над козаками в Лієнці 1.06. 1945
Наприкінці війни в ряді держав Західної Європи, зокрема Австрії та
Німеччині перебувало більше 100 000 козаків. Тільки в "Козачому Стані"
похідного отамана Т. І. Доманова в Південній Австрії у Лієнці було понад
25 тисяч, включаючи старих, жінок і дітей.
Згідно Ялтинської домовленості між Сталіним і Черчиллем, британський
уряд зобов'язався видати Радянському уряду після закінчення війни всіх
колишніх громадян СРСР станом на 1939. Крім колишніх громадян СРСР
британськими військами були видані навіть емігранти, що не мали
відношення до радянського громадянства.
29 травня 1945 першу групу з 2426 козачих офіцерів і старших офіцерів
обманним шляхом і насильно англійці вивезли і передали СМЕРШу 3-го
Українського фронту. Вдень і вночі під звуки заведених моторів автомашин
проводилися розстріли і спалювання козаків…
Першого червня 1945 року в «Долині Смерті», поруч з австрійським містом
Лієнц почалася передача англійцями близько 70 тисяч козаків, включаючи
старих, жінок і дітей радянським військам, прирікаючи їх на смерть.
Багато хто віддав перевагу смерті, а не полону, приниженням і знущанням.
Тільки на кладовищі Kosakenfriedhof (Лієнц) в 18 масових могилах
поховано близько 700 загиблих; ще близько 600 тіл людей, що кинулися в
річку і там потонулих (жінки з дітьми), поховані в різних місцях вниз за
течією річки.
ЛієнцА відбувалося все так.
У ніч з 31 травня на 1 червня 1945 козачий табір Пеггец в Лієнці був
оточений англійськими танками і мотопіхотою. Представник англійського
командування майор Девіс оголосив, що всі козаки разом зі своїми сім'ями
будуть видані Сталіну. Козаки відмовилися добровільно вантажитися в
машини, і вивісили по всьому табору плакати: "Краще смерть, ніж
відправка на муки в СРСР!" Опір насильницькій репатріації очолили
близько двадцяти військових православних священнослужителів Руської
Зарубіжної Церкви.
Рано вранці всі мешканці табору підійшли хресним ходом до похідної
церкви. Жінки, старі та діти були посередині. Їх оточили беззбройні
солдати - козаки, які прибули всіма полками. Вони готові були прийняти
перший удар насильства і смерті. Дорослі разом з юнкерами Козачого
військового училища, взявшись за руки, утворили навколо молільників
зовнішнє оточення. Вони тілами готові були захистити свої сім'ї.
Під час Божественної літургії танки і бронемашини рушили на молільників.
Козаків в упор розстрілювали з кулеметів, автоматів і гвинтівок. Сотні
англійських солдатів, слідуючи за бронетехнікою, пострілами і багнетами
добивали поранених, не шкодуючи ні жінок, ні дітей.
Священикам і козакам, що залишилися живими, вдалося в кількох місцях
прорвати ланцюг англійських солдатів і прорватися до мосту через річку
Драва. Однак з протилежного берега річки англійці з кулеметів стали
розстрілювати беззбройних людей, що біжать до мосту. Від безвиході вони
намагалися переплисти бурхливу річку, але вдалося це лише кільком сотням
козаків і козачок, які спробували піти в гори.
Решта козаків під охороною були перевезені в Шпиталь і Грац, де їх
передали конвойним військам НКВС, котрі провадили відправку полонених у
СРСР. Багатьох козаків розстріляли відразу ж після прибуття на
батьківщину, а жінок, дітей і старих розподілили в
сталінсько-беріївський ГУЛАГ .
Про операцію "Кілхол" офіційні історики" (як радянсько-російські, так і
західні) намагаються взагалі не згадувати, але людську пам'ять не
зітреш.
Всього, за різними підрахунками, починаючи з 28 травня з розташованих
вздовж течії Драви козачих таборів англійцями було передано радянській
стороні до 70 тисяч людей. Козаки і місцеві австрійські жителі
відзначають при цьому те дивовижне завзяття і абсолютно, деколи,
невиправдану жорстокість, з якою діяла переважна більшість англійських
солдатів і офіцерів, які брали участь у видачі.
Масова насильницька видача козаків тривала не тільки по всій Австрії, а й
в інших країнах Європи, наприклад, у Німеччині, Італії, Франції, Чехії,
в таборах Платлінг, Дахау, Кемптена.
Згодом ці події онук Л. М. Толстого Микола Толстой назвав "козачою
Голгофою".
А шлях на «Голгофу» починався з Директиви голови ВЦВК та керівника
Оргбюро ЦК РКП (б) Якова Свердлова від 24 січня 1919 року в якому
пропонувалося: «Останні події на різних фронтах і у козацьких районах,
наші просування вглиб козацьких військ змушують нас дати вказівки
партійним працівникам про характер їх роботи у зазначених районах.
Необхідно, враховуючи досвід громадянської війни з козацтвом, визнати
єдино правильним саму нещадну боротьбу з усіма верхами козацтва шляхом
поголовного їх винищення.
1. Провести масовий терор проти багатих козаків, винищуючи їх поголовно;
провести нещадний масовий терор стосовно всіх козаків, які брали
будь-яку пряму або непряму участь у боротьбі з Радянською владою. До
середнього козацтва необхідно застосувати всі ті заходи, які дають
гарантію від будь-яких спроб з його боку до нових виступів проти
Радянської влади.
https://www.youtube.com/watch?v=huf0vz1fbdc
03:14К 65-летию Лиенцевской трагедии .
10
