О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Кожному окупанту скотомогильник в Україні

  • 26.05.17, 17:58

Вчера, в районе населенного пункт Пески, воины полка спецназначения "Днепр-1", бойцы 93-й и ДУК ПС, с распростертыми объятиями встретили ДРГ российско-террористических войск, оккупировавших часть украинского Донбасса. В результате блестяще проведенной контроперации диверсионно-разведывательная группа противника была практически полностью уничтожена!

В результате боестолкновения было уничтожено шесть и ранены около двадцати представителей террористических и русских войск вооруженных бандформирований. Так же взяты в плен террористы, в числе которых оказался так называемый командир подразделения 5 бригады гвардии ДНР...

Раненным террористам оказана первая медицинская помощь и после стабилизации состояния будет проведено соответствующее процедуре дознание. Кто знает, может еще одна тольяттинская птичка запоет?

Слава нації!




Кому війна, а кому бізнес на українській крові!!!

  • 26.05.17, 17:50
Українські військові виявили цукерки Roshen у сухпайках окупантів
26/05/2017 - 17:30

Українські військові, повідомили про виявлення продукції Roshen у сухпайках, які були захоплені в окупаційних військ на Донбасі.

“Якось ми знешкодили близько 20 російських спецпризначенців. Хлопці розірвали їхні сухпайки — а там цукерки Roshen. Абсурд. Бо в наші пайки теж кладуть такі солодощі”, – розповів начальник розвідки 1-го батальйону 72-ї бригади в інтерв’ю Gazeta.UA.

Також, за словами військового, операції, які потребують високої кваліфікації виконуються лише російськими найманцями.

“Їхні снайпери, розвідка, артилерія – то росіяни. В них гарне американське і російське озброєння. Місцеві сепаратисти там лише риють окопи”, – розповів він.

Фанатам кунілінгуса шоколадних яєчок

  • 16.05.17, 09:52
Як президент з генпрокурорами Бойка рятували. Текст подання
2736 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
Вівторок, 16 травня 2017, 09:30
народний депутат, БПП, для УП

За рік роботи генпрокурором Юрій Луценко повністю вивів з-під удару одного з найбільш одіозних соратників Януковича, архітектора корупції на ринку газу, хрещеного батька "прокладки" "РосУкрЕнерго" та лідера Опоблоку Юрія Бойка.

Після падіння режиму Януковича зрозумілим було очікування, що одним із перших на лаві підсудних опиниться саме Бойко.

Адже саме його руками створили астрономічну за масштабами корупційну систему на постачаннях газу в Україну через компанію "РосУкрЕнерго". Крім того, ще за часів Януковича у лексиконі журналістів міцно укорінився хештег "#вишкиБойка", які у 2011 році були закуплені у ризьких бомжів з переплатою 300 мільйонів доларів.

Уже три роки, як в Україні змінилася влада.

Однак Бойко спокійно займається політикою й навіть входить у трійку найбільш рейтингових кандидатів у президенти. За останній рік керівництва Генпрокуратурою Луценка його непомітно, але впевнено вивели з-під кримінальних справ.

У справі "вишок Бойка" генпрокурор заявив, що насправді це були "вишки Кацуб"– маючи на увазі двох братів, які по черзі працювали заступниками голови правління НАК "Нафтогаз України", дочірнє підприємство якої, "Чорноморнафтогаз" і купило скандальні установки.

Перейменування "вишок Бойка" у "вишки Кацуб" виглядає жалюгідною спробою заховати кінці у воду. Адже навіть найменш інформований громадян не повірить, що 25-річний заступник голови правління вдало провернув аферу під носом в Януковича.

Однак, якщо роль Бойка в історії з вишками була очевидною, але не доведеною до кінця, а самі вишки загарбала Росія, – то в справі скрапленого газу Курченка слідство просунулося набагато далі: аж до підготовки подання до Верховної Ради про зняття депутатської недоторканості, затримання та арешту Юрія Бойка.

Документ був написаний ще в липні 2015 року старшим прокурором Адріаном Лупу, який викрив Бойка як "учасника злочинної організації Сергія Курченка".

Однак тоді Шокін заблокував документ у нетрях прокуратури та тримав під сукном до останнього дня перебування на посаді.

В автора цих рядків є копія подання, отримана від джерел у прокуратурі.

Розуміючи, що після Шокіна документ може назавжди дематеріалізуватися, у день призначення Луценка його було спрямовано поштою на ім'я нового генпрокурора. Вимагався лише підпис людини, яка так гучно обіцяла "покарати банду Януковича".

Однак Луценко публічно зробив вигляд, що не розуміє, про що ідеться"Ніякого подання не було. І фактів для подання поки що немає. Але, на відміну від балаболів, ми працюємо", – у характерному стилі написав генпрокурор у соцмережах.

 

Після цього мною повторно було направлено копію подання. Проте тут я вже отримав відповідь, що Бойка перевели у статус... свідка. А фактично – вивели з-під удару.

Лист підписав військовий прокурор Анатолій Матіос, до відомства якого передали це провадження.

