Експерти підготували чергове зведення про ситуацію на сході України в зоні проведення антитерористичної операції. В ній, зокрема, вказується на той факт, що крім незаконних збройних формувань українським силовикам на Донбасі вже протистоять регулярні з'єднання російської армії та спецпідрозділи Генштабу ВС РФ.

АНТИТЕРОРИСТИЧНА ОПЕРАЦІЯ В УКРАЇНІ. ЗВЕДЕННЯ СТАНОМ НА 16-17 СЕРПНЯ 2014

За минулі вихідні зафіксований початок активних дій диверсійних груп терористів у тилах українських сил. Так, у ніч із п’ятниці на суботу відбувся локальний бій біля села Маяки (у Слов’янському районі Донецької області). Також слід звернути увагу на можливі неприємні сюрпризи з боку селища Андріївка убік висоти Карачун. Крім того, селище Щурове та Святогірськ із його підземними катакомбами також найімовірніше не до кінця зачищені, що може призвести до нових випадків прояву активності бойовиків.

Аналогічна ситуація і у районі Дебальцеве. Група українських силовиків, яка веде наступ на Красний Луч із північно-заходу, а також проводить удар по угрупованню бойовиків в Алчевську-Перевальську через Малоіванівку та Зоринськ, отримала у своєму тилу несподівану активність терористів у районі населеного пункту Чорнухине. На це ми також звертали увагу у зведенні за 15.08.14. Такий збіг подій змусив кинути частину сил АТО на розв’язання цієї проблеми, що, у свою чергу, призвело до зниження активності дій силовиків на напрямках, зазначених вище.

Що стосується Горлівки, пройшовши Ольховатку та Булавинське, сили АТО вперлись у східні окраїни Єнакієве. Тут слід зазначити, що цей район представляє собою два міста-сателіта Горлівка і Єнакієве, у яких терористичні групи та незаконні збройні формування створили мережу укріпрайонів. Також тут присутні деякі водні перешкоди, що ускладнює просування сил. Найімовірніше, саме із цієї причини силами АТО зроблений випад у південному напрямку на Жданівку. Із приводу звільнення цього населеного пункту поки інформація не зовсім точна, оскільки існує кілька думок щодо його звільнення. Але судячи з того, як активно бойовики почали залишати Горлівку, що стало особливо помітно ближче до вечора неділі, ситуація в Жданівці вийшла з-під їхнього контролю.

Таким чином, зашморг на шиї групи Безлера (позивний Біс) починає повільно затягатися. Але слід пам’ятати, що залишаються деякі ґрунтові дороги, по яких можливий вихід бойовиків як у Донецьк, так і у Світлодарськ.

Враховуючи успішні дії української артилерії та авіації, ймовірність контрударів терористів у напрямку Дебальцеве та Артемівська наближається до нуля. Сил у бойовиків вже явно не вистачить. Спроба завдати удару в район Пантелеймонівки з метою розблокування іншого шляху на Донецьк також стає малоймовірною, із урахуванням наступу сил АТО на Ясинувату, який перекриває один із можливих напрямків такого удару.

Первомайське продовжують контролювати терористи, щоправда, силами АТО вже досягнутий певний успіх з північного напрямку, де вони підходять усе ближче до цього населеного пункту. Це змушує бойовиків відтягатися до Стаханова й далі на Алчевськ-Перевальск, хоча роблять вони це із небажанням, намагаючись контратакувати в напрямку на Попасну.

Що стосується Луганська, то тут тривають бої на півночі міста, а також почались активні дії з боку південного напрямку. Після перекриття траси М04, сили АТО намагаються ввійти в південні райони міста. Супротивник же, розуміючи, що втрата контролю над шляхами сполучення із РФ наближає неминучий кінець, намагається контратакувати для розблокування цього напрямку. Тут можна чекати активних дій з боку Краснодона та Суходільска.

Ряд повідомлень про передислокацію сил і переміщення деяких колон бронетехніки терористів убік Ізварине наштовхує на думку про багатоходову гру з «білими троянськими кіньми», які стоять на границі в цьому пункті пропуску.

