Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Переплавимо ідола на витвори мистецтва

Донбас: в Слов’янську захотіли переплавити 7-тонного Леніна

У Слов’янську Донецької області запропонували використовувати 7-тонний бронзовий пам’ятник Володимиру Леніну для виготовлення скульптур. Відповідна петиція з’явилася на сайті Єдиної системи місцевих електронних петицій.

СИТУАЦІЯ. Як зазначає автор петиції, пам’ятник був демонтований в червні 2015 року. В даний час він знаходиться під відкритим небом на території комунального підприємства Слов’янської міської ради «АТП 052814».

«Пропонуємо виготовити 10 скульптур з цих 7 тонн бронзи, які б стали арт-об’єктами. Цей крок зробить більш привабливим наше місто, що сприяло б залученню до нас туристів і дарувало б радість місцевим жителям. Ці арт-об’єкти можуть бути розташовані в місцях, де збирається більше людей – парки, сквери, площа», – йдеться в петиції.

Автор пропонує внести це питання до порядку денного сесії міськради. І в разі позитивного рішення провести моніторинг серед жителів міста і вирішити, які саме скульптурні об’єкти будуть виготовлені, і визначити місця їх розташування.

НАГАДАЄМО, в лютому 2018 року директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив, що декомунізація в Україні фактично завершена. За даними інституту, тільки за 2016-2017 роки по всій країні знесли понад 1 300 пам’ятників Володимиру Леніну.

Акція «Ангели пам’яті»

Акція «Ангели пам’яті»: У Києві вшанували Героїв Небесної сотні


На Алеї Героїв Небесної сотні пройшла щорічна тиха акція «Ангели пам’яті» на згадку про загиблих під час Революції Гідності.

Учасники акції традиційно витнули з паперу символічних білих янголів на згадку про тих, хто віддав життя за мирну Україну, і запалили свічки пам’яті, – повідомляє Укрінформ.

Як розповіла ініціатор акції, радник міністра культури, співачка та благодійниця Анжеліка Рудницька, їй надзвичайно приємно, що люди щороку приходять вшанувати пам’ять загиблих на Майдані, керуючись не прагматичними речами, а справді цінними для них спогадами.

«Моє серце гріє велика кількість людей, оці сотні і сотні ангелів, які довкола, мої студенти, які грають народні поминальні псалми, інтерес просто неймовірної кількості людей. Ми бачимо скільки людей одночасно зібралося, і це не може не надихати робити інші особливі справи. Для мене дуже важливо, що люди приходять сюди не за прагматичними речами, а через цінні для них спогади», – зазначила Рудницька.

Співачка розповіла про те, що ідея започаткування тихої акції «Ангели пам’яті» з»явилась п’ять років тому, одразу після розстрілів на Майдані. Тоді, за її словами, вона вперше разом з родинами Іванни Климпуш-Цинцадзе та Лариси Мудрак прийшли зі свічками та квітами на Майдан і вирішили розвішувати ангелів в пам’ять про загиблих героїв. «Перших ангелів ми повісили в 2014 році перед Новим роком. Я подумала, що у всіх буде свято, то нехай і на Інститутській буде свято. А потім акція перейшла на поминальні дні, бо важливіше саме оці дні зафіксувати у пам’яті», – сказала Рудницька.

Під час акції студенти та фольклористи заспівали також народні псалми.

За словами Рудницької, у цьому році до акції «Ангели пам’яті» долучилося багато інших країн, зокрема Туреччина, Греція, Польща, Франція, Латвія. Вона зазначила, що кожен охочий протягом тижня може долучитися до акції. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/02/18/aktsiya_angely_pamyati_u_kyievi
_vshanuvaly_geroiv_nebesnoi_sotni_1512307

Герой Майдану Роман Гурик очима рідних і друзів

Чотири роки тому відмова від угоди про Асоціацію з ЄС запустила низку трагічних і кривавих подій. Серед тих, хто віддав життя в спробі змінити країну, був 19-річний студент Рома Гурик. Він став одним з головних символів і одним з наймолодших Героїв Небесної сотні.


Як жив Рома, що його рідні та друзі думають про підсумки революції, чому не люблять показного пафосу, та як кіт Майдан змусив повірити в переселення душ – у репортажі "Української правди" з Івано-Франківська, рідного міста Гурика.

Ранок героя
Четвер 21 листопада 2013 року починається звично. У квартирі на четвертому поверсі будинку №26 по вулиці гетьмана Мазепи в Івано-Франківську прокидається майбутній герой.