 

Сама схема, розслідування якої мало завершитися поданням на Бойка, була простою – як і все, що вигадував Курченко. Скраплений газ українського видобутку за заниженою вартістю викуповувався його фіктивними підприємствами начебто для потреб населення. А далі насправді продавався комерційним фірмам – за ринковими цінами.

Для цих потреб Курченко створив "злочинну організацію", як це кваліфікували слідчі.

"Перебуваючи на посаді міністра палива та енергетики, а в подальшому віце-прем'єр-міністра, Бойко всупереч інтересам держави використав надані йому повноваження та, ставши учасником підконтрольної Курченку злочинної організації, (...) вчинив умисний злочин проти власності", – йдеться у поданні, яке так і не підписав Луценко.

Зазначу, поки Бойко ще не був міністром в уряді Януковича-Азарова, йому вже було відомо про цю схему Курченка. Бойко навіть писав депутатські звернення до Генпрокуратури про проведення перевірки. Останній такий документ був надісланий у березні 2010-го, за два дні до призначення Бойка міністром енергетики.

Але, як ідеться в проекті подання, щойно Бойко став членом уряду, він змовився з Курченком.

"Внаслідок спільних злочинних дій Бойка та членів злочинної організації Курченкавчинено незаконне заволодіння майном "Укргазвидобування" та "Укрнафти" – видобутим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів склала 5,7 мільярдів гривень".

За тим курсом це становило понад 700 мільйонів доларів.

За даними слідства, у деякі періоди обсяги потреб населення в скрапленому газі завищувалися в 25-30 разів (!!!).

Щоб схема запрацювала, Курченко створив 12 фіктивних підприємств, "аби шляхом підробки документів надати видимість законності діяльності на ринку скрапленого газу".

"У матеріалах провадження є достатні докази для підозри Бойка за статтями участь в злочинній організації та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах (частина 1 статті 255, частина 5 статті 191) – до 12 років з конфіскацією майна, а тому до нього може бути застосовано арешт", – сказано далі в поданні.

Поданні, яке Шокін з Луценком приховали у прокуратурі.

Зрештою, повністю готовий документ, який би дозволив зняти з Бойка недоторканість та арештувати, десь загубився на найвищих поверхах на Різницькій. І будь-кому, хто цікавиться українською політикою, зрозуміло, що генпрокуратура не змогла би поховати справу на Бойка без згоди чи вказівки Петра Порошенка.

Тож весь тягар політичної відповідальності за безкарність представників клану "РосУкрЕнерго" буде нести і чинний президент та його нинішній генпрокурор.

Українські громадяни неодмінно пригадають на наступних виборах, як їхню довіру пустили в розмін на олігархічні домовленості.

Сергій Лещенко, спеціально для УП


Шкода що у ху-ловця не український скотомогильник!

  • 09.05.17, 07:19
Путінський "орденоносець" з Донбасу загинув в ДТП

0

09.05 05:11
Бойовика нагороджували медалями

У Росії в ДТП загинув Віктор Авжінов, який раніше брав активну участь в боях проти українських сил на Донбасі.

Як пише InformNapalm, 1-го травня 2017 року в соціальних мережах почали з'являтися повідомлення в пам'ять Віктора Авжінова. Вказується, що аварія сталася в Ханти-Мансійську. Відомо, що Авжінов воював на Донбасі з 2014 року. За бої в Україні він отримав медаль Суворова наказом від 24 листопада 2014 року.

Крім того, вказується, що така ж доля спіткала і інших путінських бійців, які воювали на Донбасі.

Раніше  "Знай.ua" повідомляв, що рядові бойовики "ДНР" не можуть піти з підрозділів терористів навіть після закінчення контракту. Бойовик шукають приводи, щоб не потрапити на передову. Для цього рядові солдати платять командирам нижньої і середньої ланки. Також бойовики віддають частину зарплат командирам, щоб ті посприяли звільненню після закінчення контракту.

Автор матеріалу: 
Столяренко Евгений

Перемога? Чия? Над ким?

  • 09.05.17, 07:11

Перемога? Чия? Над ким?

 

На календарі 9травня, а це означає – певна частина населення України візьме участь у шабаші який чомусь називають святкуванням Великої Перемоги Радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Пропоную, для тих, хто здатен до критичного аналітичного мислення, постаратися зрозуміти у якому дійстві їм пропонується взяти участь.

По-перше, спробуймо розібратися, що це за народ такий радянський ? Сам термін «народ» суспільні дисципліни не застосовують тому що він ніколи і ніким не був визначеним. Суспільні науки послуговуються терміном «етнос». Змістом поняття «етнос» відмежовуються етнічні спільноти від не етнічних, наприклад, вікових, поселенських, професійних, релігійних, освітніх тощо. Визначальними вимірами етносу є: 1) мова; 2) культура; 3) самосвідомість закріплена у етнонімі.

Якщо спробувати знайти виміри етносу у радянського народу, тобто етносу, тому що термін «етнос» у перекладі означає народ то ми змушені будемо констатувати відсутність очікуваних характеристик. 1) «Радянської мови» у соціальному середовищі не існує. 2) «Радянської культури» також, днем з вогнем не знайдеш. Та й свідомість ідентифікує себе із певним етносом, наприклад, українськи, чеським, польським, словацьким тощо.