Цікаво, що за останні місяці бойовиками використовувалася тактика замилювання очей, коли вони навмисно провокували відволікання уваги на переміщення своїх танків і бронетехніки в одних районах, а тим часом здійснювалось їх приховане перекидання на інших напрямках. Враховуючи цей факт, можна припустити, що напівпорожні хури, після їхнього успішного огляду представниками Червоного Хреста на границі, проїдуть вглиб районів, контрольованих терористами. І вже там відбудеться завантаження заздалегідь перекиненої путівцями російської техніки, зброї та боєприпасів, для прихованого транспортування в Донецьк і інші міста, контрольовані бойовиками.

За минулі вихідні нам вдалось поспілкуватися з декількома бійцями добровольчих батальйонів, які брали безпосередню участь у бойових зіткненнях останніх днів під Іловайськом та інших районах так званого «сектору Д». Хлопці констатували факт, що в прикордонних районах їм протистоять вже не лише загони незаконних збройних формувань терористичних груп, але й регулярні сили ЗС РФ, а також фахівці ГРУ ГШ РФ. Це видно по характеру злагодженості ведіння бою, екіпіруванню та ступеню підготовки. Також періодично українські бійці беруть у полон кадрових офіцерів російського спецназу ГРУ. Вогневу підтримку їм надають як з території РФ, так і обстрілюючи із РСЗВ «ГРАД», заведених вже на українську територію.

Тривають провокації та диверсії на території Амвросіївського району, у тилу сил АТО; також помічені активні дії в районі Новоазовська, але поки для терористів вони закінчуються безрезультатно.

Що стосується Донецька, то позиції сил АТО та терористів за вихідні мало змінились. Українські сили продовжують спроби наступу з південного сходу через Моспине, які поки не увінчалися особливо великими досягненнями, але змушують супротивника перекидати все нові сили з боку Тореза та Сніжного, позбавляючи його тим самим ударної мощі в напрямку на Савур-Могилу. Крім того, у місті почали працювати РДГ українських військ.

Вже неодноразово приверталась увага до того, що терористів не можна затискати в кільце та замикати в густонаселених містах. Загнаний в кут пацюк здатний на більш агресивні та неадекватні дії. Слід неодмінно залишати контрольовані коридори, через які видавлювати бойовиків з населених пунктів і гнати в поля. Чому така тактика дотепер не використовується, і триває погоня за оточенням районів і створеннями котлів, залишається загадкою.

Обставини втрати літака МіГ-29 17.08.14 також залишають багато питань. Питання полягає в зброї, з якої могли збити цей літак. Лунають припущення, що оскільки збити МіГ із «Бука» або ПЗРК дуже складно, допомогти це зробити могли російські специ із С-300. Але це лише припущення, у цьому питанні ми повністю відкриті для дискусії й оцінок нових фактів свідками подій.

Не слід забувати про можливі небезпеки й поза зоною АТО. Як по закритих каналах терористів (Zello, інсайдерська інформація), так і у відкритих джерелах циркулює прив’язка до 19-му серпня, на яке готується можлива провокація з боку РФ. Спектр можливих варіантів досить широкий, від проведення широкомасштабних диверсій і терактів до нанесення превентивних ракетних ударів. Ми утримаємось від коментарів, вважаємо, що кожна з версій має право на життя і, більше того, можливість її реалізації залежить лише від безпосередньої команди Кремля. Не слід забувати, що критична маса російських диверсійних груп готова та чекає свого часу в глибоких тилах АТО. У таких умовах наївними виглядають ура-патріотичні прагнення та заклики кинути усі сили на схід. Саме там у випадку удару на розсікання ЗС РФ убік Харкова, із одночасним виходом з південного напрямку, сили АТО з найбільш підготовленими частинами та бійцями, загартованими боями, можуть опинитись в котлі. Паралельний вихід ЗС РФ із боку Сумської та Чернігівської області та кидок на Київ не примусять на себе довго чекати. Така версія побічно підтверджується переговорами терористів по каналах Zello, у яких вони заявляють, що їх головне завдання — максимально вимотати та порвати українські сили, щоб підготувати ґрунт для дій ЗС РФ.

