Сьогодні отримала  повідомлення про те, що весь світ сьогодні відмічає день подяки. І Власне, задумалась, кому я особисто хочу скласти свою особисту подяку? 

Звичайно, насамперед я дякую Богу, за можливість бачити та чути, за можливість любити та відчувати, за всі щедроти та уроки які я отримувала та отримую від життя.

Хочу подякувати та поклонитися до землі своїм батькам, за те що  подарували мені життя, що виховали мене,  навчили цінувати добро та правду, навчили не залишатись осторонь чужої біди.

Хочу подякувати своїм дітям, бо вони відображення моїх вчинків та трудів...

Дякую своєму колишньому чоловіку, якби не він, я б не стала такою, якою я є зараз. Завдяки йому, я  навчилась відрізняти справжні почуття від фальшивих, навчилась цінувати життя, насолоджуватись кожною прожитою миттю...

Дякую своїм недругам та ворогам, ви навчили мене  стійкості та мобільності.

І особливу подяку хочу скласти своїм друзям. Реальним та віртуальним... спасибі Вам мої хороші, за те що ви є в моєму житті. За те, що Ви приходите завжди  саме в хвилину, коли потрібні найбільше, коли я найбільше потребую Вашої підтримки та розради. Саме Вашу підтримку я відчуваю, коли мені боляче чи одиноко... Саме Ви, радієте моїм  перемогам та маленьким радостям. Тільки Ви можете зателефонувати, турбуючись чому  мене  три дні не було на сайті?  Дякую за те, що турбуєтесь   про те, як мої справи на роботі, чи все у мене гаразд дома? Спасибі що з Вами  я  завжди  можу ділитися  своїми думками та  тривогами. Спасибі Вам мої любіі що з Вами, я завжди залишаюсь собою... Спасибі Вам що я просто Вас можу любити...