19-річний Роман Гурик, студент факультету психології Прикарпатського національного університету імені Стефаника, любить поспати. Він встає з ліжка ближче до восьмої, лише за півгодини до початку пар. Моментально одягається, вмивається, чистить зуби. Сніданок його мало хвилює.

Рома швидко долає 65 сходинок парадного. Продуктовий магазин, нотаріус, антикварна крамниця, кафетерій, аптека – цю вулицю хлопець знає, як свої п'ять пальців.

На дорогу до університету вистачить шість-сім хвилин пішки. Але він змушений сповільнювати крок, щоб потиснути руку всім знайомим. Їх у нього багато. Гурик – знатний балагур. Оптимістичний, енергійний, харизматичний.
 
У навушниках грає рок. Голова, як завжди, зайнята думками про Всесвіт, сенс життя.

Ким бути – Рома ще не визначився. Він мріяв стати капітаном далекого плавання, але не вистачило грошей на навчання в польській академії. Він мріє бути актором. Він мріє бути винахідником.

Ще Рома дуже багато думає про дівчину Олю. Він поклявся, що ніколи не залишить її. У нього обов’язково будуть сім'я та діти.

Поки Рома сидить на парах в університеті й малює своє безхмарне майбутнє, маховик історії запущено: уряд Азарова повідомляє про те, що припиняє підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Уже ввечері цього дня на Майдані в Києві збереться мітинг.

Через вісім діб, у ніч з 29 на 30 листопада, "Беркут" з кийками знищить наметове містечко. Мине ще кілька днів – і Рома не зможе всидіти на місці.

Своїй стурбованій мамі він скаже: "Ну, не можна так – усі хлопці будуть на Майдані, а я залишусь? Скажу, що мама не пускає?! Це взагалі смішно!"

20 лютого 2014 року Роман Гурик вирушить у самісіньке пекло на Інститутській, щоб врятувати своїх товаришів.
Але його зупинить постріл у голову.

Він стане шостим у сім’ї Гуриків, хто загинув за Україну, – предки Романа були воїнами УПА.

Медик-волонтер Марія Матвіїв з Буська буде першою, хто опиниться біля смертельно пораненого юнака.

– Він ще дихав, але був без свідомості, – ділиться вона спогадами з УП. – У нього була дуже, дуже сильна кровотеча. У мене – тільки бинт. Заткнула рулончиком ту рану та тримала. Іншого виходу не було. Час йшов на хвилини.

На мою думку, в тих умовах нереально було його врятувати.

Кльовий. Веселий. Живий
 
На фасаді будинку, де жив Роман Гурик, меморіальна табличка. Лампадки, хрестик, крихітні жовті хризантеми. Повз пробігають перехожі. Життя триває.

З парадного виходить мама Романа – Ірина. Куртка з капюшоном, джинси, в'язані рукавички. Молода, красива.

Посмішка – головна її зброя, навіть після смерті сина. Песимізм і депресія її дратують.

"Малий" – так Ірина називає свого первінця. Це різке на перший погляд слово з її вуст звучить ніжно, м'яко і якось дуже інтимно. Через невелику різницю у віці в 17 років вони були більше схожі на друзів, ніж на матір і сина.

По дорозі в школу, де навчався Роман, Ірина розповідає про те, яким він був насправді.

– Таке враження, що з малого роблять якогось ботаніка, – дивується Ірина. – Я хочу всім пояснити: да ніфіга він таким не був, слухайте! Він був моднявий чувак, ходив у тертих джинсах. Клітчата рубашка. Татухи. То біле волосся, то зелене, то ультрамарин. Постійно міняв образ. Тунелі у вухах були, поки не зняв. Кльовий, веселий. Дуже живий! Лялякає, анекдот розкаже, прикол ляпне…

– Він був великий експериментатор, – додає батько Роми Ігор. – Завжди щось міняв. Довго чимось одним займатися не міг. Коли він розумів суть чогось, усе, що залишалося, – тільки вдосконалювати. Він мріяв написати серйозну філософську психологічну книжку, яка б впливала на свідомість людей. Він завжди не міг розуміти, чому люди вбивають один одного.

Ірина показує фото на мобільному телефоні – той справжній Рома, без телевізійних прикрас і фільтрів соцмереж. Тут він схожий на рок-зірку в сонцезахисних окулярах. За склом ховається безстрашний і одночасно жартівливий погляд.

