О сообществе

Замітки про сапки й грядки, садівництво й будівництво, про бджоли й помідори, про мурахи й різні бляхи, про паркани й таракани, про картоплю і коноплі, про розсаду й колорадів, про квочку й грибочки, про соління й самогоноваріння, про смішне і грішне, про вино і про квас та про нас і про вас

Топ участников

Вид:
краткий
полный

UДачні цедулки

Красунька

Оця зірочка дає нам молочко 

Веду пряму трансляцію...

В нас скоро буде шашличок...


А в вас?

Кіт в яблуках

Світлина від Живая Земля.

світлина стирена з інету)

Дерева та хазяйство

Була в мамуні. Працювали, далі дощ накрив. Вже аж під вечвр нагадала, що обіцяла вам дерев нафоткати.
Ось знайомтеся:

Чорноплодна горобина

Ми її не використовуємо, колись мама варення варила, але "не зайшло", тому просто росте поперед вікон кухні й робить мамі холодок.

Слива тернослив
Слава Богу, не вродила dance
Не люблю цей сорт з дитинства: батьки робили з них наливку, а збирати сливи змушували мене. І треба було обережно, ціленькі ягідки, без піску та ґрунту. Нащо батько її посадив у дворі під кінець свого життя - не відомо, але тепер мама має клопіт регулярно їх замітати. І спиляти шкода.

Горішок.

Я його обожнюю. Дає багато тіні, високий, розлогий з великими смачними плодами. 

Ви спитаєте, де ж хазяйство?
А ось воно, дві маминих розради:

Моніка та Річік. Вони не родичі між собою, але здружилися, як рідня. Несамодостані якісь котики. Зазвичай дві тваринки - це вже окрема сім'я, вони самі по собі. А ці ходять за мамою по хаті, а коли вона йде надвір - отако чекають у веранді.
Обидва невські маскарадні. cat cat
 
Всім добра!

Розкриваю тему яблук...

Мої батьки замолоду дуже любили яблука. Тому їх насадили і у дворі, й на городі. Ми в дитинстві ніколи не купували, завжди я носила свої до школи, по два на день. І так протягом усього навчального року. 
Сорти були різні, я всі й не знаю. Але вмію їх збирати: треба стати на драбинку й акуратно зривати, передавати вниз татові, а він складатиме у ящики. А гірші - у відро. З відра їстимемо в першу чергу, вони ж підуть на пиріжки, компоти, запікання тощо. І не дай Боже те яблучко кинути або стукнути, бо тоді гнитиме, попсує увесь ящик.
Батько помер, кілька дерев померло слідом. Наразі в мами залишилося вісім різносортних яблуньок. 

Оце моя улюблена. Колись давно вона достигала якраз на яблучний Спас. Яблучка м'якенькі, червоно-жовті, соковиті та запашні.

І ще пара інших дерев.




Таке велике впало. Наче й вітру не було.



Мамуська зібрала всі докупи на компот. Я перестала чомусь їсти домашні яблука. Купую кілограм 50 флоріни на зиму аж у вересні-жовтні.
Але обов'язково в сезон вкидаю кілька домашніх літніх яблучок в машину. Щоб пахло літом. І дитинством. І молодими батьками.

Груші, троянди, абрикоси тощо

Сьогодні знову була на тому дворі. "Той двір" - саме так ми в сім'ї завжди називали садибу дідуся з бабусею.
У минулій замітці писала про грушу, насправді їх двоє, стоять, як сестри.

І припрошують скуштувати таких соковитих плодів.

І білий налив цього року вродив, як кулак в гарного боксера.



Лісна красуня, бідненька, хилить віти від ще не дозрілих плодів, і скидає частину, щоб зберегти життя іншим.


І троянди, це вже насадив мій дядько. В бабуні на цьому місці квітнули айстри.








Ще погляньте на абрикоску: ну хто скаже, що це - каліровка? Цього року рясно, але плоди зовсім маленькі й не м'ясисті з величезними "каліровочними" кістками. А я на неї так чекала!


І як вишенька на тортові - шовковиця. Так, досі є. І навіть незрілі ягідки деколи висять.


Я щаслива з того, що досі маю можливість повертатися в дитинство. Наступний фоторепортаж зроблю з батьківського двору.

Теж вам дещо покажу...

Дуже люблю це дворище: подвір'я моєї бабусі, її вже майже три роки нема, але саме там я цього не відчуваю. Як не відчуваю й свого віку.


Це дерево садив дідусь, коли був молодшим від мене теперішньої.



І двоє лелек з трьома дітками. smile