На дні океану,  на певних глибинах живуть незбагненні  мушлі,  в яких зріють прекрасні перлини. Для чого нам мушлі? Для чого перлини? Лиш форма життя? Прикраса?
    А десь,  ще на більших,  недосяжних людині, глибочинах - що там? Що там живе, існує, чекає якогось часу? Яке воно там? Що воно відчуває, як дихає, чи має свідомість?
    Скільки треба знайти мушлів, розколоти, знищити  заради лише того, щоб здобути одну-єдину перлинну!
    Мушля мешкає в океані. Бозна, які вона має чуття, але ж вона - жива, а всьому живому властива  якась чутливість, бо випромінює  живу, невидиму людському оку енергію, кожна - свою, притаманну тільки  даному видові, істоті. Якщо ми її не сприймаємо, не розуміємо, то це не означає, що її нема. Ми не бачимо електричного струму, не помічаємо випромінювання радіації.
    Мушля мешкає в океані.Перлина тулиться в  мушлі.
    Ми  - з Божої волі - живемо на Землі. Разом з нами на Землі живуть  тварини, птахи, комахи, квіти, дерева, трави і  багато чого ще, як нам здається, непотрібного. Але ж є Творець  і Він знає: Земля і все, що на Землі,  - то Богове. Ми - тимчасові гості на його обійсті, але ж невігластво і власний гонор  засліплюють нам очі, і ми, тицяючи собі в груди  пальчиком, просторікуємо: " Я тут хазяїн!"
    Ти - не хазяїн, ти - лише гість. Коли твій гість в твоєму домі поводитиметься не чемно, чи запросиш ти його ще на гостину до себе?
     Земля - острівець, занурений в Океан Вселенської Енергії. Прекрасний  блакитний острівець, який існує, розвивається згідно із Законами Всесвіту. Проте незнання законів  не рятує нас од відповідальності за їх порушення. Відповідальності перед ким?
     Земля - занурений блакитний острівець ...
     Ми всі , як мушлі, живемо на дні цього вселенського енергетичного Океану.
     Чи знає мушля ще щось, крім того,  що навколо неї?  Що знає людина, яка живе на дні Океану, - що там, за його обрієм? Як сягнути той обрій?
      В мушлі формується перлина, що може колись потрапити за обрій Океану., але то вже буде інший вимір для неї, інший світ , інші енергетичні  процеси. Мушля мусить загинути, щоб перлина подарувала комусь радість...
     Ми живемо на дні Океану. Ми всі , як мушлі, маємо в собі Зародок Пердини Божественного Духу, бо ж   "сотворив  Бог людину за своїм образом і подобою ... "
     Що ми робимо для того, щоб ця перлина в нас зріла, росла? Тіло - мушля, нетлінний Дух-Перлина ...
     Саме заради того, щоб Перлина росла, міцніла, саме заради цієї Перлини людина й живе на Землі. Тільки ця Перлина здатна вивести  наше  дозріле "Я"  за обрій земного. Океану в інші світи, в інші виміри.
     За дві тисячі літ, що минули від Різдва Христового, чи змінилося щось у світі, у людській свідомості,   крім явища  техногенних надбань? А може й вони  - не те, і не таке,  що мало б відбутися на Землі  за цей час,  якби людство ПОСЛУХАЛОСЬ ...
   Було ж коротко сказано: "Не убий", "Не вкради!" - і все. Без пояснень. Але недозріле  Людське Дитя  потребує пояснень.Воно й досі не навчилося жити без тлумачень. Воно думає, що  прийшло в цей Світ  тільки заради того, щоб попоїсти,  запити, одурманити себе  на хвилину тим, що називає коханням, а насправді  нічого спільного з ним не має ...
   Було ж  сказано: "Не убий", "Не вкради!"
   Але ж працювати - важко! Вчитися науки - ще важче, примусити себе  - теж важко. Недарма прадавні мудреці мовили, що найбільша перемога  - то перемога над самим  собою ....  "Пізнай себе!" -  нагадували...    
   Важко...  Треба напружити якусь одну , подаровану Долею напочатку , звивину в мозкові, щоб збудити її, щоб пішли розгалуження , як гілочки на дереві...   Щовесни їх більшає та більшає.
   Але ж треба напружитися. Треба вчитися, думати, мислити. Думка,як доведено сучасною наукою, цілком  матеріальний різновид  тонкої Енергії, яка поступово робить   свої енергетичні рівчачки  в мозку Дитяти.Тому  що більше вчишся, то далі стає це  робити легше і легше. Бо починається процес  розширення Свідомості.
    Але все ще недозріле Людське Дитя  думає "Ось вкраду, покайфую, вб'ю, вже  останній раз, лиш розбагатію, і все - більше не буду, ніхто  не бачив... "
    Ні, Диттятко,  бачив усе - Той, хто в мушлю твого земного тіла з  довірою і надією  заронив срібну піщинку  свого Образу  та подоби, щоб росла вона, аж поки стане перлиною...
    Було ж сказано - "Не  убий!"- не убий  своїми вчинками, своїми негативними думками ту Перлину, що в тобі зріє. Бо ця Перлина може рости тільки в людському тілі. Хто зна,  в горнилі якого пекла рихтуватимуть твоє неслухняне "Я", коли підеш ти назовсім  з блакитного острівця - Землі....
    Чи відрихтують його там? Чи повернуть ще раз  сюди в новому. іншому  тілі людської мушлі?..   Бо ж перлина Божого духу  може рости тільки в умовах земних  енергій. бо тільки вона, коли дозріє згідно з Божим Замислом, зможе вийти за обрії земного Енергетичного Океану в Нові Вищі Світи, в заповідані (обітовані) Небеса Божественної Гармонії Віри та Любові ...
      І тоді вже тіло-мушля не матиме нвякогісінького значення, і його бажання - теж ...