Мене цікавить, чи буде життя після виборів?

Останнім часом мене надзвичайно втішив творчий підхід до агітації однієї кандидатки в депутатки.

Вітаю усіх українських Воїнів із Днем Захисника Батьківщини! 

Хто написав рядки " Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та..."?

У нашій країні знову вибори! На цей раз до місцевих рад! Українці обирають депутатів у органи місцевого самоврядування, а також голів цих місцевих органів.

                    

До речі, якби якийсь прибулець випадково завітав у наш, скажімо, Тернопіль, то він одразу б це зрозумів. Адже фасади наших будинків, сквери, парки та шляхи оздобленні агітаційними плакатами, що кращий за інший.

 
Здоровенні біг-борди з закличними текстами окремих кандидатів, а то й і  цілих партій, з усіх можливих і неможливих місць впливають на
свідомість пересічних містян. І кожен кандидат чи партія рекламують свою чесність, відкритість, справедливість, навіть натякають на вищі цінності на Всевишнього, наприклад.

 

А от якщо іде, припустімо, звичайна людина! Нікого не зачіпає, йде, приміром, на
роботу, мріє про хліб насущний, як його купити, як забезпечити сім’ю, як оплатити комунальні платіжки, як відрахувати податки у відповідні інстанції… . А тут, бах!, на неї навалюється ось ця кандидатська армія закликів і вигуків! Людина губиться серед цього біг-бродського царства,
вона не розуміє, чим вона така особлива, чого всі ці кандидати від неї хочуть, краще б допомогли їй матеріально , абощо. Але ж ні! Всі тиснуть на її свідомість, тому що її голос дуже
потрібний у цій великодержавній війні!

Вже відомо, що балотуватиметься у голови міської ради Тернополя 11 кандидатів та представники 18 партій у її депутати. І всі ці кандидати один наперед одного намагаються втертися в довіру та сподобатися звичайній людині тільки задля того, щоб вона вибрала котрогось із них.

Та чи будуть ці особи так само відгукуватись на потреби звичайної людини, коли вона обере котрогось із них, це ще питання?

Стаття з сайту: http://sylaslova.te.ua/?p=3377

Хоч і впливають на мене своїми біг-бордами різні новостворені партії, що спекулюють на Святому Письмі, все одно голосуватиму за Народний рух!

Іду на роботу, а навкруги звідусіль тиснуть на мою свідомість здоровенні біг-борди "Вибери мене!!!", "Вибери мене!!!"
А я іду, звичайна людина! Нічого такого не відаю, мрію про хліб насущний, як його купити, і забезпечити сім.ю...
Але вони тиснуть на мене і давлять мою свідомість...
І відчуваю себе, як у тій пісні Віллі Токарева: "Нєбоскрьобиби, нєбоскрьоби, а я малєнькій такой".....

ну, лозунг, що війна закінчена - це ніщо інше, як передвиборний слоган. Те, що там у мінськах балакають різні-меркель, оланди- путін-порошенко - це лише намагання закрити очі на ситуацію, що склалася... А на "ліцо" факт залишається - ні конфлікт не розв.язаний, ні території не повернені, ні війна не закінчилась.... я вже не кажу про ситуацію, в якій опинилися звичайні люди з обох сторін: і праві, і не праві... 

Як повідомляє сайт «Експрессо-tv», українські спортсмени вже цілий рік продають свої трофеї та одяг для того, щоб передати кошти бійцям, що воюють на Сході країни. Крім того, багато з них за власні кошти купують воякам на передовій необхідні речі та приладдя.

Беззаперечним лідером у цій справі є футболіст збірної України та «Дніпра» Роман Зозуля. Він на власні кошти відремонтував військовий госпіталь у Дніпропетровську. Також продав свою футболку за 33,5 тис. грн. продав свою футболку за 33,5 тис. і віддав гроші десантникам.

Крім того, Зозуля створив благодійний фонд "Народна армія", який отримав гуманітарну допомогу з Угорщини. Це ліжка, матраци, ковдри, подушки, а також продукти , які відправляють у госпіталі. Наприклад, таку допомогу отримав Красноармійський госпіталь. Саме туди спрямовують поранених бійців з передової і надають першу медичну допомогу, а тяжко пораненим роблять термінові операції.

Футболіст «Дніпра» також придумав, як залучити до благодійництва своїх колег – Роман Зозуля залучає своїх колег до збору коштів для армії. Так, вн запустив флеш-моб «Я допомагаю української армії». Суть естафети – кожен, хто її приймає, повинен перерахувати 1000 грн. благодійному фонду «Народна армія». Першими відгукнулися  Ян Лаштувка, Євген Шахов, Володимир Польовий, Сергій Кравченко, Станіслав Богуш, Віталій Мандзюк, Сергій Політило, Роман Безус, Артем Федецький. Щодня кількість охочих зростає в геометричній прогресії.

