хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Притча о намериниях жизни

Намерения жизни (из дневника друзей)


- Я уже умер? - спросил человек.
- Угу, - кивнул демиург Шамбамбукли, не отрываясь от изучения толстой внушительной книги.- Умер. Безусловно.
Человек неуверенно переступил с ноги на ногу.
- И что теперь?
Демиург бросил на него быстрый взгляд и снова уткнулся в книгу.
- Теперь тебе туда, - он, не глядя, указал пальцем на неприметную дверь.- Или туда, - его палец развернулся в сторону другой, точно такой же, двери.
- А что там? - поинтересовался человек.
- Ад,- ответил Шамбамбукли. - Или рай. По обстоятельствам.
Человек постоял в нерешительности, переводя взгляд с одной двери на другую.
- А-а . . . , мне в какую?
- А ты сам не знаешь? - демиург слегка приподнял бровь.
-Ну-у, - замялся человек. - Мало ли. Куда там мне положено, по моим деяниям . . .
- Хм! - Шамбамбукли заложил книгу пальцем и наконец-то посмотрел прямо на человека. - По деяниям, значит?
- Ну, да, а как же ещё?
- Ну, хорошо, хорошо, - Шамбамбукли раскрыл книгу поближе к началу и стал читать вслух. - Тут написано, что в возрасте двенадцати лет ты перевёл старушку через дорогу. Было такое?
- Было, - кивнул человек.
- Это добрый поступок или дурной?
- Добрый, конечно!
- Сейчас посмотрим . . . - Шамбамбукли перевернул страницу,- через пять минут эту старушку на другой улице переехал трамвай. Если бы ты не помог ей, они бы разминулись, и старушка жила бы еще лет десять. Ну, как?
Человек ошарашено заморгал.
- Или вот, - Шамбамбукли раскрыл книгу в другом месте. - В возрасте двадцати трёх лет ты с группой товарищей участвовал в зверском избиении другой группы товарищей.
- Они первые полезли! - вскинул голову человек.
- У меня здесь написано иначе, - возразил демиург. - И, кстати, состояние алкогольного опьянения не является смягчающим фактором. В общем, ты ни за что ни про что сломал семнадцатилетнему подростку два пальца и нос. Это хорошо или плохо?
Человек промолчал.
- После этого парень уже не мог играть на скрипке, а ведь подавал большие надежды. Ты ему загубил карьеру.
- Я нечаянно, - пробубнил человек.
- Само собой, - кивнул Шамбамбукли. - К слову сказать, мальчик с детства ненавидел эту скрипку. После вашей встречи он решил заняться боксом, чтобы уметь постоять за себя, и со временем стал чемпионом мира. Продолжим?
Шамбамбукли перевернул еще несколько страниц.
- Изнасилование - хорошо или плохо?
- Но я же. . .
- Этот ребёнок стал замечательным врачом и спас сотни жизней. Хорошо или плохо?
- Ну, наверное. . .
- Среди этих жизней была и принадлежащая маньяку-убийце. Плохо или хорошо?
- Но ведь. . .
- А маньяк-убийца вскоре зарежет беременную женщину, которая могла бы стать матерью великого учёного! Хорошо? Плохо?
- Но.. .
- Этот великий учёный, если бы ему дали родиться, должен был изобрести бомбу, способную выжечь половину континента. Плохо? Или хорошо?
- Но я же не мог всего этого знать! - выкрикнул человек.
- Само собой, - согласился демиург. - Или вот, например, на странице 246 - ты наступил на бабочку!
- А из этого-то что вышло?!
Демиург молча развернул книгу к человеку и показал пальцем. Человек прочел, и волосы зашевелились у него на голове.
- Какой кошмар, - прошептал он.
- Но если бы ты её не раздавил, случилось бы вот это,- Шамбамбукли показал пальцем на другой абзац. Человек глянул и судорожно сглотнул.
- Выходит . . . я спас мир?
- Да, четыре раза, - подтвердил Шамбамбукли. - Раздавив бабочку, толкнув старичка, предав товарища и украв у бабушки кошелёк. Каждый раз мир находился на грани катастрофы, но твоими стараниями выкарабкался.
- А-а . . . - человек на секунду замялся. - А вот на грань этой самой катастрофы . . . его тоже я?..
- Ты, ты, не сомневайся. Дважды. Когда накормил бездомного котёнка и когда спас утопающего.
У человека подкосились колени и он сел на пол.
- Ничего не понимаю, - всхлипнул он. - Всё, что я совершил в своей жизни . . . чем я гордился и чего стыдился . . . всё наоборот, наизнанку, всё не то, чем кажется!
- Вот поэтому было бы совершенно неправильно судить тебя по делам твоим, - наставительно произнёс Шамбамбукли. - Разве что - по намерениям . . . но тут уж ты сам себе судья.
Он захлопнул книжку и поставил её в шкаф, среди других таких же книг.
- В общем, когда решишь, куда тебе, отправляйся в выбранную дверь. А у меня еще дел по горло.
Человек поднял заплаканное лицо.
- Но я же не знаю, за какой из них ад, а за какой рай.
- А это зависит от того, что ты выберешь, - ответил Шамбамбукли.
10

