Летіли - хто куди, у різних справах.
Із Астердама в Куала-Лумпур.
Хто - працювать, хто - спочивать на лаврах
У сонячній Малайзії в раю.

В аеропорт приїхали зарано,
Перезнайомились усі.
Дорослі говорили про банани,
А діти гралися журналм "Child".

І бігав серед них рябенький недоросток,
Широкі вилиці і очі завузькі.
Казав, що менеджер московський, 
Але в літак цей тип чомусь не сів.

Він руки потирав завзято
Від того, що звершив свої діла,
І бурмотів, що діло уже в шляпі,
Що Аннушка вже масло розлила.

Країни зла маленький Вован,
Не мрій, що будеш світом панувать.
Не сподівайсь, що ти - вже Воланд.
Зарозумілому по носі треба дать.

******

Похмурий день, частини БОІНГа у полі.
Загиблі люди. В чому ж їх вина?
У тому, що летіли над війною
Країни тої, щ не кожен з них і знав.

На згарищі, де дотлівали
Речі, тіла, уламки літака,
Місцеві банди з трупів познімали
Багато різного добра.

Годинники, обручки і сережки,
Прикраси - навіть з малюків.
На вітрі шурхотіла обережно
Дитяча розмальовка "Child".

В мережі відео крутили:
"Хунти літак розбився, клас!" -
Дитячі голоси раділи.
Що ж, ми почули вас, Донбас.

20.07.2014
Тамара Косяченко