О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Далекомір уже воює з нашими Героями (ЗВІТ)

"Друзі України" відправляли придбаний далекомір іще 11-го березня, але через сукупність вельми несприятливих обставин наші Герої змогли забрати його тільки вчора.  

Сміємо запевнити: тепер прилад бере активну участь у бойових діях, допомагаючи захисникам України всипати чортів сєпарам і російсько-терористичним ордам значно ефективніше! :-)  

Ми щиро дякуємоЗАТО за участь у збиранні коштів на прилад. Навряд чи у нас вийшло б зібрати таку значну суму без них. Окрема подяка Сергієві Пархоменку, який допоміг доправити прилад на фронт, оплативши послуги "Нової пошти", бо ми тоді були взагалі без копійчини.  

Сподіваємося, далекомір допоможе нашим хлопцям у їхній нелегкій справі - обороні територіальної цілісності України та нашого з вами спокою. 

 Щиро ваші,
"Друзі України".




Цицькаті мотанки

Об'єднання волонтерів ЗАТО робить от такі от ляльки-мотанки для бійців, які перебувають на лікуванні у військовому шпиталі в Ірпені. Нова партія саме виготовляється. Скоро завеземо - для відновлення дрібної моторики, так би мовити. dance


Яка церква - такі й ікони

Пссссс, посони! Я вам тут духовну скрєпу приніс!


Плануємо поїздочку до хлопців у шпитальку

Минулої суботи каталися у військовий шпиталь в Ірпені під Києвом. Привезли пацанам, які там лікуються, деякі речі, а також низку дитячих малюнків.



Найближчим часом поїдемо ще. Хто що має передати - будь ласка, зв'яжіться зі мною й ми обов'язково це доставимо за призначенням! ;-)

Сьогодні активно допомагають! ДЯКУЮ вам, люди!

Іще не перевелися на світі чудові люди, здатні до благочинності. Сьогоднішній ранок - яскраве тому підтвердження.

Буквально впродовж менше ніж півгодини на карту "впало" 400 гривень загалом:



По переказу об 11:55 хочу подякувати панові deepstar75! Щодо того поповрнення, яке відбулося об 11:27, не знаю, хто це, але судячи з географії цілком можу припустити, що пані TatianaR.

Спрямував кошти на допомогу Стасові. Власне, додав іще трішки своїх особистих і от звіт:







Дякую друзям! Ви - чудові люди.

Розмова у машині (привід замислитися)

Я додав трішки художності у те, що написано нижче, але смію запевнити, що така розмова мала місце в реальному житті. Хоч, звісно, й не дослівно.

---

Малопотужні придорожні ліхтарі, що рвучко змінювали один одного, монотонне гудіння дизельного двигуна та приємне тепло салону новенького мікроавтобуса заколисували Воїна. Дуже хотілося заснути глибоко, без пам'яті, проте він чудово усвідомлював, що нічого з цього не вийде: триклятуща свідомість укотре малюватиме ті самі криваві картини війни. Розриви снарядів, свист куль, скошені осколками друзі - нічого іншого Воїнові просто не снилося останні два роки. "Іще надивлюся на це лайно", - врешті подумав він і взявся боротися з дрімотою. Дуже до речі інші пасажири машини, знайденої Воїном завдяки популярному ресурсу "Blablacar", саме роззнайомилися й почали розмову.

- А я вот в Польшу хачу уєхать, - тихим, але впевненим і навіть трішки зверхнім голосом розповідав юнак років вісімнадцяти на вигляд. - Вот, празнікі прайдут і паєду даґаварівацца про візу. У мєня дядька в пасольствє работаєт, так што, щітайтє, я уже в Варшавє.
- Да ну ту Польшу! - відповіла йому сусідка по сидінню з когорти "жінок за". - У мєня вот син (тваіво возраста, кстаті) щас унівєрсітєт заканчіваєт і думаєт пра Амєріку. Сам панімаєш, што дєньґі дєлаюцца только там, за акіаном.
- Нісавсєм, - долучився до обговорення ще один чоловік, - патамушта ніабізатєльна лєтєть чьорті-куда, штоби нармальна палучать. У мєня, напрімєр, брат радной в Ґірманіі занімаєцца нєдвіжимастью. Думаєтє, плоха живьот? Как би ні так!
- Ну, он маладой, у ніво жизнь впєрєді. Он сам рішит, навєрно, куда єхать, - підсумувала пані й звернулася до юнака: - Ґлавнає, синок, єзжай хоть в тваю ету Польшу, хоть в Амєріку, хоть куда, патамушта тут ти в любом случає нікаґда нісможеш сєбя ріалізавать...

Воїн замислився. Служив у них у батальйоні молодий доброволець - напевно, віком як цей майбутній "поляк" чи навіть молодший. Так, можливо, ще "зелений", недостатньо обстріляний, зате ж який пробивний був! "Світочем" називався. Хто і з якої причини приліпив йому цей позивний вже не дізнатися ніколи, проте він однозначно пасував: його сповнені трішки наївного молодечого максималізму й непідробної хоробрості очі своїм вогнем немов здатні були пробити темряву найглупішої ночі.