Трохи пізніше в аудиторії імені Романа Гурика в його рідному університеті Ірина покаже рукою на фото на стіні: "Тут можна побачити, яким Ромчик був насправді. Ось тут у нього зелене волосся. Ось тут він навіть з півасом. А тут з Юркою – корешем своїм".
 
– Вам не подобається, коли ідеалізують сина?

– Мене весь той пафос, у-ф-ф, трохи підбішує, якщо чесно, – говорить Ірина. – Людям приємно ліпити з малого, з нашої сім’ї ікону. Може, так і треба, не знаю. Але я хочу, щоб усі знали: ми звичайні, живі люди.

Мене запитують, що було в Ромі головне? Відданість. Не просто відданість – желєзобєтон. Є в житті такі ситуації, коли робиш крок назад і розумієш – ще один крок назад зробити не можеш. Тому що ззаду тебе підпирають, і плечі в тебе прикриті. Завжди. Що б не було.

Оце – він.

Хотів дітей та Шевролє Камаро
Сьогодні ім'я Романа Гурика без перебільшення – одне з найвідоміших в Івано-Франківську.

Його поховали фактично в центрі міста, в культовому місці – Меморіальному сквері-некрополі. Колись тут спочивали більше ста українських січових стрільців, але у вісімдесятих їх поховання було знищено.

Біля могили Роми завмер 23-річний Вітя Карташов.

Друг Гурика дивиться зі смиренною посмішкою на величний пам'ятник. Він досі трохи картає себе за те, що в лютому 2014-го не зміг поїхати з Ромою на Майдан. Можливо, допоміг би врятувати йому життя. Але Вітя мав залишатися дома через хвору бабусю.

– У серці зараз нічого поганого немає, тільки теплі почуття, – говорить він тихо. – Напевно, я вже прийняв факт його загибелі. Але все одно дуже важко. Рома був такий… Дуже позитивний, завжди посміхався, усі конфлікти переводив на жарт.

Про що він мріяв? Про Шевролє Камаро 69-го року (сміється). Про те, щоб з дівчинкою все було добре. Він дітей хотів. Він однозначно досяг би чогось значного, у нього харизма була.

Неподалік від могили Роми – двір, де літніми вечорами він любив пропадати з друзями аж до самого світанку. Після приємних спогадів на знайомій лавці Вітя Карташов повертається у сьогодення. На питання, чи змінилася країна після Майдану, він спочатку відповідає: "Можна це не коментувати?"

Але все ж таки не витримує.

– Після тих подій я перестав дивитися новини, – зізнається він. – Стільки часу пройшло, а все топчеться на одному місці. Дуже дивно все це… Але не можна просто скласти руки. Треба щось робити. Банально допомагати один одному, ходити на роботу, розвиватися. Не можна тільки говорити, що все погано. Усе буде добре, у кожного з нас.

За що загинув Роман Гурик? На це питання відповідає інший друг Героя України, 23-річний Юра Терень.

– За майбутнє. За те, щоб майбутнє покоління думало над своїми вчинками. Політики, вважаю, цілком і повністю підводять пам’ять загиблих хлопців. У нашій країні це все виглядає приблизно так, що ціною крові одних людей до влади приходять інші. Що робити з цим? Навіть у Біблії сказано, що потрібно починати зміни з себе, – пропонує рецепт Терень.

"Усе буде дуже круто"
У 2004 році, коли в Києві вирувала Помаранчева революція, Роман Гурик навчався лише в четвертому класі. Його батьки були активними учасниками того Майдану. А малий Роман з однокласниками влаштував своє віче в Івано-Франківську.

– Прихожу зранку в клас, відкриваю двері, а вони тут вистроїлися, – згадує Марта Соя, перша вчителька Романа. – Усі були в помаранчевих галстуках, одна дівчинка навіть заплетена як Юлія Тимошенко. Вони мені говорять: "Усе, йдемо на Майдан підтримувати людей!"

У школі-ліцеї №23, яку Гурик закінчив екстерном, кажуть, що Роман завжди відрізнявся від однокласників.

– Його особлива думка, позиція вже була помітна в молодших класах, – розповідає Марта Соя. – Він завжди мислив глобально. В одному творі написав, що, якби став президентом, у першу чергу зробив би багато очисних споруд, щоб не було озонових дірок.