Треба сказати, що інші спортсмени також долучаються до збору коштів на потреби воїнів АТО. Андрій Ярмоленко пожертвував футболку, в якій грав у матчі відбору Євро-2016 Україна - Люксембург. Її продали за $3 тис.

Екс-гравець київського «Динамо» та збірної України Артем Мілевський передав футболку свого нового клубу «Хайдук» з автографом на аукціон на підтримку української армії.

А першою, хто розлучився зі своїм спортивним трофеєм, стала дворазова чемпіонка світу з художньої гімнастики Наталія Годунко. Вона продала на аукціоні свою першу в кар'єрі золоту медаль, здобуту в командному заліку на Чемпіонаті світу-2001. Виручені 100100 грн. Годунко віддала на потреби української армії.

Долучилася до збору коштів для військових і триразова чемпіонка Європи і дворазова чемпіонка світу з професійного боксу Аліна Шатерникова. Вона виставила на продаж свій чемпіонський пояс за версією GBU для благодійного аукціону на підтримку української армії. 

Чемпіон IBF, IBO, WBO і WBA Володимир Кличко передав боксерські рукавички з автографом на аукціон, виручені від якого кошти пішли на потреби української армії. Раніше брати Клички закупили 2000 армійських аптечок для бійців української армії на $200 тис. Так само бійцям 12-го київського батальйону будуть передані шість радіостанцій КВ-діапазону.

Олімпійський чемпіон Олександр Усик теж виставив на аукціон свої рукавички з автографом, а також срібну медаль за друге командне місце в третьому сезоні World Series Boxing.

Український тенісист Сергій стаховський виставив ракету з автографом на аукціон. Гроші від її продажу віддали українській армії. Також, повертаючись із турніру в США, тенісист віз в Україну 8 бронежилетів, балаклави та іншу амуніцію. Спочатку наші митники не хотіли пропустити усе це, та зрештою питання вирішили позитивно.

Перша в історії олімпійська чемпіонка з вільної боротьби Ірина Мерлені виставила на аукціон золоту медаль і кубок, здобуті на міжнародному турнірі "Чорне море".

Сестри-шахістки Марія та Ганна Музичук підписали три шахові дошки, щоб волонтери продали їх на благодійному аукціоні, а гроші надіслали бійцям АТО на передовій.

Найкращий молодий гонщик Тур де Франс-2005 Ярослав Попович виставив на благодійний аукціон один зі своїх найбільш пам'ятних трофеїв - приз, який йому вручили за перемогу на етапі Кубку світу-2001. Також Попович виставив на аукціон ще дві футболки команд, за які він виступав – колишньої американської «Діскавері Ченнел» і нинішньої бельгійської Trek Factory Racing.

Не залишився байдужим і чемпіон світу на 50-метрівці брасом Олег Лісогор. Він пожертвував свою золоту медаль, здобуту з рекордом планети на Кубку світу-2002 у Шанхаї. Виручені гроші планували витратити на закупівлю реанімобіля для українських військових в зоні АТО.

http://espreso.tv/article/2015/07/27/yak_ukrayinski_chempiony_dopomagayut_voyinam_ato

у Чернігові день тиші перед виборами, а в Тернополі натомість готуються нові вибори до місцевих органів влади, так, наш мер С. Надал активізував роботу... і згадав про вулицю Фабричну - зокрема у моєму дворі розпочалась реконструкція дороги і під.їзду до під.їздів будинку.... сусіди радіють, кажуть, що мер дбає про них... я їм відповідаю, що це прямий обов.язок мера дбати про місцян, на те він і мер, а дорогу в дворі потрібно було вже полагодити давно, адже вона з 1971 року руйнується і топчуть її уже 4 покоління мешканців нашого будинку на Фабричній... до речі, перед попередніми виборами мера  тільки ями у дворі закидали камінцями, Заставний сказав: що це все, чим він може допомогти нам, мешканцям Фабричної... каміння в ямах подрібнилося, ями стали глибшими... пам.ять про попереднього Тернопільського мера стерлася в голові. Можливо, дорога у дворі залишить слід у нашій пам.яті про Надала... Адже мої сусіди кажуть: він все-таки трохи собі бере, а трохи людям... але на мої слова, що подейкують, що завод бруківки, якою викладають дорогу, належить родичу мера, люди якось не зважають... все-таки наші люди найдовірливішиві у світі - нарешті їм полагодять дорогу.... вони й раді :) Дякувати Богові, що час від часу відбуваються вибори- чиновники згадують про свої прямі обов*язки!!!