- Йой, друже, а чого це наші сплять? - раз запитав Воїна "Світоч", завітавши, як він часто робив, у гості на сусідній пост.
- Потомилися після нічного балагану, то й сплять.
- Батальйон на боковій, а не на передовій! - знітився юнак. - А зараз круто було б по сєпарах вгатити або навіть вилазку якусь організувати. Але ніхто не хоче. Орки ж так само не залізні, теж за ніч по нас гатити запарилися. Певно, дрихнуть усі так само.
- Ти на рожен не лізь, молодий іще, - відрізав тоді Воїн у відповідь.
- А що, так і стовбичити тут весь час і чекати, доки "прилетить" прямо по голові?! Особисто я б уже давно послав на хер неспроможне віддати нормальний наказ командування й усипав би тим колорадам по самі яйця!..

Такий от гоноровий був він, цей "Світоч". А за кілька днів опісля тієї розмови справдилося його сумне припущення: "стодвадцятка" впала просто на позицію. Він загинув разом із двома своїми побратимами, також до непристойності молодими...

- ...Карта паляка дайот мноґа пріймущєств! - вів далі попутник у машині. - Так мнє дядька рассказивал, каторий в пасольствє. Можна дішевлє снімать жиліщє, можна льґотамі пользовацца, можна...
- А можна патріотом України бути? - нарешті втрутився у розмову Воїн.

Запала мовчанка. Три пари очей здивовано втупилися у нового співрозмовника. У тих поглядах, окрім нерозуміння, читався ще й осуд. Але Воїну було по цимбалах:

- Ви тут розповідаєте, як же класно за кордоном, як усім молодим треба туди валити і влаштовувати власне життя. А за кого ж хлопці на передовій стоять? Молоді хлопці, до речі! Твого, - Воїн тикнув пальцем у "поляка", - віку! Помирають вони, розносить їх снарядами на шмаття, а вони вперто стоять, тягнуть свій хрест, щоби іншим бачити тільки мирне небо над головою і будувати нову Україну!
- Дядя, ти, навєрна, сліпой, - вийшов зі ступору "поляк", - єслі нє відіш, што тут вапщє нікакіх пєрспєктів нєт. Што для нас страна сдєлала, штоби ми маґлі тут работать і зарабативать?
- А ти що для країни зробив? Та як же ти, дурню, затямити не можеш, що для вас і ні для кого іншого пацани зараз стараються! Ані для президента, ані для депутатів. Будуйте цю державу такою, як ви її хочете будувати.
- Да ім же ні дадут! - відповіла за "поляка" жінка.
- А нехай вони спробують. Спробувати - це мало чи багато? Чи дарма гинуть найкращі сотнями, тисячами?
- Дядь, ти ні знаєш, што там праісходіт. Ти ж нє ваюєш там, - усміхнувся "поляк".

Гудів двигун. Рахували кілометри колеса. Воїн спрямував погляд за вікно. Завтра йому належало змінити драні джинси, стоптані мешти та стареньку шкірянку на мультикам, до якого давно звик. Він обов'язково продовжить війну. І битиметься він до останнього віддиху - і за матір із батьком, і за свого ще не народженого сина, і за "Світоча", і навіть за того "поляка", який неодмінно отримає омріяну посаду не в Україні...

---

Присвячується моєму другові Антону Чорному (10.05.1987 - 09.09.2011).
Земля пір'ям.


І знову про бійця, якому ми хочемо допомогти

Я вже двічі писав про мого друга, який перебуває у 5-ій лікарні Києва з купою болячок (пости доступні тут і тут відповідно).

Сьогодні, врешті-ретшт, дізнався повний перелік ліків, котрих він потребує. Отже, нашому героєві-захиснику потрібні такі препарати:

- 3 упаковки "Суфорбівір".
- 3 упаковки по 5 ампул "Гептрал".
- 2 пачки по 100 капсул "Урсофальк". 
- 1 пачка "Берлітіон" (таблетки).
- 2 банки по 100 мл "Ентеросгель".

Будь ласка, хто хоче й може допомогти - зв'яжіться зі мною через приватні повідомлення! Одразу дякую всім небайдужим.

Разом - до перемоги!



ОНОВЛЕНО 19.01.17 О 23:07:

Знайшли дешевший "Суфорбівір"!!! Фото:


Бійцю потрібна невеличка допомога

Привіт, шановні. Пам'ятаєте, я писав про свого друга, який лежить у лікарні з купою хвороб? Так от, хочу звернутися до всіх небайдужих, хто хоче трішечки покращити його життя.

Наразі не йдеться про купівлю ліків, оскільки цим займаюся я та волонтери. Мова - про штук 10 пар трусів.

Так, трусів. Звичайних сімейок ("боксерів"). Людина весь час перебуває у лікарні, тому вийти і купити собі спідню білизну - задача не з легких, особливо враховуючи те, що навіть після прогулянки довжиною у сто метрів він пітніє, втомлюється і в прямому розумінні вибивається з сил.

Цього понеділка я завіз йому з десяток пар шкарпеток, проте трусєля купити не зміг через брак фінансів. Як ви зрозуміли, гроші в мене відсутні й зараз, тому я змушений звернутися в цій ситуації до вас.

Ми можемо вчинити двома способами: якщо ви мені не довіряєте, то купіть, будь ласка, десять пар згаданих виробів і передайте мені в Києві, щоби я завіз (можете з'їздити зі мною до нього у лікарню, якщо маєте таке бажання), або ж я можу кинути номер картки "Приват" в особисті повідомлення. Виставляти реквізити не хочу, бо, щиро кажучи, не знаю, наскільки такий спосіб просити про поміч узагалі легальний.

Заздалегідь дякую всім небайдужим! Зробивши таку от, на перший погляд, дрібницю ми неодмінно покращимо настрій нашого бійця. ;-)


Страницы:
1
2
предыдущая
следующая