Чи не марна була смерть Романа й інших на Майдані? На це запитання, яке сьогодні дедалі частіше лунає посеред українців, першій вчительці Гурика відповідати важко. Вона робить паузи, підбирає слова.

– Усі ми тоді були піднесені, дійсно думали, що будуть великі зміни. Але тепер… якісь таки сумніви, розумієте? Чи будуть зміни в державі … навіть не можу сказати. Не можу, – на її очах з’являються ледь помітні сльози.

Віктор Москалець, завідувач кафедри загальної та клінічної психології університету Стефаника, найулюбленіший викладач Гурика, говорить, що Роман був юнаком, який постійно шукав себе.

– Він шукав смисл свого життя. Він мені сказав: "Я мушу зробити щось незвичайне. Я мушу поїхати туди, де зараз б’ється серце України, де народжується історія". Ні, він недарма загинув. Я далекий від такої жертовності. Але якби не було цих жертв, не було б подальшого поштовху. Все буде добре, – впевнений він.

Щодо Ірини Гурик, то в четверту річницю Майдану вона не має бажання багато роздумувати про політику. Відволіктися від усього їй допомагає робота і волонтерство.

– Коли людина починає мені розказувати, що все пропало, я кажу: "Міняй щось!" – радить песимістам мати загиблого Героя України. – Люди стогнуть, яка маленька зарплата, як важко. Винен президент, депутати, міністри, а що ти сам робиш? Піднімайся! Включай голову!

– Я дуже щиро вірю, що третього Майдану не буде, – додає вона. – Що здоровий глузд візьме верх над емоціями. Сто процентів впевнена, що все у нас буде дуже круто. Тільки нам потрібен час.

Треба тільки всюди ставити молодь. У неї рамок немає, страху. Вона міркує так, що ми поряд з ними – динозаври.

Вусатий Майдан
"Ніщо не пропадає безслідно, коли ми вмираємо, і наше тіло під землею починає розкладатись. Воно починає виділяти багато тепла й енергії, що в свою чергу є ідеальним середовищем для створення нового організму і водночас нового Всесвіту".

Ці слова – з філософських роздумів Романа. Текст батьки знайшли на домашньому комп'ютері через кілька місяців після його смерті.
 
Мурал на вулиці Гетьмана Мазепи, присвячений Роману Гурику
Мати Гурика розповідає майже містичну історію, яка змушує навіть завзятого скептика повірити в переселення душ.

– У нас зараз кіт є, Майдан називається, – говорить вона. – Пробачте, що я провожу таку аналогію, але коли дивлюся на того кота, він у мене, зараза, характером такий, як і малий! Весь чорний. Тільки очі зелені. У Ромчика темно-зелені.

Кота знайшли на могилі Роми через три тижні після похорону.

– Дощ такий був, вітер страшений, – згадує Ірина. – Приїхали з Ігорем (батько Роми – УП) свічки поміняти. Могила вся вінками завалена. І той кіт вибігає раптом з-під них, пограє стрічкою, яка на вітру дьоргається, і знов під вінки. Я присідаю, щоб поправити квіти, Ігор тримає парасолю. Кіт вилітає великим стрибками, зупиняється біля мене, в очі дивиться. Я йому: "Ну, ходи!" Він мені, брик, на руку – і спати.

Сплячого вусатого волоцюгу вирішили забрати додому. Тільки-но Майдан переступив поріг квартири, як побіг рішуче до кімнати Романа. Розлігся під журнальним столиком, на якому стояли фотографія і палаюча свічка. Згорнувся калачиком і проспав там майже добу.

– Майдан такий кльовий, ніколи не нявкає, – тішиться Ірина Гурик. – Абсолютно незалежна особистість. Додому приходить тільки поїсти, інколи поспати. Сам собі гуляє по вулицях. Обходить мікрорайон, усі двори. Народ уже його знає. Одного разу побачила у соцмережі фото Майдана. Хтось виклав, написав, що кіт загубився. А люди в коментарях пишуть: "Не чіпайте! Це – кіт Гуриків!"

Ірина згадує ще одну неймовірну історію, від якої йдуть мурахи шкірою.

– Одного разу на могилу приїхала Соломійка, подружка малого. Він з нею, як брат і сестра були, – ділиться Ірина. – Після його смерті багато віршів почала писати. І ось біля пам’ятника вночі, під фонарем, Соломійка читає один вірш, де є приблизно таке: "Якщо ти мене чуєш, бачиш, подай знак". І на цих словах з-під могили вилізає їжак. Не знаю, як це назвати… Ми малого часто Йожиком називали, розумієте?