Ті, хто наївно вірять, що повномасштабної війни із РФ не буде, і конфлікт на сході буде далі горіти, а Росія буде продовжувати терпіти уколи санкцій західних держав, глибоко помиляються. Війни нам не уникнути, дипломатичними зусиллями та розігруванням подальшого перекриття напрямків підготовки ударів можливо лише відтягнути її початок, але не уникнути в цілому. Сподіватись на військову допомогу західних країн звичайно можна, але не варто тішити себе надією, за нас нашу роботу ніхто не виконає. Нам залишається лише звернутись до досвіду ведення партизанської боротьби та негайно створювати загони, здатні протистояти супротивникові в глибокому тилу. Росія — це Звір, що сам загнав себе в кут, його сили закінчуються, і тому він вкрай агресивний та непередбачуваний. Його загибель настане дуже скоро, але наше завдання максимально зберегти сили та генофонд нашої націй, оскільки, як ми змушені констатувати, наразі локальна війна на сході країни, з її постійними зрадництвами з боку вищих чинів, спрямована на знищення самих активних і пасіонарних сил українського народу, здатних протистояти російській агресії. Це черговий геноцид української націй з боку Російської імперії поневолених народів, який ми повинні відвернути та перемогти. Ми віримо в перемогу і знаємо, що вона не буде легкою, але вона невідворотна…

Слава нації, смерть ворогам!

Скоро осень. Что нужно для успешного окончания осенне-зимнего сезона 2014-2015?

1. Готовиться к войне с РФ: военной, информационной, культурной, экономической, энергетической... Вести ее эффективно, мощно и в один голос.
2. Запасаться теплыми вещами. Цвет - не зеленый.
3. Ставить бойлеры, генераторы и все остальное.
4. Больше витаминов.
5. Меньше кравчук-кучма-ющенко-януковичевских лиц в телевизоре и нашей жизни.
6. Если есть возможность - отдыхать.
7. Начать серьезно изучать один из рабочих языков НАТО.
8. Помнить кто и за что в ответе. Помнить все что произошло с ноября 2013 года, и напоминать, что мы все очень хорошо помним.
9. Посмотреть внимательно на людей вокруг, познакомиться с соседями, лишний раз навестить родственников...
10. Влюбиться.

Спершу процитую американського президента. Дуже вже влучно він висловився на адресу Росії!

"Більше двадцяти років тому... я рішуче симпатизував російському народу... сподівався, що Росія вирішить свої власні проблеми і що її уряд, зрештою, зробиться миролюбним урядом, обраним вільним голосуванням, який не зазіхатиме на цілісність своїх сусідів. Сьогодні ж надія або зникла, або відкладена до кращих днів. Ця країна, як усвідомлює всякий, у кого вистачає мужності подивитися фактам в лице, управляється такою абсолютною диктатурою, що подібної важко знайти у світі. Вона... вторглася на територію сусіда, який хотів одного, - жити у світі як демократична країна, вільна демократична країна, що дивиться вперед".

Це сказав не Обама.

І країна, на територію якої вдерся російський солдат - не Україна. Цитата належить іншому американському президентові - Франкліну Делано Рузвельту. Ідеться про напад СРСР на Фінляндію в 1939 році.

Але яке актуальне формулювання, чи не так?!

У листопаді виповнюється 75 років з початку так званої Радянсько-Фінської війни. Але справа навіть не в круглій даті, а в тому, що історія нічому не учить. Особливо, якщо країна, як і раніше, «управляється диктатурою такою абсолютною, що подібної важко знайти у світі».

Гельсінкі - мати міст російських

У Фінляндії з Україною багато спільного. Обидві були поневолені Російською імперією і вважалися невід'ємною частиною російського світу. Фінляндія, можливо, навіть більше, всі ж фінно-угри - основа Московії, рідна кров! Наприкінці 1917 року, після захоплення більшовиками влади у Петербурзі, Сенат Фінляндії оголосив про незалежність країни. Ленін визнав нову державу. Але тут же виділив гроші і зброю для промосковського путчу, і відразу визнав скороспіло проголошену Фінську соціалістичну робітничу республіку. Почалася громадянська війна.

