Століття злуки…

1

Прадавній Степ...

Свята Земля!

Від неба – чорноземи  

За луки ці, за ці поля

Богам уклін доземний.

За край – гартований в борні

Що піднімає крила

За те, що в темні, злії дні

Дарує Роду силу.

За те, що не сховав в імлі

Тих, хто ставав до герцю

Хто душу рідної землі

Любив до болю в серці…

2

Прадавній степ, райська земля

Едем для душ орлиних

Чому ж лиш кача* в цих краях

У сиву далеч лине?

Куди несе той спів війна?

В скорботі тій чия вина?

Чиї обіцянки забуті?

Чом гріхи тяжкі не спокуті?

Чому не вчать століття болю

Та жертви тих, хто впав за волю?

Чом матір тягне в небо руки?

Чому не радує день злуки?

3

Тому що ниці, на Мальдівах

Під сонцем гріють сраку))) 

Сліпо-глухі... 

Бо над державністю вже виють 

Заупокой, собаки…

* – пливе кача по Тисині – пісня реквієм…

22.01.18

Популярні приколи