Констатація об’єктивного факту відсутності соціального суб’єкта який здобув перемогу логічно виправдано ставить запитання, а хто ж переміг???

По-друге, звідкіля взялася Велика Вітчизняна війна. Друга світова війна, як відомо розпочалася 1 вересня 1939 року вторгненням нацистських військ у Польщу. 17 вересня до цієї війни долучилися комуністичні війська. Спільно із нацистами вони розгромили польські армії і провели Парад Перемоги у місті Брест. Комуно-нацистські союзники продовжували співпрацю, зокрема і у військовій сфері. Комуністи допомагали нацистам у розбудові їх військової міці, наприклад, поставляли стратегічно важливі для озброєння військ метали тощо. І у такий спосіб продовжували брати участь у Другій світовій війні. Кожна із сторін намагалися реалізувати свої політичні амбіції. Нацисти, прагнули збудувати Третій Рейх. Комуністам, свербіла Світова революція.

Після майже повного підкорення Західної Європи нацисти вирішили продовжити побудову свого проекту на території захопленій комуністами. Таким чином, Друга світова війна продовжилася але уже між вчорашніми союзниками. Тобто, Велика Вітчизняна є тільки ланкою у бойових діях Другої світової. І не більше!!! Звісно, для повнішого вивчення бойових дій у певних часових межах чи на певній території ми можемо абстрагуватися від боїв на інших територіях чи у інший час. Це, однак, не змінить об’єктивного факту того, що йдеться про окрему ланку певного процесу. Або, іншими словами Велика Вітчизняна є тільки ланкою Другої Світової війни і аж ніяк не якоюсь окремою війною. Таким чином і окремої Великої Вітчизняної війни не було.

А що ж було? У межах Другої Світової була національно-визвольна боротьба українців проти нацистських і комуністичних окупантів!!! Українська Повстанська Армія воювала і проти нацистів, і проти комуністів. Свій останній бій комуністичним окупантам українські патріоти дали на початку 60-х років ХХ століття. Україна програла у цій боротьбі. Московські війська утримали Україну у стані колонії шизофренічного «вождя усіх народів».

Названі об’єктивні факти змушують поставити «непідйомне» для деяких «ватних мізків» запитання. Наскільки психічно здоровими є ті українці які святкують перемогу комуністичних окупантів над борцями за територіальну цілісність і державний суверенітет своєї Вітчизни?           

Будьте пильні!!!

  • 09.05.17, 05:56
За організацією акції "Безсмертний полк" в Україні стоять кремлівські політтехнологи – ЗМІ
Мета акції "Безсмертний полк", яку заплановано в кількох містах України, – насаджувати думку, що українці і росіяни – один народ, стверджує "Реальная газета" у своєму розслідуванні.
Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Сьогодні 01.14
В акції "Безсмертний полк" брав участь президент РФ Володимир Путін
В акції "Безсмертний полк" брав участь президент РФ Володимир Путін 
Фото: EPA

Російські політтехнологи готують серію провокацій у південних і східних містах України за допомогою акції "Безсмертний полк". Про це йдеться в розслідуванні "Реальной газеты".

Мета такого заходу, за задумом кремлівських пропагандистів, – насаджувати думку, що українці і росіяни – один народ, стверджує видання. 

Заклики вийти на марш "із портретами своїх дідів, які воювали з нацистською Німеччиною", поширюють, головним чином, через соцмережу "ВКонтакте".

"Приходь, будь гідний пам'яті своїх предків! Ходу узгоджено", – ідеться у стандартному записі, який дублюють у всіх спільнотах.

"Фраза "ходу узгоджено" – явна ознака того, що акцію розганяють росіяни", – зазначає видання.



Адміністратор "Бессмертный полк – Харьков" Володимир Орлов, згідно з інформацією на його сторінці, є членом Громадської палати Москви та Російського комітету солідарності з народами Лівії та Сирії.

Згідно з розслідуванням, Орлов був у журналістському пулі на мітингу на підтримку Володимира Путіна 4 березня 2012 року, представляючи агентство ANNA-News, яке спеціалізується на інформаційному супроводі військових дій РФ, зокрема й на піарі "Новоросії".

Також "Реальная газета" стверджує, що виявила фото Орлова з нашивкою у вигляді прапора терористичного угруповання "ЛНР".


Скриншот: vk.com
Скріншот: vk.com


Орлов керує сторінками 11 походів "Безсмертного полку" в різних містах України

У Запоріжжі організатором ходи є, за повідомленням місцевого видання "Форпост", Костянтин Мамросенко, який у 2014 році брав участь разом із терористом Моторолою в захопленні Харківської ОДА. 

У Мелітополі Запорізької області координатор "Безсмертного полку" – Катерина Уманець, один із лідерів місцевого Антимайдану, пише "Реальная газета".

Маріупольську групу створив Артем Оробинський із Санкт-Петербурга. 