Фінляндії пощастило більше ніж Україні - у неї був Карл Густав Маннергейм, верховний головнокомандувач і національний герой. 23 лютого 1918 року барон Маннергейм обізвав більшовицьку червону гвардію «хуліганами Леніна» і пообіцяв, що не вкладе меч у піхви, поки останнього з цих хуліганів не буде вигнано з Фінляндії.

Війна між Фінляндією, що боролася за незалежність, і більшовицькою Росією дістала назву «першої радянсько-фінської». І якби Маннергейм прийняв пропозицію російського офіцерства очолити Білий рух, невідомо, чи утрималися б більшовики при владі у Петрограді. Але фінський Сенат відкинув цю ідею - незалежність була дорожчою. Пізніше Фінляндія прихистила близько 30 тисяч біженців із більшовицької Росії.

Сталін цього не пробачив. І вже на початку 1939 року почалася підготовка до повернення «незаконно відторгнутої» частини імперії. В офіційній історії РФ радянсько-фінська війна виглядає як гідна відповідь на напад «білофінів». Вважається, що армія Фінляндії була розгромлена і фіни капітулювали.

Але архіви, відкриті на короткий період за часів перебудови (кінець 1980-х - початок 1990-х), дали змогу історикам дещо розкопати.

Були, наприклад, опубліковані документи, за якими окупація Фінляндії Радянським Союзом була обумовлена в секретних протоколах того самого пакту Молотова-Ріббентропа і наступного радянсько-німецького договору про дружбу і кордон...

Кримський варіант

Спершу Сталін вирішив відхапати шматок Фінляндії «по-мирному». Чом би, мовляв, фінським братам не поділитися островами у Балтійському морі? Не віддати їх під радянські військово-морські бази? Фіни (на відміну від нас із Чорноморським флотом) виявилися незговірливими.

Пізніше Сталін пояснював: «На заході три найбільші держави вчепилися одна одній в горло, ...коли руки зайняті і нам надається сприятлива обстановка для того, щоб у цей момент ударити. Було б великою дурістю, політичною короткозорістю упустити момент».

Як це по-російськи! Скористатися ситуацією, щоб украсти те, що господареві важко захистити!

Підготовка до вторгнення йшла повним ходом - Балтійський флот ще 2 серпня 1939 року отримав директиву: потопити фінський флот і захопити ключові острови. Війська Ленінградського ВО отримали наказ - вийти до кордону Фінляндії до ранку 10 жовтня 1939 р.

Сталін вважав фінів слабаками: мовляв, варто бабахнути раз із гармати, і вони піднімуть руки. За спогадами Хрущова, диктатор до останньої хвилини був упевнений, що фіни погодяться на ультиматум, і війни не буде.

Фінське Ізварине

Обстріляти власну територію і звалити все на майбутню жертву - класика, придумана задовго до Путіна. У минулій війні першими метод апробовували німці - «розстріл» радіостанції Гляйвіц став приводом для вторгнення в Польщу. Через 3 місяці в районі містечка Майніла на Карельському перешийку сталінські енкаведисти повторили номер на біс.

Радянська версія свідчить, що 26 листопада війська Червоної армії були віроломно обстріляні з фінської території артилерійським вогнем. Убито трьох рядових і одного молодшого командира. Уряд Фінляндії спробував подати конфлікт як непорозуміння, мовляв, «ідеться про нещасний випадок, що стався під час навчань, які мали місце на радянській стороні». Вони не хотіли вірити, що все вже вирішено наперед.

У роки перебудови радянські історики розкопали спогади колишнього майора держбезпеки (а потім - генерала) Окуневича. Він писав, що разом із московськими «фахівцями з балістики» «зробив п'ять артилерійських пострілів з нової секретної зброї в районі Майніли». Але це ще не все. У донесеннях командира полку, що «постраждав» від обстрілу, не було знайдено ніяких згадок ні про постріли, ні про втрати. Все було вигадано.