Зіркові
Маючи статус "родини героя", Гурикам сьогодні непросто з'являтися на вулицях, магазинах, кафе рідного Івано-Франківська. Люди хочуть бачити в них приклад ідеальної поведінки. Часто Гурики вимушені грати ту роль, яку чекають від них.

– Так, є протокол, офіційні заходи, де ми можемо бути тими, якими нас хочуть бачити, – посміхається Ірина. – У звичайному житті теж постійно треба ось це, знаєте, "обліко моралє". Але треба дальше якось жити, розумієте?

Інколи нервує, коли до мене зі сльозами підходять незнайомі. Мені всього цього не потрібно! Якщо я захочу поплакатись, то точно не буду це робити на людях.

Більшість часу сім'я Гуриків проводить дома, подалі від чужих очей. Це – їх особистий простір, де ніхто не заважає їм бути такими, які вони є. А ще – згадувати Рому.

З першого погляду, сьогодні в їх квартирі у центрі Івано-Франківська ніби зупинився час.

– Щоб ви розуміли, дома його речі досі там, де були, коли він поїхав на Майдан, – зізнається мама героя. – Станок для гоління до сих пір у ванні стоїть. Куртка – на тому місті, на якому він її скинув чотири роки тому.

Але при всьому цьому в родині не хочуть зупинятись у минулому. "Серед нас немає таких, що застряли в 2014 році", – пояснюють Гурики.

Вони просто хочуть, щоб про вчинок їх Ромчика та всіх, хто загинув на Майдані, – не забули. Та жили по совісті.

– Без всякої суспільної думки я впевнена, що Роман – мірило, – говорить Ірина Гурик. – Мірило для нашої сім’ї. Приклад для нас із чоловіком, для доньок, Йорданки та Христинки (зараз дівчаткам 8 та 11 років – УП). Моя місія – прожити так, щоб там, при зустрічі з сином не червоніла, не опускала очі.

Не має значення, хто що скаже, подумає про нас. Ми маємо бути справжніми – крапка!

Ірина дістає темно-коричневу дерев'яну коробку. Спокійно відкриває її.

Всередині – медаль Героя України, найвища державна відзнака.
 
– Чесно кажучи, мені трохи не подобається, коли кажуть: "Герой України", – розповідає Ірина. – Вона, ця медаль, для мене нічого не означає. Як би це вам правильно пояснити… я би серйозно почистила ряди тих, хто вже є серед тих героїв.

Так, для мене малий – герой. Але він Герой Небесної сотні.

До Ірини підбігають Йордана і Христина. Дівчатка дивляться на зірку, як на скарб, ніби бачать її вперше.

– Це його паспорт? – питає молодша Йордана, дивлячись на посвідчення до зірки.

– Ні, це не його паспорт. Бачиш, на цій зірці з іншого боку є номер – 890, – відповідає мама.

– І шо?

– До цієї зірки є документ, який свідчить, кому дійсно ця зірка видана.

– А можна подивитися?

– Доцю, я не хочу витягати…

– Вона прикольна, – сміється Йордана. – Таку зірку ще треба для мами зробити... І для тата. Для дідуся. Для бабусі. І мені. І Христі!
 
Євген Руденко, Ельдар Сарахман, УП

Промова Президента Порошенка на засіданні ГА ООН


Промова Президента України Петра Порошенка на засіданні ГА ООН щодо російської окупації - 20.02.2019




П’ята річниця збройної агресії РФ проти України

"П’ята річниця збройної агресії РФ проти України": Засідання ВР України



2 395 переглядів

5 канал

Засідання ВР у зв’язку з п’ятою річницею з початку збройної агресії Росії проти України. У заході візьме участь Президент України Петро Порошенко та Президент Європейської ради Дональд Туск. До участі також запрошені члени Уряду, представники громадських об’єднань, спілки ветеранів АТО, Меджлісу кримськотатарського народу, видатні українські та іноземні політичні діячі, представники іноземних парламентів, міжнародних парламентських організацій та дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні

Один з найстрашніших днів Революції Гідності - 18 лютого 2014 р

Цього дня, 5 років тому, в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності




У період 18-20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештовані та піддані тортурам.

Для припинення свавілля державних органів зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом внесення змін до Конституції України. Працівники міліції, діючи за вказівками керівництва правоохоронного органу, спільно з «тітушками», грубо порушуючи чинне законодавство, застосовували надмірне насильство і використали вогнепальну зброю, вчинивши жорстокий силовий розгін ходи, – повідомляє Укрінформ.



Як наслідок, 18 лютого на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку та Маріїнському парку загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості. У вересні 2014 року, вже після повалення злочинного режиму, Україна відкрила кримінальне провадження щодо розслідування злочинів на Майдані.



На сьогодні правоохоронними органами розслідується понад дві тисячі епізодів у справі щодо злочинів на Майдані в період з 21 листопада 2013-го до 21 лютого 2014 року. Частину справ за подіями тих днів вдалося довести до суду. Так, за ці роки вже повідомлено про підозру 442 особам, скеровано до суду 186 обвинувальних актів стосовно 288 осіб. У вчиненні злочинів судами визнано винуватими 52 особи, щодо 45 з них ухвалено обвинувальні вироки.

Притягнення до відповідальності ймовірних організаторів розгону Майдану – справа надзвичайно складна, адже значна частина з них утекла за кордон, зокрема до Росії. Нині у розшуку у справах Майдану, які веде Генеральна прокуратура України, перебуває понад 90 осіб Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/02/18/tsogo_dnya_5_rokiv_tomu_v_ukraini_
rozpochavsya_naytragichnishyy_etap_revolyutsii_1511981

Білоцерківський аеропорт може стати лідером

Білоцерківський аеропорт може стати лідером європейської вантажної авіації - Мінінфраструктури
Білоцерківський аеропорт може стати лідером європейської вантажної авіації - Мінінфраструктури

КИЇВ. 17 лютого. УНН. Україна має всі шанси стати регіональним лідером вантажних перевезень Європи, використовуючи потужності аеропорту "Біла Церква". З такою заявою виступив міністр інфраструктури Володимир Омелян в ході візиту комунального підприємства "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс", передає УНН з посиланням на прес-службу Мінінфраструктури.

"Україна має всі шанси стати регіональним лідером та перетворитися на логістичний хаб Європи. Розвиток карго-авіації має хороші перспективи, це потенційні привабливі проекти для інвесторів. Розвиток міжнародного мультимодального транспортного вузла на базі аеропорту "Біла Церква" - один з наших пріоритетів на цьому напрямку", - сказав Омелян.

Міністр також додав, що відповідно до Національної транспортної стратегії України до 2030 року, створюються всі необхідні умови для розвитку аеропортів та приведення їх інфраструктури у відповідність до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації.

"Розвиток регіонального аеропорту "Біла Церква" та створення на його базі мультимодального вантажного комплексу визначено пріоритетним проектом. В 2018 році здійснено 73 авіаційні операції, що є рекордом за останні 18 років роботи підприємства. В перспективі після відкриття міжнародного пункту пропуску на аеродромі "Біла Церква" очікується поступове зростання кількості авіаційних операцій до 300 на рік", - зазначив Омелян.

За його словами, в рамках Програми технічної допомоги ЄС (AASSIST) вже підготовлені умови для створення мультимодального вантажного комплексу.

Міністр також зазначив, що з метою підвищення інвестиційної привабливості аеропорту на ньому планують відкрити міжнародний пункт пропуску.

"Це дасть можливість виконувати з аеродрому "Біла Церква" прямі рейси з/до інших країн, що значно збільшить кількість повітряних суден, що потребують ремонту чи технічного обслуговування. Відкриття міжнародного пункту пропуску заплановано орінтовно восени 2019 року", - сказав він.

Раніше УНН повідомляв, що цього року в аеропорту "Бориспіль" почнуть будувати новий термінал з перевалки вантажів пропускною здатністю 100 тисяч тонн на рік. 

Вже в першому півріччі в аеропорту "Бориспіль" розпочнуть експлуатацію терміналу F, паркінг, а також завершать будівництво 4 басгейтів. 

Нагадаємо, цього року в Україні почнуть будувати новий аеропорт в місті Солоне Дніпропетровської області, який розвантажить аеропорти Дніпра і Запоріжжя. 

