Олександр Сіромаха: Куди йдемо?..
- 26.08.08, 10:57
Сьогодні Україна зайшла у глухий політичний кут, суспільство втомилося від політиканів і політики, і вже стає зрозумілим, що планка, поставлена Помаранчевою Революцією, виявилася занадто високою. Суспільство хоче жити краще, але ще не може... Президент України – це типовий приклад того, як з гарних намірів можуть народитися негативні наслідки, а також типова демонстрація того, що для управління країною недостатньо носити вишиванку.
Нова українська політична еліта виявилася занадто далекою від еліти справжньої. Вона являє собою пряме відзеркалення негативних рис українського суспільства: його хуторянства, корумпованості, примітивності і хамовитості. Нажаль, саме таким виявився і «революційний» президент...
Ховаючись за патріотичними гаслами, нова псевдо-еліта грабує країну ще завзятіше за попередню. На день Незалежності Президент випиває з головним дерибанщиком столиці, а Хрещатиком йдуть танки, перекреслюючи надії, що добробут громадян в цій країні колись буде важливішим за вузколобі особисті цілі політиків.
Стрімке падіння рейтингу – а значить шансів і далі лишатися біля корита – не примушує політиків замислитися, що можна було б зробити краще, а лише провокує на злобні рефлексії в бік колишніх соратників, через які страждає уся країна.
Перша хвиля прискореного розвитку і ентузіазму післяреволюційного суспільства наштовхнулася на каміння особистих амбіцій верхівки. Національну ідею підвищення добробуту і розвитку середнього класу підмінили псевдо-патріотизмом і роздмухуванням внутрішніх та зовнішніх конфліктів. Структурні реформи так і залишилися гаслами, а українцям і далі кидають кістки від риби замість того, щоб дати вудку.
Висновок може бути лише один: теперішня «еліта» не хоче, та й не спроможня щось суттєво змінити на краще. Тому активній частині суспільства слід консолідуватися, а не гризтися, хто є краще – вор з косою чи грабіжник у вишиванці. Консолідуватися і працювати на прискорення зміни еліти, приходу до влади нового покоління політиків, на політичне виховання суспільства. Головне сьогодні – не дати країні, що трохи підняла голову після революції, знову застрягти в болоті «оновленого кучмізму».
Джерело: Майдан
Нова українська політична еліта виявилася занадто далекою від еліти справжньої. Вона являє собою пряме відзеркалення негативних рис українського суспільства: його хуторянства, корумпованості, примітивності і хамовитості. Нажаль, саме таким виявився і «революційний» президент...
Ховаючись за патріотичними гаслами, нова псевдо-еліта грабує країну ще завзятіше за попередню. На день Незалежності Президент випиває з головним дерибанщиком столиці, а Хрещатиком йдуть танки, перекреслюючи надії, що добробут громадян в цій країні колись буде важливішим за вузколобі особисті цілі політиків.
Стрімке падіння рейтингу – а значить шансів і далі лишатися біля корита – не примушує політиків замислитися, що можна було б зробити краще, а лише провокує на злобні рефлексії в бік колишніх соратників, через які страждає уся країна.
Перша хвиля прискореного розвитку і ентузіазму післяреволюційного суспільства наштовхнулася на каміння особистих амбіцій верхівки. Національну ідею підвищення добробуту і розвитку середнього класу підмінили псевдо-патріотизмом і роздмухуванням внутрішніх та зовнішніх конфліктів. Структурні реформи так і залишилися гаслами, а українцям і далі кидають кістки від риби замість того, щоб дати вудку.
Висновок може бути лише один: теперішня «еліта» не хоче, та й не спроможня щось суттєво змінити на краще. Тому активній частині суспільства слід консолідуватися, а не гризтися, хто є краще – вор з косою чи грабіжник у вишиванці. Консолідуватися і працювати на прискорення зміни еліти, приходу до влади нового покоління політиків, на політичне виховання суспільства. Головне сьогодні – не дати країні, що трохи підняла голову після революції, знову застрягти в болоті «оновленого кучмізму».
Джерело: Майдан
13