Примітно, що кремлівські політтехнологи сконцентрували свої зусилля на сході та півдні України і навіть не робили спроб створити подібні групи для Житомира, Вінниці, Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя, Рівного, Луцька, Львова та Ужгорода.

Усі ці сторінки в соцмережах (зокрема й групи по містах в "Одноклассниках" і Facebook, які також існують) об'єднані посиланнями на чотири основні сайти, присвячені акції "Безсмертний полк".

Водночас офіційний сайт однойменного руху, зареєстрований у Росії, зазначає: "Під час реалізації проекту використовують кошти державної підтримки, виділені як грант згідно з розпорядженням президента Російської Федерації від 05.04.2016 № 68-рп і на підставі конкурсу, проведеного Національним благодійним фондом".

Ходу 9 травня в Києві, Харкові, Запоріжжі, Херсоні, Одесі, Дніпрі та Полтаві призначено на різний час, щоб новини з одного регіону змінювали повідомлення з іншого і створювали масштабний медіасупровід, пише видання.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявляє, що йому відомо про плани провокацій на 9 травня в українських містах.

У Службі безпеки України повідомили, що не виявили підстав для заборони акції "Безсмертний полк".

Акцію "Безсмертний полк" ініціювали у 2012 році журналісти томського каналу ТВ-2. У межах акції громадяни 9 травня виходять на вулиці міст із портретами родичів, які воювали. У 2015-му і 2016 роках в акції брав участь президент РФ Володимир Путін із портретом свого батька.

Фанатам кунілінгуса шоколадних яєчок

  • 08.05.17, 14:51

Українські медіа у більшості своїй не помітили важливу новину: Другого травня Конституційний суд Молдови визнав неконституційним перебування на території країни військових баз чи контингентів, контрольованих іншими державами. Меседж цей адресовано Росії, котра патронує невизнану «Придністровську республіку» та утримує там підрозділи своїх збройних сил.

Друге важливе положення: у рішенні КС Молдови сказано, що «у випадку загрози фундаментальним конституційним цінностям – таким, як незалежність, територіальна цілісність або держбезпека, влада РМ зобов’язана вжити всіх необхідних заходів, в тому числі військових, для їхнього захисту». За останні роки це перший подібний імператив від влади судової до влади виконавчої. Та перш, ніж обговорити можливі наслідки такої настанови, закцентуємо увагу на наступному.

Коли суд є незалежним

Історія рішення, яке було ухвалено Конституційним судом Молдови, почалася давно. 26 травня 2014 року до Конституційного суду Молдови звернулася місцева Ліберальна партія. Її лідер Міхай Гімпу разом з однодумцями вимагав визнати незаконним перебування в Придністров’ї російських військ. Довгоочікуваний для себе вердикт ліберали почули майже три роки по тому. Особливий акцент: подія ця була вкрай негативно сприйнята президентом Молдови Ігорем Додоном.

Додон є цілковито проросійським політиком, тому не дивно, що його реакція на ухвалу КС була сповнена обуренням. Дивним натомість є те, що Конституційний суд Молдови пішов всупереч бажанням лідера країни. Точніше так: це виглядає доволі незвично з огляду на український контекст, адже Конституційний суд України завжди свято виконує все, на що бодай натякає глава держави.

«Не в перший раз цей склад Конституційного суду кланяється уніоністам. Створюється враження, що судді Конституційного суду хотіли і букву Конституції дотримати, і румунське громадянство не скомпрометувати», – прокоментував вердикт Додон, маючи на увазі те, що Гімпу та його партія виступають за єднання («унію») Молдови та Румунії.

Та скільки б ядучих реплік не підготував з цього приводу Додон, рішення Конституційного суду не підлягає оскарженню. «Той факт, що РФ не вивела свої війська зі сходу країни, а, навпаки, консолідувала свою військову присутність в Придністров’ї, є порушенням Конституції щодо незалежності, суверенності, територіальної цілісності та постійного нейтралітету Молдови, а також міжнародного права», – говориться в ухвалі суду. І з цим прокремлівському президенту доведеться змиритися.

Але й це ще не все. Окрім Конституційного суду, у «фрондери» записалося також Міністерство закордонних справ Молдови. Відомство викликало тимчасового повіреного у справах Росії в Кишиневі Олену Копніну і висловило їй все, що думає про плани дислокованих на території Придністров’я російських військ відносно заходів, приурочених до 9 травня.

Росіянам нагадали про «угоду від 1992 року, згідно із якою російські військовослужбовці, дислоковані в Придністров’ї, зобов’язалися суворо дотримуватися принципів нейтралітету у відносинах між двома берегами Дністра до повного виведення російських військ з території Республіки Молдова». Простіше кажучи, МЗС Молдови закликав «вєжлівих людей» поводитися тихіше, а святкування 9 травня обмежити їхньою власною домівкою.

Вираз обличчя Ігоря Додона при звістці про таке «самоуправство» урядового відомства можна лише уявити. «Росія – наш найважливіший стратегічний партнер. Нас пов’язує спільна православна віра і багато століть нашої спільної історії. Більшість населення Молдови твердо виступає за збереження дружніх відносин з Росією», – просторікує Додон. І, вочевидь, сильно помиляється у своїх оцінках. Принаймні, позиція КС та МЗС мали б захитати його віру у те, що дружби з Росією прагне «більшість населення».

