Вам подобаються татуювання на українську тематику?

Вітаємо з Днем народження капітана збірної України з футболу Анатолія Тимощука!!!

Привертаю увагу громадськості до жахливого стану доріг на Івано-Франківщині. На відео можна побачити, як водії вбивають свої авто, пересуваючись по залишкам дороги в с. Заболотів.



Місцеві мешканці не витримали такого стану і виступили з протестом.

Тільки звичайні громадяни можуть змусити уряд відмовитися від швидкісних потягів Hyundai, які не пристосовані до наших колій, та підтримати вітчизняного виробника, який робить сучасні і якісні аналоги.

Я не продовжую дивуватися, як громадяни України купують дуже дорогі квитки на швидкісні потяги Hyundai, знаючи про десятки аварійних зупинок цих поїздів, і при цьому викидаючи на повітря немалі суми за дороге «задоволення».

Схоже, що уряд Азарова не збирається знімати з колій поїзди, які зовсім не пристосовані до українських залізничних шляхів. І це при тому, що урядовці знають про те, що Крюківський вагонобудівний завод почав серійне виробництво сучасного швидкісного двухсистемного електропоїзду (на фото).



З характеристиками поїзду можна ознайомитися на офіційному сайті заводу. Як на мене, вони прекрасні.



Купуючи електропоїзди українського виробництва уряд міг би не тільки проявити патріотизм, підтримуючи вітчизняного товаровиробника та забезпечивши пасажирів якісними поїздами, але й наповнював би бюджети коштами, забезпечував би немалу кількість громадян робочими місцями, наповнював пенсійний фонд відрахуваннями.

Для цього є один ефективний вихід – громадяни не повинні купувати квитки на дорогі та водночас неякісні поїзди Hyundai. Тільки тоді уряд відмовиться від корейських потягів і почне купувати потяги українського виробника, які повністю адаптовані до наших залізниць.

А, врешті, обирайте самі – вам платити і вам їхати…

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".

Сьогодні став свідком розмови групи полтавських двірників. Усю розмову я не чув, бо вони пройшли біля мене в протилежному від мого напрямку. Почув тільки таке:

«Я запитав у нього (напевно, якогось свого начальника – авт.), коли ви нам дасте якусь премію? У відповідь почув, що грошей на премії немає. Ми можемо дати тобі грамоту. Хочеш грамоту?».



Далі я не чув їхньої розмови. Кожен з нас пішов у своєму напрямку. Цей невеличкий клаптик розмови двірників нагадав мені невмирущу творчість  Павла Глазового, а саме його гумореску «Велика подяка».

Велика подяка

У колгосп “Червона зірка” прямо до контори
Із району керівництво прибуло на збори.
В переповненому залі стихло і потому,
Взяв для доповіді слово представник району.

Кашлянув, ковтнув із склянки і почав промову:
Про жнива, надої, ринок довго вів розмову.
Що район із зерновими справивсь непогано,
Що зерна здали державі навіть більше плану.

Що надої, хоч помалу, але, все ж зростають,
Що доход від свиноферми непоганий мають.
Що продукцію їх хвалять в селах і райцентрах,
Скільки вироблено м’яса в тонах і в процентах.

Що з недоліками в праці вже пора кінчати!…
Під кінець почав трудящим премії вручати.

- Голові!, (всі знають – свату),- за хазяйську хватку
Ми даруємо машину “Жигулі” – дев’ятку.
Головному агроному, (тещиному брату), -
Супервідеосистему у новеньку хату.
Молодим спеціалістам (зятьові і донці)
По путівці!!! Хай побачать
Як живуть японці.

- Не забули і героя-комбайнера Гриця.
Подарунок – шматок мила аж за гривню-тридцять!
А доярці тітці Паші за роботу чесну
Я вручаю від району грамоту почесну.

За таку сумлінну працю шана їй і дяка,
А всім іншим, Вам шановні, – ВЕЛИКА ПОДЯКА!
А приймак Марії Шпильки родом із Майкопа,
Української не знає, й дещо не второпав і питає у сусіда:

-Што он там патяка? Абъясні мнє:
Што такоє вєліка падяка?
Той повів розмову тонко, стисло і уміло –
Шоб людині нетутешній стало зрозуміло:

-Он ми вчора нагороді у картоплі рились
А сусідки Галька й Валька за курей сварились.
Так сварились, ледь не бились – руками махали
Й одна одній цілий вечір під ніс дулі пхали.