Джерело: УНН

Голосування за Президента України 2019


Голосування за Президента України 2019



Порошенко Петро Олексійович Досье
7156
37.3%

Зеленський Володимир Олександрович Досье
2629
13.7%

Тимошенко Юлія Володимирівна Досье
1670
8.7%

Вакарчук Святослав Іванович Досье
1351
7%

Кошулинський Руслан Володимирович Досье
981
5.1%

Гриценко Анатолій Степанович Досье
959
5%

Садовий Андрій Іванович Досье
685
3.6%

Терещенко Мішель Петрович Досье
633
3.3%

Шевченко Олександр Леонідович Досье
441
2.3%

Мураєв Євгеній Володимирович Досье
424
2.2%

Балашов Геннадій Вікторович Досье
340
1.8%

Ляшко Олег Валерійович Досье
281
1.5%

Наливайченко Валентин Олександрович Досье
221
1.2%

Вілкул Олександр Юрійович Досье
135
0.7%

Кива Ілля Володимирович Досье
120
0.6%

Купрій Віталій Миколайович Досье
107
0.6%

Бойко Юрій Анатолійович Досье
97
0.5%

Безсмертний Роман Петрович Досье
95
0.5%

Білецький Андрій Євгенійович Досье
91
0.5%

Дерев’янко Юрій Богданович Досье
88
0.5%

Каплін Сергій Миколайович Досье
79
0.4%

Добкін Михайло Маркович Досье
79
0.4%

Шевченко Ігор Анатолійович Досье
67
0.3%

Тарута Сергій Олексійович Досье
65
0.3%

Насіров Роман Михайлович Досье
38
0.2%

Богословська Інна Германівна Досье
31
0.2%

Бобул Іво Васильович Досье
30
0.2%

Гнап Дмитро Володимирович Досье
29
0.2%

Ющенко Віктор Андрійович Досье
25
0.1%

Савченко Надія Вікторівна Досье
15
0.1%

Яценюк Арсеній Петрович Досье
15
0.1%

Констанчук Тарас Дмитрович
12
0.1%

Добродомов Дмитро Євгенович Досье
11
0.1%

Балога Віктор Іванович Досье
10
0.1%

Медведчук Віктор Володимирович Досье
8
0%

Коханівський Микола Миколайович
8
0%

Бубенчик Іван Петрович Досье
7
0%

Богуцька Єлизавета Петрівна
7
0%

Скоцик Віталій Євстафійович
6
0%

Стеценко Святослав Олександрович
5
0%

Гройсман Володимир Борисович Досье
3
0%

Солонтай Олександр Гейзович
3
0%

Онищенко Олександр Романович Досье
1
0%

Федоришин Ярослав Богданович
1
0%

Шебанов Вадим Анатолійович
1
0%

Шахов Сергій Володимирович Досье
1
0%

Мороз Александр Александрович
1
0%

Квашук Олександр Євгенович
0

https://realukraine.net/vote/

Поміч від США для України гарантована

Мій сигнал для вас особисто і для українців: ми з вами - Віце-президент США Майк Пенс до Президента Порошенка

16 лютого 2019 року - 18:45

Мій сигнал для вас особисто і для українців: ми з вами - Віце-президент США Майк Пенс до Президента Порошенка

Президент Петро Порошенко наголошує, що Україна вдячна американським партнерам та партнерам з ЄС за тверду і постійну підтримку нашої держави.

«Я подякував Віце-президенту і попросив передати подяку Президенту США, Конгресу в частині фінансової підтримки України. Ви знаєте, що у бюджеті більше 700 мільйонів доларів спрямовано на додаткову підтримку нашої держави. І це позиція справжнього друга і справжнього партнера», - сказав Глава держави у коментарі представникам ЗМІ після зустрічі з Віце-президентом США Майком Пенсом.

«Я вдячний і нашим американським партнерам, і нашим європейським партнерам за чітку і послідовну позицію підтримки України», - додав Петро Порошенко.

Президент повідомив, що на зустрічі з Віце-президентом США відбулась дуже ретельна дискусія. «Він (Майк Пенс – ред.) на самому початку наголосив на тому, що Україна є надійним і стратегічним партнером Сполучених Штатів Америки. Ми твердо розраховуємо на співпрацю, в тому числі в оборонній сфері, в тому числі і щодо постачання Україні всіх видів озброєння, після того як ми прийняли закон, який дозволяє Міністерству оброни напряму забезпечити постачання зброї», - сказав Глава держави.

Петро Порошенко також подякував Майку Пенсу за високу оцінку дій його команди. Зокрема, в частині роботи наших дипломатів, військових, і в частині урядових кроків, які забезпечили проведення реформ.

Співрозмовники обговорили подальші кроки, які мають бути відповіддю на дії Росії в Україні та політику санкцій.