І словом, і ділом

Проте, хоч якою схвальною не була би незалежність та неупередженість Конституційного суду Молдови, значимою його ухвала стане тоді, коли почне імплементовуватися. Хоча в деяких випадках вагомою є й декларація як така. Бо якщо провести паралель з Україною, то український конституційний процес взагалі не відображує факт агресії з боку Росії. Однак мова зараз не про це. А про те, що рішенням КС Молдова фактично вимагає від Росії прибрати з її теренів свої війська. Безперечно, що відповіддю Росії стане ігнорування. Але якою буде відповідь Молдови?

Прямий заклик до Росії щодо звільнення території Молдови звучав під час 70-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Його озвучив тодішній молдовський прем’єр-міністр Валеріу Стрєлєц. Як і решта подібних меседжів, слова глави уряду Молдови почуті не були. Але тепер можна переходити від слів до діла – адже КС не просто благословив на це молдовську владу, а прямо зобов’язав її «вживати всіх необхідних заходів, зокрема, й військових» для захисту територіальної цілісності країни.

Зрозуміло, що Ігор Додон, який збирається 9 травня на парад до Москви, в жодному разі не віддасть наказ перейти до «військових заходів». Він радше розжене Конституційний суд, про що ним вже було сказано прямо. Як і більшість країн, Молдова поєднує посаду президента та головнокомандуючого в одній особі, а отже, справа про воєнний супротив Росії – програшна заздалегідь. Таким чином, політичний порядок денний у Молдові наразі не змінюється, та чи означає це, що ухвала КС була даремним витрачанням часу?

Ні, не означає. Як написало одне з місцевих проросійських видань, «вивести російських солдатів з Придністров’я – це маніакальна ідея не тільки Кишинева, а й Києва». Видання також процитувало слова Петра Порошенка: «Я чув нещодавно про тверду позицію молдавського уряду і парламенту: російські війська повинні піти. А ми їм із задоволенням дамо транзитний коридор, щоб вони повернулися до себе додому».

Якщо поєднати дві «маніакальні ідеї» – видалення російських військ зі Сходу України та з молдовського Придністров’я – боротьба з російським загарбництвом на пострадянських теренах отримає новий поштовх. Головне, не робити вигляд, що процеси, які відбуваються по сусідству, нас не обходять. Тим більше, що зараз у Молдові – все більше розмов про можливий імпічмент президенту Додону. Це було б корисним прикладом для України, бо й такий досвід українцям став би у пригоді також.

Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України чотирьох скликань

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ось так

  • 08.05.17, 08:22
Красный мак против георгиевской ленты: какой символ победит в Украине
08 мая 2017,

Традиционно в канун Дня Победы активизируется дискуссия по поводу символизма этого праздника и, прежде всего, присутствия георгиевской "колорадской" черно-оранжевой ленточки. Несмотря на вал публикаций, передач, исследований на эту тему часть украинцев по-прежнему остается приверженной этому символу, упорно отказываясь менять его на другой, принятый в Европе и с недавних пор в Украине – красный мак.

"Обозреватель" попросил известных украинских историков ответить на два вопроса: какой символ одержит победу в этой "войне" – георгиевская ленточка или красный мак? Как следует реагировать, что говорить, как действовать на присутствие "колорадской" символики на Дне Победы?

На вопросы "Обозревателя" ответили: заведующий отделом Института истории Украины НАНУ Станислав Кульчицкий, старший научный сотрудник Института истории НАН Украины, экс-начальник архива СБУ Сергей Кокин, историк Андрей Холявка и ученый, историк, публицист, профессор Украинского католического университета Ярослав Грицак.

"Колорадская" ленточка VS красный мак: кто победит?

Сергей Кокин: "Сама по себе ленточка – это как здрасьте"

"В долгосрочной перспективе, конечно, победит мак, потому что это общепринятый символ – я имею в виду союзников по антигитлеровской коалиции. У меня в этом сомнений нет. Это будет и исторически оправдано.

А в отношении георгиевской ленточки… Иногда новые исторические наслоения дискредитируют символы, которые были вполне благопристойными в прежние эпохи. Такое происходит не в первый раз.

В историческом контексте присутствие в праздничные дни подобных символов оправдано. Георгиевская ленточка присутствовала как элемент наград времен Второй мировой войны, куда же от этого деться? Да, она была, именно в этом контексте.

Но эксплуатация этих символов как "долгоиграющих", причем, явно в политических целях, будет вызывать сопротивление в обществе. Это проигрышная ситуация для георгиевской ленточки.

Сама по себе ленточка никогда не была ветеранским символом в советское время

Георгиевская ленточка сегодня применима исключительно как символ ратного подвига народа, прежде всего, бойцов Красной Армии, которые были не только в гвардейских частях, но и как символ доблести, проявленной народом, прежде всего, в борьбе с очень сильным врагом.