Коментарі

118.01.09, 01:07

    Гість: ленулик

    218.01.09, 01:18

    Интересные мысли

      Гість: ЦуКеРк@Ыы

      318.01.09, 04:15

      что было бы если бы...
      странный подход к жизни и ее оценка. заствляет задуматься

        418.01.09, 21:29

        Добро - это зло, зло - это добро! Диалектика, однако...

          519.01.09, 01:12Відповідь на 3 від Гість: ЦуКеРк@Ыы

          что было бы если бы...
          странный подход к жизни и ее оценка. заствляет задуматься
          Вот поэтому и не стоит ничего оценивать - "Не судите, и не судимы будете"

            Гість: Сергій +

            620.01.09, 15:23

            Людина не може знати майбутнього (прийнанні одна і щодо всього), тому той хто перевів бабусю через дорогу безсумніву зробив хорошу справу і робити добро слід не для того щоб потрапити до раю (якщо він є), а тому що це правильно - не робити таких речей означає бути байдужим, а останнє породжує страшні наслідки. згоден з тим, що судити майже в більшості випадках не потрібно, слід навчати так щоб більше дурного робити не хотілося.

              722.01.09, 23:34Відповідь на 6 від Гість: Сергій +

              Є багато тонких механізмів, які ми не усвідомлюємо. Пребуваючи в стані ЛЮБОВІ і в розумінні Єдності всього живого можна сотворити лише Любов і Світло - і в цьому світлі те, що люди звикли називати "злом" трансформується. Але для цього треба звільнитись від засудження "зла". Кожна людина перебуває на своєму шляху і на своєму етапі розвитку. Тому керуватисбь слід покликом серця, а не прописаними правилами - "переведу бабусю, бо так роблять добрі люди, а я хочу бути добрим". Іноді буває, що в такі моменти твоє внутрішнє чуття протирічить якимось правилам - прислухайся до свого вищого я, яке промовляє через серце - і зробиш все найкращим чином, просто придивись до ситуаціі в стані ЛЮБОВІ.Тоді, навіть якщо не зробиш чогось,що приписують правила - ти подарував світові ЛЮБОВ, а не байдужість

                86.02.09, 14:48

                Добро порождает добро, а зло зло!

                  96.02.09, 23:24Відповідь на 8 від AlexanJ

                  Головне, щоб добро диктувалось усвідомленням, що КОЖНА людина заслуговує любові і прощення. Якщо ж керуватись лише правилами про те, що є добре, а що є погане, і згідно цьому - засуджувати людей, вчинки, події, інакомислячих,..., як це часто буває в нашому житті, - то чи завжди добро породжує добро? Чи не стане воно тим "добром", яким дорога в пекло вимощена?
                  Якщо робити добро - то за велінням серця і любові, а не просто тому, що так прийнято.

                    1017.11.09, 14:44

                    довподоби мені ця притча дякую

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна