хочу сюди!
 

Marina

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-50 років

Замітки з міткою «вірш "україна це ми"»

Віктор Бойко МИ ВІРИМО!

                                                 


Ми віримо! Орлиця прилетить,
Змахне крилом з очей людських полуду,
І знову люди  вільно стануть жить,
І будуть дихать  знов на повні груди.

І на Майдан підніметься народ,
І дух свободи на гарячій хвилі,
Змете цих новоспечених «господ»,
Нажме «курок» рука чиясь змарніла.

Запломенить Надії нам Зоря,
Знов закипить гаряче наше слово,
Впаде корона з недолугого «царя»
І будем жити в Вірі і Любові.

 Єднаймось люди, до плеча плече,
Скидаймо з себе розбрату колоду,
І піднімімось браття із колін
В ім’я Свободи вільного народу.

Віктор Бойко РІДНА МОВА

             

 РІДНА  МОВА

Ми мову  рідного народу
В далекому  дитинстві вчили,
Носили все життя з собою
Прості слова, що так  любили.
 
Прості слова, ті  серебринки:
Про поле, небо і гаї
І пісня добра, материнська –
То є наставники й  мої.
 
Вони ведуть мене по світу,
Коли я десь, в далечині,
Про отчий дім, про мою мову
Вони нагадують мені.
 
І я тоді дитинство бачу,
Коня  з вербової  лози
І повоєнний перший клас,
І мови рідної ази.
 
Я вчивсь писати: Мама, Тато,
Якеєсь  дивне  дієслово,
В торбинку суфікси складав,
Щоб взнати, що ж таке є мова.
 
Та відповідь шукаю й досі:
Чи то вогонь, чи може лід?
Слова, що стали вже дорослі,
На серці залишають слід.

Коли в село я приїжджаю,
Іду до свого джерела,
Поп’ю водиці і питаю:
«Чи ви ще тут мої слова?..»
 
Слова: Дзвіночки серед поля,
І крапля крові, і роса,
І вже засохлая тополя –
То мови рідної краса.
 
А мова щиро все фіксує:
Молитву тихую прочан
І ті  слова, що мовив хлопчик,
І слово, рубане з плеча.

Я всі слова, як колосочки,
Складаю в сніп отой, єдиний,
І віддаю від серця щиро
Моїй  Матусі Україні.
         Записник. 1970 рік.
*****
 Ходив по світу, думав може
Знайду якісь такі слова,
Щоб на мої були всі схожі,
Та мови неньки дорогої
На світі кращої нема. 
2007 р.

Віктор Бойко МОЇЙ УКРАЇНІ

          

 МОЇЙ УКРАЇНІ

Вставай! Прокидайся!
Народе Вкраїнський.
Вставай і шикуйся в ряди.
Під марш бойовий,
Під козацькую пісню
У бій за свободу іди!

Ми ж люди з Тобою,
Геройської вдачі,
Прадавнього роду сини.
Вставаймо до бою
Із серцем гарячим
Щоб Україну звільнить!

Нам східного «брата»
Ніколи не треба –
Від нього ми вмились слізьми.
Ми хочемо жити
Під сонячним небом
Вільними завжди людьми.

Бо скільки вже можна,
Щоб кров з нас червону
Зайди чужії пили.
Щоб знов у кайданах,
В пилу придорожнім
Нас знов у «гулаги» вели.

Ми ж можемо браття
Віддати свій голос
За достойних, щоб в світ повели.
Щоб наше багатство,
І хлібний наш колос,
Найкращими в світі були.

Вставай! Піднімайся!
З колін Україна –
Нова уже Ера гряде.
Щоб Ти була вільна,
Щоб Ти жила вічно,
За Тебе у бій ми підем.

10 липня 2011 р.