Кто имеет моральное право носить георгиевскую ленточку? Собственно, сама по себе ленточка никогда не была ветеранским символом в советское время. Мы помним, как это отмечалось, мы тоже были причастны к этому, работали с ветеранами, и ни у кого из них я не видел таких вещей. В этот день одевали планки, одевали ордена. Там, где она была как элемент награды – это все было на своем месте. А просто сама по себе ленточка – это как здрасьте.

Сегодня эти клоуны развешивают на себя ленточки, но это не имеет никакого отношения к тем событиям".

Станислав Кульчицкий: Три поколения, символы Победы и судьба Украины

"Красный мак и георгиевская лента - это, так сказать, символы определенной категории людей. Ставить вопрос, кто победит, значит, ставить вопрос о том, состоится ли Украина как независимое и суверенное государство, останется все так, как было при советской власти. За последние 25 лет очень мало что изменилось. Почему мало изменилось - это отдельный разговор.

В целом в каждом обществе есть три поколения. Конечно, есть правнуки и прадеды, но четвертое и пятое поколение - это очень небольшая доля людей.

Итак, первое поколение - это поколение ветеранов Великой Отечественной войны, которое уже уходит. Если посмотреть на ветеранов, которые сегодня принимают участие в праздновании Дня Победы, то в основном это внутренние войска 1950-х годов, которые боролись, например, с бандеровцами на западе Украины и так далее. Реальных людей, которые на фронтах воевали и еще живы, осталось совсем мало.

Если посмотреть на ветеранов, которые сегодня принимают участие в праздновании Дня Победы, то в основном это внутренние войска 1950-х годов

Следующее поколение пропитано советской пропагандой. Большую часть жизни оно прожило в Советском Союзе. Очень трудно меняется их психология, ментальность и даже язык.

Третье поколение - это те, которые в 1991 году были детьми, то есть уже родились в новом мире, которые бывают за рубежом. Я называю это поколение майданным, так как оно не просто активно участвовало в революциях, оно сделало Оранжевую революцию и через десять лет - Революцию Достоинства.

Если брать этот срез поколений и затем вновь обратиться к вопросу, что победит - георгиевская лента или красный мак, - то конечно, победит красный мак, потому что старые поколения уходят, новые рождаются. Это закономерность жизни.

К сожалению, этот процесс очень медленный. Еще в Библии было сказано, сколько лет Моисей водил свой народ по пустыне - 40 лет".

Андрей Холявка: "колорадская" ленточка в пику оранжевым лентам Майдана

"Георгиевская ленточка как символ победы "советского народа" в "Великой Отечественной войне" начала форсироваться путинским режимом с 2005 года как своего рода символический ответ на оранжевые ленты во время Оранжевой революции, как видимый знак, который несет с собой определенный идеологический заряд.

Эта лента внедрялась при колоссальной медийной поддержке, политической и финансовой, на протяжении нескольких лет. На этом поприще Путиным и его, так сказать, сотрудниками в Украине, были достигнуты немалые успехи.

Но вещь это совсем недавняя - ей нет и 15 лет.

После того как она плавно перетекла в один из символов сепаратизма, агрессии, агрессивной украинофобии, я считаю, что эта лента вообще не имеет будущего в Украине и нигде за пределами актуальной Российской Федерации.

После того как она плавно перетекла в один из символов сепаратизма, агрессии, агрессивной украинофобии, я считаю, что эта лента вообще не имеет будущего

Поскольку символ красного мака введен с 2014 года, при надлежащей государственной медийной информационной и политической поддержке, я думаю, он объективно и неизбежно полностью вытеснит эти, так сказать, реликты путинской знаковости как враждебный и несовместимый с украинским государством и украинским народом".

Ярослав Грицак: "селекция наоборот" и неистребимая "колорадская" лента

"Боюсь, что это произойдет не скоро. Есть прекрасные фронтовые воспоминания Николая Никулина, ученого из "Эрмитажа", который молодым парнем прошел через войну. Свои воспоминания он начал писать в 1975 году, посетив поле битвы с массовыми захоронениями останков своих бывших однополчан. Он вывел одну простую формулу: на войне погибают те, кто лучше, честные, интеллигентные и умные. Потери Красной армии превосходили немецкие в 7-10 раз, потому что солдат не жалели, и вместо маневров или обходов с флангов отправляли их прямо под пулеметы, чтобы завалить немцев трупами - иначе воевать не умели и не хотели. Живыми и невредимыми оставались преимущественно те, кто видели фронт издалека, были при штабах, а после войны, обзаведясь животиками и медалями, рассказывали, как героически они воевали, и о том, что большие потери были неизбежны. Из-за такой "селекции наоборот", как предсказывал Никулин, в XXI веке мы будем иметь большие проблемы, потому что эти люди с медалями воссоздадут себе подобных.

Поэтому смена поколений мало что изменит, если не изменяться сами обстоятельства. Я все время повторяю тезис: прошлое можно преодолеть не историческими законами - прошлое меняется радикальными реформами. В первую очередь, политическими реформами, которые уничтожают монополию государства на экономику.