Проте привід з’явився. Газета "Правда" (що виконувала тоді роботу Дмитра Кисельова) пише: "Ми відкинемо до біса всяку гру політичних картярів і підемо своїм шляхом, незважаючи ні на що, ми забезпечимо безпеку СРСР, незважаючи ні на що, ламаючи все і всякі перешкоди на шляху до мети".

30 листопада газетна стрілянина переросла в гарматну. Радянська артилерія обстріляла фінських прикордонників. Ті відповіли. Війна почалася.

На чужий коровай завжди є Бородай

Хрущов згадував, що восени 1939 року, ще до вторгнення, в кабінеті у Сталіна він застав старого фінського більшовика Куусінена. Товариша Отто вже обламали, і він погодився очолити майбутню «північну новоросію» - Карело-Фінську РСР. У перший день війни в захопленому "совєтами" прикордонному містечку Теріокі було спішно створено «народний уряд», а на другий день СРСР уклав з ним договір про взаємодопомогу і дружбу!

Варто сказати, що Куусінен був дуже обережною людиною (тому й дожив до 1965 року) - за всю війну він жодного разу в Теріокі не був, а відсиджувався в Петрозаводську. Сформовані ним так звані військові частини 1-го фінського народного корпусу складалися в основному з росіян, так що на підтримку фіннів розраховувати було важко. Сталін хотів було підключити до процесу компартію Фінляндії, але колеги нашого Симоненка, на відміну від нього самого, виявилися справжніми патріотами й показали вождеві народів дулю.

Санкції Заходу

Вже до початку війни фіни зрозуміли: воювати доведеться в гордій самотності. Німеччина допомагати і не думала. Мало того, Гітлер спочатку навіть готувався визнати шарашку Куусінена (пакт зобов'язував). Через територію Німеччини не пускали ні угорських добровольців, ні зброю з Італії. Косо дивилися в Рейху на спроби Швеції заступитися за фінів.

Англія, Франція, Америка були, звичайно, на стороні жертви! Але грали у свою улюблену гру - «санкції». 14 грудня 1939 р. Радянський Союз зі скандалом було виключено з Ліги Націй. (Щоправда, і Ліга Націй після цього довго не прожила).

Було ще американське ембарго проти СРСР, що торкнулося постачання стратегічних матеріалів. Були європейські кредити і постачання озброєння і спорядження (але - лише через місяць після нападу Сталіна). Була ідея - послати експедиційний корпус на допомогу Фінляндії. Але тут європейські політики вміло зволікали: мовляв, на носі війна з Німеччиною, самим війська потрібні...

Правосєки Маннергейма

Сталін передбачав розгромити фінів за десять-дванадцять діб. Але - кишка тонка.

Маннергейм не був би Маннергеймом, якби довіряв Росії хоч на копійку. Відразу після першої радянсько-фінської війни він узявся за підготовку до другої. Дивом фортифікаційної думки прийнято вважати фінську лінію Маннергейма, загальна глибина якої становила 80-100 кілометрів! Кожен населений пункт був укріпленим вузлом, забезпеченим радіо- і телефонним зв'язком, шпиталем, кухнею, складами боєприпасів і пального. 30 рядів дротяних загороджень, 12 рядів бетонних надовбнів, 350 залізобетонних дотів, 2400 - дерево-земляних дзотів. Щоб побудувати все це, знадобилося півтора десятиліття!

Але головна лінія оборони проходила через серця фіннів. І тут Маннергейм теж постарався. Ще в 1920 році він створив масову воєнізовану патріотичну організацію "Шюцкор". Коли стало зрозуміло, що війна неминуча, 200 тисяч членів "Шюцкору" призвали в армію. 80 тис. жінок - членів "Латта Сваард", допоміжної організації "Шюцкору", було відправлено на службу в тилові частини і підрозділи замість чоловіків, які пішли на фронт.

