хочу сюди!
 

Наська)

34 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 20-90 років

На згадку про Галину Гордасевич



Сьогодні 11 березня 2018 року виповняється 17-та річниця з часу смерті відомої української письменниці Галини Гордасевич (Леонідівни). А ще просто моєї мами, яка народилася 31 березня 1935-го року у місті Кремянці за Польщі, а померла 11 березня 2001-го у місті Львові за Вільної і Соборної України.
Відстань у 17-ть років досить вже значна у людському вимірі, але попри те я і далі не знаю, як і що робити, розповідати, поширювати чи ще щось потрібне зробити на вшанування пам'яті Галини Гордасевич.
З одного боку я, як син, доробив усе те, над чим працювала мама. Зокрема я докінчив багаторічну поважну працю мами про українських жінок-політв'язнів комуністичного тоталітарного режиму під назвою "Нескорена Берегиня", що є своєрідним мартирологом героїчних жінок України 20-го століття. 
Завдяки моїм старанням у кількох видавництвах почергово масовим тиражем було видано і  перевидано декілька раз документальну розвідку Галини Гордасевич "Степан Бандера: людина і міф". 
Вийшла завдяки моїм особистим коштам перша посмертна книжка Галини Гордасевич з її автобіографічним романом "Соло для дівочого голосу", а також 4-ри поетичні збірники. Завдяки меценату Володимиру Кашицькому та енергії Ореста Бокайчука побачила світ збірка перекладів Галини Гордасевич з іноземних мов "Українка йде по світу".
До 80-річчя Галини Гордасевич у державному видавництві "Каменяр" на чолі з Дмитром Сапігою побачив світ тритомник "Вибраного" Галини Гордасевич, до чого доклався увагою і сприянням Микола Горинь.
Також до цієї дати в м. Кремянці, де на старовинному Монастирському цвинтарі поряд з могилою Січових Стрільців похована Галина Гордасевич, у Кременецькому педагогічному інституті завдяки старанням Романа Дубровського була проведена конференція, присвячена дослідженню творчості Галини Гордасевич. Матеріали з конференції опрацював, доповнив і видав книгою "Силует Галини Гордасевич на тлі історії" академік Сидір Кіраль з Києва, що зараз опрацьовує епістолярну спадщину письменниці.
Завдяки старанням журналістки Львівського телебачення п. Ауріки Стратан в циклі передач "Народжені вільними" минулого 2017-го року було випущено документальний фільм про Галину Гордасевич, що вже набрало в Ютюбі 22 перегляди і один мій "одобрямс" (https://www.youtube.com/watch?v=YRSxf3ctHhQ)
Дуже плідно поширює доробок Галини Гордасевич її давній побратим "по-долі і недолі" Ярослав Гелетій у своїх численних різноманітних виданнях. Також з великою вдячністю згадую видавця Миколу Пшеничного з міста Дубно, завдяки якому у дуже важкий час економічної скрути в Україні попри все було видано невеличкі книжечки з творами Галини Гордасевич ще за її життя, чим мама дуже тішилась.
На цей 2018-тий рік навіть не знаю, що й загадувати щодо пошанування Галини Гордасевич, бо як слушно зауважила на мої бідкання відносно забуття мами, як і ще багатьох видатних людей минулого, інша Галина Гордасевич (Володимирівна) і моя жінка: - Зараз у нас повно своїх героїв, а вони були героями у свій час, тому все йде природньо.
В тому є своя рація. Як і я не раз у своїх виступах наголошував, що мама писала не для мене, а для людей, тому нехай люди і вирішують, як її вшановувати та пам'ятати. На тому і амінь.

Богдан Гордасевич
12:08 11.03.2018
м.Львів-Рясне 

Вірші Галини Гордасевич

Галина

"Галина" - по-грецьки "тиша". 
Ах, яка я дурна була! 
Якби я це знала раніше,   
То зовсім інакше б жила.     

Я б не пхалась, куди не кличуть, 
Ще й подумала б чи іти, 
Не торкнулись би мого обличчя 
Знаки болю і самоти.

Я б усім посміхалась лагідно, 
Все б доводила до пуття, 
І було б квітчасте і ягідно 
В тихім гаї мого життя.

Чи це батьки помилились, 
А чи може, моя вина, 
Що у тому гаю поселилась 
Тонкостебла тернина одна?

Я її руками відводжу, 
Я ще зовсім не знаю про те, 
Що у днину весняну погожу 
Так рожево вона зацвіте.