Пока люди не начнут жить долгой и достойной жизнью, до тех пор "колорадская" лента неистребима

Есть один очень достоверный показатель развития страны - им является средняя продолжительность жизни. В Украине, как и в России, этот показатель сейчас один из худших в Европе. Пока к людям относятся как к "расходному материалу" - потому что "русские бабы еще нарожают" - и пока люди не начнут жить долгой и достойной жизнью, до тех пор "колорадская" лента неистребима".

"Колорады" среди нас: как действовать

Сергей Кокин: "Какое отношение они имеют к борьбе народа во время Второй мировой войны? Да никакого"

"Сегодня украшать себя георгиевской ленточкой на День Победы означает просто полную историческую безграмотность. Разумеется, у нас все-таки свободная страна. Что, мы будет друг другу рассказывать, кому что надевать, носить, завязывать? Конечно, будут люди, которые будут реагировать на это резко - и справедливо. Какое отношение те, кто носят эти символы, имеют к борьбе народа во время Второй мировой войны? Да никакого.

Но все-таки у нас День Победы – это не столько празднование, сколько воспоминание о дедах, о родственниках, которые имели к этому отношение.

Украшать себя георгиевской ленточкой на День Победы означает полную историческую безграмотность

Присутствие на празднике явно неветеранов - а явно неветераны сегодня практически все – надо трактовать как историческое непонимание, как недоразумение. Не имеют права эти люди приписывать себя к поколению, которое действительно внесло свой вклад в борьбу с очень сильным врагом".

Станислав Кульчицкий: "Покрутите у виска – и этого хватит"

"Если речь идет о пропаганде, если речь идет об организационных усилиях, которые на это тратятся, то с этим надо бороться - средства для этого есть. Если же это просто убеждения, то как с этим можно бороться в демократическом государстве? Это в России применяют всяческие средства к инакомыслящим, и то Путин оставляет ту же Ахеджакову и многих других оппозиционеров, соответствующие оппозиционные телеканалы, радиостанции, так как ему необходимо создавать видимость демократии.

Если вы видите человека с "колорадский" лентой, остается только покрутить у виска - и этого хватит. Это вызов, но с этими вызовами надо бороться цивилизованными методами".

Андрей Холявка: те, кто носит "колорадскую" ленточку, готовы взять в руки оружие

"После 2014 года этот символ, сам по себе весьма неоднозначный, стал еще и изрядно измазан в крови десятков тысяч украинцев. Публичную демонстрацию этого я расцениваю как согласие с путинской агрессией и одновременно как топтание на могилах тех юношей и девушек, которые погибли, защищая Украину.

Мне кажется, что сегодня люди, которые надевают на себя этот знак, тем самым показывают, что они при первой же возможности возьмут в руки оружие против украинского государства и украинского народа. Именно под таким углом зрения я смотрю на этих людей и на эту символику.

Публичную демонстрацию этого я расцениваю как согласие с путинской агрессией

Люди, которые цепляют на себя этот символ, осуществляют акт вызова и акт надругательства над чувствами миллионов украинцев. И они должны осознавать, что возможна определенная ответная реакция, потому что множество людей воспринимает это так же, как плевок в лицо. Они должны осознавать, что осуществляют провокацию".

Ярослав Грицак: кровь закипает, но "мордобитие" - не метод интеллигентных людей

"Предполагаю, что общей формулы нет. Иван Франко когда-то писал, что на дурную голову нет лучшего лечения, чем "мордобитие". Только ведь интеллигентный человек рук не распускает. К тому же он понимает, что очень часто люди с этими лентами являются бессознательными жертвами пропаганды.

Проще всего было бы игнорировать - при условии, если они не агрессивны. Честно говоря, мне самому это очень трудно дается, потому что у самого кровь закипает - особенно теперь, когда эти ленты еще и стали символом российской агрессии против "фашистской" Украины и тысяч убитых украинцев.

Думаю, что это вопрос не ко мне, а к полиции. Не в том смысле, что этих людей надо арестовывать - а в том смысле, что полиция должна была бы оцеплять их, чтобы исключить провокации".

Ще один доказ антиукраїнського характеру шоколадної влади

  • 07.05.17, 17:38
Смешко: "Те, що сталося в Міжнародному суді в Гаазі – це величезний удар для України"Ігор Смешко

Колишній голова СБУ Ігор Смешко каже, що в України були всі можливості довести фінансування Росією тероризму на Донбасі

Колишній голова СБУ Ігор Смешко стверджує, що Україна володіла великою доказовою базою у питанні фінансування Росією тероризму на Донбасі і не розуміє, чому діюча влада не підготувала обґрунтований фактаж для розгляду відповідної справи у Міжнародному суді ООН. Про таке він сказав в ефірі на телеканалі ZIK.

«Безумовно те, що сталося в Міжнародному суді в Гаазі – це величезний удар для України. Мені особисто незрозуміло, як можна було готувати подання на таку міжнародну інстанцію, абсолютно не розуміючи правила, по яких вона працює. Адже компетенцією цього суду є саме боротьба з фінансуванням тероризму. Юридична дефініція тероризму жорстко визначена, натомість терміну державний тероризм в юриспруденції не існує», – зауважив Смешко.