Таким чином, армія Фінляндії, яка в мирний час не перевищувала 30 тис. осіб, збільшилася до 600 тис. При зброї стало близько 17% від 3,8-мільйонного населення країни! Це була найвища мобілізаційна здатність серед країн-учасниць Другої світової війни!

Вантаж 200 000

«Совєти» напали по всій лінії кордону, перевершуючи фінів у живій силі і техніці - до кінця війни сюди стягнули близько мільйона солдатів Червоної армії. На Крайній Півночі фінни в перші дні відступили на 130 км. Але умови тундри зупинили росіян. На Карельському перешийку «совєтам» лише до 12 грудня вдалося вийти до "лінії Маннергейма". Червона Армія несла великі втрати від мін, а міношукачів не мала.

10-12 грудня фіни розгромили, узявши в кільце, 139-у стрілецьку дивізію і завдали важких втрат 75-й дивізії, надісланій на допомогу. Загинуло більш як 5 тисяч червоноармійців, більше тисячі потрапили в полон. Наприкінці грудня на північ від Ладозького озера була оточена і знищена 163-я стрілецька дивізія, що втратила понад 5 тис. убитими. Така ж доля спіткала на початку січня 1940 р. 44-у моторизовану дивізію, надіслану на виручку. Незадовго до закінчення війни, наприкінці лютого, на північ від Ладозького озера були оточені ще дві радянські дивізії. Одна з них, 168-а, забезпечувалася з повітря і змогла протриматися у Фінському котлі до укладення перемир'я. Інша, 18-а, була знищена під час спроби прориву. На полі бою фіни виявили 4300 трупів, у тому числі двох генералів.

Зима була сніжною, температура стояла нижче мінус 45 градусів. Радянські дивізії просто вимерзали на пні. Фінський «дід Мороз» - Йоулупуккі в цій війні був на боці свого народу.

За даними Російського державного військового архіву, втрати радянської армії за чотири місяці війни становили убитими близько 200 тис., пораненими й обмороженими 325-330 тис., полоненими - 6 тис. (після повернення в СРСР більшість із них було розстріляно). Втрати авіації - 640-650 літаків, танків – понад 2,5 тис. машин.

Загальні втрати Червоної Армії в 5 разів, а за числом убитих - в 6 разів, за кількістю літаків - у 8 разів перевищують втрати фінської армії. Для Фінляндії це була теж «піррова перемога», вона втратила 1,8% від усього населення країни, тоді як СРСР - лише 0,15%.

Після запеклих боїв фінське командування все ж почало 17 лютого відводити війська на другу смугу оборони. У фінському керівництві розгорілися дебати про укладення миру. Військовій партії, яку очолював міністр оборони, не терпілося продовжувати бої: скоро, мовляв, має підійти 150-тисячний англо-французький експедиційний корпус.

Головний «яструб», маршал Маннергейм, ні в які 150 тисяч від Європи не вірив і несподівано висловився за припинення війни. Щоб зберегти країну і народ. 12 березня було укладено Московський мирний договір.

Старий воїн виявився правий. Вже 1941 року Фінляндія знову змогла поставити до зброї 600 тис. осіб!

***

Фінляндії у ті роки було важче, ніж нам зараз. Набагато. Менше населення, розрізнена Європа, як ніколи сильна у військовому плані імперія. Але в одному було легше: Фінляндія була єдина у своєму пориві - захистити незалежність. Було дуже мало зрадників і байдужих. На фронт ішли всі, хто міг тримати в руках зброю.

Росії дали урок, після якого хижак зрозумів: вільна Суомі йому не по зубах. Усе що він зміг - це принизити значення своєї поразки, назвавши війну з Фінляндією «дрібним прикордонним конфліктом».

200 тисяч убитими - це дріб’язок?

Євгеній Якунов, Київ.

ВОЙНА и КОНТРАТАКА РОССИЙСКИХ ВОЙСК В ДОНБАССЕ

1. Что случилось? Российские войска начали массированные контратаки в Донбассе. Военное вторжение России. Да, это факт. Это то, что уже произошло. Военная обстановка в Донбассе серьезно изменилась.