Тепер можеш собі, друже, таке уявити:
Шоб усі за вечір дулі та в одну стулити?
Уявляєш, яка б дуля здоровенна вийшла
Ото й нам така подяка, а може ще й більша!!!

"Я виросла у Київській Венеції..."

Я  виросла  у  Київській  Венеції.
Цвіли  у  нас  під  вікнами  акації.
А  повінь  прибувала  по  інерції
і  заливала  всі  комунікації.
Гойдалися  причали  і  привози.
Світилися  кіоски,  мов  кістики.
А  повінь  заливала  верболози
по  саме  небо  і  по  самі  котики.
О,  як  було  нам  весело,  як  весело!
Жили  ми  на  горищах  і  терасах.
Усе  махало  крилами  і  веслами,
і  кози  скубли  сіно  на  баркасах.
І  на  човнах,  залитими  кварталами,
коли  ми  поверталися  зі  школи,
дзвеніли  сміхом,  сонцем  і  гітарами
балкончиків  причалені  гондоли.
І  слухав  місяць  золотистим  вухом
страшні  легенди  про  князів  і  ханів.
І  пропливав  старий  рибалка  Трухан.
Труханів  острів...  острів  Тугорханів...
А  потім  бомби  влучили  у  спокій.
Чорніли  крокв  обвуглені  трапеції.
А  потім  повінь  позмивала  попіл
моєї  дерев'яної  Венеції.

Співаймо разом нову пісню гурту "Океан Ельзи"!!!

Написати цей допис мене змусила новина про намір міської влади Полтави та перевізників підвищити вартість проїзду в громадському транспорті до 2,50 гривень.



Формування тарифів на проїзд в громадському транспорті Полтави мене не тільки дивує, але й обурює. За двадцять років незалежності України транспортні служби нашого міста так і не спромоглися сформувати сітку тарифів для пасажирів – полтавці платять єдиний тариф, незалежно від того, скільки зупинок їм потрібно проїхати всередині Полтави.

Це призвело до такого колапсу, який «не налазить на голову» людині, яка хоч трішки вміє рахувати.

Для підтвердження моїх слів хочу зробити розрахунок автобусного маршруту «К.Ринок – с. Кротенки». Половина цього маршруту проходить через міську зону, а половина – через приміську.



Довжина всього маршруту за картою Google дорівнює 15,0 кілометрів. Вартість проїзду від кінцевої до кінцевої зупинки коштує сьогодні 4,5 гривні.

Довжина маршруту від центрального ринку до улюбленої зупинки полтавських дачників, що розташована по пров. Вороніна, дорівнює 7,7 км. Вартість проїзду від ринку до зупинки дачників зараз коштує 1,75 грн.

А тепер на цих перших цифрах ми бачимо перший бардак: довжина маршруту від центрального ринку до зупинки дачників є половиною всього вищезгаданого маршруту. Тобто, якщо половина маршруту коштує 1,75 грн., то вартість всього маршруту має бути 3,5 грн., а не 4,5 грн., як це є зараз.

Але «це ще перші ластівки». Пасажир, який сідає на зупинці дачників на пров. Вороніна, має платити так само 4,5 грн., як якби він сідав в цей же автобус на зупинці, що розташована на центральному ринку. Тобто, пасажир вимушений платити вдвічі більше, якщо рахувати вартість проїзду від відстані, яку долає автобус.

І це ще не кінець в цій історії. Пасажир, який їде з Кротенок в напрямку Полтави, незалежно від відстані, яку він проїде вимушений платити 4,5 грн. Інакше, його висадять з автобусу.

Тож, якими розрахунками керуються перевізники при перевезенні пасажирів за маршрутом «К. Ринок – с. Кротенки»? Які «обґрунтування» мають ці перевізники заносити до кабінетів чиновників, щоб ті узгоджували такі розрахунки?

P.S. І це я привів приклад тільки по одному маршруту. Уявляю, що робиться на інших в нашій рідній Полтаві.

Чудова пісня! Чудовий кліп!
Рекомендую подивитися і поширити.