 
У Львівській кав'ярні  "Гроно Діоніса"

Сиджу в кав'ярні маленькій,
п'ю каву,
чорнющу, як ніч, 
і гірку, як доля моя,
і все чекаю ще
на руку твою ласкаву,
і вслухаюсь в глибини пам'яті,
чи почую твоє ім'я?
Та вже не надіюся,
що колись-то отримаю Нобеля,
хоч би й писала
до знемоги,
до самозабуття,
бо після голодоморів,
концтаборів 
і Чорнобиля,
що напишеш,
щоб вразило більше,
аніж саме життя?
Я вже знаю,
що не об'їжджу всю Європу,   .
а де вже, щоб побувати
на іншому материку,
а проте не наливайте
в чашку мою сиропу -
ні на що не проміняю
долю свою гірку.
Бо кожна моя сльоза
вже діамантом стала,
а кожен мій чорний день
в небі зорею сія.
Крутою дордгою йшла,
та дійшла таки - не пристала.
В маленькій порожній кав'ярні
п'ю чорну каву я.

Благання
                                              З вогню я вийшов –
                                                           і в вогонь вернусь. 
                                                       Володимир Свідзинський
                                             Щоб Бог зіслав мені
                                                             найбільший дар: 
                                             Гарячу смерть -
                                                              не зимне умирання. 
                                                                   Олена Теліга
                                             Скінчиться все в обшарпанім хліву, 
                                             Де ще стоїть моє стареньке ліжко.
                                                               Леонід Терехович

Не програмуйте своєї смерті, 
Поети, діти, ворожбити! 
Стисніть уста в мовчанні вперті, 
Лиш подумки: - Я буду жити! 
Я буду довго і щасливо 
Життя, як чисту воду пити. 
Мене умиє літня злива, 
Скульптури буде сніг ліпити, 
А я на все не надивлюся, 
Коли ж я на вершині стану, 
То не помру. А утомлюся –
За синім обрієм розтану.

Доля поета

Минули дні поразок й перемог, 
Верхів'я щастя й урвища розпачні. 
За кожен день, який тобі дарує Бог, 
Будь вдячний.

Що влада? Натовпи німих нікчем!
Що слава? Заздрість, схована під усміхом! 
Той, що укрився за твоїм плечем, 
Твоїм, не порадіє успіхам.

Це все, відомо, суєта суєт.
Не називай цього ні горем, ні бідою.
Якщо не віршомаз ти, а поет,-
Їж черствий хліб і запивай водою.

І хай тебе штовхають у юрбі, 
Пускають плітки й дотепи солоні,-
Відкрий вночі вікно - і Бог тобі 
Найкращу зірку покладе в долоні.



6

Коментарі

111.03.18, 14:51



А ще сьогодні — 75 років Козарській трагедії, коли німці, мадяри та місцеві колаборанти вбили близько 4 тисяч місцевих жителів. Козари (як і Корюківка) — Чернігівська область.

    211.03.18, 15:37Відповідь на 1 від Nech sa paci

    А за Совка це все замовчували повністю. Білорусь - офіційна жертва, а Україна - замовчувана, бо її не шкода, а навпаки ще голод 1947 року організували у "визволеній" Україні, що стократ більше забрав життів за всі оці події та мордування під час війни.

      311.03.18, 18:19Відповідь на 2 від Богдан Бо

      Якщо взяти конкретно Чернігівську область, то від німців загинуло більше цивільних, партизанів і мобілізованих до Червоної армії, ніж у Голодомор від більшовиків. Хоча воно було дуже не рівномірно навіть у межах району.

      https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/timeline/11ec3a454552705b398a236c5769de4a.png

        411.03.18, 18:22Відповідь на 2 від Богдан Бо

        У Київській області, мабуть, ситуація була інша. Особливо на правобережжі.

          511.03.18, 18:28

          ВШ Богдане! Ви зробили багато в сучасних умовах для того, щоб ми пам'ятали пані Галину. Не докоряйте собі. Книгу про Степана Андрійовича поширюю.Вірші чудові. Творчих успіхів. О.П. із Харкова

            611.03.18, 19:06

              712.03.18, 00:10

              Займаючись активно громадською роботою, створюючи цікаві вірші (мені пару раз довелося бути свідком - творила вона, як дихала), пані Галина виростила достойного сина. Впевнений, що він передасть цю естафету своїм дітям, а ті своїм...

                812.03.18, 08:52