Поскольку наступление украинских войск рассекло остатки "ДНР" и "ЛНР", и бои начались в Донецке и Луганске, агония террористов была вопросом ближайших недель. И Путин выбрал открытую войну. Поэтому 10 августа Россия начала переброску бронетанковых и артиллерийских подразделений "добровольцев". Новые части - до 250 единиц бронетехники, до 100 единиц орудий и минометов. и РСЗО. Наиболее значимыми фактороми стало развертывание российскими войсками системы ПВО - ЗРК "Стрела-10", "Оса", "Бук", что делает невозможным применение украинской авиации в приграничных районах, а также массированное применение российской артиллерии по украинским войскам в приграничных районах в радиусе до 40 километров, что наносит основные потери украинским войскам. Все мы прекрасно понимаем, что подготовить сотни экипажей бронемашин, артиллерийских расчетов, расчетов системы ПВО, организация управления, никакие "ополченцы" не могли - это российские военнослужащие. С учетом российских войск, которые расстреливают украинские войска с территории РФ, большой концентрации средств радиотехнической и артиллерийской разведки, войск ПВО, охрану, связь, снабжение, не будет преувеличением оценить российскую группировку, которая воюет против Украины, действуя как с нашей, так и с российской территории как минимум в 20 тысяч военнослужащих

2. Стратегия российского вторжения. Российские бронегруппы и артиллерийские подразделения решают пять задач а) Нанесение поражения украинской группировке в районе Новосветловки, которая обеспечивает охват Луганска со стороны российской границы - это позволит деблокировать Луганск, и сорвать захват города..б) Нанесение поражения украинской группировки, которая совершает охват Донецка с севера в районе Ясиноватой, Нижней Крынки. в) Оборона района Иловайск-Моспино, и сковывание украинской группировки, совершающей охват с юга Донецка. г) Нанесение поражения украинской группировки в районе Саур-Могила, Шахтерск, с целью захвата стратегически значимого района и прикрытия ключевого для противника узла Шахтерск-Снежное-Торез. д) Свертывание фронта вдоль границы на юг в сторону Мариуполя под прикрытием российской артиллерии - бои идут за Успенку, и долго там не продержаться - российская артиллерия расстреливает наши позиции как в тире.

3. Тактика. Российские войска тактически решают задачу уничтожения боевого потенциала наших мобильных и механизированных частей, артиллерийских подразделений. Противник цементирует оборону сильными бронегруппами, с танками. Во время оперативных пауз наши войска противник старается подвергать постоянному беспокоящему огню минометов и РСЗО.Радиотехническая разведка, беспилотники и агентурная разведка определяют места концентрации наших войск, и по этим координатам наносятся артиллерийские удары, которые очень эффективны по войскам, которые размещаются на открытой местности, без серьезных укреплений.

Что делать?

1. Прекратить говорить, что у нас все хорошо, террористы разбегаются. Да, украинские пособники террористов, российские наемники-идеалисты (таких тоже немало, поддалось зомбированию кремлевской пропаганде), которые своими глазами увидели что такое настоящая жестокая война, дезертируют и разбегаются, или просто занимаются бандитизмом и разбоем. Кадровые российские подразделения, которые сейчас стали основой сопротивления и ударными частями, являются свежими частями, и несмотря на эффективное противодействие украинских войск, сражаются жестко - а пушечного мяса Россия никогда не жалела. Пропаганда позволяет противнику воевать не обращая внимания на потери.

2. Отказаться от активных операций мотомеханизированных войск в 30 километровой зоне от российской границы. Да, это горько говорить, но если мы будем продолжать бросать наши лучшие бригады для ударов в зону огня безнаказанной российской артиллерии - это не приведет ни к чему, кроме неоправданных в наших условиях тяжелых потерь, которые уже понесли четыре наших бригады. В этой зоне возможна эффективная оборона только при наличии железобетонных долговременных сооружений. Необходимы серьезные инженерные работы, плотное минирование. Установка минных заграждений, постройка укрепрайонов необходима прежде всего в Мариуполе , Новоазовском и Тельмановском районах. Это не шутки. России нужен Мариуполь - это один из крупнейших металлургических и промышленных центров Украины, и с военной точки зрения Россия заинтересована в его полном разрушении либо захвате.

