Був минулими вихідними у одному з сіл Львівщини
...Почуттів забажавши незвіданних,
Я поїхав в забуте село,
Де в світлицях хаток поруйнованих
Снігом білим життя замело.
Зупинивши машину край цвинтаря,
Я лишився в мовчанні чекати,
Щоб у тиші буремного вечора
Щось нове в відчуттях пошукати.
...Уявіть, що вовчицею чорною
Ніч пожерла змертвіле село.
Страх стоногою лізе під шкірою,
Хоче в серце встромити жало.
Очі бачать породження розуму,
Що заснув у судомах душі.
Не лишає жах часу на роздуми,
Б’ється думка – втекти поспіши!
Але віра у серці покорою
Повертає тебе до світлин.
Її сила – ніким не поборена!
Поки є вона – ти не один!..
Почуття, що цим описом створені,
То піщинка, порівняно з тим,
Що душа, в прірву скинута гонору,
Відчуває розділена з Ним.
Що ж страшного душі у віддаленні?
Вона бачить не може Творця.
Але навіть з безмежної відстанні
...Почуттів забажавши незвіданних,
Я поїхав в забуте село,
Де в світлицях хаток поруйнованих
Снігом білим життя замело.
Зупинивши машину край цвинтаря,
Я лишився в мовчанні чекати,
Щоб у тиші буремного вечора
Щось нове в відчуттях пошукати.
...Уявіть, що вовчицею чорною
Ніч пожерла змертвіле село.
Страх стоногою лізе під шкірою,
Хоче в серце встромити жало.
Очі бачать породження розуму,
Що заснув у судомах душі.
Не лишає жах часу на роздуми,
Б’ється думка – втекти поспіши!
Але віра у серці покорою
Повертає тебе до світлин.
Її сила – ніким не поборена!
Поки є вона – ти не один!..
Почуття, що цим описом створені,
То піщинка, порівняно з тим,
Що душа, в прірву скинута гонору,
Відчуває розділена з Ним.
Що ж страшного душі у віддаленні?
Вона бачить не може Творця.
Але навіть з безмежної відстанні
Він їй промінь шле свого лиця....
12
