Знаю себе малим. Я був підключенним до породження страхів бо щось не так вийшло, а щось зламав, а десь помилився чи оступився. Все погане треба сховати під ліжко чи під подушку і страхи переслідують.
З 16 років у мене увімкнувся мозок, а років через кілька ще... я глянув назад, і зрозумів, що перестав падати, а почав лагодити, ремонтувати і міцніти. Це значить, що ховати вже немає чого, боятись немає чого, і треба йти на світло.
Про цей дивний дар у фрагменту з уроку №13