3. Необходимо изменить тактику наших войск. прекратить размещение блок-постов просто на открытой местности, без огневой связи, артиллерийской поддержки, мелкими группами, без наличия противотанкового оружия, и разведки. Войска должны укрываться от огня в населенных пунктах, среди капитальных сооружений, способных обеспечить укрытие. Ядром боевых групп должны быть батареи и дивизионы гаубичной и реактивной артиллерии, минометов. Главной проблемой боевого применения наших войск является отнюдь не отсутствие какой-то техники, а недостаток взаимодействия родов войск, отсутствие слаженности бронетанковых подразделений, пехоты, разведки и артиллерии. наступательные операции нельзя останавливать, нельзя уступать противнику инициативу. Обстановка такова, что жесткую оборону построить мы не сможем. Нет ни плотности войск, ни инженерных средств. Необходимо последовательно сосредотачивать ударные группировки для уничтожения группировок противника - путем срезания удобных выступов в линии фронта, захвата населенных пунктов. Российское наступление может остановить одно - если их потери будут существенно превышать наши. Поэтому у каждого командира, если он хочет спокойно жить на своем участке фронта, есть только один вариант действий - создание ударных групп для постоянных атак противника. Только это может сковать врага.

4. Необходимо приступить на практике к эффективной мобилизации и резко увеличить плотность украинских войск в зоне АТО:

а). Обеспечить маршевое пополнение бойцами, командирами и боевой техникой действующих на фронте частей. Необходимы не просто патриоты - необходимы подготовленные люди. Нельзя бросать в бой людей войска, если на слаживание и боевую подготовку им дают всего 15 дней. Резервом для кадровых частей должны стать временные формирования в виде батальонов Терообороны и добровольческих частей.

б) Срочно приступить к формированию оперативных резервов бригадного уровня.Построить новую методику боевой подготовки войск, которая будет предусматривать не только индивидуальную, но и групповую подготовку, взаимодействие и слаженность бронетехники, артиллерии, пехоты, разхведки.

в) Мобилизовать в зону АТО для контроля тыловых районов дополнительные силы МВД и СБУ. Противник в ближайшее время усилит активность диверсионных групп на наших коммуникациях. В зоне АТО должно на постоянной основе находиться не менее 30 тысяч сотрудников МВД - без учета добровольческих батальонов, и не менее 4 тысяч сотрудников СБУ. В зону АТО надо отправлять сводные отряды от всех государственных ведомств - прежде всего от Минздрава. Необходимо срочно восполнить недостаток медиков в воинских частях и на передовых эвакуационных пунктах. Необходимы сотрудники службы по чрезвычайным ситуациям. В общем, все.

г) Скорректировать указ о мобилизации, и обеспечить призыв всей молодежи, включая студентов вузов. Да, защищать Родину должны все. а не только те, кому не хватило денег на вузы. И в том числе повестку должны получить и те, кто учится за рубежом. Для всех военнослужащих срочников необходимо разработать новый интенсивный не менее чем 6 месячный интенсивный курс боевой подготовки.

д) Открыть призывные пункты для иностранных добровольцев, готовых сражаться за Украину, и обеспечить процедуру быстрого оформления гражданства для добровольцев. Это единственный доступный для нас путь немедленно увеличить количество военных специалистов на фронте. Этот призыв должен быть поддержан информационной кампанией.

е) Батальоны Теробороны, МВД и Нацгвардии в зоне АТО сражаются не просто с мелкими группами террористов - их противник хорошо вооруженные подразделения врага, которые оснащаются даже бронетехникой. Настояльно назрел вопрос об укрупнении батальонов Теробороны в бригады - с приданием им артиллерии, минометов, бронетехники, и оснащением батальонов Терообороны, Нацгвардии и МВД.