Експерт додає, що незрозуміло, як за наявності такої величезної доказової бази, яку мала Україна, можна було не підготувати обґрунтований фактаж того, що за спонсоруванням тероризму на Донбасі стоять державні установи країни-агресора.

«Тут потрібно адресувати запитання до екс-голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, за час головування якого було захоплено та арештовано близько десяти високопосадовців спецслужб Російської Федерації. Зокрема, була на той час захоплена СБУ права рука Ігоря Гіркіна, така собі пані Ольга Кулигіна, яка декілька місяців перебувала в київському слідчому ізоляторі Служби безпеки», – говорить Ігор Смешко.

Це були ключові особи, наголошує Смешко, які почали давати свідчення. І якщо б їхні справи були доведені до суду, де підтвердилась би причетність Росії до початку дестабілізації в Україні, то безумовно, це були б потужні докази в Міжнародному суді ООН. Проте цих людей відпустили, помінявши їх не зрозуміло за яких обставин, каже екс-глава СБУ.

«У державній політиці дуже важливими є факти та підтвердження зв’язку супротивника з деструктивними елементами. Тому мені незрозуміло, чому Україна, маючи ці козирі на руках, не використала їх і пішла на суд абсолютно неготовою», – додав Смешко.

Нагадаємо, 19 квітня, Міжнародний суд ООН не побачив умов, необхідних для визначення додаткових заходів відносно прав, які порушуються в Україні на основі Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Також Міжнародний суд ООН визначив, що Росія має утриматися від обмежень відносно Меджлісу кримськотатарського народу та забезпечити доступність освіти у Криму українською мовою.

Міжнародний суд ООН не визнав достатніми докази України щодо фінансування Російської Федерацією тероризму через наслідки такого рішення, вважає міністр інформаційної політики Юрій Стець.

Читайте також статтю: «Україна проти Росії». Що означає сьогоднішнє рішення Міжнародного суду ООН

Джерело: zik.ua

Це для тих, хто має мізки!

  • 07.05.17, 15:44
Альтернативный взгляд на 9 мая и маленький пример, который ПЕРЕВЕРНУЛ во мне ВСЁ!

Скоро начнется — флаги, «деды воевали», полки и ленты.

Дело ваше. Ваша страна, ваши понятия, ваша категорическое незнание истории.

Начнем с того, что, подняв на параде портрет Сталина, вы наср***ли на могилы десятков миллионов погибших. Это факт. И с этим не спорят. Решив, что победили только Русские — вы сделали это снова, в этот раз, попачкав память миллионов тех, кто умирал и даже не знал русского языка.

А теперь вот что. Маленький пример.

11 числа Израиль будет поминать погибших. Всех.

Это называется Йом ХаЗикарон.

День памяти.

Не будет парадов. Не будет праздника.

Не было наград и 30 летние ветераны, прошедшие через пару войн, не обвешаны бирюльками.

Не будет встреч с народом. Они и есть народ.

Потому что у вас праздник. А у них — скорбь.

Не «помню и горжусь», а «помню и скорблю».

Никто не будет бухать за победу, орать песни и ненавидеть весь мир.

Никто в этот день не будет вспоминать врагов.

Вся страна будет вспоминать своих, а не чужих.

Не будут танков на улицах, гостей из Мозамбика и ненормальной толпы.

Будет тишина…

На 2 минуты вся страна… вся.

Все автобусы, машины на трассах, заводы, люди на работах и в парках.

Молодежь в кафешках.

Все.

Все миллионы израильтян застынут в минуте молчания, склонив головы и поминая погибших.

Всех и везде.

И не будет «ветеранов отдельных войск».

Не будет камер и агитаторов.

Вся страна застынет в минуте молчания и печали.

Потому что они все знают — это не праздник.

Побед не бывает. Бывают только жертвы.

Они все воевали и официантка, подавшая вам кофе в кафе, тоже, возможно, ветеран.

И парнишка на мойке моющий вашу машину тоже наверняка воевал.

Они все воюют 70 лет без перерыва. И побеждают всегда, но никогда не празднуют победы.

Потому что после войны остаются вдовы, сироты.

Кто-то не родит. Кто-то не похоронит своих родителей.

Что праздновать?

Они выигрывают войны, хоронят друзей, возвращаются домой, и начинают снова пахать.

Что бы за 70 лет уйти далеко вперед многих «великих».

Кормить их помидорами из пустыни и читать их  в сетях.

Слушать об их величии, особенности и мировом значении.

Они просто пашут, дают технологии.

Самое современное оружие.

Самую совершенную агронауку.

Просто работают.

У них нет ничего, кроме песка, и они не умеют продавать свои ресурсы.

А потом снова война. И снова гибнут ребята.

И снова нет парадов. Просто каждый год вся страна молча скорбит.

Наверно если весь мир поймет, что в войнах нет побед.

И это не повод для радости.

Если все научатся не радоваться смерти врага, а скорбеть по своим – может, меньше крови будет.

Не знаю.

Но верю.

Автор: Nugzar Gogitidze

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
140
предыдущая
следующая