«Ми ретельно обговорили координацію наших дій по реакції на агресію у Керченській протоці. Ми ретельно обговорили подальші дії щодо запровадження санкцій і координації цих санкцій з санкціями Європейського Союзу. Як я вам вчора казав, що ми на наступному тижні чекаємо позитивного результату», - повідомив Президент.

Також було домовлено про подальшу підтримку нашої держави та підтримку реформ, зауважив він.

«Ми домовилися про те, що і на Генеральній асамблеї ООН під час дебатів по окупованих територіях, і в міжнародних організаціях тверда підтримки України буде продовжена», - констатував Глава держави.

У свою чергу, під час зустрічі Віце-президент США Майк Пенс запевнив у підтримці України Сполученими Штатами. «Дозвольте мені висловити дуже простий меседж і вам, і українському народу: «Ми з вами», - підкреслив Майк Пенс. «Нещодавня подія в Керченській протоці нагадує про виклики російської агресії, з якими зіштовхується Україна. Хочу запевнити вас, що США підтримують Україну», - також наголосив Віце-президент США. 

Він також відзначив економічні реформи, що зробили можливою додаткову співпрацю України з МВФ. «З нетерпінням чекаю вашого подальшого прогресу в економіці і сподіваюсь, що ми знайдемо додаткові шляхи зміцнення безпеки в Європі», - додав Майк Пенс. 

Україна приєднається до ОЕСР

Україна приєднається до Організації економічного співробітництва та розвитку
14 лютого, 2019 - 22:42
Фото: Reuters

Україна розпочне діалог з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з підготовки дорожньої карти для вступу до цієї організації.

Про це заявив Міністр Кабінету Міністрів України Олександр Саєнко під час презентації звіту "Оцінка ОЕСР реформи державних підприємств у секторі вуглеводнів України" у Києві у четвер, передає агентство Інтерфакс-Україна.

"Україна має стати членом ОЕСР. Це непростий виклик для нас, однак він стане поштовхом до розвитку рівноправного партнерства з Україною для інших країн ОЕСР", - зауважив Саєнко.

Уряд наразі розглядає можливість централізації певних функцій корпоративного управління і створення професійного органу з функцією координації державних підприємств, повідоми міністр.

"Ми маємо створити методологічний центр в уряді, який зможе допомагати профільним органам управління правильно формувати завдання для менеджменту і наглядових рад підприємств, допомагати з методикою оцінки їх роботи. Ще одним важливим завданням цього органу буде розбудова ефективної зв’язки між органом управління та наглядовою радою з менеджментом підприємства для досягнення балансу між відповідальністю і повноваженнями", - додав він.

Відповідно до кращих практик країн-членів ОЕСР і керівних принципів цієї організації з корпоративного управління на державних підприємствах така інституалізація функції власника сприятиме просуванню реформи управління державною власністю, підвищить рівень експертності Уряду, допоможе вчасно виявляти та вирішувати проблеми, підвищить якість послуг з корпоративного управління на замовлення держави.

Це дозволить Україні швидше подолати етап переходу від директивного радянського типу управління до сучасного управління через постановку завдання і оцінювання.

У свою чергу заступник директора Департаменту з питань фінансів та підприємств ОЕСР Матільда Меснар наголосила, що сьогоднішня дискусія продемонструвала, що реформа корпоративного управління має велике значення.

"Всі присутні мають погодитися, що Україна зробила суттєвий прогрес і має значні досягнення на шляху розвитку корпоративного управління. Ми раді, що ОЕСР зробила свій внесок в цей процес, і із задоволенням будемо підтримувати Україну в подальшому реформуванні", – резюмувала вона.

ОЕСР об'єднує 35 найбільш економічно розвинених країн світу у співпраці в рамках спеціалізованих програм. Країни-члени виробляють дві третини світових матеріальних цінностей та послуг.

ОЕСР у спеціальному звіті "Оцінка ОЕСР реформи державних підприємств у секторі вуглеводнів України» відзначила прогрес в реформуванні корпоративного управління у секторі підприємств державної форми власності в Україні та надала низку рекомендацій державі – як власнику та акціонеру компаній та безпосередньо одному зі стратегічних державних підприємств НАК "Нафтогаз України".

https://day.kyiv.ua/uk/news/140219-ukrayina-pryyednayetsya-do-organizaciyi-ekonomichnogo-spivrobitnyctva-ta-rozvytku